Як у дітей виховувати чесність

Для дітей головним джерелом знань про чесність є ви – батьки. Не лекції та повчання або, навіть, покарання, а те, як ви самі являєте собою чесність.

Діти звертають увагу на наші вчинки, на те, що ми їм кажемо. Наприклад, чи кажете ви неправду про вік вашої дитини, щоби безкоштовно пройти до парку атракціонів? Чи просите дитину сказати по телефону, що вас не має вдома, просто тому, що дуже зайняті або не бажаєте розмовляти? Якщо так, то дитина може зробити висновок, що можна брехати і не цінуєте чесність.

Пам’ятайте: покарання лише навчить дитину, що брехня – це єдиний спосіб уникнути негативних наслідків. Тому краще спокійно порозмовляйте з нею про її поведінку й разом обговоріть можливі рішення. І не забудьте підкреслити, як ви пишаєтесь дитиною у зв’язку з тим, що вона була чесною з вами і все розповіла без приховування.

Нагадуйте собі, що, коли діти брешуть, це не ознака соціопатії, протиправної поведінки чи їх моральної неспроможності. Навпаки, це ознака їх (невмілих) старань вибратися з неприємної ситуації, отримати бажане або показати свою незалежність. Тому, коли ваша дитина очевидно бреше, а ви дізналися від когось про її нечесність, обов’язково зберігайте спокій і подумайте, чому вона зробила саме так.

У віці старше 4-х або 5-ти років діти можуть обманювати свідомо, щоб отримати винагороду, уникнути покарання чи батьківського гніву, мати перевагу або щоби просто покращити свою самооцінку, щоб захистити своє особисте життя або особисте життя когось зі своїх друзів. Якщо ви розпізнаєте головний мотив обману, це допоможе більш предметно говорити з дитиною про чесність та її значення.

Жорсткі наслідки брехні можуть узагалі нічого не навчити. Наприклад, якщо ваша дитина збрехала, що не розбивала вікно, допоможіть їй реабілітуватись як у питанні покриття збитку, так і у відновленні знехтуваної довіри, що була викликана брехнею.