Монтаж електричних машин. Пробний пуск електричних машин після монтажу.

Установлення машини на підвалини (перевірка, з’єднання та центрування валів, кріплення машини до фундаменту). Підготовка до пуску. Пробний пуск.

Монтаж електричних машин

Після завершення складання і перевірки електричної машини при­ступають до її встановлення. Електричну машину установлюють на заздалегідь підготовлену основу — зварну раму, чавунну плиту або полозки, закріплені на фундаменті анкерними болтами. Електричні машини масою до 80 кг підіймають на фундамент заввишки до 1 м вручну, використовуючи похило покладені помости з дощок, а машини масою понад 80 кг — за допомогою механізмів (таля, лебідки тощо).

У разі пасової і клинопасової передач вали двигуна (генератора) та механіз­му, що обертається ним (обертає його ротор), мають бути строго паралельні. Паралель­ність валів вивіряють за допомогою струн з тонкого сталевого дроту або скрученого шпагату, як це показано на мал. 68.1. Якщо ширина шківів однакова, паралельність валів буде досягнута, коли точки А, Б, В і Г одночасно торкатимуться струни. Вивірення поло­жень електричної машини і механізму зі шківами різної ширини здійс­нюють, виходячи з умови однакової відстані від середніх ліній обох шківів до струни.

Якщо передача обертання до механізму здійснюється за допомо­гою плоских або клинових пасів, то один з гвинтів натягування паса повинен знаходитися під пасом, другий - з протилежного боку по діагоналі.

Якщо з'єднання машини з механізмом здійснюють за допомо­гою муфти, добиваються співвісності її вала і вала механізму їх центруванням. Перед центруванням переконуються в міцності посадження півмуфт на вали, ударяючи молотком по торцю кожної півмуфти при одночасному охопленні рукою стику півмуфти з ва­лом. Відсутність зсуву стику півмуфти свідчить про її міцність. Вали центрують за допомогою центрувальних скоб (мал. 68.2, а). Скоби 5 закріплюють на півмуфтах 1 і 4, а потім, провертаючи ва­ли на 90⁰, вимірюють мікрометром зазори між скобами в чотирьох положеннях валів і коригують встановлення машини, прагнучи до­сягти найменшої різниці між розмірами зазорів. При неспіввісності валів у горизонтальній площині переміщують машину на фундамен­ті, а при неспіввісності у вертикальній площині під лапи двигуна підкладають сталеві прокладки. Кількість прокладок має станови­ти не більше чотирьох. Якщо за умовами центрування кількість їх виявиться більшою, то кілька тонких прокладок замінюють однією відповідної товщини. Товщина прокладок повинна становити не менш як 0,5 мм. Якщо кількість прокладок значна і якщо вони мають малу товщину, в процесі роботи може порушуватися міцність кріплення електричної машини і центрування її валів.

Співвісність валів з півмуфтами великих діаметрів (200 мм і вище) можна перевірити і вимірюванням зазорів між площинами муфти (мал. 68.2, б). Щупом 6 контролюють паралельність валів відносно один одного, а штифтом 5 — їх співвісність. Для того щоб вимірювання були правильними, щуп необхідно вставляти між торцями півмуфт у кількох місцях по можливості між одними й тими самими точками. Для цього на ободах півмуфт крейдою або фарбою наносять смужки.

Вивірена електрична машина повинна бути надійно закріплена болтами з подальшою перевіркою точності встановлення, яка може бути випадково порушена під час остаточного закріплення машини.

Електричну машину заземлюють, приєднуючи її корпус до загаль­ної мережі заземлення окремою шиною.

При монтажі електродвигуна з фазним ротором виконують додаткові роботи з установлення, приєднання та заземлення пускового резистора.

Повністю змонтовані електричні машини перевіряють у процесі ро­боти вхолосту і під навантаженням.

Пуск електродвигунів вхолосту і під навантаженням

Пуск електродвигуна вхолосту здійснюється з метою перевірки справності механічної частини (відсутність стуків, зачіпання час­тинами, що обертаються, нерухомих тощо), правильності напрямку обертання, міцності кріплення електродвигуна до фундаменту і якості центрування валів. При цьому електродвигун має бути відо­кремлений від механізму, що приводиться ним у дію, верстата або іншого устаткування.

Електродвигун вмикають поштовхом у мережу і, не допускаючи повного розвороту (при досягненні приблизно 25-30 % номіналь­ної частоти обертання), вимикають, уважно прислухаючись до шуму (не повинно бути сторонніх звуків), який здійснює ротор, що продовжує деякий час обертатися за інерцією.

Якщо необхідно змінити напрямок обертання ротора, міняють місцями два сусідніх проводи підведення живлення від мережі до затискачів електродвигуна.

Після першого пробного пуску і усунення виявлених недоліків здійснюють другий пуск вхолосту, при якому електродвигун пра­цює на повних (номінальних) обертах не менш як 1 год. Протягом цього часу електродвигун повинен знаходитися під наглядом елек­тромонтажника, який обов'язково через кожні 10-15 хв. має перевіряти ступінь нагрівання підшипників. Перевищення температури нагрівання підшипників кочення над температурою навколишнього повітря, тобто перегрівання, допускається не більш ніж на 60 ⁰С, а температура граничного нагрівання має становити не більш як 95 ⁰С при температурі навколишнього повітря 35 ⁰С.

Під час роботи вхолосту вимірюють амплітуду вібрації під­шипників електродвигуна віброметром.

Підвищена вібрація електродвигуна може бути наслідком ба­гатьох причин, у тому числі слабкого кріплення лап, недостатньої жорсткості основи, незадовільного центрування валів, незбалансованості ротора, порушення контакту в обмотці тощо. Причини під­вищеної вібрації повинні бути виявлені й усунені, бо можуть при­звести до руйнування підшипників або фундаменту і аварійного виходу електродвигуна з ладу.

У разі нормальної роботи електродвигуна вхолосту переходять до випробовування його під навантаженням, у процесі якого знову перевіряють амплітуду вібрації і ступінь нагрівання підшипників. Необхідність такої перевірки зумовлена тим, що під час роботи із завантаженим устаткуванням нерідко збільшуються вібрація і на­грівання підшипників внаслідок поганої збалансованості або не­достатньо міцного кріплення технологічного устаткування, яке приводиться в дію електродвигуном. У випадку пасової передачі причиною підвищеного нагрівання підшипників може стати надмірне натягування ременя на шківи.

Тривалість безперервної роботи електродвигуна під наванта­женням, близьким до номінального, має становити не менш як 3 год. Протягом зазначеного часу через кожні 30 хв. вимірюють темпера­туру нагрівання обмотки, яка повинна відповідати паспортним даним заводу.