Правили варяги тут і вікінги,

І жили, як Цезар повелів…

А народ збирається на мітинги

І чужих не хоче вчителів.

І своїх народ уже не хоче!

Тих, які вели у вічний бран.

Але й крові нам не треба, хлопче, -

Не для того вибухнув Майдан.

Українці з еллінськими торсами,

Чи на те свобода нам дана,

Щоб іти Боженками і Щорсами

Під козацькі стяги Богуна?

Горла позривали за свободу,

І тепер нам хто затулить рот?

… Але той, хто вийшов із народу,

Більше не повернеться в народ…

Vikings and Varangians ruled here,

And we lived as Caesar ordered us...

People in rebellious atmosphere

With no wish for foreign "teachers" fuss.

Nation doesn't want its own leaders!

Those who caused eternal crucial strifes.

Boy, we don't need any bloody rivers, -

Not for this the Maidan flared its lights.

Hey! Ukrainians with Hellenic bodies,

Wherefore is freedom let to us?

Just for line of Shchors-Bozhenko outings

Under Cossack flags of Bohun thus?

We have lost our voice for beloved freedom,

And now who will shut up our mouths?

…But the one who came of poor people,

Never will return to prior class…

Ані вік золотий, ані срібний...

Помаранчевий тане туман.

І стоїш ти такий непотрібний.

А довкола вирує майдан.

У нові, у старі кабінети

Йдуть читці Кобзаря і Ду-Фу.

А колись тут стояли намети.

А колись тут ловили поети,

Мов жар-птицю, вогненну строфу...

Neither golden age, nor silver

Orange fog is melting away.

And you`re standing and feeling so useless

While everywhere  Maidan is raged

In a new and in old empty studies

Kobzar and Du Fu readers go

But once, spacious tents were here

But once all the poets were real

Trying to find flame words

As if they had caught  firebirds…

Люблю тебе завжди. Як ти мене любила.

Які старі слова, та молода – любов.

Хай наша далина давно вже посивіла,

Але до нас летить одвіку стрімголов.

Люблю тебе завжди. У сяєві і блиску

Твій образ дорогий в душі не розтає.

Люблю тебе завжди. І синову колиску,

І лоно золоте праматірне твоє.

Я – паростком лози, барвінком із могили,

Я – сивим камінцем з останньої води.

Зросту, пройду, впаду отам, де ми любили

І відлюбили все ж...

Навіки. Назавжди.

I love you always. As you loved me.

Such old words but love is young.

Even if our distance turned gray long time ago,

But has been flying towards us at breakneck speed since ancient times.

Love you always. In shine and glow

Your darling image never melts in the soul.

Love you always. And son’s cradle,

And golden bosom of your great-grandmother.

By vine sprout, by periwinkle from the grave,

By gray stone from the last water.

I’ll grow up, walk through, fall there where we loved

Where we completed loving at the end…

For good. Forever.