Дата публікації допису: Dec 12, 2018 11:7:11 AM
Дата публікації допису: Dec 12, 2018 11:7:11 AM
Одного разу в коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила поруч, довго стояла і спостерігала, як через цю маленьку дірочку намагається вилізти метелик. Минуло чимало часу, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і сил на звільнення від кокона в нього більше не лишилося.
Тоді людина вирішила допомогти і, взявши ножа, розрізала кокон. Метелик одразу вийшов із нього, але його тільце було надто слабким та немічним, а крила — прозорими й нерухливими. Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться, зміцніють і він полетить. Але цього не сталося... Решту життя метелик волочив по землі своє кволе тільце з нерозгорненими крила. Він так і не злетів!
А все через те, що людина, намагаючись допомогти, не розуміла: зусилля, яких необхідно докласти, аби вийти через вузьку щілину, необхідні метеликові, аби рідина з тіла наповнила крила і він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости і розвиватися. Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Як би ми жили і не знали труднощів, не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.
Я просив сил...
А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
Я просив мудрості...
А життя дало мені проблеми, щоб їх розв'язувати.
Я просив багатства...
А життя дало мені мозок і м'язи, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати...
А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав.
Я просив любові...
А життя дало мені людей, яким я міг допомагати.
Я просив благ...
А життя дало мені можливості.
Я не отримав нічого з того, про що просив. Але я отримав усе, що мені було потрібно.
Ця повчальна історія ще раз підкреслює надзвичайну важливість власної активності та сприятливих умов для реалізації поставлених завдань.
Одного разу в коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила поруч, довго стояла і спостерігала, як через цю маленьку дірочку намагається вилізти метелик. Минуло чимало часу, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і сил на звільнення від кокона в нього більше не лишилося.
Тоді людина вирішила допомогти і, взявши ножа, розрізала кокон. Метелик одразу вийшов із нього, але його тільце було надто слабким та немічним, а крила — прозорими й нерухливими. Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться, зміцніють і він полетить. Але цього не сталося... Решту життя метелик волочив по землі своє кволе тільце з нерозгорненими крила. Він так і не злетів!
А все через те, що людина, намагаючись допомогти, не розуміла: зусилля, яких необхідно докласти, аби вийти через вузьку щілину, необхідні метеликові, аби рідина з тіла наповнила крила і він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости і розвиватися. Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Як би ми жили і не знали труднощів, не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.
Я просив сил...
А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
Я просив мудрості...
А життя дало мені проблеми, щоб їх розв'язувати.
Я просив багатства...
А життя дало мені мозок і м'язи, щоб я міг працювати.
Я просив можливість літати...
А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав.
Я просив любові...
А життя дало мені людей, яким я міг допомагати.
Я просив благ...
А життя дало мені можливості.
Я не отримав нічого з того, про що просив. Але я отримав усе, що мені було потрібно.
Ця повчальна історія ще раз підкреслює надзвичайну важливість власної активності та сприятливих умов для реалізації поставлених завдань.