Чи замислювалися ви, у чому сенс життя? Що варто зробити, щоб не шкодувати в старості? Чи можна здобути всі знання світу, залишаючись при цьому щасливим? Саме ці питання ставить перед собою Фауст, герой однойменної трагедії Йоганна Вольфґанґа Ґете. Це не просто книга – це історія, яка змушує нас думати про головне.

Головний герой і його пошуки

Фауст – вчений, який усе життя присвятив науці, але зрозумів, що не знайшов відповідей на головні питання. Він відчуває розчарування та безвихідь. У цей момент з’являється Мефістофель – диявол, який пропонує угоду: він дарує Фаусту всі радощі життя, але в обмін забере його душу, якщо той знайде момент абсолютного щастя і скаже: «Спинися, мить, ти прекрасна!»

Пошуки сенсу життя

Фауст погоджується і вирушає у захопливу подорож: кохання, влада, прагнення створити ідеальне суспільство… Проте щоразу він розуміє, що цього замало. Навіть отримавши молодість і кохання чарівної Маргарити, він не знаходить душевного спокою. Навіть здобувши могутність і знання, він не зупиняється. Чому? Бо головний сенс буття – не в задоволеннях, а в постійному русі вперед, у творенні, у пошуках чогось більшого.

Головна ідея

Ґете через свого героя показує: людина створена для того, щоб шукати, помилятися, виправляти свої помилки і йти далі. Сенс життя не в зупинці, а в дорозі. І навіть коли Фауст зрештою вимовляє: «Спинися, мить!», це не через насолоду, а через те, що він створив щось важливе для інших.

Чому варто прочитати «Фауста»?

• Він допомагає зрозуміти, що в житті важливе.
  
  

• Це історія про те, що кожен із нас робить вибір між добром і злом, між миттєвими задоволеннями та справжньою цінністю.
  
  

• Це твір про рух уперед, про те, що навіть помилки можуть бути корисними, якщо ми робимо з них висновки.
  
  

Висновок

«Фауст» – це не просто трагедія, а книга, яка може змінити погляд на життя. Фауст шукав відповіді на питання, які хвилюють і нас. Чи варто читати цей твір? Без сумніву. Бо хто знає, можливо, саме в ньому ви знайдете відповіді на свої запитання?

Перечитайте уважно сцену “Угоди Фауста з Мефістофелем” (приблизно середина першої частини трагедії).

Чому ця сцена важлива?

• Це переломний момент у творі: Фауст підписує договір з дияволом, що символізує вибір між духовним і матеріальним.
  
  

• Тут розкривається головний конфлікт твору – людина, яка шукає сенс буття, звертається до сил, що обіцяють йому насолоду, але не дають справжнього щастя.
  
  

• Договір не типовий: Фауст не продає душу просто так, а віддасть її, якщо знайде миттєве щастя – це і є його внутрішній пошук.
  
  

Давайте обговоримо в класі.

1. Цитата: «Якщо скажу я миті: зупинись, прекрасна! – то хай мене тоді не стане».
   
   

   • Що означає ця умова договору?
     
     

   • Чи можливо знайти ідеальне щастя, щоб захотілося зупинити час?
     
     

2. Мефістофель як спокусник
   
   

   • Які аргументи використовує він, щоб переконати Фауста?
     
     

   • Чи можна провести паралелі з реальним життям (людина хоче легких шляхів до успіху, задоволення)?
     
     

3. Фауст як символ людини, яка шукає сенс життя
   
   

   • Чи можна сказати, що Фауст уособлює сучасну людину, яка не задоволена своїм життям і хоче більшого?
     
     

Ця сцена допоможе нам зрозуміти ключові ідеї трагедії.

«Пролог у театрі». Після «Присвяти», у якій Й. В. Ґете звертається до кола «штюрмерів», які були першими слухачами уривків його твору, автор подає «Пролог у театрі». Поет і Комік, хоча й обстоюють протилежні точки зору, усе ж таки спільно формулюють естетику складного синтетичного твору, у якому серйозні думки поєднуються із земним життям і навіть комедійними ситуаціями. Поет каже: «Веди мене в небесний світ таємний, / Де радощі поетові цвітуть. / Лиш там любов і дружба нас чекають, / Божественні чуття в серцях плекають» (Тут і далі переклад М. Лукаша). А Комік ніби доповнює: «Отож зробіть нам п’єсу до пуття / І виведіть фантазію на волю, / Кохання й розум, пристрасть і чуття, / Та й дурості якусь там дайте ролю». У діалозі знаходимо обґрунтування нової жанрової форми, яка втілює складний та строкатий зміст. Вона покликана узгоджувати й земні явища, і космічні сфери, і народне життя, і духовні шукання людини. «Хай кожен тут знаходить щось своє…» — каже Комік, утілюючи позицію самого Й. В. Ґете. 

«Пролог на небі». У бароковому театрі XVII–XVIII ст. існував звичай відкривати виставу на міфологічну чи біблійну тему прологом, у якому з’являлися найвищі божества, у владі яких були долі людей — персонажів вистави. Після цього учасники прологу в подіях  могли не брати участі, але глядачам і так було зрозуміло, хто керує долями героїв. У «Пролозі на небі», уміщеному до трагедії «Фауст», бесіду про людську сутність ведуть Мефістофель, що висловлює зневіру в людину як духовно недосконалу істоту, і Господь, який упевнений у людині як у Своєму найкращому творінні. Мефістофель вважає, що людина неспроможна бути господарем розуму й почуттів, вона легко піддається спокусам і моральній слабкості. А Господь, навпаки, вірить у духовну могутність і стійкість людини. У цьому пролозі міститься експозиція твору. Надалі Фауст випробовуватиметься Мефістофелем та обставинами. Сюжет випробовувань буде реалізований у зовнішній та внутрішній лініях твору. Мефістофель проведе Фауста через різні колізії, щоб довести свою думку: «Я свідок лиш мізерності людської». Але Мефістофелю це не вдалося… 

Сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.