ЙОГО ІМ’Я НОСИТЬ НАША ШКОЛА

Для історії Станіславської загальноосвітньої школи це ціла епоха. Все свідоме життя він присвятив розвитку освіти та культури Станіслава. Талановитий педагог, чудовий організатор, всебічно і високоосвічена людина, письменник, журналіст і громадський діяч – ось далеко не всі епітети, якими можна було б наділити Костянтина Йосиповича.Народився К.Й.Голобородько 23 листопада 1899 року в селі Новотягинці Херсонської губернії в селянській сім’ї. З ранніх літ хлопчик ріс допитливим та наполегливим. Місцеву церковно-парафіяльну школу закінчив блискуче. Здібного хлопчика земство за свої кошти направило для продовження освіти в Станіславське двокласне училище, яке він закінчив у 1914 році. Це було перше знайомство молодої людини з нашим селом. Закінчивши Станіславське училище, Костянтин Йосипович навчався в Херсонській учительській семінарії, після закінчення якої з 1921 по 1930 роки завідував Новотягинською початковою школою, одночасно навчаючи дітей своїх односельців.З 1930-го по серпень 1941-го року працює вчителем української мови та літератури, та завідуючим навчальної частини Станіславської середньої школи. Маючи вже солідний досвід педагогічної роботи, Голобородько став надійною опорою директора навчального закладу Семена Мусійовича Курлянда, людини надзвичайної доброти і чесності, чудового педагога та організатора.В другій половині 30-х років Станіславська середня школа здобула звання зразкової. На її досвіді вчилися інші педагогічні колективи. В цьому була велика заслуга й завідуючого навчальною частиною К.Й.Голобородька. Колишні учні згадують про те, як Костянтин Йосипович читав їм на уроках уривки з художніх творів, диктував їх зміст, оскільки підручників у школі тоді біло дуже мало. Він брав активну участь у ліквідації неписьменності серед дорослих. Одночасно займався журналістикою. Його ранні твори охоче друкувала обласна газета.

У школі успішно проводилась і позакласна робота. Художня самодіяльність виходила далеко за її межі і навіть села. Учні співали, ставили п’єси, декламували. На все село гримів духовий оркестр. Участь у спортивних змаганнях, в суспільно-корисних трудових акціях згуртовувала шкільний учнівський колектив, виховувала в дітей найкращі риси молодої людини.

Велика Вітчизняна війна обірвала мирне життя станіславців. Переважна більшість чоловіків призовного віку, а серед них і вчителі нашої школи та колишні її учні пішли на фронт. Костянтин Йосипович, якому на той час минув сорок один рік, не підлягав призову до війська, однак він вважав своїм патріотичним обов’язком стати на захист своєї рідної Батьківщини, і добровільно пішов на фронт. В боях під Ростовом дістав тяжку контузію, потім обороняв Сталінград, брав участь в боях за визволення від ворогів України, Білорусії, Польщі. Війну закінчив у Берліні.

Влітку 1945 року вчитель-фронтовик повертається в Станіслав, до рідної школи, до улюбленої праці. В 1946 році стає директором Станіславської середньої школи, яку очолював протягом двадцяти одного року. Саме в цей період, з 1946 по 1967 роки, на всю потужність розкривається його педагогічний талант. Разом зі своїм надійним помічником – завучем О.Ф.Черниченко виводить школу у число кращих в області.

Костянтин Йосипович усвідомлював, що ефективність педагогічної праці полягає у постійному виробленні нових підходів масової школи до формування особистості. А для цього необхідна внутрішня єдність вчителів. Саме тому найперше, що поставив перед собою директор, це створити у школі колектив однодумців. І це йому вдалося. Він вимагав від вчителя не лише глибокого знання свого предмету і вміння зацікавити ним учнів, але й бути високоосвіченою та всебічно розвиненою людиною. Вчитель, на його думку, це особа високої моралі, глибокий знавець дитячої психології, своєрідний диригент у взаємовідносинах дітей та батьків, а також дітей між собою. Доброзичливості, взаємоповаги та інтелігентності він вимагав від вчителів, одночасно залишаючись прикладом для них.Під керівництвом К.Й.Голобородька формувалися і зростали нові педагогічні кадри, імена яких незабаром стали відомими далеко за межами району – Божко Н.П., Божко Г.П., Божко З.Д., Божко В.С., Келін А.М., Пономаренко О.Д., Степанова Т.П., Кучеренко Р.Я., Симонов М.О. та багато інших. Колишній вчитель фізики, творець і керівник Станіславського народного хору Келін А.М. нещодавно згадував: «Вимогливий, організований, працелюбний, відповідальний. Саме цього К.Й.Голобородько вимагав і від нас, вчителів, і від учнів. Не зробити вчасно те, що доручив директор, просто було неможливо, соромно. Костянтин Йосипович був закоханий у слово. Свою любов до книги передавав дітям. Ніколи не шукав заміни, на урок ішов сам, особливо у старші класи. Читав, бесідував…». За порадою К.Й.Голобородька педколектив проводив наполегливу роботу серед учнів та їх батьків щодо створення ними власних бібліотек. Старання не пропали марно. Вже на початок 60-х років більше сотні учнівських родин мали власні бібліотеки по 100 – 150 примірників кожний.

З ініціативи директора було вироблено концепцію Станіславської школи, пріоритетом якої визнавалось поєднання двох напрямків – гуманітарно-естетичного та політехніко-трудового. У результаті в нашій школі раніше за всіх в області були створені майстерні для обробки дерева і металу, теплиця і живий куточок, що знаходився під опікою вихованців різного віку. Успішно працювала учнівська ремонтна бригада. Старшокласники ремонтували шкільні меблі, деяке устаткування, надавали дрібні послуги населенню Станіслава, поповнюючи таким чином шкільний фонд всеобучу. У 1961 році херсонський дослідник М.Ковальов писав: «Станіславська школа славиться тим, що дає учням глибокі знання з основ наук, прищеплює їм любов і навички до праці. В післявоєнні роки майже всі випускники цієї школи вступали до вузів, бо дійсно мали добру теоретичну підготовку».У 1958 році Костянтину Йосиповичу Голобородьку було присвоєне звання заслуженого вчителя Української РСР. Він був автором багатьох журналістських публікацій, художніх нарисів й оповідань та плідно займався дослідженням історії рідного краю. У своїх спогадах про К.Й.Голобородька письменник, заслужений працівник культури України І.І.Гайдай писав: «Цю людину я добре знав і поважав. Учителя з великої літери, який за 47 років педагогічної діяльності допоміг знайти себе сотням селянських синів і дочок, і мені в тому числі. Воїна Великої Вітчизняної війни, з яким я в одному строю, хоч і на різних фронтах, здобував Велику Перемогу. Колегу-письменника, близького мені за тематикою і духом творчості, котрий, як і я, розповідав про селян-земляків з прилимання. Громадського діяча, який своєю повсякденною невтомністю надихав і нас, молодших, на самовіддане служіння народу».

У 1967 році за кошти рибколгоспу «Шлях Леніна» та при сприянні радгоспу «Лиманський» в Станіславі було споруджено сучасний типовий триповерховий корпус школи на 640 учнівських місць.

Станіславці в знак особливої поваги та довіри постійно обирали Костянтина Йосиповича депутатом Станіславської сільської ради, членом її виконавчого комітету. До кожної його поради, думки завжди прислухалися всі, настільки вони були виважені, розумні та переконливі. Пізніше одну із вулиць села, якою він любив іти до школи, жителі Станіслава назвали його іменем. А в 2009 році ім’я К.Й.Голобородька було присвоєно Станіславській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів в знак особливої поваги до цієї непересічної Людини, письменника і педагога, що навічно залишиться в історії нашої школи як один із найкращих її творців, якому його колеги негласно присвоїли титул «Вчителя вчителів».