НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ В УКРАЇНІ

Лінія Національної психологічної асоціації

*(10:00-20:00 щодня, дзвінки безкоштовні)

0 800 100 102

Лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду при Мінветеранів (цілодобово, дзвінки безкоштовні)

0 800 33 20 29

Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді»(цілодобово, дзвінки безкоштовні)

0 800 210 160

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна»

0 800 500 335( з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного)

(цілодобово, дзвінки безкоштовні)

0 800 500 335

Урядова «гаряча лінія»

(цілодобово, дзвінки безкоштовні)

1545

Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насиллю(цілодобово, дзвінки безкоштовні)

1547

Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine

(цілодобово)

7333

Лінія емоційної підтримки МОМ

(з 10:00 до 20:00 щодня, дзвінки безкоштовні)

0 800 211 444

Гаряча лінія для дружин та матерів військовослужбовців ГО «Громадський рух «Жіноча сила України»

(з 10:00 до 20:00 щодня, конфіденційна розмова, дзвінки безкоштовні)

0 800 332 720

Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна»(з мобільного або стаціонарного)

800 500 225   або 116111 (з мобільного)

(цілодобово, дзвінки безкоштовні)

Гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІД БО «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДУ»

(цілодобово, безоплатно; в т.ч. психологічна підтримка

для людей які живуть з ВІЛ та їх близького оточення)

0 800 500 451

Загальнонаціональна гаряча лінія з питань туберкульозу БО «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДУ»

(08:00 - 18:00, безоплатно; в т.ч. психологічна підтримка

для людей, які хворіють на туберкульоз та їх близького оточення)

0800 503 080

Лінія психологічної підтримки для чоловіків, що реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за підтримки уряду Великої Британії у співпраці з ГО «Інноваційні соціальні рішення»

(сервіс психологічної підтримки, де чоловіки можуть отримати фахову психологічну допомогу анонімно і безкоштовно, цілодобово)

2345*(Vodafone та Lifecell)

+38 067 752 23 45 (Київстар)

НОМЕРИ ТЕЛЕФОНІВ ЗА КОРДОНОМ

*Усі дзвінки з локальних номерів у різних країнах — безкоштовні

Австрія+43 800 017 967

Бельгія+32 800 11 728

Болгарія+359 800 46 160

Великобританія+44 808 164 2432

Данія+45 80 82 08 61

Естонія+372 8000 044 624

Ірландія+353 1800 817 519

Іспанія+34 900 861 441

Італія+39 800 939 092

Латвія+371 80 005 945

Литва+370 800 00 414

Німеччина+49 800 000 26 00

Польща+48 800 088 141

Португалія+351 800 780 756

Румунія+40 800 400 597

Словаччина+421 800 182 399

Угорщина+36 68 098 1580

Франція+33 805 080 466

Швеція+46 20 160 46 46

Чехія+420 800 012 058 

Правило перше: щиро цікавтеся іншими людьми.

Людина, яка не цікавиться своїми побратимами, відчуває найбільші труднощі в житті і заподіює найбільшу шкоду оточуючим. Перш, ніж приступати до обговорення проблеми, яка цікавить Вас, буває корисно поговорити про ті проблеми, які хвилюють вашого співрозмовника. Він стане ближче до вас і швидше вирішить ваші запитання. Цю думку вдало висловив давньоримський поет: «Ми цікавимося іншими людьми тоді, коли вони цікавляться нами».

Правило друге: посміхайтеся!

Цією мудрістю володіли древні китайці. Вони говорили: «Людина без посмішки на обличчі не повинна відкривати магазин».

Американці вважають, що вміння посміхатися тісно пов’язане з умінням управляти власним настроєм. Зусиллям волі людина може керувати своїми діями, що відбивається на її настрої.

«Ви повинні відчувати радість, спілкуючись з людьми, якщо хочете, щоб люди відчували радість від спілкування з вами».

Правило третє:

пам’ятайте, що на будь-якій мові ім’я людини – це найбільш солодкий і найважливіший для нього звук!

Люди надають разюче велике значення власного імені. Кожну людину більше цікавить її власне ім’я, ніж будь-які інші імена в усьому світі, разом узяті. Запам’ятавши це ім’я і невимушено вживаючи його, ви робите людині тонкий і досить ефективний комплімент. Якщо ви забудете ім’я людини, неправильно його вимовите або напишете, то поставите себе у вельми невигідне становище.

Дати людині усвідомлення власної значущості – це вірний спосіб завоювати її прихильність. 

Правило четверте: будьте хорошим слухачем. Заохочуйте інших говорити про себе.

Виявляючи щиру зацікавленість до висловлювань, проблем ділового партнера, можна пробудити його симпатію до вас. Такий прояв уваги – один з найбільших компліментів для будь-якої людини. Небагато людей можуть встояти перед прихованими лестощами.

Багатьом співрозмовникам не вдається справити сприятливе враження тому, що вони не вміють уважно слухати. Вони настільки стурбовані тим, що збираються самі сказати, що ні до чого не прислухаються. Уміння слухати, мабуть, зустрічається набагато рідше, ніж будь-яка інша якість. Доброзичливий, співчутливо налаштований слухач викликає симпатії будь-якого співрозмовника. Якщо людина говорить тільки про себе, то вона тільки про себе і думає. Така людина не цікава іншим.

Уміння задавати питання, на які вашому діловому партнеру буде цікаво відповідати, можна вважати великим і корисним мистецтвом. Заохочуючи співрозмовника до розповіді про себе, про свої досягнення можна завоювати його прихильність.

Правило п’яте: говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

До кожної ділової зустрічі необхідно ґрунтовно готуватися. Читаючи ділову пресу, розпитуючи спільних знайомих, необхідно визначити ті питання, які найбільше цікавлять вашого майбутнього співрозмовника. Потім необхідно поповнити власні знання з цих питань.

Найвірніший шлях до серця людини – це розмова з нею про те, що вона цінує понад усе. Такий підхід неодмінно полегшить налагодження ділових контактів.

Правило шосте: переконуйте співрозмовника у його значущості і робіть це щиро!

Д.Карнегі зводить шосте правило в найважливіший закон людської поведінки. Слідуючи йому, людина захищає себе від багатьох бід, набуває безліч друзів і почуття морального задоволення. Як тільки цей закон порушується, людина зустрічається з труднощами.

Найглибшою якістю людини можна вважати пристрасне прагнення бути оціненими по достоїнству. У Біблії сказано: «У всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними». Людині не потрібні дешеві, нещирі лестощі, але вона пристрасно бажає реальної оцінки своїх достоїнств. Важливо дотримуватися цього золотого правила і давати іншим те, що ми хотіли б отримати від них.

Матеріал підготували: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, к.мед.н. Юрценюк О.С., асистент кафедри Ротар С.С.

  Небажання дитини вчитися турбує багатьох батьків. Хтось стикається з цією проблемою зрідка, декому доводиться систематично боротися з відсутністю інтересу школяра до навчання.

    Тому сьогодні з’ясовуємо, як батьки можуть допомогти дитині підвищити навчальну мотивацію. І для початку визначимося з тим, що мають на увазі психологи, використовуючи цей психологічний термін.

    Що таке мотивація?

    Мотивація (з лат. «movere» — «рухати») — це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети

    В процесі навчання ключове значення мають два види мотивації — внутрішня і зовнішня.

    1) В основі внутрішньої навчальної мотивації лежить пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання і навички.

    2) Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками, наприклад, заохоченням з боку дорослих (дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку/дорогий гаджет, якщо в табелі будуть гарні оцінки). Але, як правило, цей вид мотивації короткостроковий і ненадійний. Адже, коли дитина досягне обіцяного, вона перестане вчитися. Тобто для того, щоб дитина продовжувала навчання, батькам доведеться знаходити нову приманку.

    Тому дуже важливо формувати і підтримувати саме внутрішню мотивацію до навчання, пізнавальний інтерес дитини. Як це зробити — дізнаємося в експертів.

Як допомогти дитині підвищити мотивацію до навчання?

    1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися

    Часто на заваді бажанню вчитися стоїть перевтома, конфлікт з однокласниками чи сварки в родині. Усунувши ці фактори і створивши сприятливу атмосферу в родині, ми зробимо суттєвий крок до підвищення інтересу дитини до навчання.

    Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради. До прикладу, Вікторія Горбунова, доктор психологічних наук, психотерапевт, радить:

·        «Якщо дитина не впевнена в собі та своїх силах — підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.»

    2. Підтримувати допитливість

    Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

·        Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), потім, у шкільні роки, змінити це буде дуже важко. А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.

    Психолог Марина Романенко також рекомендує батькам шукати цікаві школи, сучасних креативних вчителів, навчальні проекти, які зацікавлять дитину. Адже школа — це місце, де дитина проводить більшу частину свого життя, і від того, як організоване в ній навчання значно залежить і мотивація дитини.

·        І не забувайте показувати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети.

    «Нехай дитина шукає інформацію там, де їй цікаво, де її щось може захопити, де вона може порівняти інформацію. І ніколи не привчайте дитину до одного джерела. Я завжди привчала своїх дітей до десяти джерел: «Пошукай інформацію в десяти джерелах, подумай, потім оброби і видай мені своє розуміння суті процесу», — ділиться особистим досвідом Марина Романенко.

    3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, її вподобання

    Дитячий та сімейний психолог Світлана Ройз рекомендує батькам стежити за тим, куди тягнеться природна мотивація дитини, що її цікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, до думок і почуттів якого прислухаються, а не ігнорують. Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання та захоплення, шукати себе в різних формах і різновидах діяльності.

    Допомагайте школяру знайти зв’язок між навчанням у школі і його інтересами. Наприклад, підліток, який хоче займатися астрономією, має знати, що для цього йому потрібно вивчати математику і фізику.

·        Якщо дитині з якихось причин нецікавий або складний конкретний предмет, його можна спробувати вивчати, поєднавши з поточними захопленнями. Скажімо, дитина любить певні фільми, але ненавидить англійську. Можна пояснити, що справжній сенс того, про що говорять її улюблені герої, можна зрозуміти тільки мовою оригіналу. І запропонуйте спробувати такий варіант перегляду фільму.

    4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності

    Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайте критичне мислення дитини, привчайте до самоконтролю.

·        Батьки не завжди зможуть контролювати навчальний процес. А якщо мова йде про підлітка, то контроль і зовсім може бути відсутнім.

    Допоможіть дитині навчитися правильно розподіляти свій час і навантаження, адже під час підготовки доводиться на якісь завдання і предмети виділяти більше часу, на якісь — менше. Це допоможе школяру стати більш організованим і продуктивним.

    5. Давати простір для самостійності та креативності.

    Психотерапевт Вікторія Горбунова радить батькам створювати умови, за яких дитина може зробити завдання сама і допомагати тільки, коли вона попросить.

·        «Важливо створити для дитини зону розвитку, а не робити за неї те, що вона може (хоч і з труднощами) виконати сама. Наприклад, не варто показувати, як вирішувати задачу, виконуючи її замість дитини. Краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. Цей процес триваліший, але більш правильний, — наголошує психолог Олена Лесечко.

    Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.

    6. Створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)

    Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень. Адже коли ми сваримо дитину за помилки, в неї з’являється страх невдачі, що може стати першим кроком на шляху до демотивації.

    7. Хвалити дитину за її зусилля

    Дитині важливо знати, що всі її зусилля помічаються батьками. Але хвалити теж треба вміти правильно. Дитячий психолог Катерина Гольцберг пояснює:

·        «Недостатньо просто сказати дитині: „Молодець!“. Коли ви хвалите роботу, дитина має відчути, що ви не просто дивитеся на неї, а й бачите те, що зображено. Важливо відзначити деталі, які ви розглянули, розпитати, що там намальовано, зроблено, тоді дитині буде очевидна ваша зацікавленість, і вона бажатиме повторити цей приємний досвід.»

    8. Не критикувати, не порівнювати з іншими

    Замість того, щоб допомогти, батьки часто сварять дитину за погані оцінки або ставлять у приклад інших, більш успішних дітей. Світлана Ройз стверджує, що така поведінка — найгірша помилка батьків. Адже дитина починає думати, що в центрі вашої уваги — лише її досягнення, а не вона сама. До того ж, порівнюючи дитину з іншими, ми підриваємо її самооцінку і змушуємо думати, що вона гірша за інших.

    9. Підтримувати під час невдач

    У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння. Вікторія Горбунова радить: «Орієнтуйте дитину на пошук виходу, давайте емоційну підтримку без докорів та фраз на кшталт «Тебе ж попереджали!»), а ще — діліться власним досвідом невдач та способів впоратися з ними («Я теж переживав подібне...»).

·        Якщо дитина відстала від навчального процесу чи не може розібратися в якійсь темі, допоможіть їй (якщо знаєте цю тему і можете пояснювати спокійно) або знайдіть репетитора, який зможе якісно пояснити теми і зацікавити дитину предметом. Психолог Марина Романенко пояснює: «Важливо, щоб дитині було цікаво і вона вловила момент «Я зрозумів! Я розібрався! Я можу далі рухатися сам».

    10. Дозувати навантаження

    Обов’язково дотримуйтеся балансу між навчанням і відпочинком дитини. Не допускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу до процесу отримання знань.

·        Пам’ятайте, що дитина фізично не зможе приділяти достатньо часу навчанню, якщо її день буде розписаний по хвилинах і вона не зможе відпочивати від занять.

    Тому подбайте про те, щоб школяр мав достатньо часу для відпочинку, захоплень і спілкування з друзями.

    І наостанок: не вимагайте від дитини занадто багато і не очікуйте негайних змін. Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але, якщо послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації дитини, то неодмінно буде результат. Вірте в свою дитину, створіть сприятливе середовище для розвитку її здібностей, і вона здивує вас. Бажаємо успіхів!

«Як впоратися зі стресом»

Люди по-різному реагують на кризові події. Нижче наведено деякі

приклади реакцій на стресові ситуації.

·       Фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка

·       слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття).

·       Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота.

·       Тривога, страх.

·       Напруга і нервозність.

·       Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане.

·       Безсоння, нічні кошмари.

·       Дратівливість, злість.

·       Почуття провини, сором (наприклад, за те, що не змогла переконати інших рідних поїхати з небезпечної зони).

·       Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття

·       нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані».

·       Замкнутість чи нерухомість.

·       Відсутність реакції на інших людей, небажання розмовляти.

·       Втрата пам’яті (наприклад, не можете згадати, що сталося).

·       Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).

Ці переживання – НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НА НЕНОРМАЛЬНІ

ПОДІЇ.

Вам стане краще з часом. Не всі ваші переживання є ознакою хвороби. Не відмовляйтеся від допомоги інших, навіть якщо вам здається,

що вони вас не можуть зрозуміти. Намагайтеся повернутись до повсякденних завдань. У кожної людини є природні ресурси долати труднощі.

Використовуйте позитивні способи подолання стресового стану

·       Достатньо відпочивайте.

·       По можливості регулярно їжте і пийте.

·       Спілкуйтеся і проводьте час із сім’єю та друзями.

·       Обговорюйте проблеми з тими, кому довіряєте.

·       Займайтеся тим, що допомагає розслабитися (гуляйте, співайте,

·       моліться, грайте з дітьми, взаємодійте з тваринами, слухайте заспокійливу музику).

·       Займайтеся посильною фізичною активністю.

·       Знайдіть безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і

·       беріть участь у колективній діяльності.

Уникайте негативних способів подолання

 стресового стану

·       Не вживайте алкоголь та інші психоактивні речовини, не зловживайте палінням та кавою.

·       Не спіть цілими днями.

·       Не працюйте весь час без відпочинку і розслаблення.

·       Не відокремлюйтесь від друзів і близьких.

·       Не нехтуйте правилами особистої гігієни.

·       Не впадайте в гнів і не вчиняйте насильства.

КОЛИ ЗВЕРНУТИСЯ ПО ДОПОМОГУ

ДО ПСИХОЛОГА

·       Симптоми продовжують проявлятися через тривалий час після

·       психотравмуючої події й при цьому не слабшають.

·       Змінилося відношення до роботи.

·       Тривають нічні кошмари або безсоння.

·       Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує.

·       Немає людини, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.

·       Відносини в родині сильно погіршилися.

·       Відносини з товаришами по роботі, сусідами, знайомими сильно погіршилися.

·       Оточуючі говорять «Він сильно змінився».

·       Стали частіше відбуватися нещасні випадки.

·       З’явилися шкідливі звички.

·       Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби.

·       З’явилися проблеми зі здоров’ям, яких раніше не було.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

В основі Ви – та сама людина, якою були до трагедії.

Якщо Ви страждаєте занадто сильно, або занадто довго – зверніться

до психолога.

Пам’ятка для батьків

«Як допомогти дитині впоратися зі стресом»

Як впоратися з реакцією дитини на тяжку подію:

1. Страх – нормальна реакція на будь-яку небезпеку, що загрожує

нашому життю або безпеці.

2. Чого бояться діти після катастрофи?

·       Вони бояться повторної катастрофи, травм і смерті.

·       Вони бояться розлуки з родиною.

·       Вони бояться залишитися на самоті.

3. Ми повинні визнати, що перелякана дитина – це сильно перелякана людина, у якої всі реакції продиктовані інстинктами!

4. Перший крок з боку батьків повинен полягати в тому, щоб зрозуміти, які саме страхи і тривоги відчувають діти.

Дії батьків:

1. Дуже важливо, щоб всі члени сім’ї залишалися разом! (не варто

віддавати дітей в санаторії, тим паче за кордон, одразу після переїзду чи

пережитої травматичної ситуації).

2. Дітей слід заспокоювати як словами, так і вчинками.

3. Прислухайтеся до розповідей дітей про їх страхи.

4. Прислухайтеся до розповідей дітей про те, що вони відчувають

і думають про те, що відбувається; проявляйте позитивне ставлення до

цих розповідей.

5. Роз’ясніть дітям відомі вам факти, що стосуються тяжкої події;

вислухайте реакцію дітей.

6. Запропонуйте дітям поговорити.

7. Незважаючи на дитячі страхи, як самі діти, так і всі члени сім’ї

повинні продовжувати нормальну діяльність.

8. Спілкуйтеся і дійте у співпраці зі службами допомоги (психологами, соціальними працівниками, вчителями) або з учнівською групою

підтримки в школі, де навчаються ваші діти.

Кроки для стабілізації ситуації з боку батьків.

Будьте уважними до змін в поведінці дитини. Зверніться до лікаря,

психолога, психотерапевта, якщо стан дитини викликає занепокоєння.