Романютін Олександр Іванович

Народився 8 серпня 1924 року в с. Георгієвка Курдайського району Джамбульської області.

Був призваний у армію та направлений на навчання в Харківське артилерійське училище (м.Фергана) в вересні 1942 року. В травні 1943 році у званні молодшого лейтенанта розпочав службу у 342 стрілецькому полку 136 дивізії, як командир вогневого взводу 45 мм пушок.

В складі дивізії був на Калінінському, Воронежському, 1-му Українському, 1-му і 2-му Білоруському фронтах. За участь в боях при форсуванні Дніпра і визволенні Києва удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений 8 бойовими орденами: "Леніна", "Олекандра Невського", "Вітчизняної війни І ступеня" - 2 рази, "Вітчизняної війни ІІ ступеня", "Червоної Зірки", "Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня". Був учасником Парадів Перемоги в 1945, 1995 та 2000 рр. у Москві.

Під час наступу на Кагарлик в січні 1944року; отримав тяжке поранення в голову. Перебував у воєнно-польовому шпиталі Обухова. Після лікування повернувся в свою 136 дивізію.

Після звільнення у 1948 році з лав Радянської Армії навчався, а потім працював у народному господарстві. Закінчив Ленінградський держуніверситет за спеціальністю юрист (1953 р.), а потім Казахський сільгоспінститут за спеціальністю інженер-механік. З 1992 року пенсіонер.

Почесний громадянин Обухова.