Мережевий етикет або Нетикет - («netiquette»; від англ. networketiquette) – це правила поведінки, спілкування, традицій у мережі Інтернет.

Правило 1. Пам'ятайте, що ви спілкуєтесь з людиною.

Досить часто люди в мережі порушують дане правило, забуваючи, що по ту сторону екрана з ними спілкується жива людина. Не зловживайте тим, що співрозмовник вас не бачить і не дозволяйте собі того, чого б не зробили у звичайному спілкуванні. У віртуальному світі є таке поняття як тролінг, що являє собою провокаційні повідомлення, які пишуться деякими особами (тролями) з метою викликати конфлікт між учасниками спілкування. Тому, заради свого спокою, уникайте конфліктних ситуацій та не провокуйте їх.

Пам'ятайте, що не потрібно робити для інших те, чого не хочете щоб зробили для вас.

Правило 2. Дотримуйтеся тих самих стандартів поведінки, що і в реальному житті.

У віртуальному світі існує певне відчуття анонімності і в деяких ситуаціях, люди можуть дозволити собі більше, ніж вони дозволяють, спілкуючись у реальному житті. Але, все ж таки, намагайтесь дотримуватись правил спілкування, як в реальному, так і у віртуальному спілкуванні.

Залишайтесь толерантними і пам’ятайте, що Інтернетом користуються і діти.

Правило 3. Пам'ятайте, що ви знаходитесь у кіберпросторі.

Активне спілкування у Мережі має свої нюанси. Так, спілкуючись в чаті або ж форумі, пам’ятайте, що манери спілкування в різних співтовариствах різні. Якщо один стиль спілкування цілком звичний для одного співтовариства, для іншого він буде абсолютно неприйнятним. Обов’язково, перед тим, як щось коментувати в цілком новій для вас темі, озирніться, вивчіть обстановку – послухайте про що і як говорять там люди, і лише після цього долучайтесь до розмови.

Не варто нав'язувати свої правила і не вчіть співтовариство, навіть якщо ви впевнені, що всі не праві.

Правило 4. Поважайте час і можливості інших.

Якщо ви хочете поділитись з усім світом важливою для вас новиною, подумайте, чи всім вона така корисна. Одним з наслідків цього правила є шанобливе ставлення до чужого трафіку.

Відправляючи кому-небудь надмірної ваги файл, користуйтеся архіватором. Викладаючи великі зображення, подбайте про те, щоб їх супроводжували невеликі прев'ю (від preview – попередній перегляд зображення, як право, в зменшеному вигляді) із зазначенням розміру файлу. Якщо ви даєте посилання на великий файл, не забувайте вказувати його розмір.

Не слід очікувати миттєвої реакції на повідомлення.

Правило 5. Зберігайте свій імідж.

Ваша репутація в Інтернеті не менш важлива, ніж у реальному житті. Навіть якщо здається, що ніхто в Мережі вас не впізнає, не варто ображати інших, створювати конфліктні ситуації, або відповідати на образу образою. Нехай друзі за інтересами та сайтами знають вас, як ввічливу, толерантну та порядну людину.

Публікуючи якусь інформацію, перевірте її достовірність, пишіть грамотно.

Правило 6. Допомагайте іншим там, де ви це можете зробити.

Мережа не є сховищем всіх можливих у світі знань. Зазвичай в Інтернеті з’являється лише та інформація, яка несе вигоду її автору. Досить часто у людей виникають запитання на які в Мережі відповіді немає, тому, якщо ви є компетентні в якомусь питанні і можете на нього відповісти – відповідайте. Якщо ви виявили, що в Інтернеті відсутня інформація про щось, що визнаєте напевне – обов’язково напишіть про це, ваші знання можуть комусь знадобитись. Якщо в Мережі вас просять допомогти – допоможіть, можливо хтось колись так само допоможе вам.

Обмінюйтесь досвідом у Мережі, адже сам Інтернет виріс завдяки бажанню людей ділитись інформацією.

Правило 7. Не створюйте конфлікти та не допускайте їх.

«Словесну війну», яка іноді виникає між декількома учасниками дискусії, ще називають флеймом (відангл. flame —полум’я). Зазвичай, під час таких суперечок істина не народжується і виникає лише дискомфорт серед учасників обговорення. Інтернет не забороняє флейми, вони можуть нести задоволення, як авторам, так і читачам, а ті, хто їх отримує, цілком можуть на них і заслуговувати. Проте, нетикет не заохочує таких дій, які іноді переростають у справжні інформаційні війни.

Краще уникайте образ і не беріть участі у конфліктних обговореннях.

Правило 8. Поважайте право на приватне листування.

Як і в реальному, так і у віртуальному світі існує право особи на приватне листування, і неповага до цього права – ознака поганих манер. Інколи у бібліотечній практиці виникають моменти, коли користувачі не виходять зі своїх сторінок у соціальних мережах та електронної пошти, або просять бібліотекаря відкрити їх скриньку і роздрукувати якусь інформацію. Бібліотекарю потрібно обов’язково попередити людину про можливі ризики, показати, як самостійно відкрити скриньку та порадити користувачеві не довіряти нікому свій пароль і вводити його самостійно.

І запам’ятайте ще один момент, який також відносять до даного правила: не поширюйте в Мережі інформацію про себе та інших людей –реальні імена, адреси, телефони, фотографії!

Правило 9. Пам’ятайте про авторське право.

Ні в якому разі не привласнюйте собі чуже авторство! Представляти скопійовану з Інтернету інформацію, як авторську, не просто нечесно, але й незаконно. Зверніть увагу й на те, що завантажувати і поширювати фото, відео та музику, які захищені авторським правом теж не варто (звісно, якщо попередньо ви не здійснили оплату копійованого матеріалу), адже це прирівнюється до крадіжки.

Бібліотеки, як публічні установи, повинні поширювати серед своїх користувачів знання авторського права.

Правила 10. Пам’ятайте про безпеку.

Намагайтесь без зайвої потреби не викладати на сторінках Мережі приватну інформацію, щоб не стати жертвою он-лайн злочинців. Якщо все-таки така потреба виникла, перед тим, як написати щось про себе, обов’язково перевірте безпечність сайту. Сайт є безпечним в тому випадку, коли його адреса починається з https (HypertextTransferProtocolSecure).

У разі виникнення в Інтернеті ситуацій, які порушують безпеку комп’ютера або вашу безпеку особисто (листи з погрозами тощо), повідомте про це компетентну особу.

Під порушенням нетикету, які найчастіше виникають в мережі Інтернет, розуміють образи та перехід на особистості, відступ від теми, який робиться зловмисно (офтопік), рекламу, саморекламу у невідповідних місцях. Також, порушенням нетикету вважають наклеп або іншу зловмисну дезінформацію, чи плагіат.

Для того, щоб усім користувачам Інтернет-мережі було комфортно нею користуватись потрібно усвідомити, що Інтернет – це не «дика» зона, яка не має правил. Саме загальнолюдські цінності впливають на якісне формування змісту ресурсів і послуг цієї зони, і саме від її користувачів залежить, як вони будуть співіснувати в ній, незалежно від національності, культурних та релігійних поглядів.

*За матеріалами Культура віртуального спілкування: методичні поради /Упр. культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін.; ХОУНБ ім. М. Островського. – Хмельницький, 2014. – 28 с.

Ми живемо в страшні часи. І якщо дорослі відчувають хвилювання з приводу поточних подій, уявіть, що мають відчувати наші діти.

Оскільки країна знаходиться в розпалі війни, природно, що діти відчувають занепокоєння.

 У дітей є вагомі причини це переживати:

-Діти стресують, коли починаються розмови про повномасштабну війну, про те, що один з батьків може податися в армію.

-Додається напруга й через те, що діти думають, що через проблеми в економіці мама чи тато можуть залишитися без роботи.

-Ще більше, коли диктори новин розповідають про обстріли шкіл на лінії розмежування, а батьки закуповують продукти, перетворюють будинки та квартири на бункери. 

В квітні учням 7-11 класів Кам’янського ЗЗСО було запропоновано пройти анкетування  для виявлення ступеню емоційних переживань в зв’язку з проведенням бойових дій на території України.

                                  За результатами анкетування виявлено:

Індекс позитивних емоцій (ПЕМ): характеризується ступенем позитивного

емоційного ставлення людини до наявної ситуації.

ПЕМ

·                  Слабкий ступінь - 34%

·                  Помірний ступінь – 54%

·                  Виражений ступінь – 12%

·                  Сильний ступінь – 0%

Сильний ступінь позитивного емоційного ставлення дитини до наявної ситуації дорівнює нулю.

Індекс гострих негативних емоцій (НЕМ): відображає загальний рівень негативного емоційного ставлення людини до наявної ситуації.

НЕМ

·                  Слабкий ступінь - 15%

·                  Помірний ступінь – 32%

·                  Виражений ступінь – 32%

·                  Сильний ступінь – 21%

Індекс гострих негативних емоцій показує нам, що всі учні,  в різному ступені, відчувають негативні емоції стосовно ситуації в країні.

Індекс тривожно-депресивних емоцій (ТДЕМ): визначає рівень відносно стійких індивідуальних переживань тривожно-депресивного комплексу, що опосередковують об’єктивне ставлення людини до наявної ситуації.

ТДЕМ

·                  Слабкий ступінь - 7%

·                  Помірний ступінь – 49%

·                  Виражений ступінь – 27%

·                  Сильний ступінь – 17%

За результатами анкетування ми бачимо, що індекс тривожно-депресивних емоцій вираженого та сильного ступеню достатньо високі (27% та 17%), що говорить про те, що діти знаходяться в стані тривоги та депресії в зв’язку з проведенням бойових дій на території нашої країни.

Ми можемо спостерігати наявність так званої депресивної тріади: зниження настрою та втрата здатності переживати радість, порушення мислення (негативні судження, песимістична оцінка минулого й майбутнього), рухова загальмованість. Саме наявність цих трьох симптомів одночасно є основою для того, аби запідозрити з високою імовірністю депресію. Крім обов’язкових вищезазначених ознак, додатковими симптомами можуть бути песимізм, почуття провини, тривоги та/або страху, зниження самооцінки, нездатність концентруватися і приймати рішення, думки про смерть та/чи самогубство, нестабільний апетит, зменшення або збільшення маси тіла, порушений сон, безсоння чи пересипання. Усі ці симптоми можуть додатково персоніфікувати наявність депресії у дитини.

Психологічні травми порушують нормативну організацію психіки і можуть зумовити межові (тимчасове відчуття дискомфорту) або клінічні стани (зниження імунітету, втрата працездатності, порушення когнітивних процесів). Гострий стрес  призводить до виснаження організму людини, а також зумовлює психологічний дистрес, головний біль, втрату апетиту, зменшення працездатності, емоційний дистрес (поєднання гніву та роздратування, тривоги та депресії); м’язові проблеми (головний біль напруги, болі в спині, кінцівках, щелепі, розтягненні м’язів і сухожиль); проблеми зі шлунком і кишківником (печія, підвищення кислотності, метеоризм, закрепи, діарея, синдром роздратованого кишківника); гіперактивність ЦНС (підвищення тиску, прискорення серцебиття, мігрені, холодні кінцівки, запаморочення, задишка, біль у грудях).

Психологічні симптоми психотравми: шок, заперечення, невіра, гнів, дратівливість, перепади настрою, почуття провини, сорому, самозвинувачення, сум, відчуття безнадійності, труднощі із концентрацією уваги, занепокоєння і страх, відокремлення від інших. Фізичні симптоми психотравми: безсоння або нічні жахи, переляк за відсутності причин, сильне серцебиття, біль, втома, знервованість, ажитація, напруження м'язів.

Всі ці симптоми впливають на здатність дитини до навчання, концентрацію уваги на уроках, погане запам’ятовування, незібраність та ін.

Одним з найважливіших факторі, що допомагає дитині впоратися із стресом під час війни, є домашнє середовище. Варто зазначити, що всі діти, які особисто відчули військову агресію, мають психологічні проблеми. 

Найчастіше зустрічаються наступні:

§ нервозність;

§ тремор;

§ нічні кошмари, безсоння, часті прокидання вночі;

§ страхи, хвилювання, тривожність;

§ страх смерті інших членів сім’ї;

§ швидка і часта зміна настрою;

§ ознаки горювання;

§ напади гніву, агресії, дратівливість, імпульсивність;

§ знижена концентрація уваги;

§ депресія, апатія, плаксивість;

§ істерики, вередування;

§ відсутність бажання грати та спілкуватися з іншими дітьми.

Батьки мають знати, що такі прояви поведінки дитини є нормою в умовах війни. Проте важливо, щоб психологічний стан дитини відновлювався, а не погіршувався. Для цього батьки можуть особисто надати дитині необхідну психологічну підтримку. 

Ось як це можна зробити:

1.     Обговорювання та заспокоювання. Деякі батьки не розмовляють з дитиною про війну, вважаючи, що так захищають її від стресу. Це помилка! Діти розуміють, що навколо багато небезпеки, про це вони чують з новин, розмов дорослих, явних хвилювань батьків. Якщо батьки не говорять з дитиною про військову агресію, вона відчуває себе самотньою та стає більш вразливою до стресу. Тому говоріть про переживання малечі, її страхи та турботи.

2.     Щоденні справи та гра. Щоб розвивати дитяче почуття безпеки, необхідно виконувати буденні справи, відновити нормальний розпорядок дня: готуйте обіди разом, наводьте лад в будинку, поливайте кімнатні рослини тощо. Також не забувайте, що гра має велике значення для дітей. Під час гри дитина відволікається, проявляє позитивні емоції, моделює життєві події тощо.

3.     Доторки та фізичний комфорт. Ваша дитина має відчути вас фізично. Ваші доторки, обійми, погладжування створюють атмосферу захищеності, підтримки та єдності, що стає головним ресурсом для дитини в подолання стресів.

Психолог Гасанова Лейла

ЯК ЗНЯТИ СТРЕС У ДИТИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ: 7 СПОСОБІВ

Поради від псіхологині Марії Малихіної

1. Діти  реагують у першу чергу на емоційний стан дорослих. Важливо при дітях бути спокійними, зібраними. За можливості, грати у звичні ігри, читати книжки у голос, грати в «слова» і інші варіанти цієї гри. Співайте разом пісні, всі разом діти і батьки. 

2. Не треба повністю закривати свої емоції від дитини, не вийде, діти усе відчувають. Пояснюйте, що мама/тато також може бояться, це нормально, боятися зараз нормально. Якщо хочете плакати, обійміть дитину, поплачте разом, дайте собі час на поплакати, але без істерики. Потім разом заспокойтеся, зробіть декілька вдихів і повільних видихів разом, можна триматися за руки, або обійматися.

3. Погладьте одне одного, прохлопайте, розітріть, особливо, якщо є відчуття, ніби морозить. Погрійте стопи ніг. Ноги — це відчуття безпеки. Зробіть масажик живота, розслаблення животика знімає страх. Подихайте у дитину (в ушко, щічку, лоб) гарячим видохом — «наповнюємо любов`ю, сміливістю, впевниністю, а виходять всі погані емоції» (у дітей гарна фантазія, вони вірять і візуалізують).

4. Зі старшими важливо говорити про те, що відбувається. Але пояснюйте, що наші дії направлені на захист і нас захищає наша армія. Не все, що бахає, то атака, коли відбивають атаку, теж бахає. Проговорюйте емоції.

5. Якщо дитина плаче, це нормально, заспокоюємо. Звертаємо увагу на те, коли НЕ плаче, хоча мала би. Це шокова реакція, з неї треба виводити. При страху і тривозі часто морозить — даємо пити щось тепле, закутуємо в ковдру/ плед, обіймаємо!

6. Гаджети: ігри на телефонах (але ігри без насилля), на проходження рівней, будуємо міста, тетріс; мультики- все можна, гарно відволікає увагу. Але не забувайте про книжки, ігри і особливо, безпеку у мережі.

7. Зараз слова батьків закон, так і кажемо: «Ти робиш, як я кажу, потім поясню». Потім пояснюєте на доступному рівні.

Батьки, як янголи-охоронці, захищають свої дітей від небезпеки військової агресії не тільки фізично, але й психологічно. Бажаємо сил всім батькам вистояти на варті щасливого життя всіх дітей України!

Бережіть себе та близьких. Частіше обіймайте рідних та підтримуйте один одного.