Крізь пекло Афганської війни...

28 років тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. З того часу, саме у цей день, відзначають скорботний День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Щороку у переддень цієї сумної дати учні Кирданівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів мають змогу дізнатися про сумні події афганської війни зі слів очевидців. Цьогоріч 9 лютого на загальношкільний урок пам'яті "Афганістан. 1979 - 1989." завітали шановані гості: голова Овруцької районної Спілки ветеранів Афганістану Соболевський Йосип Францович, заступник голови спілки Гончар Лев Миколайович, члени правління Корж Анатолій Архіпович та Пєтухов Анатолій Васильович, мати випускника нашої школи, воїна-інтернаціоналіста Некрашевич Валентина Павлівна.

Під час уроку пам'яті учні дізнались про події та героїв цієї страшної війни. Почався захід з перегляду кінохроніки часів військових дій в Афганістані. Далі були поезії, пісні, розповіді, спогади ветеранів, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, які пройшли крізь юні серця школярів і дали змогу зрозуміти, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна.

У своїх виступах гості згадували військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Смерть, втрата друзів, пролита кров - це все, що вони пам’ятатимуть про Афган, який багато чого навчив їх. Зі сльозами на очах ветерани розповідали присутнім, що 25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для надання допомоги місцевому населенню в захисті від банд. Для тисяч радянських солдат, їх батьків, матерів, сестер розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала 9 років, 1 місяць і 19 днів. Потрапивши на палаючу афганську землю, наші воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

Багатьом з них ніколи вже не судилося повернутися до рідної хати, побачити своїх рідних. Скільки юнаків голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі. Вони полягли навіки. Кого поховали товариші; хто, пошматований, розлетівся в прах на гігантських фугасах; кого принесли «чорні тюльпани» в цинкових домовинах на рідну землю. За довгі роки цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах забороняли писати справжню причину загибелі. Поіменно згадали 12 загиблих воїнів-афганців з Овруччини. Пам’ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, вшанували хвилиною мовчання. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.

Протягом усього заходу не висихали сльози болю та печалі на очах Валентини Павлівни - матері нашого односельчанина Петра Некрашевича, який не повернувся з афганської війни і вважається зниклим безвісти. Молодим та життєрадісним запам'ятали його жителі села Кирдани. Пам'ять про нього вшанували покладанням вінка до меморіальної дошки, з якої вже котрий рік спостерігає він за змінами пір року на шкільному подвір'ї , щодня зустрічає та проводжає лагідним поглядом школярів, які мимоволі вдивляються в його молоде обличчя.

Не стримували сліз учасники заходу, болем у серці відгукувались у присутніх слова віршів та пісень, які пролунали. Афганістан завжди буде щеміти в наших грудях.

Вічна слава живим! Світла пам’ять полеглим!

Оксана Гриневич,

заступник директора з виховної роботи

Кирданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів