У глибоко інтелектуальній ліриці «Українського Зажуреного Янгола, або Безсмертного Лицара Слова» (Г. М. Сагач) гостро відчувається поетизація патріотичних почуттів, національної ідеї, духовних пошуків героїв, що безумовно здійснює виховний вплив на читача, здатного «піднятися» до рівня митця та його ідеалу. В історіософської моделі художнього світу поета-краянина відображається онтологічне осмислення ним проблем українства та засобами всеохопної інтертекстуальності розкривається в мотивах утрачених надій, історичної нереалізованості України й водночас упевненості в духовному поверненні нашого народу до власних пракоренів. Важливо й те, що в цій поезії сучасна Україна включена в цілісний світо- і часопростір та сприймається в контексті античної, середньовічної та праукраїнської культур, що дає змогу зосередити увагу компетентного читача на знакових реаліях із метою пробудження його генетичної пам’яті. Безперечно, Дмитро Кремінь – поет громадянського звучання, поет-державник, який серцем бачив та вболівав за долю своєї Руси-України, за її пісенний, толерантний, талановитий народ, у чому переконують усе його життя та чисельні творчі досягнення.