Булінг: як його виявити та що робити

За даними ЮНІСЕФ, до 70% дітей стикаються з проблемою булінгу, і більше 40% жертв не розповідають про це та ігнорують проблему.

За словами психологів, ця тема є дуже тривожною, адже цькування впливає негативно як на весь колектив, так і на кожну людину окремо, на психічне здоров’я та на академічні здобутки.

Тривожні ознаки:

• дитина має пошкоджені чи загублені частини одягу, книжки чи інші предмети;

• дитина має неочікувані поранення, синці подряпини;

• дитина має мало друзів або зовсім їх не має;

• здається, що дитина боїться йти до школи і повертатися, сідати в автобус тощо;

• дитина втрачає інтерес до домашніх завдань або починає робити їх набагато гірше, ніж зазвичай;

• дитина виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, не має настрою, коли приходить додому;

• дитина часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;

• дитина тривожно спить і часто сняться погані сни;

• дитина втрачає апетит, проявляє тривогу і низьку самооцінку.

Булер – це також дитина, яка потребує допомоги та має певні потреби, і якщо вони будуть задовільнені, то проблема булінгу буде вирішеною.

Які можуть бути причини того, що діти починають булити:

1. відчуття безпомічності і безсилості;

2. стрес і травма;

3. низька самооцінка;

4. страх бути виключеним з компанії, якщо вони не приєднаються;

5. нерозуміння, як почувається хтось інший, нерозвинену емпаті;

6. викид гніву і агресії;

7. культура агресії та знущань;

8. роль жертви булінгу у минулому.

Основним нормативним документом в цьому випадку є наказМОН №1646, який називається “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”.

Дії закладу освіти у випадках булінгу: перш за все, має бути повідомлення про цькування. Директор має повідомити поліцію та батьків, а також службу у справах дітей та центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді. Після цього директор повинен скликати засідання комісії з розгляду випадку булінгу.

• 1. Щоденник булінгу

Ця методика має психологічну і юридичну користь. Полягає вона в тому, що хтось фіксує факти того, що відчується при кожному акті цькування.

Так, у першій частині цього щоденнику ви фіксуєте що і коли сталось, про що йшла мова, що стало причиною конфлікту, хто як себе поводив, які фрази були сказані.

Друга частина є більш психологічною, адже записуються ваші думки щодо того, чи могли б ви вчинити інакше, хто вас підтримує, як ви себе при цьому відчували, чи були свідки або докази.

• 2. Команда зв’язків

Створюється команда учнів з лідерськими якостями, які відбираються за конкурсом. Ці діти проходять певні навчання, де їм розповідають про те, що робити, якщо вони стали свідками цькувань. Таким чином, учні старших класів мають стати “шефами” учнів з класів молодшого віку.

• 3. Правила класу

Психологиня також радить запропонувати дітям самостійно створити правила класу. Важливо простежити, щоб залученими були всі. Правила мають прийматись голосуванням та підписуватись.

• 4. Методика “Без звинувачень”

Ця методика полягає у залученні всіх учасників булінгу для визначення того, що вони можуть зробити, аби вирішити цю ситуацію.

Вона має 3 етапи:

• На підготовчому етапі відбувається перша розмова з жертвою булінгу, її батьками та інформування інших вчителів.

• На етапі проведення – формування групи помічників, планування дій з ними, друга розмова з жертвою, повторні бесіди з кожним із помічників.

• На заключеному етапі — святкування зробленого та моніторинг стану справ.

Джерело: https://education.24tv.ua

• Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

• Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

• Гаряча лінія з питань запобіганнянасильству 116 123 або 0 800500335;

• Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

• Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

• Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

• Національна поліція України 102.