МОВА ВАШИХ ДІТЕЙ

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці.

Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

РОЗВИТОК СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ ДИТИНИ

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимову дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення.

Чим більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ У ДІТЕЙ

Мова – це один із основних засобів спілкування з навколишнім світом, це використання голосу для того, щоб висловити свої думки, ідеї. Процес мовлення може здатися легким, але насправді це складний процес, що вимагає часу, нервів, м'язів і контролю. Коли ми говоримо, координуємо багато м'язів різних частин тіла і систем, у тому числі гортані, яка містить голосові зв'язки; зубів, губ, язика, рота і дихальних шляхів.

Здатність розуміти мову і промовляти координується мозком. Таким чином, людина з ураженням головного мозку в результаті нещасного випадку, інсульту чи вродженого дефекту, може мати мовні проблеми.

Деякі люди з дефектами мови, зокрема, порушення артикуляції, можуть мати проблеми зі слухом. Слух може вплинути на те, як людина відтворює звуки.

Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення у дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це "критичний період" для розвитку мовлення.

Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У 6 місяців дитина починає комбінувати голосні і приголосні, видавати звуки, це називається «лепетом». До кінця першого року життя більшість дітей здатні сказати кілька простих слів. Здатність говорити підвищується до кінця другого року, коли дитина може об'єднати слова, щоб передати свої побажання.

Чи є закономірності у розвитку мовлення всіх дітей?

Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість дітей народжуються із схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята - з інвалідністю, яка заважає нормальному розвитку мовлення. Інші діти набувають мовних розладів після народження.

Як дізнатись, що у дитини затримка мовного розвитку ?

Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути у мовній затримці.

Що викликає затримку мови?

Мовна затримка спостерігається у 10 відсотків дітей. Найбільш частими причинами затримки мови можуть бути такі: втрата слуху, повільний розвиток, розумова відсталість. Батьки повинні знати про те, що є багато можливих причин мовних розладів, у тому числі інфекції, ларингіт, застуди, інфекції верхніх дихальних шляхів, надмірна напруга голосу, старіння, куріння, параліч голосових зв'язок, що знаходяться дуже далеко один від одного, аномальні нарости на голосових зв'язках, ослаблення голосових зв'язок, алергія, рак горла, щитовидної залози і мозку, травми.

Що повинні зробити батьки, які виявили проблеми у мовленні своєї дитини? До кого звернутись, щоб встановити причину розладів?

Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування.

Якщо Ви помітили, що ваш малюк:

- взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам;

- не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання;

- погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.

Такими спеціалістами є:

- лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;

- лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху;

- дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;

- вчитель-логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.

До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій дитині, відносяться такі: отоларинголог, психолог, психотерапевт.

Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Мова дитини формується під впливом мовлення дорослих і у величезній мірі залежить від достатньої мовної практики і нормального мовного оточення. Мовний розвиток ВСІХ дітей проходить по одних і тих же етапах. З тією лише різницею, що одні діти опановують мову в покладені терміни, а інші можуть відставати в своєму мовному розвитку від своїх однолітків. Детальніше зупинимося на характеристиці цих етапів.

1.     Підготовчий етап (від 0 до 1 року)

В цей період починається підготовка до опанування мовлення. З моменту народження у дитини з′являються голосові реакції: крик, плач. Правда, вони ще дуже далекі від звуків людської мови. Проте, і крик, і плач сприяють розвитку тонких і всіляких рухів трьох відділів мовного апарату: дихального, голосового, артикуляційного.

2 тижні - дитя починає реагувати на голос того, що говорить: перестає плакати, прислухається. 4 тижні - починає повертати голівку у бік того, що говорить або стежити за ним очима, реагувати на інтонацію пожвавленням або плачем. Тобто формуються зачатки фонемного слуху (слуху, який відповідає за розуміння звуків мови). Близько 2 міс. з′являється гуління і на початок 3-го міс. - лепет (агу, тя-тя, ба-ба і так далі). З, 5 міс. дитя чує звуки, бачить в тих, що оточують рухи артикуляцій губ і намагається наслідувати. 6 міс. дитя шляхом наслідування виголошує окремі склади (ма-ма-ма, па-па-па і ін.). Поступово дитина шляхом наслідування переймає тон, темп, ритм, мелодику, інтонацію. Тому дуже поважно, що б дитина чула правильне мовлення, інтонаційно і емоційно забарвлене. У віці 7 - 9 міс. дитина починає повторювати за дорослим все більш і більш всілякі поєднання звуків. З 10-11 міс. з′являються реакції на конкретні слова. До кінця першого року життя з′являються перші слова.

2.     Ранній період (від 1 до 3 років)

У цей період відбувається становлення активної мови. У цей час дитина дуже багато й охоче повторює за дорослими і сама виголошує слова. При цьому дитина плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, пропускає. Перші слова дитини носять узагальнено-значеннєвий характер. Тим самим словом він може позначати й предмет, і прохання, і дію, і почуття. З 1,5 років слово здобуває загальний характер. З′являється можливість розуміння мовного пояснення дорослого, засвоєння знань, нагромадження нових слів. Мозкові клітки максимально готові засвоїти слова й правила їх додавання у фрази. Тому, дуже важливо в цей період забезпечити необхідний обсяг мовлення для наслідування. Протягом 2- го - 3- го р. життя в дитини відбувається: значне нагромадження словника (до 3 р. він вже становить приблизно 1000 слів); формується граматичний лад мовлення (дитина починає будувати пропозиції).

3.     Дошкільний період (від3 до 7 років)

Протягом цього періоду дитина:

  усе більше розвиває слуховий контроль над власною вимовою (формується фонематичне сприйняття);

  збільшує словниковий запас до 3000 - 4000 слів;

  уточнює значення слів;

  удосконалює граматичний лад мовлення (опановує зв′язне мовлення, ускладнюється зміст мовлення в цілому);

  4-5 рокам остаточно формується звуковимова.

4.     Шкільний період (від 7 до 17 років)

Головна особливість розвитку мовлення в дітей на даному етапі в порівнянні з попереднім - це її усвідомлене засвоєння. Діти оволодівають звуковим аналізом, засвоюють граматичні правила побудови висловлень. Головна роль при цьому належить новому виду діяльності - письмової мови. Зрозуміло, зазначені етапи не можуть мати суворих, чітких меж. Кожний з них плавно переходить у наступний. Своєчасний і правильний мовленнєвий розвиток дитини дозволяє йому постійно засвоювати нові поняття, розширювати запас знань і уявлень про навколишнє. Таким чином, мовленнєвий розвиток самим тісним способом пов′язаний з рівнем розвитку розумової діяльності. Якщо на якомусь із етапів Ви помітили або запідозрили найменші відхилення ОБОВ′ЯЗКОВО зверніться до логопеда. Пам’ятайте, на ранніх етапах розвитку набагато легше й швидше долаються всі мовні недуги.

КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА?

  Голосові реакції з′являються у дитини з моменту народження: крик і плач.

  2-3 місяці. У цьому віці у дитини з′являється гуління й белькіт. Мовчання дитини повинне викликати тривогу у батьків.

  9-10 місяців. Формується розуміння мовлення дорослих і перші слова. Але в цьому віці дитина реагує не стільки на мову дорослих, скільки на ситуацію й інтонацію.

  11-12 місяців. З′являється реакція на самі слова, уже незалежно від інтонації мовця й навколишньої ситуації.

  1-1,5 роки. Розвивається ситуаційне мовлення дитини. Ті самі слова можуть мати різноманітний сенс, залежно від обстановки. Дитина часто плутає звуки, спотворює їх.

  1,5-2 роки. Період посиленого розвитку розуміння мовлення дорослих, швидко збільшується кількість слів, з′являються перші фрази. Слова носять уже узагальнений, а не ситуаційний характер. Дуже важливо в цей період забезпечити необхідний обсяг мовлення для наслідування. Мозкові клітини максимально готові засвоїти слова й правила їх додавання у фрази.

  2-3 роки. Формування граматичного ладу мовлення, накопичення словникового запасу (до 3-х років дитина вже знає від 300 до 1000 слів). Якщо до 2,5 років дитина не будує фраз, то необхідно звернутися до логопеда.

  У період з 3-х до 5-ти років бажано проконсультуватися з логопедом в кожному разі. У цьому віці багато дітей неправильно вимовляють звуки, однак порушення звуковимови може бути як наслідком природних фізіологічних причин, так і симптомом мовленнєної патології (див. приклади праворуч). Раннє виявлення аномалій мовного розвитку й своєчасне звертання до фахівців дуже важливо.

  ДО 5-ти років дитина повинна правильно будувати фрази й вимовляти всі звуки мовлення!

Мовлення людини розвивається все його життя, тому допомогти логопед може й дорослим.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ В ДІТЕЙ НАВИЧОК ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ

Усі вікові неправильності вимови зникають у дітей до 4 - 5 років. Але цей процес відбувається не сам по собі, а під впливом мовлення дорослих. Цей вплив доброчинний, коли дитина чує нормальне мовлення, одержує від дорослих вказівки, як слід говорити, і в результаті починає відчувати інтерес до правильного, чистого мовлення. Таким чином, дуже важливо, щоб навколишнє дитини мовленнєве середовище було цілком повноцінним, тобто й батьки, і вихователі говорили правильно, виразно.

Часто у родині, підладжуючись до мови маляти, белькочуть, сюсюкають із ним. Подібна манера спілкування не тільки не стимулює дитину до оволодіння правильної звуковимови, але й надовго закріплює його вади.

Часто дітей спонукують заучувати занадто важкі для них вимовних можливостей вірша. У результаті перевантаження фізіологічних механізмів мовлення вікові неправильності вимови закріплюються й навіть примножуються.

Батьки й вихователі повинні керувати процесом формування в дітей правильнї звуковимови. На заняттях, під час прогулянок, режимних процесів необхідно дуже уважно стежити за мовленням дітей і домагатися, щоб вона була ясною, чіткою й виразною, велике місце повинні займати ігри й заняття, спрямовані на вироблення в дітей чіткої дикції й правильної звуковимови.

Розвитку точної артикуляції допомагає виховання у дітей звички дивитися під час мовлення на співрозмовника й у такий спосіб стежити за рухами губ, язика.

Надалі необхідно розвивати у дітей слухову увагу й фонематичне сприйняття. Точне слухове сприйняття звуку стимулює правильну вимову, а правильна артикуляція у свою чергу сприяє кращому фонематичному сприйняттю.

Ознайомлення дітей зі звуками мови доцільно здійснювати в ігровій формі, зв′язуючи кожен звук з якимсь конкретним образом (з- пісенька комара, с - пісенька водички, ж - дзижчання жука, бджоли, р – робота, мотора літака, автомобіля, ш - шипіння сердитого гусака й т.п.).

Великий ефект дає використання чистомовок. Діти з інтересом слухають їх, запам′ятовують і повторюють ("Pa, pa, pa - висока гора"; та ін.).

    МОВА - невичерпне джерело розумового розвитку дитини,скарбни­ця всіх знань. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, спри­ймання, збагачуються знання про оточуючий світ

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвит­ку її мови, належить сім*ї

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мов­них недоліків своїх дітей. Недостатньо розви­нена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини   

   Причини мовних порушень

-порушення слуху - порушення будови мовного апарату (неправильний прикус, укорочення під'язикової вуздечки, несформованість зубного ряду, високе чи низьке піднебіння і т.д.);

- невірне мовлення оточуючих людей;

- вплив соціальних факторів (обмежене спілкування з дитиною).

Неправильне мовлення дорослих призводить до наслідування їхнього мовлення дітьми, яке вони сприймають як зразок. Це одна із поширених причин формування неправильної вимови у дітей.Дорослим слід пам'ятати про те, що регулярне спілкування з дитиною є необхідною умовою для розвитку мовлення, мислення, особистості та загального розвитку взагалі.  

                           Мова дорослих - взірець для наслідування

  Мова дорослих - приклад для дітей.

  Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. 

Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. 

Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратова­ність у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.

Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою бать­ків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так ви­ховується неуважність до слова. 

Мова батьків має бути орфографічне і граматично правильною, ви­мова звуків повинна чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.

Батьки мають  берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини.  Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання телевізору, голосні розмови дорослих. Першою озна­кою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.