Про Івана Микитенко

ЦБС Дніпровського району

Бібліотека №134 для юнацтва

Іван Кіндратович

Микитенко

Київ-2012

Шановні читачі!

Це інформаційно-краєзнавче видання з циклу «Вулиці нашого району» має на меті надати вам інформацію про вулицю у Дніпровському районі Києва, яка носить ім’я українського драматурга і письменника Івана Кіндратовича Микитенка та ознайомити вас з його життям і творчістю. У 2012 році збіглися у часі дві річниці – 115 річниця від дня народження письменника та 75 роковини з дня трагічної загибелі Івана Кіндратовича Микитенка.

Вулиця І. Микитенка на карті міста:

Щораз дивуєшся, з яких глухих закутків нашої землі

пробивалися в широкий світ таланти, народжені нею.

Велич землі мовби виростала і відбивалася в духові того

чи іншого її сина. Як це важливо і прекрасно!»

П. Загребельний

Іван Микитенко - драма страшних років .

Народився Іван Кіндратович Микитенко 6 вересня 1897 р. в родині селянина-середняка, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Тут учився у двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911 p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища. У грудні 1914 p. сімнадцятирічного «лікарського помічника» Микитенка відправляють на фронт. Він брав участь у діяльності революційного полкового комітету, обраний його членом в дні Лютневої революції— це згодом знайшло художнє відображення в його останній п'єсі «Як сходило сонце». Через три роки, тяжко хворий, з обмороженими ногами, повернувся з фронту. Одужавши, бере активну участь у боротьбі з тифом в селах , завідує лікпунктом у с. Нечаївці, а також пише вірші і короткі п'єси на злободенні теми. У 1922 p. Нечаївський комітет незаможників направляє І. Микитенка на навчання до Одеського медичного інституту. В Одесі він стає членом літературного об'єднання «Потоки Октября». Незабаром у місцевих газетах з'являються перші його публікації - «Більшовики» (1923), «У вершині» (1923), «Нуник» (1923). В ці ж роки надруковані оповідання (цикл «Етюди червоні»), що увійшли до першої прозової збірки «На сонячних гонах» (1926), та п'єса «У боротьбі» (1926). Не залишаючи навчання, І. Микитенко працює на посаді зав. літературною частиною Одеської Української державної драми, а згодом керує письменницькою філією «Гарту». Наприкінці 1926 р. він був викликаний до Харкова, де у 1927 р. Іван закінчує Харківський медінститут і бере активну участь у підготовці Всеукраїнського з'їзду пролетарських письменників. Згодом стає одним з керівників ВУСППу. У 1926 — 1928 pp. з'являються п'єса «Іду», поема «Вогні», повісті «Антонів огонь», «Брати», «Гавриїл Кириченко — школяр» (пізніша назва — «Дитинство Гавриїла Кириченка»), «Вуркагани». Невелика повість «Брати» (1927) була помітним явищем у прозі 20-х років, неодноразово перевидавалася й перекладалася. «Гавриїл Кириченко — школяр» — перший значний автобіографічний твір І. Микитенка. Прозова збірка «Вуркагани» (1928) містила ряд творів, — «Антонів огонь», «Над морем», «Homo sum» («Людина») та ін., — а також повісті про дітей. Під враженням поїздок до Німеччини, Польщі, Чехословаччини Микитенко пише книжку дорожніх нарисів і нотаток «Голуби миру» (1929р., в російському перекладі — 1930р.). У 1933 р. з’являється перша книга роману «Ранок», присвячена темі перевиховання «важких» підлітків, недавніх безпритульних. «Ранок» — найбільший прозовий твір, роман, задуманий як значне епічне полотно, не був завершений письменником (написана тільки перша книга). Одночасно з прозовими творами з'являються п'єси: Диктатура» (1929), «Світіть нам, зорі» (1930; друга назва «Кадри»), «Справа честі» (1931), «Дівчата нашої країни» (1933), соціальна драма «Бастілія божої матері» (1933), побудована на матеріалі першого розділу роману «Ранок». З появою п'єси «Диктатура» прийшов перший серйозний успіх. Популярністю користувались і більшість наступних п'єс, поставлених не тільки в Україні, а й у багатьох містах: Москві, Ленінграді, Воронежі, Новосибірську, Мінську, Баку, Казані, Ташкенті та ін. В ці ж роки І. Микитенко активно працює як один з керівників ВУСППу, а в 1932р. стає членом оргкомітету Спілки письменників СРСР. Останні роки життя виступає переважно в галузі драматургії: пише комедії «Соло на флейті» (1933 — 1936) і «Дні юності» (1935 — 1936); історичну п'єсу «Маруся Шурай» (1934), яка є неопублікованою (але поставленою в кількох театрах) переробкою драми М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», героїчну драму «Як сходило сонце» (1937; надрукована 1962р.). Збирав матеріали для наступних п'єс — про К. Маркса і Ф. Енгельса («Безсмертні»), про видатного вченого Філатова («Сліпі й зрячі»), однак не встиг їх написати. Певну цінність являють спогади («Про себе», «В хвилини спогадів» та ін.), які містять чимало автобіографічних свідчень, оцінок письменником власних творів, його літературні погляди. В історію української літератури І. Микитенко входить передусім своїми кращими п'єсами — драмами й комедіями (чим не закреслюється й значення помітніших його оповідань і повістей). Публіцистично загострена, дотепна й колоритна (а в останніх зразках — і більш зосереджена на реалістичному описанні характерів) драматургія І. Микитенка була присвячена злободенним проблемам, відображала напругу соціальних змін у суспільстві і тому змогла донести до нашого часу гарячий подих своєї доби. Життя й літературна творчість І. Микитенка припадали на складний і драматичний час вітчизняної історії. Він належав до тих, хто ревно і щиро утверджував у літературі принципи спершу «пролетарського», а потім — з початку 30-х років — соціалістичного реалізму, часто виступав у ролі оспівувача нового життя. Не в усьому І. Микитенко був об’єктивним і почасти сліпо вірив у проголошувані догми та гасла, переносив їх на сторінки своїх творів. Процес його прозріння, окреслений п’єсою «Соло на флейті», на жаль, залишився незавершеним, оскільки й сам письменник впав жертвою тоталітаризму. Загинув І. К. Микитенко 1937р., ставши жертвою сталінського беззаконня. 3 жовтня 1937 р. на партійних зборах Спілки радянських письменників України Івана Микитенка виключили з партії як «людину, яка приховувала від партії під час вступу і весь час перебування у партії своє куркульське походження, яка надала притулок своєму брату — куркульському бандиту, яка мала зв’язки з заклятими ворогами радянського народу — троцкистами і буржуазними націоналістами, який свідомо допомогав шкодити українській літературі”. Наступного дня він повідомив дружину, що йде до НКВС здавати особисту зброю і не повернувся. 18 жовтня 1937 року Івана Микитенка знайшли застреленим на околиці Харкова. Іван Кіндратович Микитенко здійснив самогубство. У 1956 році парторганізація Спілки письменників України розглянула питання «Про посмертну реабілітацію в партії І.Микитенка». Повідомлення з цього питання зробив тодішній секретар парткому Ю.Збанацький, його підтримали О.Гончар, І.Цюпа, Л.Первомайський, М.Бажан, І. Ле. Рішення партосередку було одностайним: «Скасувати постанову партійних зборів 1937 року про виключення з членів КПРС т. Микитенка Івана Кіндратовича як безпідставну».

Використана література.

- Історія української літератури ХХ століття: У 2-х книгах. Книга перша: 1910-1930-ті роки: Навч. посібник/ред В.Г. Дончик. - К. : Либідь, 1993. С. 727-730.

- Глазунов, Г. Драма страшних років . Iван Микитенко: від слави до цькування. – День. - 2004. № 226 -227. – С. 4

Література про Івана Микитенка у фонді бібліотеки:.

Заєць І.Я. Іван Микитенко-драматург: Літературно-критичний нарис.-К.: Рад.письменник, 1987.- С. 236

Іван Микитенко //З порога смерті: Письсменникм України-жертви сталінських репресій/Авт. кол.: Л. С. Бойко та ін.- К.: Рад письменник, 1991.- С. 326-328.

Бурбелла, В. Іван Микитенко //Історія української літератури : У 2- х томах. Т.2.: Радянська література /ред. І.О. Дзеверін.- К.: Наукова думка, 1988.- С. 500-508.

Іван Микитенко //Історія української літератури ХХ століття : У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. : Підручник / ред. В.Г. Дончик.- К.: Либідь,1998.- С. 415-417.

Іван Микитенко (1897-1937) //Історія української літератури. ХХ століття. У 2 кн. Кн. 1: 1910-1930-ті роки: Навч. посібник /ред. В.Г. Дончик.- К. : Либідь, 1993. С. 727-730

Іван Кіндратович Микитенко (1897-1937) //Хінкулов Л.Ф. Літературні зустрічі: Розповіді про письменників у Києві.- К. : Рад. письменник, 1980. – С. 220-221

Свербілова, Т. Іван Микитенко як дзеркало українського кітчу // Слово і час. 2007.- №9. – с. 35-47.

Твори Івана Микитенка у фонді бібліотеки.

Микитенко, І. Брати : Повість. Вуркагани : Повість. Диктатура : П’єса.

/ упоряд. О. Микитенко. – К.: Дніпро, 1986. – С. 302

Микитенко, Іван «Вуркагани» та інші твори /упоряд. О.І. Микитенко.- Харків: Веста: Вид-во «Ранок», 2004. – С. 320

Микитенко Іван Вуркагани : Повісті.- К.: «Веселка», 1971.- С. 238

Іван Микитенко Зібрання творів у шести томах. Т. 3 : Нариси, фейлетони, поезія. - К. : «Наукова думка», 1965. – С. 403

Іван Микитенко Зібрання творів у шести томах. Т. 4 : Драматичні твори 1923-1932. – К. : «Наукова думка», 1965. – С. 515

Іван Микитенко Твори в чотирьох томах. Т.1 : Оповідання; Повісті; Поезії /Упоряд. О. Микитенко.-К. : Дніпро, 1982. – С. 471

Іван Микитенко Твори в чотирьох томах. Т. 2 : Голуби миру : Репортаж про подорож за кордон; Ранок : Роман /Упоряд. О.І. Микитенко.- К.:Дніпро, 1982.- С. 485

Іван Микитенко Твори в чотирьох томах. Т.3 : П’єси /Упоряд. О.І. Микитенко.- К.: Дніпро, 1983. – С. 479

Микитенко І.К. Твори в чотирьох томах. Т. 4 : П’єси; Публіцистика; Про себе і свою творчість; Листи /Упоряд. О. Микитенко. – К.: Дніпро, 1983. - С.558

На фото: Родина письменника: син Олег, дружина Зинаїда, 1930 рік. Іван Микитенко в колі українських письменників. Дніпропетровськ, 1923 рік.

Будинок по вул. Леніна де з 1934 по 1937 роки мешкав письменник.

Зображення портрета Івана Микитенка на конверті

Меморіальна дошка на будинку у селі Нечаївці, де у 1920-1922 роках на посаді фельдшера працював Іван Микитенко

Джерело : http://www.philatelia.ru/pict/cat5/stamp/20006s.jpg;

Фото з в вистави «Диктатура» І. Микитенка в театрі «Березіль», 1930 рік

Кадр з фільму-вистави "Диктатура".

Виконавці ролей :Микола Шутько, Богдан Ступка, Михайло Голубович, Наталя Сумська., кін.70-х р. ХХ ст.

Вулиця Івана Микитенка

Вулиця Івана Микитенка — вулиця житлового масиву Воскресенка у Києві, знаходиться у Дніпровському районі мiста. Пролягає дугою від перетину вулиці Райдужної до вулиці Генерала Карбишева. Прилеглі вулиці: бульвар Перова, Валентина Сєрова та Курнатовського. Виникла у середині 20 століття, сучасної довжини досягла у 1-й половині 60-х років. У 1957—1964 роках мала назву Погребська, так як була частиною дороги до с. Погреби на північно-східній околиці Києва. Сучасна назва на честь Івана Микитенка (з 1964 року). Початкова частина, яка йшла до бульвару Перова, проходила через Воскресенську слобідку, що була знесена у 60—80-ті роки.

Що знаходиться на вулиці І. Микитенка:

• Середня школа №98 з поглибленим вивченням англійської мови – Микитенка, 7
• Дитячий сад-ясла №447 - І. Микитенка, 9-А .
• Стоматологічна клініка «Азалія» - Микитенка, 9
• Готель «Екос» - Микитенка, 9
• Салон краси «Клаудіа» - Микитенка, 11

Церква Адвентистів сьомого дня у парку «Аврора»

Джерела в Інтернеті:

• Бібліотека української літератури : www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=212
• Про творчість І. Микитенка: www.ukrlit.vn.ua/article/640.html
• Про життя і творчість І. Микитенка : www.osvita.org.ua/referat/geography/3688/
• «Літературне місто» : litmisto.org.ua/?p=2323
• Интересный Киев - http://www.interesniy.kiev.ua

____________________________________________________________

Підготувала - зав. бібліотеки Н.С.Кметюк

Адреса бібліотеки: 02218, вул Сєрова, 28

Телефон : 542 76 93; факс : 542 76 94.

Електр. адреса : 4chitalka@ukr.net

Сторінка в Інтернеті :

http: //sites.google.com/site/library134