ЩО ТАКЕ КІБЕРБУЛІНГ.
Кібербулінг - це умисні образи, погрози, залякування, неприємні коментарі, повідомлення, поширення чуток, які відбуваються за допомогою ґаджетів з метою принизити, образити або іншим чином дошкулити дитині.
Кібербулінг може відбуватися через SMS, додатки, соціальні мережі, форуми, ігри та інші джерела.
Якщо ваші діти стикнулися з кібербулінгом, Ви завжди можете звернутися по допомогу до Національної гарячої лінії для дітей та молоді за номером:
116 111 або 0 800 500 225
Кібербулінг що треба знати.pdfкібербезпека.pdfІснує аж 10 видів кібербулінгу. До них належать:
Флеймінг або суперечки - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, за допомогою гаджетів та комунікаційних технологій. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах.
Обмовлення або зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути текстові повідомлення, коментарі, фото або відео, які зводять наклеп на дитину.
Використання особистої інформації - «зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах, з метою отримання особистої інформації та переслідування особи.
Анонімні погрози - кібербулери анонімно надсилають SMS-повідомлення або листи, які містять погрози, на месенджери або електронну пошту своєї жертви. Ці погрози мають образливий характер, іноді з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.
Кіберпереслідування - відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронної пошти. Кібербулери можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами.
Тролінг - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень, з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.
Хепіслепінг - назва походить від випадків у англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами із записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.
Секстинг – інтимна переписка та пересилка еротичних фото.
Грумінг - входження в довіру до дитини, з метою її схилення до якого-небудь брутального поводження з сексуальним підтекстом.
Кардинг - вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки та її реквізитів.
У відео Ви дізнаєтесь про причини та потенційні наслідки кібербулінгу, як припинити онлайн-травлю та що робити, якщо хтось із друзів став жертвою кібербулінгу.
КІБЕРБУЛІНГ. Поради для батьків.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ
ПРОТИДІЇ КІБЕРБУЛІНГУ
Загальні настанови батькам можна узагальнити до двох принципів:
уважність до дитини;
реагування на проблему.
1. УВАЖНІСТЬ ДО ДИТИНИ
Необхідно завжди бути уважним до дитини та її віртуальних практик. Наші дослідження медіакультури молоді показують, що підлітки мають відокремлені від дорослих віртуальні практики. Навіть щодо телевізійного перегляду підлітки переважно не обговорюють з батьками свій досвід спілкування з медіа.
On-line практики підлітків ще більш відокремлені, батьки фактично відсутні у тому віртуальному світі, де проводить час їхня дитина: в Інтернеті вони ходять до різних місць різними маршрутами. Чомусь нікого не дивує, що батьки добре інструктують дитину щодо маршрутів руху і правил користування, наприклад, велосипедом, натомість, привносячи в родину нові елементи технологій (смартфон, планшет, відеоплеєр, комп’ютер тощо) залишають дитину наодинці із новою реальністю.
Канали до віртуального світу потребують регулювання, введення чітких правил користування, що запобігає небезпекам і роз’яснює, в яких випадках і яка поведінка вважається нормальною і буде безпечною. Важливим елементом батьківського контролю є розташування комп’ютера в зоні спільного користування (вітальня, кухня), де, займаючись паралельно власними справами, дорослі можуть ненав’язливо спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона перебуває в Інтернеті, а також легше контролювати час роботи з комп’ютером (особливо критичним це є для молодших підлітків, у яких власна довільна поведінка і вольові процеси знаходяться на етапі формування).
Батьки мають:
уважно вислуховувати дитину щодо її вражень і дій у віртуальному середовищі,
знайомитись із сайтами і тими кібер-технологіями, які використовують діти.
Важливо звертати увагу на тривожні ознаки, які можуть вказувати на можливість віктимізації (від англ. victim - жертва) вашої дитини внаслідок кібербулінгу:
дитина виглядає засмученою після онлайн режиму, перегляду повідомлень,
віддаляється від спілкування з однолітками,
можливе погіршення академічної успішності (хоча останнє може свідчити й про інші негаразди).
Важливо відслідковувати “On-line-репутацію” власної дитини (для цього час від часу здійснюйте пошук, наприклад, в Гуглі за ім’ям вашого сина чи доньки). Постійний підтримка контакту, певні ритуали і сімейні традиції обговорення підсумків дня чи тижня дають змогу здійснювати моніторинг проблем, в тому числі й тих, які виникають у віртуальній частині соціального світу Вашої дитини.
2. РЕАГУВАННЯ НА ПРОБЛЕМУ
Важливі кроки, які потрібно зробити у відповідь на випадок виявленого кібербулінгу вашої дитини.
По-перше, необхідно зберегти свідчення події. Хоча негативні повідомлення можуть не перетворитись в серйозний кібербулінг, корисно зробити копію з цих повідомлень (допомогти дитині зробити це, якщо вона ще не знає як).
По-друге, як би Вас особисто не вразило те, що показала Вам дитина, - зберігайте спокій, не лякайте дитину додатково своєю бурхливою реакцією. Ваша задача-мінімум - емоційна підтримка. Не потрібно принижувати значення виявленого кібербулінгу, але і не треба лякати. Дайте дитині впевненість, що цю проблему можна подолати. В жодному разі не допускайте покарання дитини (вияв незадоволення, заборона користування) за те, що вона Вам довірилась. Дитина не винна в нападах інших на неї. Вона вже постраждала. Врешті, якщо Ви її не підтримаєте, то наступного разу вона до Вас просто не звернеться, залишившись в складній ситуації без Вашої допомоги.
По-третє, проговоріть з дитиною ситуацію, що трапилась, уважно вислухайте. Використайте цей випадок для формування медіакультури Вашої дитини, повторіть найпростіші правила безпеки користування Інтернетом (не спілкуватись з незнайомцями, не повідомляти їм своє ім’я, адресу, телефон, берегти в секреті паролі тощо), розкажіть, як запобігати кібербулінгу надалі. Якщо Ви один раз вже провели таку бесіду, не вважайте, що справа завершена.
Медіа-імунітет, як і біологічний імунітет до інфекції, не формується раз і назавжди, а потребує періодичного оновлення. Пам’ятайте, що найкращим жанром бесіди з підлітком є дискусія на рівних, а не виховне нав’язування правил. Створюйте правила разом, домовляйтесь, укладайте конвенції.
Найпростіші правила безпеки користування Інтернетом
не спілкуватись з незнайомцями
не повідомляти їм своє ім’я, адресу, телефон
берегти в секреті паролі
Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:
виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно);
підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг - це погано. Цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві);
повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.
4 ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
У ВИПАДКУ КІБЕРБУЛІНГУ
Спокій і впевненість. Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. У розмовах між дорослими є місце сумнівам, суперечкам, невизначеності і непевності. Дітям, психіка яких іще не здатна опановувати надмірну складність життя, потрібно забезпечувати відчуття стабільності. Впевненість дорослого у здатності подолати негаразди - одна з тих речей, яка сигналізує дитині про безпечність її життєвого світу.
Спільно з іншими батьками. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей).
Однодумці в закладі освіти. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого з кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.
Разом з дитиною. Не потрібно створювати дитині ілюзію легкості подолання проблеми, адже насправді це може бути нелегко, потребуватиме зусиль. Якщо ви просто будете казати «це легко», а дитина відчуває, що це їй настільки важко, що практично неможливо, наголос на легкості не допомагає. Потрібно казати, що разом це буде легше, адже об’єднання зусиль буде робити це завдання посильним.
5 КОРИСНИХ ПРАВИЛ
ПРОТИДІЇ КІБЕРБУЛІНГУ
Не поспішай.
Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кіберпростір. Важливо не відповідати на образливі повідомлення. А перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції - погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і не можливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібертехнологій.
Будуй свою репутацію.
Будуй власну онлайн-репутацію, не тішся ілюзією анонімності. Інтернет - це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. «net» -мережа і «етикет»). Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди - від анонімності залишається лише ілюзія: все таємне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію - накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити - важко.
Поважай факти.
Зберігати підтвердження факту нападів. Якщо тебе неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція - вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звертатися до батьків за порадою. Можна зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
Ігноруй з розумом.
Часто можна почути думки на кшталт «найефективніша боротьба з тролінгом - ігнор», «не годуйте тролів, вони харчуються вашими емоціями». Це доречна позиція, проте її не можна і переоцінювати. Найкраще зберігати продуманий баланс, розуміючи діапазон ефективності і доречні межі кожного із способів реагування на проблему.
Що ігнорувати? Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняється. Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
Коли ігнорувати не варто? Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, то варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації. У цьому можуть допомогти дорослі.
Можливе тимчасове блокування.
Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги і не супроводжується булінгом у реальному житті.
