Останні події в країні змінили життя багатьох людей. Наше суспільство стикнулось з такими поняттями як вимушені переселенці, біженці, люди, що пережили травмуючі події і т.п.

Перед сім’ями біженців, вимушених переселенців постало питання: як адаптувати дитину до нових умов життя, до нового колективу учнів, до нового навчального закладу?

Міжнародними організаціями по роботі з дітьми-біженцями виділяються типові труднощі дітей у навчанні. Вони повязані з :

– Відмінністю програм навчання від тих, які є для них звичними;

– Мовним бар’єром;

– Тривалою перервою у навчальній діяльності дитини;

– Втратою особистісного статусу по відношенню до педагогів і однолітків;

– Необхідністю встановлення нових рольових відносин;

– Загальним станом тривожності і психологічної недовіри дітей та їх сімей до    дій шкільної адміністрації;

– Наявністю негативних стереотипів;

– Труднощами адаптації до нового оточення і змінених вимог до процесу освіти і виховання;

– Перебування дитини в двомовному середовищі.

Для покращення адаптивного процесу дитини-вимушеного переселенця до нових умов батькам та педагогічним працівникам можна надати такі рекомендації:

– Поясніть дітям, особливо молодшим школярам, що ваше завдання – перетворити школу на максимально безпечне для них місце, і що їхні батьки зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці;

– Потрібно говорити в сім’ї та в школі про події, що пережили діти. Не варто радити все забути, краще дати дітям можливість проговорити свої почуття та переживання;

– Діти повинні бути впевнені, що є люди, які готові їх вислухати, зрозуміти і допомогти зорієнтуватись в нових умовах. Обговоріть з дитиною: до кого вона може звернутись в разі необхідності (це може бути вчитель, психолог, соціальний педагог);

– Важлива підтримка ровесників. Тому слід створити можливості для спільної діяльності, спілкування нової дитини з однокласниками;

– Підтримуйте дітей у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху, а також допоможіть їм обрати найкращі стратегії для тієї чи іншої ситуації. В першу чергу з’ясуйте, які саме методи і стратегії уже допомагали їм долати свої страхи чи переживання у минулому;

– Відновіть відчуття “нормальності”: Будьте спокійні і зважені, заспокойте дітей і спробуйте максимально швидко повернутися до повсякденної рутини (обговорення домашнього завдання і т.п.), але при цьому уникайте додаткового тиску на дітей. Будь-яка поведінка, що може зашкодити іншим чи відволікти їх, є неприпустимою, однак пам’ятайте, що для такого поводження можуть бути певні причини;

– Створіть базу контактів, систему переадресації для дітей та їх батьків, що можуть потребувати додаткової допомоги і підтримки. Такі послуги можуть надаватися як на базі школи, так і спеціалістами державних установ і професійних організацій. Якщо в одного з учнів спостерігаються серйозні проблеми, які не зникають з плином часу, таку дитину варто спрямувати на отримання спеціалізованої допомоги.

Існує три переломні моменти, які дитина проходить у процесі навчання в школі: це надходження в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). В літературі з даного питання основну увагу надається переважно першокласникам , проте нам представляється важливим поговорити про всі.

Отже, на що потрібно звернути увагу батькам в ці перехідні періоди? 

Почнемо з першокласників. Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємостосунків з оточуючими, тип учбового закладу  і ступінь підготовленості дитини до шкільного життя.

Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов.

Які ознаки успішної адаптації?

По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Йому подобається в школі, він не випробовує невпевненості і страхів.

Друга ознака - наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина випробовує утруднення при навчанні, необхідно підтримати його у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.

Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не давати йому піддаватися смутку ("У мене ніщо не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.

Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні ним учбових завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до сумісного приготування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.

Але найважливішим, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем.

Нерідко батьки лають дитину за те, що він пізно повертається з школи, що йому часто дзвонять друзі не "по справі", що дуже багато часу у нього йде на прогулянки. Проте добре б пам'ятати про те, що в цей період першокласник активно встановлює контакти, шукає своє місце в дитячому середовищі, вчиться співробітничати з іншими дітьми і приймати допомогу на свою адресу. Допоможіть йому в цій непростій справі! Від того, яку нішу займе ваше чадо при розподілі соціальних ролей, залежить весь період його навчання в школі. Пригадайте, як важко позбувся імідж "жаднюги" або "всезнайка", як багато проблем з'являється в підлітковому віці саме тому, що колись малюку не вдалося проявити себе належним чином.

Окремо необхідно сказати і про відносини з вчителем.

Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ – же будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя роз'яснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і то, який сусід по парті "дістанеться" вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника. Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А може бути, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює – дуже цінне уміння. Обов'язково хвалите його, якщо людина витримала подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємовиручка і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.

Другий кризовий етап в шкільному житті - це перехід з початкової школи в середню. Літератури на цю тему не так багато, як хотілося б. Адже саме цей період (10-14 років) вважається одним з найспокійніших в сімейному вихованні.

В чому особливість адаптації цього віку?

Найскладнішим для 5-класника є перехід від одного, звичного вчителя, до взаємодії з декількома. Ламаються звичні стереотипи, самооцінка дитини - адже тепер його оцінюватиме не один педагог, а декілька. Добре, якщо дії вчителів злагоджені і дітям буде нескладно звикнути до нової системи взаємостосунків, до різноманітності вимог по різних предметах. Чудово, якщо вчитель початкової школи детально розказав класному керівнику про особливості тієї або іншої дитини. Але так відбувається не у всіх школах. Тому задача батьків на даному етапі – познайомитися зі всіма вчителями, які працюватимуть у вашому класі, спробувати вникнути в той круг питань, які можуть викликати утруднення у дітей цього віку як в учбовій, так і у позашкільній діяльності. Чим більше інформації ви отримаєте на цьому етапі, тим буде легше вам допомогти своїй дитині.

Які "плюси" несе в собі перехід з початкової школи в середню? Перш за все - діти пізнають свої сильні і слабкі сторони, вчаться дивитися на себе очима різних людей, гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

В той же час основною небезпекою даного періоду є чинник зміни значення навчання, поступове зниження інтересу до учбової діяльності. Багато батьків скаржаться на те, що дитина не хоче вчитися, що він "скотився" на "трійки" і його ніщо не хвилює. Хвилює, та ще і як! Але – дійсно, не навчання. Підлітковий вік зв'язаний, перш за все, з інтенсивним розширенням контактів, з отриманням свого "Я" в соціальному плані, діти освоюють навколишню дійсність ЗА порогом класу і школи. А тому задача батьків - допомогти в цій складній справі. Добре б більше знайомитися з друзями вашої дитини, запрошувати їх в будинок, цікавитися захопленнями і цінностями підлітків. В цьому віці в класах звичайно формуються окремі групки по інтересах. До якої з них пнулася ваша дитина? Чому?

Звичайно, обов'язково треба контролювати дитину, особливо в перші 1-2 місяці навчання в середній школі. Але все таки у жодному випадку не змішувати поняття "добрий учень" і "добра людина", не оцінювати особисті досягнення підлітка лише досягненнями в навчанні. Якщо у дитини виникли проблеми з успішністю і йому складно підтримувати її на звичному рівні, спробуйте дати йому можливість в цей період проявити себе в чомусь іншому. В чомусь такому, чим він міг би пишатися перед друзями. Сильна зацикленість на учбових проблемах, провокація скандалів, пов'язаний з "двійками" в більшості випадків приводить до відчуження підлітка і лише погіршує ваші взаємостосунки.

Ще однією особливістю дітей 10-11 років є їх збільшений ступінь самостійності. З одного боку, це добре, оскільки багато що дитина робить сама і не потребує вашої допомоги, особливо в побутовому плані. Але саме ця упевненість в собі дозволяє дітям йти на експерименти, іноді небезпечні для життя і здоров'я. В цьому віці багато дітей пробують наркотики (у тому числі і куріння), у них з'являються сумнівні знайомства. Саме в цей період  добре б так спланувати вільний час підлітка, щоб у нього не залишилося часу на "дурощі" і безцільне проведення часу. Постарайтеся РАЗОМ подумати, які гуртки (або студії, факультативи) хотіла б відвідувати дитина, хто з друзів міг би скласти йому компанію.

І останній важливий етап, який проходить школяр з процесі навчання в освітній установі – це перехід в статус старшокласника.

Якщо вашій дитині доведеться перейти в іншу школу, то для вас будуть актуальні всі поради, які ми давали для батьків першокласників. Якщо ж він просто переходить в 10 клас в своїй школі, то процес адаптації до нового статусу відбудеться легше.

Які особливості необхідно враховувати батькам дорослих школярів? По-перше, частина дітей вже визначилася з своїми професійними перевагами, хоча психологи звертають особливу увагу на той факт, що вибір професії – це процес, який проходить протягом тривалого періоду, що розвивається. За словами Ф.Райса, цей процес включає серію "проміжних рішень", сукупність яких і приводить до остаточного вибору. Проте старшокласники роблять цей вибір не завжди усвідомлено і часто ухвалюють рішення про перевагу області майбутньої трудової діяльності під впливом моменту. Отже, вони явно диференціюють предмети на "корисні" і "непотрібні", що викликає ігнорування останніх. Якщо це так, спробуйте уважно віднестися до виниклого інтересу в якійсь області, допоможіть поглибити дитині свої знання в ній, обов'язково знайдіть можливість познайомити дитину з привабливою професією – а раптом він помилився з вибором? Краще своєчасно переорієнтувати людину, чим пізніше розплачуватися за "швидкоплинне захоплення".

Іншою особливістю старших підлітків стає повернення інтересу до учбової діяльності, що не може не радувати батьків. Як правило, в цей час діти і батьки стають однодумцями, активно обмінюються поглядами на вибір професійного шляху. Більшість батьків хотіла б, щоб їх діти пішли вчитися далі, отримати вищу освіту. Але небагато замислюються про те, наскільки у старшокласника присутні загально учбові навики, чи уміє він вчитися? Надмірна акцентуація на об'єми знань,  а не на способі їх отримання може привести до того, що після вступу до ВНЗ для дитини це і стане головною проблемою. Тому постарайтеся поспостерігати: чи уміє майбутній абітурієнт конспектувати, чи володіє елементарними уміннями по оформленню письмових робіт, написанню реферату. Якщо є можливість, навчіть його роботі в мережі Інтернет, познайомте з різними інформаційними технологіями. Все це виявиться для нього дуже корисним в майбутньому.

Проте існують і деякі складності у взаємодії дорослих і дітей. Це торкається особистого життя підлітків, куди вхід батькам часто заборонений. При умілому дозуванні спілкування, пошані права дитини на особистий простір цей етап проходить достатньо безболісно. Зверніть увагу, що думка однолітків в даний віковий період представляється дітям набагато більш цінним і авторитетним, ніж думка дорослих. Але тільки дорослі можуть продемонструвати підліткам оптимальні моделі поведінки, показати їм на власному прикладі, як треба будувати відносини з світом.

Таким чином, резюмуючи, відзначимо, що успішність проходження освітньої траєкторії дитини напряму залежить від того, яким способом батьки і інші члени сім'ї допомагають йому в цій важливій справі. І ми сподіваємося, що знання деяких "тонких моментів" у наданні подібної підтримки істотно полегшить життя і вам, і вашим дітям.