Бібліотечна довідка

   105 років тому, 1 листопада 1918 року, була утворена Західноукраїнська Народна Республіка, яка в січні 1919-го возз’єдналася з Українською Народною Республікою

Минуле століття історики називають століттям розпаду імперій. І мають рацію: одне лише зникнення з політичної карти світу срср чого варте!.. А в жовтні 1918 року припинила своє існування ще одна імперія — Австро-Угорська, на теренах якої утворилося кілька незалежних держав. Західноукраїнська Народна Республіка — одна з них.

Напередодні Першої світової війни значна частина українських земель, зокрема Східна Галичина, Буковина і Закарпаття, перебували у складі Австро-Угорської імперії. Восени 1918 року вона почала розпадатися на кілька незалежних держав. Звісно, що й українці почали виступати за створення на західноукраїнських землях власної держави. Під час переговорів делегацій Української Центральної Ради з представниками Австро-Угорщини та зобов’язалася передати велику частину Західної України УНР. Але не поспішала виконувати свою обіцянку. Проте 16 жовтня, коли імперія була вже приречена, нарешті, з’явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який передбачав федеративну перебудову держави. Про утворення самостійної держави в ньому не йшлося.

У вересні-жовтні 1918 року у Львові було створено Український Генеральний Військовий Комісаріат, а також Українську Народну Раду, яка представляла всіх українців колишньої Австро-Угорської імперії. Саме вона і проголосила 19 жовтня утворення Української держави на теренах Галичини, Буковини і Закарпаття. Президентом обрали Євгена Петрушевича. Рада, керуючись правом українського народу на власну державу, звернулася до австрійського уряду з питанням про передачу їй усієї повноти влади в Галичині та Буковині, на що отримала категоричну відмову. Тоді було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом. І в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, очолювані сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи в місті. В історичному документі «Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року» зазначалося:

«Український народе! Голосимо тобі лист визволення з неволі. Віднині ти господар своєї землі. Вільний горожанин своєї держави. Український народе, доля України у твоїх руках. Ти станеш, як непобідний мур при українській національній раді».

11 листопада був створений уряд — Державний секретаріат, а 13 листопада Рада затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої австро-угорської монархії». Українська держава отримала назву Західно-Українська Народна Республіка. Її територія становила понад 70 тисяч квадратних кілометрів з населенням 6 мільйонів осіб. ЗУНР поділялась на 40 повітів та 12 військових округів. Із перших днів влада ЗУНР активно розбудовувала державу. Зокрема, були ухвалені закони про створення Української Галицької Армії, організацію судочинства, державну мову і громадянство, а також запроваджено державну монополію на продаж основних видів промислової продукції і продуктів харчування, введено 8-годинний робочий день тощо. А також започатковано зовнішньополітичну діяльність — відкрито низку посольств і дипломатичних представництв у країнах Західної Європи й Америки. Проте одним з найбільших успіхів лідерів ЗУНР стало проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 р. та об’єднання всіх українських земель в одній державі.

Ця подія, за словами канадського історика українського походження Ореста Субтельного, свідчила про те, що «уперше західно- і східноукраїнські націоналісти, які протягом поколінь проголошували існування між ними братерських зв’язків, ввійшли в контакт між собою в масових масштабах». Ось як згадував ті події один з найближчих соратників Петрушевича Лонгин Цегельський:

“Те, що ми тоді там переживали, це історія нації у творенні, це епопея національно-державного відродження. Такі хвилини рідко лиш і не всякому доводиться переживати. Ми ж саме переживали їх, були свідками їх та були самі авторами й акторами. Ми творили історію, і що-небудь будучі покоління думатимуть про нас, творців та акторів цих подій, як-небудь вони осудять нас усіх, тодішніх українських політиків, але яким би шляхом вони не вели дальші змагання нашого народу до самостійної та соборної України — все вони муситимуть нав’язувати до тих історичної ваги актів, що їх ми там, у Києві, тоді доконували…

Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала лише 257 днів. Її поразка була зумовлена багатьма чинниками. Проте жоден із них не здатний перекреслити роль цього державного утворення в історичному просуванні українського народу шляхом національної свободи і державної незалежності. Реальне існування протягом восьми з половиною місяців національної ЗУНР переконливо довело споконвічне прагнення українців до єднання, бажання жити в єдиній соборній державі.

  Джерело: https://armyinform.com.ua/2023/11/01/1-lystopada-den-progoloshennya-zahidnoukrayinskoyi-narodnoyi-respubliky/

Бібліотечна довідка

   Всесвітній день піаніста (World Pianist Day) відзначається 8 листопада. Це свято музики, симфонії таланту й відданості справі, день вшанування видатних досягнень піаністів по всьому світу. Від класичних маестро до сучасних джазових віртуозів, цей день відзначає емоційний резонанс і технічну майстерність, які піаністи привносять у світ музики.

   Історія фортепіано та його виконавців багата і різноманітна. Сучасні класичні піаністи можуть зосередитися на виконанні, записі та викладанні, в той час як їхні колеги у 19 столітті також були відомі як композитори та транскриптори. Такі майстри, як Моцарт, Бетховен і Шопен пам’ятають за їхню подвійну роль композиторів і піаністів, тоді як джазові піаністи, такі як Дюк Еллінгтон і Телоніус Монк, прославилися своїми імпровізаційними навичками.

     ЕВОЛЮЦІЯ ФОРТЕПІАНО

   Фортепіано, винайдене Бартоломео Крістофорі у 1700 році, протягом століть зазнало значних трансформацій. Він став центральним інструментом у західній музиці, здатним відтворювати широкий спектр стилів та виразів. Подорож фортепіано позначена такими віхами, як вихід у 2002 році фільму “Піаніст”, що розповідає про життя польсько-єврейського піаніста і композитора Владислава Шпільмана під час Голокосту.

     ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ФОРТЕПІАНО

·         Піаніно, виготовлені до 1970-х років, часто мали клавіші з чорного дерева та слонової кістки, на відміну від сучасних пластикових.

·         Струни піаніно можуть витримувати величезне напруження, що сприяє його потужному звучанню.

·         88-клавішний рояль охоплює сім октав, пропонуючи ширший діапазон, ніж багато інших інструментів.

·              Педалі піаніно необхідні для зміни тембру та артикуляції інструмента.

·              Нові піаніно потребують частого налаштування для збереження якості звучання.

   Всесвітній день піаніста – це більше, ніж святкування, це запрошення зануритися у світ фортепіанної музики. Це день, щоб оцінити відданість піаністів, які проводять незліченну кількість годин, вдосконалюючи своє мистецтво, і надихнути інших відкрити для себе радість гри на фортепіано.

    Джерело: https://daytoday.ua/podiya/vsesvitniy-den-pianista/ 

Бібліотечна довідка

     Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х’ю Бівер. У листопаді 1951 року він відправився з друзями на полювання. Увечері в барі між чоловіками зав’язалася суперечка, яка з диких птахів найшвидша. Чоловіки переглянули кілька різних довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. В даний час Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем із усіх книг, захищених авторським правом.

     Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=281

Бібліотечна довідка

    Свято Всесвітній день науки щорічно відзначають 10 листопада. Воно буле засноване у 2001 році під егідою ЮНЕСКО. Святкові заходи спрямовані на популяризацію науки, як інструменту миру і злагоди на Землі.

Скільки кісток в вашому тілі? Чи знаєте ви, що в тілі дорослої людини присутній 206 кісток, а у новонароджених їх 300. Людське око блимає в середньому 4200000 разів на рік. Найдовші живі клітини в організмі є клітини головного мозку - вони можуть жити з вами все життя. Найважчий людський мозок з коли-небудь зареєстрованих важив 2,3 кг. Найнебезпечніша тварина в світі є звичайна муха. Космічний телескоп Хаббл важить 10,896 кг, 13,1 м в довжину, і вартістю $ 2,1 млрд., а космос містить близько 50 мільярдів галактик.

Більшості своїх досягнень людина зобов’язана закладеної в неї Господом Богом здібності до спостереження, аналізу і розумінню явищ, що відбуваються навколо нього у просторі та часі. Систематизуючи отримані знання, людство помітило, що ці знання можна не тільки зберігати, передовати з покоління до покоління, але й доповнювати, розвивати і уніфікувати. Так з’явилася наука.

Ніхто не знає коли саме це відбулося чи яка саме наука першою з’явилася на світ, однак достеменно відомо, що до цих пір людству так і не вдалося вичерпати всю багатогранність напрямів і потенціалу людського пізнання, для якого ми сміливо визначаємо ту чи іншу гілку наукового напрямку. Це неймовірно, але це так.

Слідуючи тому або іншому науковому напрямку, вчені дуже часто віддалялися від життя і культурного перебігу основного суспільства. Не рідко це викликало, крім відвертого нерозуміння і природне здивування з боку абсолютно неосвічених людей, що частенько виливалося в конфліктні ситуації, які негативно відбивалися як для самого суспільства, так і для розвитку науки в цілому. Звичайно ж, - що зрозуміло і доступно ослу, то абсолютно не досяжно для кролика. Однак від цього кролик не менш важливий для природи, ніж осел і навпаки.

Об’єднуючим фактором в цій конфліктній ситуації виступило саме життя. Щоб нагодувати вовка та залишити в спокої овець, наука і суспільство стали тісно співпрацювати, від чого почали вигравати і ті й інші. В остаточному підсумку, якщо він взагалі може бути, наука і суспільство стали єдиним цілим, що абсолютно гармонійно для природи самої людини.

Наука плюс суспільство завжди дорівнювало прогресу. Так, на одній з Всесвітніх наукових конференцій, що проходила в Будапешті в 1999-му році, була висловлена ідея про необхідність в ще більш щільной взаємодії між науковим і суспільним середовищем. Робота над підвищенням усвідомлення світовою громадськістю практичної користі науки для всіх поколінь, вимагає зусиль насамперед з боку наукового прошарку нашого суспільства, але без підтримки основної частини суспільства може бути повністю знівельована. У зв’язку з цим, на загальній конференції міжнародної організації ЮНЕСКО, що проходила в 2001-му році, було прийнято рішення - офіційно заснувати «Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку», який щорічно відзначається зараз 10-го листопада.

І зараз, у Всесвітній день науки під егідою ЮНЕСКО проводиться цілий ряд різноманітних заходів спрямованих, як на роботу з науковими та навчальними колективами, так і на тісну взаємодію з урядовими організаціями. Мета цих зусиль - широке поширення знань про науки у справі розвитку та встановлення миру на землі - для всіх верств суспільства, проведення своєрідних днів відкритих дверей. Це не тільки є фактором популяризації тих чи інших наукових напрямків і технологій, але і багато в чому позбавляє суспільство від деструктивного непорозуміння, зміцнюючи довіру і сприяючи позитивному прогресу всього нашого суспільства.

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=398

Бібліотечна довідка

  Всесвітній день доброти – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДОБРОТИ?

День доброти бере свій початок з 1997 року, коли в Японії створився волонтерський «Всесвітній рух за доброту» (World Kindness Movement), котрий не мав релігійного та політичного напрямків. Спочатку в нього входили лише представники тихоокеанського регіону, але пізніше географію істотно розширили.

13 листопада 1998 року в Токіо відкрилась перша конференція Всесвітнього руху доброти, цю дату й залишили для щорічного святкування. Але офіційно Всесвітній день доброти заснували 18 листопада 2000 року на ІІІ конференції Руху доброти у Сінгапурі.

Нині цей світлий день відзначається у 28 країнах, на усіх континентах. У святкуванні беруть участь США, Канада, Японія, Франція, Італія, Індія, Нідерланди, Нова Зеландія, Непал, Нігерія, Південна Корея, Сінгапур, Великобританія, ОАЄ. Кожного року список країн поповнюється. Даних про офіційне святкування в Україні, на жаль, немає, але це не заважає розповсюджувати добру традицію та робити гарні вчинки.

ЦІКАВІ ФАКТИ

- У людей, які роблять добрі справи кожен день, кращий імунітет, вони менше хворіють. Лікарі пояснюють це підвищенням рівня лімфоцитів та розширенням кровоносних судин, що покращує роботу серця. Також вони зафіксували підвищення рівня серотоніну та ендорфінів, які допомагають швидше справлятися зі стресом. 

- Символом доброти є відкрите серце. Саме до Дня доброти його створив французький художник Орель. 

- Треба навчатися робити добрі справи. Складність полягає в тому, що за свої вчинки не слід чекати нагороди, вони повинні дарувати задоволення самі по собі. Треба донести своїй дитині, що добро може повернутися не через ту людину, на яку було спочатку направлено. 

- Доброта повинна бути направлена не лише на людину, але й на тварин, які часто страждають від людської жорстокості.

- Ще одним символом доброти та миру є кульбаба. Скульптури, що зображують цю квітку, встановлені у 30 країнах світу. 

Джерело: https://daytoday.ua/podiya/vsesvitniy-den-dobroty/

Бібліотечна довідка

У 2012 році діабет був безпосередньою причиною смерті 1,5 мільйона осіб у всьому світі. За той же рік ще 2,2 мільйона смертельних випадків було викликано високим рівнем глюкози в крові, що створює підвищений ризик серцево-судинних та інших захворювань.

Зараз у всьому світі від діабету страждає близько 422 мільйонів осіб у віці від 20 до 79 років. При цьому приблизно 50% з них не знають про захворювання. Крім того, за даними статистичних досліджень, кожні 10-15 років кількість діабетиків подвоюється. Особливо швидко поширеність діабету зростає в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Переважна більшість випадків цього захворювання належить до діабету другого типу.

Нещодавно вчені з США з'ясували, що більшість людей на планеті схильні до розвитку діабету другого типу. Стало відомо, що в людській популяції присутня мутація, яка вибірково блокує згортання проінсуліну і викликає стрес у бета-клітин. Останній призводить до дисфункції цих клітин, а після – до незворотного пошкодження.

Тому знати про діабет потрібно, а регулярно (хоча б раз на рік) здавати тести на рівень цукру в крові – просто обов'язково. 

Що таке діабет та які його типи існують

Діабет – це хронічна хвороба, яка пов'язана з порушенням обміну речовин, а саме інсуліну. Інсулін – гормон, який впливає на вуглеводний обмін і на те, як засвоюється глюкоза з їжі. Це провідник, без якого глюкоза не потрапить у клітини організму. Тобто не нагодує їх, а так і залишиться в крові, порушить роботу нервової тканини та органів.

Діабет поділяють на три типи: І, ІІ та гестаційний (діабет під час вагітності).

1  Діабет 1-го типу, інсулінозалежний. Він розвивається, коли в організмі не виробляється інсулін. Гормону не вистачає, тому потрібно вводити його ззовні. Такий тип діабету частіше виявляється у дітей і підлітків, і точно сказати, що запускає хворобу, ніхто не може. За даними ВООЗ, людей з діабетом 1 типу найменше.

2  Діабет 2-го типу, інсулінонезалежний. У цьому випадку інсулін виробляється, але організм не може його використовувати. Це найпоширеніший тип діабету, який багато в чому залежить від способу життя. Людина з цукровим діабетом 2-го типу може роками жити без особливих скарг на самопочуття. Однак це не означає, що організму не завдається шкода.

3  Гестаційний цукровий діабет (ГЦД) – підвищення рівня глюкози плазми крові у період вагітності. Причиною такого збільшення є не дефіцит власного інсуліну, а фізіологічне підвищення рівню інсуліну крові на фоні високих рівнів глюкози в крові. Це наслідок надлишку плацентарних гормонів (плацентарний лактоген, естрогени, прогестерон). Вони пригнічують дію інсуліну. Жінки з ГЦД схильні до підвищеного ризику розвитку ускладнень під час вагітності та пологів. Крім того, вони та їхні діти більш схильні до ризику виникнення діабету 2 типу в майбутньому.

Є ще таке захворювання, як нецукровий діабет. Воно пов'язане з порушенням функцій гіпоталамуса або гіпофіза, але зустрічається рідко та лікується медикаментами довічно.

Щоб діагностувати нецукровий діабет, проводять пробу з сухоїдінням: людині не дають пити та відстежують деякі показники сечі. Unsplash

Симптоми цукрового діабету

Загальні скарги:

1  Постійне відчуття спраги, за день випивається понад трьох літрів води.

2  Часто хочеться в туалет, особливо вночі.

3  Зростає апетит, ви відчуваєте постійний голод, але вага падає (на ранніх стадіях).

4  Свербить шкіра.

5  Рани повільно гояться.

6  Постійно відчувається втома, псується пам'ять.

7  Погіршується зір.

8  Німіють кінчики пальців.

При діабеті 1-го типу з рота пахне ацетоном, шкіра лущиться. Такий діабет може проявитися різко, супроводжуватися нападами головного болю і блювоти, і навіть довести до коми, особливо якщо ранні ознаки ніхто не помітив.

Діабет 2-го типу часто не помічають, поки він не призводить до інших складнощів: проблем з потенцією, погіршення зору, хвороб нирок, інфаркту.

Симптоми обох типів діабету схожі, проте при 2-му типі діабету вони не такі чіткі. 

Ризики й ускладнення

Усі типи діабету можуть призвести до ускладнень у багатьох органах і в цілому створити підвищений ризик передчасної смерті. До можливих ускладнень відносяться: інфаркт, інсульт, ниркова недостатність, ампутація ніг, втрата зору та ураження нервової системи.

У наслідок неконтрольованого діабету виникає гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в сироватці крові), що призводить до ураження багатьох систем організму, особливо нервів та кровоносних судин.

Дорослі люди з діабетом мають ризик розвитку інфаркту та інсульту у 2-3 вищий за інших. Загальний ризик смерті серед людей, хворих на діабет, як мінімум вдвічі більший за людей того ж віку, які не хворіють на діабет. 6,2% cмертей у світі пов’язано з діабетом.

Зниження кровотоку через уражені судини в поєднанні з ураженням нервових закінчень значно підвищує ризик виникнення виразок на ногах, їх інфікування та в кінцевому результаті – ампутації.

Ураження сітківки очей – діабетична ретинопатія виникає внаслідок ураження дрібних кровоносних судин та є причиною 1% випадків сліпоти.

Діабет є основною причиною ниркової недостатності. 

Як лікують цукровий діабет

Ціла низка недорогих заходів може допомогти людям, у яких діагностований діабет, успішно справлятися зі своєю недугою. До цих заходів належать:

- контроль рівня глюкози в крові за допомогою комбінації відповідного харчування, фізичної активності та, при необхідності, лікарської терапії;

- контроль кров'яного тиску і вмісту жирів для скорочення ризику серцево-судинних захворювань та інших ускладнень;

- регулярна диспансеризація на предмет виявлення ускладнень на очі, нирки та стопи з метою призначення своєчасного лікування.

При діабеті 1-го типу уколи доведеться робити щодня. Якщо не використовувати інсулін, людина просто помре. При діабеті 2-го типу спочатку можуть призначити таблетки, що знижують рівень цукру, але якщо вони не допомагають, то призначається інсулін.

Рання діагностика і початок лікування – відправна точка для нормального життя з діабетом. Чим довше людина живе з невиявленим діабетом, не отримуючи лікування, тим більш несприятливим буде результат. 

Хто у зоні ризику

Неможливо зрозуміти, що людина захворіє на діабет 1-го типу, поки в організмі не порушиться вуглеводний обмін і не з'являться перші симптоми хвороби: стомлюваність, млявість, пітливість, зміни в аналізах.

Діабет 2-го типу частіше вражає людей із зайвою вагою і низькою активністю, так що від нього можна частково застрахуватися: стежити за харчуванням і фізичними навантаженнями.

Фактори, що збільшують ризик захворіти на діабет будь-якого типу:

•  Спадкова схильність. Якщо хворіють родичі, то шанси виявити діабет вище.

• Хвороби підшлункової залози. Саме в ній виробляється інсулін, і якщо орган не в порядку, то і з гормоном можуть бути проблеми.

• Хвороби ендокринної системи. Діабет – гормональне порушення. Якщо є схильність до таких хвороб, то і ризик діабету є.

• Вірусні інфекції. Вітрянка, краснуха, паротит і навіть грип можуть стати пусковими механізмами для діабету.

При підозрілих ознаках потрібно прийти до лікаря-ендокринолога і здати обов'язкові аналізи. Кров з пальця натщесерце (на цукор), аналіз сечі на вміст глюкози, пробу на толерантність до глюкози, визначення рівня інсуліну, C-пептиду і глікованого гемоглобіну в крові (останні три аналізу здають з вени). Цих обстежень досить, щоб виявити ознаки цукрового діабету і зрозуміти, до якого типу належить захворювання.

Якщо явних ознак діабету немає, але ви у групі ризику, здавайте кров на цукор щороку. Здоровим людям потрібно проходити це обстеження раз в три роки. 

Профілактика захворювання

Повністю виключити ризик, якщо схильність до цукрового діабету все ж таки існує, не можна, однак контролювати чинники, які здатні привести до розвитку цієї недуги, можна.

Якщо проаналізувати свій розпорядок дня, шкідливі звички, харчування, фізичну активність, внести у звичний спосіб життя зміни, то запобігти розвитку хвороби цілком можливо. Головне, докласти максимум зусиль, бо від цього залежить збереження здоров'я.

Для мінімізації ризику ви можете:

1  Відмовитися від рафінованих вуглеводів і цукру.

2  Регулярно займатися спортом.

3  Пити воду.

4  Привести вагу в оптимальну норму.

5  Відмовитися від куріння.

6  Спробувати низьковуглеводне дієтичне харчування.

7  Харчуватися малими порціями.

8  Перейти від сидячого до активного способу життя.

9  Вживати багату клітковиною їжу.

10  Не допускати дефіциту вітаміну D.

11  Мінімізувати кількість їжі, що пройшла термічну обробку.

12  Пити чай і каву.

13  Включити в раціон харчування куркумін і берберин.

Діабету 1-го типу запобігти не вийде, але діабет 2-го типу піддається профілактиці: 30 хвилин помірної фізичної активності щодня і здорове харчування можуть істотно скоротити ризик його виникнення.

Якщо ж у вас є зайва вага, то починаючи з 40 років потрібно ще й регулярно перевіряти рівень цукру в крові та стежити за артеріальним тиском. 

Як жити з цукровим діабетом

По-перше, дізнайтесь більше про діабет – але з цим пунктом ми вам уже допомагаємо.

Крок 2 – знайте свої ABC показники діабету.

A1C – аналіз крові, який вимірює середній рівень цукру протягом останніх трьох місяців. Він відрізняється від щоденних тестів і є досить важливим для контролю рівня цукру протягом довгого періоду часу.

B – показники кров'яного тиску. Артеріальний тиск – сила тиску крові на стінку кровоносних судин. Якщо показники кров'яного тиску стають занадто високими, це може призвести до серцевого нападу, інсульту, ураження нирок і очей. У нормі кров'яний тиск для більшості людей з діабетом – нижче 140/90.

C – показники холестерину. Є два типи холестерину в крові: LDL і HDL. LDL або "поганий" холестерин може накопичуватися і закупорювати кровоносні судини. Це може викликати серцевий напад або інсульт. HDL або "хороший" холестерин допомагає видалити "поганий" холестерин із кровоносних судин. Норми показників є різними залежно від віку та інших факторів.

Крок третій – змініть ваш образ життя:

·       Намагайтеся контролювати рівень стресу.

·       Правильно харчуйтеся.

·       Будьте активними.

·      Приймайте ліки для лікування діабету та інших проблем зі здоров'ям, навіть якщо ви почуваєтеся добре.

·   Перевіряйте свої ноги кожного дня на наявність порізів, пухирів, червоних плям і набряклостей.

·       Слідкуйте за гігієною ротової порожнини щодня.

·       Перестаньте палити.

·       Відстежуйте рівень цукру в крові.

·       Перевіряйте рівень вашого артеріального тиску.

І наостанок – стежте за здоров’ям. Необхідно звертатися до спеціалістів принаймні двічі на рік для виявлення і лікування будь-яких проблем на ранніх стадіях. При кожному відвідуванні лікар має проконтролювати рівень АТ, стан кінцівок та стоп, показники маси тіла.

Щороку важливо перевіряти рівень холестеролу, обстежувати зуби та ясна, зір, здавати аналіз сечі для запобігання захворювань нирок, проводити вакцинацію від грипу. 

Що не можна їсти при цукровому діабеті

Іноді можна дозволити собі трохи солодкого, але виключно у вигляді ласощів та ні в якому разі не для втамування голоду і швидкого перекусу. А для деяких людей з діабетом солодкі напої або таблетки глюкози навіть необхідні, коли рівень глюкози в крові дуже низький. Головне, кілька разів на день перевіряти рівень цукру в крові.

Переходити на солодощі з позначкою "для людей з діабетом" не варто: в них містяться фруктоза і сорбіт, насичені та трансжири. Вони так само як і звичайний цукор, впливають на рівень цукру в крові та часто виявляються навіть більш калорійними, ніж звичайні солодощі. Краще купіть шоколад з підвищеним вмістом какао (його все одно багато не з'їси) або шоколад з фруктовою, а не горіховою начинкою (горіхова більш калорійна) – їжте його потроху і повільно, насолоджуючись смаком.

Скласти план здорового харчування при діабеті, з врахуванням усіх особливостей вашого організму, допоможе дієтолог. Але із загальних рекомендацій: бажано харчуватися три рази на день в один й той самий час, відмовитися від жирних і висококалорійних страв. Потрібно перейти на "здорові" вуглеводи, які містяться у фруктах, бобових (квасолі, горосі та сочевиці) і знежирених молочних продуктах.

При діабеті важливо вживати багато клітковини, яка міститься в горіхах, овочах, цільнозерновому борошні та пшеничних висівках. Альтернативою м'ясу може стати риба: бажано їсти її двічі на тиждень, але не смажити, а готувати на пару або запікати. А ось замінити цукор медом не вийде – він для людини з діабетом навіть шкідливіше, ніж цукор. Така ж історія з нектаром агави та кленовим сиропом, які в магазинах пропонують як здорову альтернативу цукру.

Якщо вам поставили діагноз цукровий діабет, це не означає, що всі задоволення в житті закінчились. Однак, необхідно точно знати, що можна і чого не можна при цьому захворюванні.

Які ризики розвитку діабету у дітей

Люди в усьому світі все частіше хворіють на діабет, а результати досліджень свідчать про щораз більший ризик розвитку цієї хвороби у дітей.

У багатьох країнах реєструється велика кількість нових діагностованих випадків захворювання на діабет 1-го типу, особливо серед дітей раннього віку. Примітно те, що деякі моделі захворюваності серед дітей схожі з епідеміями інфекційних хвороб. Наразі способів профілактики діабету 1-го типу не існує.

Останнім часом діабет 2-го типу став реєструватися серед дітей і підлітків у все більших масштабах, і в деяких частинах світу діабет 2-го типу став основним типом діабету серед дітей. Є всі підстави припускати, що вирішальну роль в цьому відіграє глобальне зростання показників дитячого ожиріння і фізичної інертності. Здорове харчування і спосіб життя є потужними факторами захисту від цієї хвороби.

Дітям після 10 років потрібно перевірятися на цукровий діабет 2-го типу як мінімум раз на три роки у тому випадку, якщо у них є надлишкова вага (або ожиріння) і ще один фактор ризику: цукровий діабет у близького родича, діабет у матері під час вагітності або ознаки інсулінорезистентності.

Джерело: https://suspilne.media/179956-vsesvitnij-den-borotbi-z-diabetom-simptomi-riziki-ta-profilaktika-zahvoruvanna-2/

Бібліотечна довідка

День працівників радіо, телебачення і зв’язку встановлений Указом Президента 11.11.1994 № 667/94 на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення і телекомунікаційної галузі України.

Історія свята

Історія свята розпочалася 16 листопада 1924 року, коли у Харкові в ефір вийшла перша в Україні радіопрограма. Українське радіо почули 70 радіоаматорів. 

Дикторів тоді, звичайно, в штаті не було. Тому відкрив передачу технік, який за звичкою на початку тричі промовив у мікрофон: «Алло». А потім ще тричі: «Говорить Харків».  

Перший прямий телеефір в Україні відбувся у київській телестудії в 1939 році. Тоді показали 40-хвилинну трансляцію, під час якої глядачі могли бачити портрет Серго Орджонікідзе. Ідея запровадити це професійне свято з’явилася ще в 1994 році. Тоді працівники Укртелерадіокомпанії звернулися до Президента та уряду з проханням знайти день для святкування. 

11 листопада цього ж року, в переддень 70-річчя початку радіомовлення в Україні, був виданий відповідний указ Президента України «Про День працівників радіо, телебачення та зв'язку».

З того часу 16 листопада вважається Днем працівників електронних мас-медіа України. Нині до працівників радіо та телевізійників, долучилися представники інтернет-ЗМІ. Цей день відзначають і фахівці зв'язку, що забезпечують роботу телефонних мереж і таких важливих на сьогодні мереж Інтернет-зв'язку.

Девіз працівників зв’язку та сфери інформатизації: «Ми працюємо, щоб Україна стала розвиненою інформаційною державою».

Джерело: https://vgolos.ua/news/v-ukrayini---den-pracivnikiv-radio-telebachennya-ta-zv-yazku.-privitannya-i-svyatkovi-listivki_1410934.html

Бібліотечна довідка

Щорічно 19 листопада світ відзначає Всесвітній день запобігання насильству над дітьми (World Day for Prevention of Child Abuse), який започаткував у 2000 році Фонд жіночого світового саміту, аби звернути увагу на потребу дотримання основних прав дитини та зробити свій внесок задля попередження насильства над дітьми.

В цьому ж році фонд створив Коаліцію недержавних організацій, яка станом на 2001 рік включала 150 членів, а зараз їх кількість перевищує 700. Члени, що приєдналися до Коаліції, зобов’язані відзначати Всесвітній день запобігання насильству над дітьми, всіляко інформувати суспільство щодо цього дня, сприяти просуванню і збереженню прав дитини тощо.

Дитяче насильство – це загальна всесвітня проблема, яка потребує підвищеної уваги, негайного розв’язання, організації ряду заходів.

Сумна статистика говорить, що одна з п’яти жінок та один з тринадцяти чоловіків піддавалися сексуальному насильству в дитинстві. Жорстоке поводження щодо дітей має для них серйозні наслідки: порушення фізичного й психологічного здоров’я на усе життя (депресія, паління, ожиріння, роль агресора/жертви, сексуальна поведінка підвищеного ризику, алкоголізм, наркоманія, передчасна/незапланована вагітність тощо).

Джерело: https://daytoday.ua/podiya/vsesvitniy-den-zapobihannia-nasylstvu-nad-ditmy/

Бібліотечна довідка

Офіційне свято Міжнародний день відмови від паління відзначають в третій четвер листопада. День виник в 1977 році в США, а заснований ВООЗ як міжнародний в 1988 році. Заходи цього дня присвячені питанням зниження тютюнової залежності.

Цей День - прекрасна можливість для тих, хто палить, дізнатися - чому і наскільки просто залишити це. Справа в тому, що залежності від паління не існує. Те, що курець тягнеться за наступною цигаркою - є комплекс специфічних процесів, які відбуваються в організмі людини, яка палить. Нікотин - алкалоїд пиридинового ряду. Він діє як слабке знеболювальне всього 18 хвилин після викуреної сигарети. Потім курець починає більш яскраво відчувати той процес, коли організм очищується від чадного, вуглекислого газу та інших непотрібних йому з’єднань, виводячи їх за рахунок внутрішнього механізму обміну речовин. Всього з димом через легені в нього потрапляє близько 500 з’єднань, включаючи азот, аміак, смоли, солі важких металів, залишкові речовини, що виникли при згорянні, а час виведення надлишків залежить від ступеня їх проникнення в організм і займає період від кількох годин до кількох днів. Поганий жарт з людиною грають його власні причинно-наслідкові зв’язки, які формуються настільки варіативно, що у кожного вони буквально унікальні. Біологічна нейронна мережа безпомилково сигналізує курцю про те, що організму не так добре, він відхилився від норми і отруєний, а в причинно-наслідкових зв’язках виробляється правило ігнорування цієї обставини - моменту, що процес нормалізації проходить в штатному режимі і йому нема про що хвилюватися.

Фізичний організм людини генетично запрограмований на життя. Коли виникають загрози - він працює з ними, щоб нівелювати їх небезпеку для свого подальшого успішного функціонування. Інша справа - психологія і ті широкі можливості, які відкриті перед нами. На жаль, ми здатні обманювати життя і рідко дозволяємо собі відмовлятися від цього, вважаючи за краще виробляти альтернативні основній сигнальній системі прості рефлекси. Перенавчання нейронної пам’яті вимагає елементарної уваги, деякого часу і доступно кожному.

Нарешті боротьба з цією згубною звичкою набуває цілком конкретних обрисів, адже ще буквально кілька десятиліть тому не можна було просунутися далі простих слів. Виною цьому було практично непробивне лобі тютюнових виробників і їх елементарна жадібність.

Дуже символічно, що Міжнародний день відмови від паління своїми витоками сягає до Американської землі, континенту, з якого і почалося це тотальне горе - звички тютюнокуріння.

У далекому 1977 році, вивчивши сумну статистику по раковим захворюванням, цей день встановило Онкологічне Співтовариство Сполучених Штатів Америки. Було запропоновано відзначати його щорічно в кожен третій четвер листопада. Незабаром до цієї корисної ініціативи стали приєднуватися у всьому світі. А пізніше, в 1988 році, за пропозицією Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (резолюцією № WHA 42.19) виник молодший брат цього Міжнародного дня - Всесвітній день без тютюну, який зараз відзначається 31 травня.

Статистика ВООЗ дуже сумна. Епідемія тютюнопаління в 20 столітті забрала з життя понад 100 мільйонів людей. У XXI столітті ця цифра може вирости на порядок. Близько 63% всіх смертей на землі відбувається через неінфекційні захворювання. Тютюнопаління в цій страшній статистиці займає стійку позицію лідера.

Метою Дня відмови від паління є активні дії по сприянню у зниженні поширення шкідливої тютюнової залежності. Це включає в себе боротьбу проти тютюнопаління в усіх прошарках суспільства і в першу чергу в середовищі лікарів і медичного персоналу. Широке інформування суспільства про шкідливий і згубний вплив тютюну на здоров’я курця і оточуючих його людей здатне позитивно вплинути на самосвідомість безлічі курців. Завдяки хорошій обізнаності населення про шкоду куріння для здоров’я та доступних методах позбавлення від цієї шкідливої звички багато громадян прагнуть позбутися згубної нікотинової залежності.

Деякі люди не усвідомлюють всієї тяжкості наслідків від вживання тютюну для свого здоров’я і здоров’я своїх дітей. У більшості випадків це є результатом відсутності переконливої інформації з даної теми, а так само наслідки інформаційної протидії з боку тютюнових компаній. У зв’язку з цим ВООЗ та ряд міжнародних громадських та медичних організацій, пропонують урядам країн, що приєднуються до цієї боротьби захищати політику своєї суспільної охорони здоров’я від будь-яких інтересів тютюнової промисловості, прийняття податкових і цінових заходів по скороченню попиту на тютюнові вироби, законодавчий захист своїх співгромадян від впливу тютюнового диму. Крім того пропонуються прямі державні регуляторні дії з контролю над складом тютюнових виробів і їх публічного оприлюднення. Заходи з регулювання маркування та упаковки тютюнових виробів, з метою попередження людей про небезпеку цієї шкідливої звички. Заборона стимулювання продажів і реклами, а також можливості спонсорства тютюнових компаній. Повсюдне надання кваліфікованої допомоги тим, хто вирішив позбутися від цієї шкідливої звички.

Критика цих починань також існує. Наводяться аргументи та обвинувачення в цинізмі. Серед аргументів критики, наприклад, легалізація вживання марихуани в деяких розвинених країнах. До того ж, за рахунок астрономічного збільшення цін на тютюнові вироби та нецільового використання отриманних таким шляхом коштів, при низькому рівні інформування про ефективні і фінансово доступні для курця методи відмови від куріння, коефіцієнт корисної дії від цих заходів для суспільства значно знижується або стає зовсім негативним.

В 2024 році Міжнародний день відмови від паління припадає на 21 листопада.

Джерело: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=300

Бібліотечна довідка

Нобелівську премію миру з 1901 року майже щорічно присуджують людям і організаціям, які зробили видатний внесок в галузі зміцнення миру.

Її заснував Альфред Нобель — винахідник динаміту, підприємець і меценат. У 1895 році, за рік до смерті, він залишив заповіт. Відповідно до документа, створили спеціальний фонд, який управляє коштами Нобеля. Щороку фонд виділяє гроші на премії за найбільш важливі досягнення на благо людства в п’яти галузях — фізика, хімія, фізіологія та медицина, література, а також внесок у єднання народів, знищення рабства, сприяння миру.

Статистика Нобелівської премії миру

Нобелівський комітет 29 вересня 2023-го навів статистику про премію миру від її заснування:

·   кількість присуджень — 103;

·   лауреатів — 110;

·   нагороджені організації — 27;

· наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру — пакистанська феміністка Малала Юсафзай. На момент присудження премії у 2014-му їй було 17 років;

· найстарший лауреат премії миру — британський фізик Юзеф Ротблат. Коли його оголосили переможцем у 1995-му, чоловікові було 87.

Премію миру не присуджували 19 разів: у 1914-1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939-1943, 1948, 1955-1956, 1966-1967 та 1972 роках — через дві світові війни або у випадках, коли жодна з розглянутих кандидатур не була визнана Комітетом достатньо вагомою.

Хто і коли подає кандидатів на Нобелівську премію миру

Подати окрему людину чи організацію на Нобелівську премію миру можуть:

· Члени національних асамблей та національних урядів, а також нинішні глави країн.

·  Міжнародний суд в Гаазі.

·  Члени Інституту міжнародного права.

·  Члени Міжнародної ради Міжнародної ліги жінок за мир та свободу.

·  Професори університетів, почесні професори та доценти з історії, суспільних наук, права, філософії, теології та релігії; ректори та директори університетів; голови дослідницьких інститутів з питань зовнішньої політики.

·  Люди чи організації, які отримали Нобелівську премію миру в попередні роки.

·  Чинні та колишні члени норвезького Нобелівського комітету (їх обирає парламент Норвегії).

·  Ексрадники норвезького Нобелівського комітету.

Висувають кандидатів, які мають бути живими на момент оголошення премії. Не розглядаються персональні заявки, подані від самої людини чи організації, яка хоче номінуватися.

Як обирають лауреата Нобелівської премії миру

1 лютого відбувається перше засідання Нобелівського комітету. Оголошують великий список кандидатів. Починається обговорення кожного номінанта. За підсумками, до кінця березня складають шортлист — в ньому, як правило, 20-30 кандидатів.

З березня по серпень кандидатів із короткого списку розглядають радники Нобелівського інституту. Останній етап — обговорення найбільш імовірних кандидатів. Як правило, фінальне рішення комітет ухвалює на останньому засіданні перед оголошенням премії на початку жовтня.

Комітет прагне одностайності у виборі. Але коли такої немає, рішення ухвалюють більшістю голосів. Воно остаточне, його не можна оскаржити чи подати на апеляцію. Церемонія вручення Нобелівської премії миру відбувається 10 грудня в столиці Норвегії — Осло.

Що дає Нобелівська премія миру

Переможець отримує медаль, диплом і 11 мільйонів шведських крон (близько 990 тисяч доларів).

Лауреат Нобелівської премії під час її вручення може звернутися до світу. Південноафриканський архієпископ Десмонд Туту, який отримав цю нагороду 1984 року, сказав, що стати лауреатом Нобелівської премії — це двосічний меч. "Сьогодні ніхто не чує, а завтра ти оракул", — писав він в автобіографії.

Список кандидатів лишається у таємниці на пів століття

Хоча ми й будемо знати переможця, проте, згідно з правилами Нобелівської премії, імена номінантів можна оприлюднювати лише через 50 років після вручення (отже, повний перелік цьогорічних кандидатів на "нобелівку" ми дізнаємося у 2074 році). Якщо якісь імена оголошують раніше, це, як зазначають у Комітеті, або "просто здогади", або повідомлення тих, хто подав цю кандидатуру.

Неоднозначні випадки

Інколи номінування, а то й відзначення певних персоналій викликає дискусії. Наведемо кілька випадків.

На премію миру двічі (у 1945 і 1948 роках) номінували Йосипа Сталіна за його зусилля з припинення Другої світової війни.

У 1939 році на премію миру номінували Адольфа Гітлера. Це зробив член шведського парламенту Ерік Брандт, який мав антифашистські переконання. Його пропозиція була всього лиш сатиричною критикою щодо тодішніх дебатів у Швеції. Гумор Брандта не прийняли — Комітет відкликав кандидатуру Гітлера 1 лютого 1939 року.

У 1994 року премію розділили лідер Організації визволення Палестини (ОВП) Ясір Арафат та представники Ізраїлю Іцхак Рабін і Шимон Перес "за зусилля, спрямовані на досягнення миру на Близькому Сході" — тобто за внесок цих трьох діячів у мирні перемовини між Палестиною та Ізраїлем. Однак багато хто тоді зазначав, що поки Арафат був головою ФАТХ, ОВП скоювала акти тероризму проти Ізраїлю.

Один лауреат Нобелівської премії миру відмовився від нагороди. Це був в'єтнамський політик Ле Дук Тхо, якого відзначили у 1973 році разом із держсекретарем США Генрі Кіссінджером. Їх обох обрали за переговори щодо мирної угоди у В'єтнамі. Ле Дук Тхо сказав, що не може прийняти Нобелівську премію, адже мир у В’єтнамі ще не встановлено.

Нобелівську премію миру 2022 року розділили представники України, Білорусі та Росії — Центр громадянських свобод, журналіст Алесь Біляцький і правозахисна організація "Меморіал". Частина критикувала Нобелівський комітет за ідею розділити цю премію між цими трьома країнами.

Засновниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук тоді підкреслила: таке рішення Нобелівського комітету не має нічого спільного із наративом про "братні народи", оскільки лауреати — правозахисники, що протягом багатьох років борються проти авторитарних режимів та утисків прав людей.

Джерело: https://suspilne.media/585315-nobelivska-premia-miru-istoria-statistika-skandali-ta-pretendenti-na-nagorodu-2023-roku/

Бібліотечна довідка

   30 листопада відзначається Міжнародний день захисту інформації та комп'ютерної безпеки - день, який покликаний підвищити обізнаність і сформувати у кожної людини уявлення про поводження з інформацією в кожному секторі.

Цей день покликаний підвищити навички та розуміння того, як слід поводитися з інформацією в кожному із секторів, чи то корпоративному, чи то державному, чи то приватному, чи то особистому. Цю дату відзначають із 1988 року, коли з ініціативи Асоціації обчислювальної техніки (ACM) у США було проведено перше подібне свято.

Згодом це свято поширилося на інші країни світу, які відтоді використовують цей день для обміну думками про передові методи забезпечення безпеки.

Джерело: https://m.dilovamova.com/index.php?page=10&event=206302