Художник срібного віку

Управління культури Дніпровської районної

у місті Києві держадміністрації

Дніпровська ЦБС

Бібліотека № 134 для юнацтва

Художник срібного віку

Валентин Сєров.

Київ - 2010

Шановні читачі!

Це видання присвячується геніальному російському портретисту В.О. Сєрову . У 2010 році виповнилося 145 років від дня народження митця. Це чудова нагода відзначити цю подію, адже вже 45 років наша бібліотека знаходиться на вулиці, яка носить ім’я В. Сєрова.

Вулиця В. Сєрова знаходиться на Воскресенському масиві, який є частиною Дніпровського району столиці. Масив Воскресенський зведено впродовж 60-80-х років ХХ ст. навколо озера Радунка. Поруч виріс жилмасив Райдужний.

Рішення про присвоєння вулиці ім’я митця було прийняте до 100 річного ювілею В. О. Сєрова у 1965 році.

В. О. Сєров у 1877-78 роках мешкав дві зими в Києві, відвідував Рисувальну школу М. І. Мурашка. В 1880 р. ще раз приїздив до Києва.

У Київському музеї російського мистецтва зберігаються роботи В. О. Сєрова – портрет Є. Красильщикової та етюд «Козак у степу».

Великий портретист

«Сєров був реалістом в кращому розумінні цього слова. Він бачив безпомилково потаємну правду життя...»

(В.Брюсов)

Валенти́н Олекса́ндрович Сєро́в народився 19 січня 1865 р. в Петербурзі в родині відомого композитора О. М. Сєрова та піаністки В. С.Сєрової. Зацікавлення малюванням проявилося у нього в ранньому дитинстві. Коли Сашку було шість років помирає батько. Після цієї втрати хлопчик живе і навчається живопису у Німеччині. Потім разом з матір’ю вони переїджають до Парижу. В місті мистецтв він знайомиться з видатним російським художником І. Є. Репіним, який і стає його справжнім вчителем. Хлопчик продовжував займатися з І. Репіним і в маєтку Абрамцево з 1878 по 1880 роки. З 1880 по 1885 роки О. Сєров навчаєтся в російській Академії мистецтв. Самостійну художню творчість розпочав невеликою картиною «Воли». Чудові пейзажі В. Сєров створює в маєтку свого товариша В. Дервиза – Домотканово. Зокрема один з найкращих своїх пейзажів – «Заросший пруд. Домотканово» та картину «Девушка, освещенная солнцем» (1888). В історію російського живопису В. Сєров увійшов як геніальний портретист. Коли йому було 22 роки створює свій перший портрет «Девочка с персиками» (1887 р.). Сєров – портретист особливу увагу звертає на психологічну характеристику людини. Відомий російський художник М. П. Ул’янов так характеризував Сєрова – портретиста : «не щадив ні себе , ні модель для того, щоби втілити свій портретний задум». Першими моделями для митця стають близькі і знайомі йому люди: артисти, художники, письменники. Він створив портрети художників К. Коровіна , І Левітана, І. Репіна. Письменників: М. Лескова, М. Горького, А. Чехова. Портрети артистів та композиторів: М. Римського-Корсакова, Ф. Шаляпіна, М. Єрмолової та інших. Ці люди були близькі йому по духу, він захоплювався їхньою творчістю. Це шанобливе відношення відображено і в портретах. Але популярність, яку принесли Сєрову ці роботи, змусила його приймати замовлення на портрети від «всяких людей». Він пише портрети представників буржуазії, вищої знаті. Сєров створив портрети С. Мамонтова, М. Морозова, В. Гиршман, князя В. Голіцина, С. Вітте. За парадний «Портрет великого князя Павла Олександровича» митець отримав золоту медаль на Парижській всесвітній виставці 1900 року. В. Сєров писав портрети чесно, але «никогда не шаржировал – лож! Что делать, если шарж сидит в самой модели, - чем я виноват? Я только высмотрел и подметил» - казав художник. До числа справжніх шедеврів майстра треба віднести і портрети дітей : «Саша Сєров», «Мика Морозов» та інші. У В. Сєрова була велика родина. Разом зі своєю дружиною Ольгою Федорівною вони виховували шістьох дітей. Тому В. Сєров багато працював, щоб утримувати велику родину. Він приймає закази на портрети імператора Миколи ІІ, але від дуже вигідного заказу на портрет імператриці Марії Федорівни відмовився, тільки но зрозумів, що писати він повинен так, як накаже модель. В цей же час майстер створює галерею світських портретів : С. Боткіної, Ф. Сумарокова-Ельстон, І . Рубінштейн. В останні роки життя В. Сєров здійснив свою мрію – він поїхав до Греції. Після цієї подорожі з’явилися картини на міфологічні сюжети: «Одиссей и Навзикая», «Похищение Європы» (1907). Також у ці роки В. Сєров пише свої історичні полотна «Петр І», «Выезд Екатерины» та інші. В. Сєров вів і педагогічну діяльність – викладав в Московському училищі живопису, ваяння та зодчества. Серед його учнів були такі видатні майстри, як П. Кузнецов, М. Сар’ян, К. Петров-Водкін та інші. Але багато його задумів не були втілені у життя. В. Сєров раптово помер на 46 році життя 5 грудня 1911 року. Полотна майстра зберігаються у Москві у Третяковській галереї та в Російському музеї