Національно-патріотичне виховання

Школа – це простір життя дитини, тут вона не «готується до життя», а живе, і тому важливо вибудувати виховний процес так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми й вчителями, школою та родиною. Громада живе й розвивається доти, поки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа є осередком духовності, берегинею духу громади.

Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні протягом останніх років, зумовлюють необхідність вирішення проблем виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу. Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості, підвищення рівня правової та громадянської освіти молоді. Завдання щодо виховання людей із високим духовним потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

У Національній концепції виховання дітей та учнівської молоді зазначено, що метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну й правову державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки та права, цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадянському миру й злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути конкурентноспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури.

Основою сучасного виховного процесу в школі стало вироблення переконаності учнів, що сила українців у їх єдності. Тому у виховній діяльності надзвичайно важливим є формування в учнів відчуття приналежності до України, особистої відповідальності за долю держави та українського народу, виховання поваги до державних символів, шанобливого ставлення до традицій і культури представників усіх національностей, що населяють нашу країну.