Інклюзивна освіта

Про організацію освітнього процесу осіб з особливими освітніми потребами  у 2024-2025 навчальному році (Лист Міністерства освіти України  від 03.09.2024 № 6/679-24)

Рекомендації для роботи з різними категоріями учнів з ООП

  Учні з ООП навчаються за освітньою програмою закладу освіти, яка доповнена  корекційно-розвитковим складником (індивідуальний навчальний план). Для такого учня складається  індивідуальна програма розвитку (ІПР), мета якої – забезпечити індивідуалізацію освітнього процесу  шляхом адаптації, або модифікації навчального матеріалу; створення відповідного освітнього середовища; соціалізація дитини. Цей педагогічний процес вимагає не тільки віртуозної роботи педагога, у якого в класі кілька дітей з особливими освітніми проблемами (на час військового стану знято обмеження в кількості дітей з ООП в одному класі)  потребують особливої уваги і допомоги, але й усієї команди психолого-педагогічного супроводу дитини: психолога, асистента педагога,  фахівців з різних напрямків корекційної педагогіки, логопеда,  батьків. Важлива співпраця всіх учасників освітнього процесу, а також чіткий розподіл ролей і обов’язків, особливо між вчителем та асистентом вчителя.

    З метою забезпечення ефективної діяльності педагогічних працівників та організації відповідної роботи з різними категоріями учнів з ООП слід використовувати такі загальні рекомендації:

 - дотримуйтесь встановленого розпорядку дня;

- використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови. Хваліть за правильні дії;

- не примушуйте до колективної роботи, особливо, якщо дитина ще не звикла до колективу;

- приділяйте особливу увагу, щоб у дитини з’явилася довіра до вас;

- звертайте увагу на зусилля, а не на результат;

- при роботі з агресивними дітьми обмежуйте рівень шуму та візуальної стимуляції;

- давайте чіткі вказівки;

- навчайте дітей контролювати свої дії.

Ці рекомендації є актуальними і для батьків.

    Щоб робота з дітьми, які мають особливі освітні потреби, була успішною, перш за все педагог повинен :

ознайомитись з  висновком про комплексну оцінку,

 мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини; поспілкуватися з батьками дитини та спеціалістами інклюзивно ресурсного центру (ІРЦ).

   Категорія дітей з особливими освітніми потребами включає дітей: з порушенням інтелекту, з порушеннями мовлення, з розладами емоційновольової сфери,  дітей з вадами слуху,  з порушеннями зору,  з порушеннями опорно-рухового апарату,  з затримкою психічного розвитку, зі складними недоліками розвитку.

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з інтелектуальними порушеннями:

-   адаптація навчального матеріалу до пізнавальних можливостей учня

( зменшення обсягу матеріалу, його спрощення за характером і структурою);

-   використання систематичного повторення (з метою ліквідації фрагментарності сприймання та недосконалості запам’ятовування); -  всі теоретичні відомості мають бути засвоєні через практичну діяльність різного ступеня труднощів і новизни, дидактичну та сюжетно-рольову гру;  - використання різних видів наочності, її відповідність рівню розвитку сприймання й мислення учня;

– дотримання охоронно-педагогічного режиму з урахуванням конкретного клінічного діагнозу;

- позитивні емоції учня та педагога!

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з порушенням мовлення (за статистикою діагноз «загальне недорозвинення мовлення» ставлять у шість разів частіше, ніж 20 років тому):

- не ігноруйте дитину, якій складно говорити;

- не намагайтеся прискорити розмову;

- говоріть емоційніше і трішки повільніше, ніж зазвичай, щоб бути почутим дитиною;

- будьте готові до того, що розмова потребуватиме більше часу;

- не перебивайте, не виправляйте і не квапте;

- дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення – показник низького рівня інтелекту і що дитина не може зрозуміти вас;

- до і після вправ з письма проводьте пальчикову гімнастику (за методикою

Тетяни Башинської, кожен акт мовлення має поєднуватися з рухом); - спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови;

- не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли і не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах; - якщо у вас виникла проблема у спілкуванні, запитайте, чи не хоче дитина  використати інший спосіб – написати, надрукувати;

- опитування учнів з важкими порушеннями мовлення варто проводити не викликаючи їх до дошки, у безпечній обстановці, у формі бесіди. Давати їм завдання обговорювати щось у парах. Не відлякувати наполегливим «скажи», а викликати мовне наслідування — роби, як я, повтори за однокласником;

- вивчення правопису нових слів підкріплювати візуально або дією.  Працювати не тільки з літерами, а й із зображеннями.

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з розладами емоційновольової сфери:

- для покращення навчальної роботи дитини введіть знайому систему засобів

(графіки, списки, годинники з дзвоником, плани навчань у вигляді піктограм);

- в класі бажано мати мінімальну кількість відволікаючих предметів

(картини, стенди);

- розклад уроків повинен бути постійним, так як діти  часто забувають його; - робіть хвилинки активного відпочинку з легкими фізичними вправами і релаксацією;

- забезпечте дитину можливістю швидкого звернення за допомогою в випадках утруднення. Оптимальне місце для такої дитини – в центрі класу, навпроти дошки. Вона повинна знаходитись перед очима вчителя; - виконуючи завдання діти часто не розуміють, що і як вони роблять. Не чекайте доки діяльність дитини стане хаотичною, вчасно допоможіть їй вірно організувати роботу;

- направляйте зайву енергію дітей в корисну роботу. Під час уроку попрохайте її вимити дошку, зібрати зошити;

- робота з дітьми повинна будуватися індивідуально. Дайте завдання в співвідношенні з робочим темпом і здібностями учня;

- на один відрізок часу – одне завдання. Якщо – одне завдання велике, пропонуйте у вигляді послідовних частин;

- забезпечте для дитини умови у яких вона буде більш зібрана;

- дотримуйтесь позитивної моделі поведінки. Не соромтеся хвалити дитину. Відмінну поведінку та успіхи у навчанні нагороджуйте.

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з розладами слуху:

- педагог  повинен підходити до учня не з позиції, чого той не може через порушення слуху, а з позиції, що дитина може;

- у роботі з такими дітьми потрібно знати рівні слухової чутливості кожного з вух дитини (для того, щоб знаходитися при спілкуванні з боку вуха із меншою втратою слуху), навчитися перевіряти справність слухового апарату,  змінювати елементи живлення в пристрої;

- розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи

(артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла). Учень має сидіти на першій парті. Взаємне розташування вчителя й дитини має бути таким, щоб учень бачив губи педагога, тому що такі діти добре «зчитують» з губ;  - не можна налаштовуватись на почуття жалю, або зверхності, тим паче нехтувати дитиною;

- починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки. Тактильний контакт сприятиме емоційному зближенню з дитиною, позитивно налаштує на навчальну діяльність;  -  використовуйте наочні демонстраційні матеріали. Користуйтесь роздатковим матеріалом, що найповніше передає зміст уроку;

- говоріть достатньо гучно, в нормальному темпі, чітко вимовляючи слова. Постійно підтримуйте зоровий контакт з учнем. Час від часу переконуйтесь, що учень вас розуміє.

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з розладами функцій опорно – рухового апарату:

- під час організації навчальної діяльності важливе значення має створення таких умов, які б дали змогу опановувати знання з опорою на збережені функції організму дитини;

- іноді у дітей з церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високочастотні тони, водночас, зберігаються на низькі. Намагайтеся говорити на нижніх тонах;

- знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо йому буде зручно використовувати спеціальні пристосування, комп’ютер чи інші технічні засоби. Надайте учневі більше часу на виконання завдання. Вибір найзручнішого засобу для фіксації навчальної інформації. Пошук оптимального навантаження письмовими роботами з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук. Передбачення варіативності письмових робіт - не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою;

- стежте, щоб необхідні матеріали, навчальне приладдя, унаочнення були у межах досяжності учня;

- не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли напевно знаєте, що він не може щось подолати, або коли він звернеться по допомогу; - адаптуйте вправи відповідним чином, розробіть завдання у вигляді тестів, таблиці, схеми;

- навчіться використовувати допоміжні технології;

- проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ. Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.

 Рекомендації щодо організації навчання дітей з розладами зору:

- робоче місце дитини має бути гарно освітленим;

- наочні посібники мають бути чіткими, яскравими, не дрібними. Якщо вчитель показує завдання на дошці, то він має переконатись, що дитина все бачить;

- дозвольте учневі зі зниженим зором писати таким шрифтом, який легко бачити і читати;

 - відстань від очей до робочої поверхні має бути не меншою за 30 см, для читання використовувати підставки;

- необхідно враховувати конкретний зоровий діагноз (короткозору дитину слід посадити ближче до дошки, а далекозору – подалі);

- зорову роботу слід чергувати з усною чи дотиковою, враховуючи підвищену втомлюваність зору. Для зняття зорової втоми після 10–15 хвилин зорового навантаження виконати спеціальні розслаблюючі вправи.

Не перенавантажувати зір;

-у роботі використовувати  збережені аналізатори (залучати дотик, нюх, слух);

- коригувати обсяг роботи, щоб учень з вадами зору не відставав від зрячих однокласників. При  участі такого учня у фронтальній роботі класу  необхідно підготувати індивідуальний дидактичний матеріал (картки, таблиці, схеми);

- можна використовувати спеціальні адаптивні умови, наприклад, оптичні (окуляри, лінзи, призми), неоптичні (фломастери чорного кольору, кольорові маркери тощо);

- об’єднуйте учнів класу у підгрупи таким чином, щоб учень із порушеннями зору був максимально задіяний у навчальному процесі і зміг проявити себе успішно. Організовуйте групову роботу так, щоб у разі потреби можна було легко допомогти учневі з порушенням зору;

 - навчіть учнів класу ефективно взаємодіяти з учнем із порушенням зору. Переконайтеся, що вони розуміють наслідки зорового порушення, виховуйте навички етичного спілкування. Створюйте ситуації співпраці між учнями на уроці та в позакласній діяльності.

Міносвіти сформувало й опублікувало Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами в умовах дії правового режиму воєнного стану у 2022/2023 навчальному році; продовжило їх дію на 2023/2024 н.р.

Зокрема в них зазначається щодо продовженням строку дії висновку ІРЦ, якщо дитина з батьками перебувають на окупованих територіях України або за кордоном. У разі першого обстеження, але коли дитина не може бути фізично присутньою, ІРЦ має організувати дослідження з використанням доступних для батьків дитини засобів та способів зв’язку.

Якщо дитина перебуває за кордоном, ІРЦ може врахувати результати оцінювання, проведеного за кордоном, з використанням визнаних міжнародних діагностичних методик. Окрім того, освітнє відомство зазначило інформацію щодо організації дистанційного навчання дітей з ООП. Таким чином, індивідуальна програма розвитку, яка підписується всіма членами команди, зокрема й одним із батьків (іншим законним представником) може бути відправлена їм доступними способами (на електронну пошту або в мессенджер), якщо вони не можуть прийти в школу. Після ознайомлення з ІПР батьки (інші законні представники) учня мають доступним способом повідомити про згоду з нею. Також у Міносвіти зауважили, що діти з ООП можуть отримувати корекційно-розвиткові та психолого-педагогічні послуги (допомогу), реабілітаційні заходи дистанційно в закладах спеціальної освіти.

  Щоб забезпечити успішність навчання дитини з особливими освітніми потребами в інклюзивному навчанні необхідно насамперед подбати про її індивідуалізацію і врахувати різноманіття особливостей розвитку дитини з різними видами порушень. 

Що таке інклюзивна освіта?

Інклюзивна освіта дає можливість усім учням у повному обсязі брати участь у житті колективу дитячого садка, школи, дошкільному та шкільному житті.

Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна освіта — це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб забезпечити рівні можливості.

Переваги інклюзивної освіти:

• Діти навчаються разом у звичайній школі.

• Поліпшується моторний, мовний, соціальний, емоційний розвиток дитини.

• Діти отримують можливість жити разом з батьками.

• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

• Навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей.

• У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.

• Діти з особливими потребами отримують ефективну освіту, щоб жити повноцінним життям.

Переваги для дітей без особливих потреб:

• вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;

• вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

• вчаться співробітництву;

• вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Переваги для родин:

• Батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей.

• Родини одержують підтримку з боку інших батьків.

• Батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей.

• Всі батьки стають частиною шкільної спільноти.

«Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання »).

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом.

Інклюзивне навчання:

• Ґрунтується на правах людини і принципах рівності.

• Спрямоване на всіх дітей і дорослих, особливо тих, хто є виключеним з загальної системи навчання.

• Це процес усунення бар’єрів в системі освіти та системі підтримки.

Основа інклюзивного навчання

Всі учні:

• Можуть навчатися різними методами і в різний період часу.

• Мають індивідуальні здібності й особливості.

• Хочуть відчувати, що їх розуміють і цінують.

• Мають різне походження і бажають, щоб їх відмінності поважалися.

• Пізнають скрізь.

Хто такі діти з особливими потребами?

Термін «діти з особливими потребами» стосується дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращання здоров’я, розвитку, навчання, якості життя, участі в громаді, тобто включення. Сьогодні в Україні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими потребами.

Що таке інвалідність?

«Інвалідність» розглядається як «нормальне» явище, яке базується на життєвому досвіді, з системною вірогідністю прояву серед населення будь якої країни, регіону. Інвалідність за природою може бути постійною або тимчасовою.

• Люди з інвалідністю та їхні сім’ї мають такі ж самі права на соціальну і економічну участь в житті суспільства.

• Соціальне і фізичне середовище повинні бути модифіковані задля рівної участі всіх.

• Політика і практична діяльність повинні відображати цінності рівності і правовий підхід.

З прийняттям Конвенції ООН про права людей з інвалідністю було визнано єдиний підхід до трактування цього поняття: «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі. Інвалідність – поняття яке еволюціонує». Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально — економічних обставинах.

Переваги інклюзивного навчання:

Всі діти отримують користь від інклюзивного навчання. Воно дозволяє їм:

• Розвивати індивідуальні сильні сторони і таланти.

• Приймати всіх дітей без виключення в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.

• Працювати над досягненням індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.

• Залучати батьків в процес навчання і життя школи.

• Розвивати культуру поваги і належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності інших.

• Створювати дружні стосунки з іншими дітьми

• Позитивно впливати на школу, громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.

Спільні дії в просуванні інклюзивного навчання:

• Приймати всіх дітей до загальноосвітніх шкіл та шкільного життя.

• Надавати всебічну допомогу учням з особливими потребами,  їх одноліткам та  вчителям в разі потреби.

• Дивитися на кожного учня з огляду на те, що він може, а не на те, що він не може.

• Створювати навчальні цілі згідно індивідуальних можливостей кожної дитини беручи до уваги, що діти можуть мати різні навчальні цілі, але навчатися разом в класі.

• Переобладнати школи і класи з тим, щоб вони зосереджували увагу на потенціалі кожної дитини.

• Сприяти сильному лідерству в особі директора школи і адміністрації

• Сприяти  підготовці  вчителів, які ознайомлені з різними методами викладання.

• Формувати команду — директорів шкіл, вчителів, батьків, учнів та інший персонал, що працюють разом у визначенні найефективніших шляхів надання якісної освіти в інклюзивному середовищі.

• Підтримувати виважене ставлення до батьків, особливо до мрій батьків та цілей щодо майбутнього їхніх дітей.

ІНКЛЮЗІЯ В ОСВІТІ

Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності. Відправною точкою цього поняття є переконання, що освіта є одним із основоположних прав людини і основою для більш справедливого суспільства.

На міжнародній конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє», яка проходила у Женеві у 2008 р., відмічалося, що запровадження інклюзії в освітній сфері є не другорядним, а центральним питанням для забезпечення високоякісної освіти і створення більш інклюзивних суспільств.

Інклюзивна освіта – термін, який вперше прозвучав у Саламанкській деклараціїпро принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами у червні 1994 року. Саме цей документ і став першим міжнародним документом, який наголосив на необхідності проведення освітніх реформ у напрямі інклюзивної освіти. У зверненні до всіх урядів наголошується, що пріоритетним з точки зору політики та бюджетних асигнувань має бути «реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на індивідуальні відмінності та труднощі; законодавчо визнати принцип інклюзивної освіти, який полягає в тому, що всі діти перебувають у звичайних школах, за винятком тих випадків, коли не можна вчинити інакше; всіляко заохочувати обмін досвідом з країнами, що мають інклюзивну систему навчання; сприяти участі батьків, громад, громадських організацій осіб з інвалідністю в процесах планування та прийняття рішень, що стосуються задоволення особливих навчальних потреб; всіляко сприяти розробці стратегій діагностування та визначення особливих потреб у дітей, а також розробляти науково-методичні аспекти інклюзивного навчання; значну увагу варто приділити підготовці педагогів до роботи в системі інклюзивної освіти».

В основі терміну «інклюзивна освіта» лежить соціальна модель розуміння інвалідності, яка трактує інвалідність, як поняття, яке еволюціонує, і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров`я, і бар`єрами, що існують у зовнішньому середовищі і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Соціальна модель розуміння інвалідності стала альтернативою медичній моделі розуміння інвалідності, яка в першу чергу була спрямована на корекцію розвитку осіб з особливостями психофізичного розвитку чи осіб з особливими потребами.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, але в той же час створює відповідні умови для отримання якісної освіти для таких дітей. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти можуть повноцінно навчатися, а їх відмінні особливості гідні поваги та є джерелом навчального досвіду для усіх учасників навчально-виховного процесу.

Інклюзивна освіта – це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими потребами у звичайному навчально-виховному закладі, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу.

Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов`язань держави.

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як динамічний процес, який полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів у навчальному середовищі, сприйнятті індивідуальних особливостей розвитку дитини не як проблеми, а як можливостей для розвитку. Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і певна філософія в освіті.

Таким чином, для розуміння інклюзії мають значення чотири ключові аспекти:

1.  Інклюзія – це процес. Її слід розглядати як неперервний пошук ефективних способів врахування питання багатоманітності. Інклюзія навчає співіснувати з відмінностями, які розглядаються як стимул для заохочення дітей і дорослих до навчання.

2.  Інклюзія спрямована на виявлення й усунення бар`єрів. Вона передбачає збір, узагальнення і оцінку інформації з великої кількості різних джерел з метою вдосконалення освітньої політики і практики, заохочення дітей і дорослих до навчання.

3.  Інклюзія створює умови для присутності, участі та досягнень усіх учнів. Термін «присутність» означає місце навчання дітей і те, наскільки регулярно вони його відвідують. Термін «участь» описує якість їхнього навчального досвіду і тому вимагає врахування думок тих, хто навчається. Термін «досягнення» стосується не лише результатів тестів чи екзаменів, а охоплює також результати навчання в межах усіх навчальних планів і програм (curriculum).

4.  Інклюзія вимагає підвищеної уваги до дітей «групи ризику», для яких існує вірогідність виключення чи низької успішності. Йдеться про моральний обов`язок вести ретельне спостереження за групами учнів, які за статистикою найчастіше потрапляють до «групи ризику», і, за потреби, вживати заходів для забезпечення їхньої присутності, участі та досягнень у системі загальної освіти.

Інклюзія як освітня концепція постійно розвивається, і є вкрай важливою для формування політики й стратегій, спрямованих на усунення причин і наслідків дискримінації, нерівності та виключення.