Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на "молекули". Отже.

Межі віку - від 11-12 до 15-16 років.

Провідна діяльність в підлітковому віці - інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Психологічні новоутворення віку - почуття дорослості, критичність мислення, потреба в самоствердженні.

Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.

Особливості розвитку пізнавальної сфери: переважання пізнавальної активності в міжособистісних відносинах; розвиток критичного і вдосконалення теоретичного, абстрактно-логічного мислення; активний розвиток монологічного, езопової і письмовій мові; вдосконалення логічної і опосередкованої пам'яті, уповільнення механічної пам'яті; пік розвитку уяви.

Особливості розвитку особистісної сфери: розширення самосвідомості.

Пошук «Я ідеального» і постійний аналіз «Я реального», формування образу «фізичного Я»; поява почуття дорослості і його прояв у одязі, манері поведінки, в мові; розвиток здатності до самовиховання і саморозвитку; підвищена потреба в спілкуванні, самоствердженні, самостійності та незалежності від дорослого; емоційна нестійкість і афективна забарвленість дій; розвиток внутрішніх моральних цінностей, які ще нестійкі в поведінці; загострення рис характеру (акцентуації); спостерігається особистісна нестабільність у поглядах, в емоціях, у вчинках підлітка.

Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов'язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і короткотривалими; з'являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі.

Криза підліткового віку. Найвідоміша і часто обговорювана підліткова криза. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуальний і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткової кризи стають протиріччя між виникли внутрішніми змінами і зовнішніми обставинами, що не міняються, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя ховаються в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в сфері потреб та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює; і в неприйнятті «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації.

В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін.), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.

(с) А.Н. Яшкова, Н.Ф. Сухарева. Вікова психологія, 2009

Правила безпеки життєдіяльності

під час НС різного характеру

                                                                                         Додаток 1                

ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

(БОЄПРИПАСІВ )

Пам’ятайте!

Знайдені боєприпаси (або предмети, що схожі на них) повинні бути знешкоджені тільки фахівцями. Про знахідку необхідно терміново повідомити в місцеві органи державної влади (відділи ДСНС, відділення поліції тощо).

Після виявлення вибухонебезпечного предмету Ви зобов’язані:

зупинити будь-які роботи в районі небезпечного місця;

ні в якому разі не чіпати підозрілий предмет;

організувати охорону небезпечного місця шляхом спостереження здалеку;

не допускати сторонніх осіб до небезпечного предмета доки не прибули фахівці;

негайно подзвонити у міліцію, а також за телефоном 101.

Додаток 2

Дії населення в умовах надзвичайних ситуації воєнного характеру

При першій можливості покиньте разом із сім’єю небезпечну зону. У разі неможливості виїхати особисто, відправити дітей і родичів похилого віку до родичів, знайомих. Необхідно взяти із собою всі документи, коштовні речі і цінні папери.

Підготовку до можливого перебування у зоні надзвичайної ситуації доцільно починати завчасно. Необхідно підготувати "екстрену валізку" з речами, які можуть знадобитись при знаходженні у зоні НС або при евакуації у безпечні райони.

Підготовка оселі:

нанести захисні смуги зі скочу (паперу, тканини) на віконне скло для підвищення його стійкості до вибухової хвилі та зменшення кількості уламків і уникнення травмування у разі його пошкодження;

по можливості обладнайте укриття у підвалі, захистіть його мішками з піском, передбачте наявність аварійного виходу;

при наявності земельної ділянки обладнайте укриття на такій відстані від будинку, яка  більше його висоти;

зробити вдома запаси питної та технічної води;

зробити запас продуктів тривалого зберігання;

додатково укомплектувати домашню аптечку засобами надання першої медичної допомоги;

підготувати (закупити) засоби первинного пожежогасіння;

підготувати ліхтарики (комплекти запасних елементів живлення), гасові лампи та свічки на випадок відключення енергопостачання;

підготувати (закупити)  прилади (примус) для приготування їжі у разі відсутності газу і електропостачання;

підготувати необхідні речі та документи на випадок термінової евакуації або переходу до захисних споруд цивільної оборони або інших сховищ (підвалів, погребів тощо);

особистий транспорт завжди мати у справному стані і запасом палива для виїзду у небезпечний район;

при наближенні зимового періоду необхідно продумати питання щодо обігріву оселі у випадку відключення централізованого опалення.

Правила поведінки  в умовах надзвичайних ситуації воєнного характеру

Необхідно:

зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

завжди мати при собі документ (паспорт) що засвідчує особу, відомості про групу крові своєї та близьких родичів, можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати тощо);

знати місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця проживання, роботи, місцях частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися як найменше знаходитись поза місцем проживання, роботи та малознайомих місцях;

при виході із приміщень, пересуванні сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільної оборони (сховища) дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, перестарілим людям та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття;

уникати місць скупчення людей;

не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);

при появі озброєних людей, військової техніки, заворушень негайно покидати цей район;

посилювати увагу і за можливості, також залишити цей район, у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора;

у разі появи підозрілих людей (не орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, не характерна зовнішність, протиправні і провокативні дії, проведення незрозумілих робіт тощо) негайно інформувати органи правопорядку, місцевої влади, військових;

у разі потрапляння у район обстрілу сховатись у найближчу захисну споруду цивільної оборони, сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття використовувати нерівності рельєфу,

(канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття − лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності, для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення. Визвати швидку допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку за необхідності військових;

у разі, якщо ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо) постаратися з’ясувати та зберегти як найбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам’ятати, що Ви самі або близькі Вам люди, також можуть опинитись у скрутному становищі і будуть потребувати допомоги.

Не рекомендується:

підходити до вікон, якщо почуєте постріли;

спостерігати за ходом бойових дій;

стояти чи перебігати під обстрілом;

конфліктувати з озброєними людьми;

носити армійську форму або камуфльований одяг;

демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

При виявленні вибухонебезпечних предметів забороняється:

перекладати, перекочувати з одного місця на інше;

збирати і зберігати, нагрівати і ударяти;

намагатися розряджати і розбирати;

виготовляти різні предмети;

використовувати заряди для розведення вогню і освітлення;

приносити в приміщення, закопувати в землю, кидати в колодязь чи річку.

Виявивши вибухонебезпечні предмети, вживайте заходів з означення, огородження і охороні їх на місці виявлення. Негайно повідомте про це територіальні органи ДСНС та МВС.

"Екстрена валізка"

Екстрена валіза, як правило, являє собою міцний і зручний рюкзак від 25 літрів і більше, що містить необхідний індивідуальний мінімум одягу, предметів гігієни, медикаментів, інструментів, засобів індивідуального захисту та продуктів харчування. Всі речі повинні бути новими (періодично поновлюваними) і не використовуватись у повсякденному житті. Екстрена валіза призначена для максимально швидкої евакуації із зони надзвичайної події, будь то землетрус, повінь, пожежа, загострена криміногенна обстановка, епіцентр військових дій і т.д. Вантаж у рюкзаку треба укладати рівномірно. Добре мати рюкзак з “підвалом” (нижнім клапаном).

У рюкзак рекомендується покласти наступне:

копії важливих документів в поліетиленовій упаковці. Заздалегідь зробіть копії всіх важливих документів − паспорта, автомобільних прав, документів на нерухомість, автомобіль і т.д. Документи треба укладати так, щоб у разі необхідності їх можна було швидко дістати. У деяких джерелах так само вказують серед документів тримати кілька фотографій рідних і близьких;

кредитні картки та готівку. Нехай у вас буде невеликий запас грошей;

дублікати ключів від будинку і машини;

карту місцевості, а також інформацію про спосіб зв'язку і зустрічі в умовленому місці зустрічі вашої родини;

засоби зв'язку та інформації (невеликий радіоприймач з можливістю прийому в УКХ і БМ діапазоні) та елементи живлення до радіоприймача (якщо потрібні);

ліхтарик (краще кілька) і запасні елементи живлення до нього, сірники (бажано туристичні), запальничка, свічки;

компас, годинник (перевагу віддавайте водонепроникним);

багатофункціональний інструмент, що включає (лезо ножа, шило, пилку, викрутку, ножиці тощо);

ніж, сокира, сигнальні засоби (свисток, фальшфеєр і т.д.);

декілька пакетів для сміття, об'ємом 120 літрів. Може замінити намет або тент, якщо розрізати;

рулон широкого скотчу;

упаковка презервативів. Презерватив, за необхідності, може використовуватись для захисту від вологи сірників та запальничок, у якості джгута для зупинки кровотечі, надійного закупорювання ємкостей від комах та піску, перенесення води, прокладки, рятувального жилету на воді тощо;

шнур синтетичний 4-5 мм , близько 20 м;

блокнот і олівець;

нитки та голки;

аптечка першої допомоги. До складу аптечки обов’язково повинні входити: бинти, лейкопластир, вата, йод, активоване вугілля (інтоксикація), парацетамол (жарознижувальний), пенталгін (знеболююче), супрастин (алергія), иммодиум (діарея), фталазол (шлункова інфекція), альбуцид (краплі для очей), жгут, шприци тощо; ліки що Ви приймаєте (мінімум на тиждень) з описом способу застосування та дози; рецепти; прізвища та мобільні телефони ваших лікарів (слідкуйте за терміном придатності ліків);

одяг: комплект нижньої білизни (2 пари), шкарпетки бавовняні (2 пари) і вовняні, запасні штани, сорочка або кофта, плащ-дощовик, в'язана шапочка, рукавички, шарф (може знадобитися в найнесподіваніших ситуаціях), зручне, надійне взуття;

міні-палатка, поліуретановий килимок, спальник (якщо дозволяє місце);

 засоби гігієни: зубна щітка і зубна паста, невеликий шматок мила, рушник (є такі в упаковці пресовані), туалетний папір, кілька упаковок одноразових сухих та вологих серветок, кілька носових хусток, засоби інтимної гігієни, бритву, манікюрний набір;

приналежності для дітей (якщо необхідні);

посуд (краще металевий): казанок, фляга, ложка, кружка;

запас їжі на кілька днів - все, що можна їсти без попередньої обробки і не займає багато місця, довго зберігається (не швидкопсувні), на приклад: висококалорійні солодощі (чорний шоколад (з горіхами), жменю льодяників), набір продуктів (тушонка, галети, суп-пакети, м'ясні та рибні консерви), якщо дозволяє місце - крупа перлова, гречана, рис довгозерний, макарони, вермішель, сухі овочеві напівфабрикати, горілка, спирт питний;

запас питної води на 1-2 дні, який треба періодично оновлювати (вода не повинна бути застояною).

У літніх людей, інвалідів та дітей є особливі потреби. За необхідності, цей список доповнюється і коригується. Із практики, загальна вага “Екстреної валізи” не повинна перевищувати 50 кілограмів.

Додаток 3

НЕБЕЗПЕКИ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА

Дії у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки:

після отримання повідомлення по радіо (або через інші засоби оповіщення) про радіаційну небезпеку населенню пропонується терміново зробити наступне:

укритися в житлових будинках. Важливо знати, що стіни дерев’яного будинку ослабляють іонізуюче випромінювання у 2 рази, а цегляного – у 10 разів! Заглибленні сховища ще більше ослабляють дозу випромінювання: з дерев’яним покриттям у 7 разів, з цегляним або бетонним у 40-100 разів;

уникайте паніки, слухайте повідомлення органів влади щодо дій у цій надзвичайній ситуації;

прийняти міри захисту від проникнення у квартиру (будинок), радіоактивних речовин з повітрям: закрити кватирки, за герметизувати рами, двері;

зробити запас питної води: набрати воду у закриті місткості, підготувати простіші засоби санітарного визначення, перекрити крани;

провести екстрену йодну профілактику (як можна раніше але тільки після спеціального оповіщення): водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі тричі на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока (консервованого) або дитячої молочної суміші; дітям старше двох років та дорослим – по 3-5 крапель на склянку молока (консервованого) або води. Наносити на поверхню рук настойку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.

Підготовка до можливої евакуації:

уточніть час початку евакуації.  Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку. Їх мають евакуювати в першу чергу;

підготовити документи та гроші, предмети першої необхідності, упакувати ліки, мінімум білизни та одягу (1-2 зміни);

зібрати запас який ви маєте консервованих харчів, у тому числі молоко для дітей на 2-3 дні;

зібрані речі упакувати у поліетиленові мішки та пакети та скласти їх в помешканні, найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення;

перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов’язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи;

з прибуттям на нове місце перебування проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, за можливістю почистити його), обробіть відкриті ділянки шкіри водою або спеціальним розчином, який буде виданий кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники.

Правила безпечної поведінки на забруднених радіонуклідами територіях:

використовуйте для харчування консервоване молоко та харчі, які зберігались в закритих приміщеннях та в яких відсутнє радіоактивне забруднення. Не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених полях;

не вживайте овочів, які росли на забрудненому радіоактивними речовинами ґрунті;

не пийте воду із відкритих джерел та із водопроводу після сигналу радіаційної небезпеки; накрити колодязі плівкою або кришкою;

уникайте довгих пересувань по забрудненій місцевості, особливо по ґрунтовим шляхам або траві, не ходіть в ліс, не збирайте у лісі ягід, грибів та квітів,не купайтесь в водоймищах;

у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

знімайте взуття при вході в приміщення з вулиці (забруднене взуття залишайте при вході).

Засоби індивідуального захисту можна не використовувати в приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу.

У випадку пересування по відкритій місцевості необхідно використовувати підручні засоби захисту:

органів дихання - прикрити рот та ніс, змоченою водою марлевою пов’язкою, носовою хусткою, рушником або іншою частиною одягу;

шкіри та волосся - покрити будь якими предметами одягу, головними уборами, хустинками, накидками. Якщо вам край необхідно вийти на вулицю, необхідно одягнути гумові чоботи.

Додаток 4

ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА

Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:

переносні вогнегасники (порошкові, вуглекислотні, водопінні) використовують згідно з інструкцією, наведеною у вигляді малюнків і тексту на корпусі вогнегасників;

для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді), необхідно відкрити дверцята шафи і розкласти в напрямку осередку пожежі рукав, який з’єднаний з краном і стволом. Відкрити вентиль поворотом маховичка проти ходу годинникової стрілки і спрямуйте струмінь води із ствола на осередок горіння.

Якщо пожежа застала вас у приміщенні:

зорієнтуйтеся щодо наявної небезпеки й напрямку її знаходження;

якщо ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу;

повзіть по підлозі під хмарою диму до дверей приміщення, але не відчиняйте їх відразу, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку повітря ззовні;

обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вийти, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте;

щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь – якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і вживайте заходів щодо порятунку;

присядьте, глибоко вдихніть повітря, прочиніть вікно або розбийте віконне скло твердим предметом та приверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

якщо ви вийшли через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення;

обов’язково зачиніть за собою всі двері;

під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дме вітер;

якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогонь, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі;

при задимленості сходових клітин варто щільно зачинити двері, що виходять на них, а при сильній задимленості перейти на балкон, захопивши із собою вологу ковдру, щоб укритися від вогню у випадку його проникнення через отвори;

коли немає іншого виходу, евакуацію потрібно продовжувати по сходових клітинах або через іншу квартиру, якщо там немає вогню, використавши міцно зв’язані простирадла, мотузки або пожежні рукави. Спускатися треба по одному, підстраховуючи один одного;

якщо на вас насувається вогневий вал, не гаючись падайте, закривши голову мокрою тканиною, затримайте дихання;

якщо вас відрізало вогнем, димом від основних шляхів евакуації, необхідно затулити ганчірками всі шпарини по периметру дверей та під ними, щоб перешкодити доступ вогню та диму.

Дії під час рятування постраждалих від пожежі з будинків:

перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;

відчиняйте двері з особливою обережністю: відчиняйте повільно, прикриваючи себе дверним полотном, щоб забезпечити захист від перепаду температури та впливу полум’я;

у сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та літніх людей. Пам’ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожена) і щільно притисніть до тіла, за необхідності, викличте медичну допомогу;

якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я, ні в якому разі не біжіть – це сприяє роздуванню вогню.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі на відкритій місцевості:

не панікуйте та не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню;

якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі – повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини;

гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум’я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами;

під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не втрачайте з виду інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу;

будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас;

особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі прогари, тому пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею глибину шару, що вигорів;

після виходу з осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Дії при пожежі в міському громадському транспорті:

негайно повідомте про пожежу водієві, спробуйте відчинити двері (використовуйте кнопку аварійного відкриття), застосувати для гасіння вогнища пожежі вогнегасник і підручні засоби. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! У тролейбусах і трамваях металеві частини можуть опинитися під напругою в результаті обгорання захисної ізоляції проводів;

при заблокуванні дверей використовуйте для евакуації аварійні люки в даху, вікна. За необхідності вибийте обома ногами скло (або твердим предметом). Якщо Ви вдало, без серйозних травм звільнилися, то за можливості допоможіть тим, хто залишився в зоні вогню, в першу чергу дітям і людям похилого віку;

у будь-якому транспорті є матеріали, що виділяють при горінні отруйні гази, тому залишайте салон швидко, закриваючи рот і ніс хусткою або рукавом. Вибравшись із салону, відійдіть подалі, тому що можуть вибухнути баки з пальним або статися замикання високовольтної електричної мережі;

телефоном або через водіїв проїжджаючих машин повідомте про пожежу в пожежну частину. Надайте допомогу постраждалим.

Дії при пожежі в вагоні потяга:

негайно повідомте провідникові про пожежу, пройдіть по вагону і, не піднімаючи паніки, голосно, виразно і спокійно оголосіть пасажирам про те, що трапилося. Розбудіть сплячих пасажирів і візьміть за руки дітей. Найбезпечніше евакуюватися в передні вагони, але якщо це неможливо, то йдіть в хвіст потяга, щільно закриваючи за собою двері купе і міжвагонних переходів. Обов'язково перевірте разом з провідником наявність людей в тамбурах, купе, туалетах палаючого вагону;

використовуючи вогнегасники і підручні засоби (ковдри, мокрі ганчірки тощо), разом з пасажирами спробуйте загасити вогонь. Закрийте вікна, щоб вітер не роздував полум'я. Не намагайтеся рятувати від вогню багаж, якщо це загрожує вашій безпеці (візьміть тільки найнеобхідніше – документи, гроші, цінності тощо). Якщо вогонь відрізав вас від виходів, то зайдіть до купе або туалету, щільно причинивши за собою двері, відкрийте вікно і чекайте прибуття допомоги, привертаючи до себе увагу. Не стрибайте з вагона потяга і не намагайтеся вибратися на дах – це небезпечно! У крайньому випадку – стрибайте, одягнувши на себе весь наявний одяг;

при неможливості загасити пожежу і зв'язатися з начальником потягу або з машиністом зупиніть потяг за допомогою стоп-крану, виведіть з вагона всіх людей, і разом з провідниками розчепіть вагони, запобігаючи розповсюдженню вогню по всьому потягу. Для запобігання руху вагонів під ухил підкладіть під колеса гальмові колодки або інші підручні предмети;

відведіть пасажирів від палаючого вагону і надішліть людей у найближчий населений пункт повідомити про те, що трапилося в пожежну охорону. Далі дійте за вказівкою начальника потягу і пожежників. Помітивши сигнали людей, які залишилися у вагоні, негайно повідомте про них пожежникам. Будь-яким способом запобігайте виникненню паніки та надайте домедичну допомогу постраждалим.

Якщо горить одяг на людині:

зупиніть людину, не давайте їй бігати, а то полум`я розгориться ще більше;

допоможіть швидко скинути палаючий одяг, чи загасити її за допомогою простирадла, ковдри, пальта або струменя води. Гасити полум’я на одязі можна піском, землею, снігом. Сам постраждалий може згасити вогонь, перекочуючись по землі.

залиште голову відкритою, щоб він не задихнувся продуктами згорання;

викличте швидку допомогу;

надайте посильну домедичну допомогу.

Перша допомога при опіках:

посадіть або покладіть постраждалого, негайно припиніть вплив високої температури;

обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хв. і більше), будьте обережні,  щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;

якщо є можливість, то зніміть з уражених ділянок каблучки, годинники, паски, взуття до того, поки ці місця не почали набрякати;

до обпеченої шкіри не можна доторкатися руками, намагатися зняти присталі залишки згорілого одягу (обережно ножицями зрізують лише їх краї);

всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу;

дайте людині знеболювальний засіб для запобігання виникнення больового шоку;

постраждалому давайте вживати рідину в достатній кількості;

перевіряйте пульс та дихання кожні 10 хв. до прибуття швидкої допомоги.

Запам’ятайте! Не змащуйте опіки ніякими кремами, лосьйонами, оліями або маслами! Не проколюйте пухирі!

Додаток 5

Небезпечні ХІМІКАТИ

Ртуть

Ртуть відрізняється  високою токсичністю для будь-яких форм життя. Категорично забороняється зберігати і вживати їжу, а також палити в приміщеннях, де виділяються пари ртуті та її сполуки.

При виявленні розливу ртуті негайно дзвоніть за телефоном 101.

Перша допомога при отруєнні парами ртуті:

при важких гострих отруєннях через рот негайно промийте шлунок водою з 20-30 гр. активованого вугілля, або білковою водою (збитий з водою яєчний білок), після чого дайте молоко, а потім проносне;

при гострих отруєннях вивести постраждалого із зони ураження, забезпечити повний спокій, потім госпіталізувати;

при легкій, початковій формі не контактувати з ртуттю 3-4 тижні і забезпечити лікування в стаціонарних умовах.

Захист − промислові фільтруючі протигази марки “Г”, респіратор протигазовий РПГ-67-Г.

Хлор

Ознаки отруєння хлором:

під час вдихання парів хлору виникає ураження легень, яке супроводжується набряком киснево-поглинальних альвеол, які під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров’ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Перша допомога при отруєнні хлором: одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря. Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію. Повний спокій. Для зменшення подразнення − вдихання парів нашатирного спирту, промивання очей, рота, носа 2% розчином харчової соди.

Дії в осередку зараження:

заплющити очі та затамувати дихання;

закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою);

не бігти;

спробувати визначити напрямок вітру;

виходити з зони зараження в бік, який перпендикулярний вітру;

за неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), так як хлор стелиться по землі.

При виявленні будь-якого виду зараження − негайно дзвоніть за телефоном 101.

Аміак

У випадку розливу рідкого аміаку і його концентрованих розчинів не можна доторкатися до розлитої рідини.

Ознаки отруєння аміаком:

нежить, кашель, важке дихання, задуха;

підвищене серцебиття, порушена частота пульсу; при контакті з рідким аміаком виникає обмороження, можливий опік з пухирями, виразки.

Перша допомога при отруєнні аміаком:

одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря;

дайте подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-ного розчину ментолу в хлороформі);

дайте йому теплого молока з «Боржомі» або харчовою содою;

при задусі необхідний кисень;

при спазмі голосових щілин забезпечте тепло на ділянку шиї, теплі ванночки, інгаляцію;

при зупинці дихання проведіть серцево-легеневу реанімацію;

при потраплянні в очі − промийте водою або 0,5-1%-ним розчином квасців, вазеліновою або оливковою олією;

при уражені шкіри − обмийте чистою водою, зробіть примочки з 5%-ного розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Додаток 6

Небезпеки соціальноГо характеру

Терористичний акт

Основні заходи щодо запобігання можливого терористичного акту:

не торкайте у вагоні поїзда, під'їзді або на вулиці нічийні пакети (сумки), не підпускайте до них інших. Повідомите про знахідку співробітника міліції;

у присутності терористів не виказуйте своє невдоволення, утримаєтеся від різких рухів, лементу  й стогонів;

при погрозі застосування терористами зброї лягайте на живіт, захищаючи голову руками, подалі від вікон, засклених дверей, проходів, сходів;

використайте будь-яку можливість для порятунку;

якщо відбувся вибух – вживайте заходів щодо недопущення пожежі та паніки, надайте домедичну допомогу постраждалим;

намагайтеся запам'ятати прикмети підозрілих людей і повідомте їх прибулим співробітникам спецслужб.

Дії під час перестрілки:

якщо стрілянина застала вас на вулиці, відразу ж ляжте й озирніться, виберіть найближче укриття й проберіться до нього, не піднімаючись у повний зріст. Укриттям можуть служити виступи будинків, пам'ятники, бетонні стовпи або бордюри, канави. Пам’ятайте, що автомобіль – не найкращий захист, тому що його метал тонкий, а пальне – вибухонебезпечне. За першої нагоди сховайтеся у під'їзді будинку, підземному переході, дочекайтеся закінчення перестрілки;

вжийте заходи для порятунку дітей, за необхідності прикрийте їх своїм тілом. За можливості повідомте про інцидент співробітників міліції;

якщо в ході перестрілки ви перебуваєте у будинку – укрийтеся у ванній кімнаті й ляжте на підлогу, тому що перебувати у кімнаті небезпечно через можливість рикошету. Перебуваючи в укритті, стежте за можливим початком пожежі. Якщо пожежа почалася, а стрілянина не припинилася, залиште квартиру й сховайтеся в під'їзді, далі від вікон.

Дії у випадку захоплення літака (автобуса):

якщо Ви виявилися в захопленому літаку (автобусі), не привертайте до себе уваги терористів. Огляньте салон, визначте місця можливого укриття на випадок стрілянини;

заспокойтеся, спробуйте відволіктися від того, що відбувається, читайте, розгадуйте кросворди;

зніміть ювелірні прикраси;

не дивіться в очі терористам, не пересувайтеся по салону та не відкривайте сумки без їхнього дозволу;

не реагуйте на провокаційну або зухвалу поведінку;

жінкам у міні-спідницях бажано прикрити ноги;

якщо представники влади почнуть спробу штурму – лягайте на підлогу між кріслами й залишайтеся там до закінчення штурму;

після звільнення – негайно залиште літак (автобус), тому що не виключена можливість його замінування терористами й вибуху парів бензину.

Якщо ви стали жертвою телефонного терориста:

покладіть слухавку поряд з телефоном;

подзвоніть з іншого телефону (мобільного, від сусідів) на вузол зв`язку і скажіть причину дзвінка, своє прізвище, адресу та номер свого телефону. Диспетчер встановить номер того, хто дзвонив та скаже вам, звідки дзвонили – з квартири чи з автомату;

напишіть заяву начальнику відділення міліції, на території якого ви проживаєте, для прийняття необхідних заходів;

постарайтесь затягнути розмову та записати її на диктофон чи дайте послухати свідкам (сусідам);

подзвоніть на вузол зв`язку з іншого телефону (аналогічно п. 1), а потім напишіть заяву в відділення міліції;

міліція, за запитом на вузол зв`язку, отримає номер телефону, адресу, прізвище того, хто дзвонив і прийме необхідні міри;

одночасно, з розмовою і записом на диктофон, друга людина дзвонить з іншого телефону на вузол зв`язку, а потім в міліцію за телефоном 102 для термінового затримання того, хто телефонував.

ПАМ`ЯТКА

ХІМІЧНА  НЕБЕЗПЕКА -  ХЛОР

ХЛОР-  зеленувато-жовтий  газ  з  різким  запахом,  важчий  повітря.

Під  час  випаровування  в  повітря  рідкий  ХЛОР утворює  з  водяним  паром  білий  туман.

Ознаки  отруєння  хлором -  різкий  біль  за  грудиною,  сухий  кашель, блювання, задуха,  порушення  координації  рухів,  сльозотеча.

ПЕРША  ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄНІ  ХЛОРОМ

·              -      вивести  постраждалого   поза  зоною  дії  отруйної речовини; 

·        забезпечити  доступ  чистого  повітря;

·        зняти  забруднений  одяг  і  теплою  водою  обмити  контактуючі  ділянки  шкіри;

·        у  разі  пошкодження  очей,  промивання  великою  кількістю  води  або слабким  розчином  соди  ( 1  чайна  ложка  на  склянку води)

·        полоскання  ротової  порожнини  та  носа  содовим  розчином (1 ч..л . соди  на 1 

·        склянку  води)  для  мінімізації  ушкодження  слизової  оболонки,  застосування  інгаляцій  з  додаванням  соди.

  ДІЇ  В  УМОВАХ  ВИКИДУ  (ВИЛИВУ)  ХЛОРУ

·        виходити із   зараженого  району  перпендикулярний  напрямку  руху  вітру;

·        покинути  квартиру (будинок)  виключити  при  цьому  всі  нагрівальні  прилади взяти документи  та  гроші;         

·        якщо  не  можливо  покинути  квартиру (будинок)  треба    негайно  провести  її

·        герметизацію (щільно   зачинити,  вікна, двері)

·        вдягнути  засоби  індивідуального  захисту (респіратори, ватно марлеві пов`язки,  змочені  2%   розчином  соди)

ХЛОР  ВАЖЧИЙ  ПОВІТРЯ   ,  ТОМУ  НАКОПИЧУЄТЬСЯ  В  НИЗЬКИХ  ДІЛЯНКАХ,ПІДВАЛАХ,  ТОНЕЛЯХ

   Враховуючи  його  властивості,  необхідно  використовувати  верхні  поверхи будинків та  горищ   виходити  із  зараженого  району  по  підвищеним  місцям.

При  виявленні   витоку  хлору  негайно  повідомляйте за  телефоном «101»

Що таке «тривожна валіза»?

Речі на випадок евакуації ліпше скласти заздалегідь. У найкращому разі тривожна валіза вам так і не знадобиться та просто стоятиме в кутку. Але якщо час  усе ж настане — підготований набір необхідних речей збільшить ваші шанси на виживання. 

Що взяти з собою насамперед?

Важливо зібрати всі документи, копії документів (як паперові, так і відскановані й навіть ті, що «закинуті» на флешку): паспорт, водійське посвідчення, документи на право власності, військовий квиток тощо. Завважте, що паспорт краще тримати так, аби його можна було швидко дістати. Решту документів запакуйте в герметичний пакет: підійдуть, наприклад, великий зіплок або канцелярська папка, обклеєна скотчем.

Туди ж можна покласти кредитні картки, невелику кількість готівки. До речі, готівку радять розділити на кілька частин: частину покладіть із документами, частину заховайте на дно рюкзака, частину тримайте в кишені. 

Окрім документів, до папки можна покласти аркуш із базовою медичною інформацією про вас і членів вашої родини: групою крові, наявними проблемами зі здоровʼям (тут, зокрема, варто зазначити інформацію про алергію на медичні препарати), рецепти, імена та мобільні телефони ваших лікарів тощо.

Найкраще все це складати у вологостійкий міцний рюкзак обʼємом від 20 до 50 літрів. Але якщо ви плануєте тікати разом з одним-двома іншими людьми, то великого обʼєму краще уникати: це може викликати підозри. Рюкзак не має бути яскравого кольору, і так само краще обійтися без кольорів хакі.

Які ліки брати з собою?

Підготуйте стандартний вміст домашньої аптечки: бактерицидний пластир, крем від поверхневого ураження шкіри, активоване вугілля, засіб від нежитю, антибіотики, перекис водню, етиловий спирт. Окрім цього, варто придбати засоби для надання першої допомоги: бинт, лейкопластир, вата, йод, турнікети чи джгути Есмарха, індивідуальні перевʼязувальні пакети. Також купіть таблетки для очищення води.

У матеріалі про тривожну валізу на сайті Державної служби з надзвичайних ситуацій, опублікованому ще у 2016 році, містяться назви конкретних препаратів: парацетамол (жарознижувальне), пенталгін (знеболювальне), супрастин (протиалергічне), імодіум (ліки проти діареї), фталазол (ліки проти шлункової інфекції), альбуцид (краплі для очей). А медикаментів, які ви приймаєте регулярно або періодично, має вистачати щонайменше на тиждень.

Як і документи, аптечка має бути в зоні безпосереднього доступу.

Їжу також потрібно брати?

Продуктовий набір обов’язковий — візьміть хоча б півтора літри води на людину та запас їжі на три доби. Це можуть бути швидкорозчинні супи, вермішель швидкого приготування, тушонка, галети, мʼясні чи рибні консерви, низькокалорійні солодощі, льодяники (їхня цінність у тому, що вони висококалорійні, але не тануть і не псуються на сонці). Все це можна спакувати у невеликий казанок місткістю літр-півтора.

Розігріти їжу допоможе туристичний пальник або таганок.

Візьміть із собою металевий посуд: горня, флягу, ложку, миску, ніж.

Що ще допоможе вижити?

Знадобляться також ліхтарики: налобний з акумулятором і зарядкою та ручний зі змінними батарейками. Також не забудьте герметично запаковані сірники (краще туристичні — їх можна купити в туристичних і мисливських магазинах), запальничку, свічки.

Точно знадобляться швейцарський ніж. 

Ще візьміть пару пачок сухих та вологих серветок і декілька пакетів для сміття об'ємом 120 літрів: останні можуть знадобитися навіть для захисту від дощу. 

Окрім усього цього, до обовʼязкового набору входять голки та нитки, широкий рулон прозорого скотчу — з його допомогою можна й тента змайструвати, і речі захистити від вологи.

Під час евакуації вас можуть розмістити в спортивному залі школи: у такому разі вам точно знадобиться термопокривало.

Що брати з собою з одягу?

Значну частину часу вам доведеться провести або на вулиці, або у холодних приміщеннях, тож беріть із собою одяг, у якому не змерзнете протягом доби: теплий светр, шапку. Важливо взяти дощовик (целофановий теж підійде). Взуття має бути зручним, спортивним.

Якщо ви цивільний — уникайте навіть найменших елементів камуфляжу в одязі: вас можуть помилково ідентифікувати як комбатанта ворожої армії.

Як орієнтуватись на місцевості?

Зазвичай радять роздрукувати карту місцевості та позначити на ній місце збору. Для орієнтування вам може знадобитися компас і механічний годинник. Чудово, якщо маєте навігатор (телефон тут програє, бо потребує підключення до інтернету). Якщо ж навігатора у вас немає, а розжитись ним не вийде — заздалегідь встановіть офлайн-навігатор: наприклад, Openstreetmap.

Зрозуміло, що смартфон потрібно взяти з собою. Однак усе зайве з нього краще видалити, зробивши резервну копію у «хмарі». Під «зайвим» мається на увазі абсолютно все, що не допоможе вижити: всі листування, фотографії, історію браузера тощо… Навіть випадкова назва контакту в телефонній книзі може бути приводом для більш прискіпливої перевірки.

Як тримати звʼязок із зовнішнім світом?

Візьміть із собою кнопковий мобільний телефон: він довго тримає заряд. Не забудьте додати туди кілька важливих номерів, і про всяк випадок запишіть їх у нотатнику.

Прихопіть зарядний пристрій і павербанк — дуже зручно, якщо у вас є портативний зарядний пристрій із сонячною батареєю.

Завдяки радіоприймачу ви зможете розуміти, що відбувається навколо (кнопкові телефони також часто мають цю функцію).

І як усе це запхати до наплічника?

Найважче складайте на дно рюкзака. Зверніть увагу: речі з гострими кутами не повинні торкатись спини. У вільні місця кладіть одяг. Ті речі, які знадобляться насамперед, кладіть у зовнішні кишені рюкзака; те, що можна розчавити — нагору. Добре, якщо ви матимете доступ до речей не лише згори, а й знизу. На рюкзак слід одягнути чохол-дощовик (raincover) — його можна замінити сміттєвим пакетом, однак це не дуже надійний варіант.

В ідеалі такий рюкзак має стояти вдома в кожного. Раз на кілька тижнів треба змінювати воду, контролювати терміни зберігання продуктів, переглядати запас одягу — залежно від погоди на вулиці.

Якщо вам треба зібрати евакуаційну валізу якнайшвидше (наприклад, для іншої людини, коли до евакуації лишається обмаль часу) — уявіть, що ви вирушаєте у триденний похід, який може затягнутись і додому ви більше не повернетесь. Але ваше завдання — не забрати матеріальні цінності, а врятуватися самому. З огляду на це міркуйте, що брати з собою, а без чого можна обійтись.

Згідно з рекомендаціями ДСНС, вага «екстреної валізи» не має перевищувати 50 кілограмів. Проте з такою вагою за спиною більшість людей далеко не піде. Найкраще буде, якщо наплічник важитиме не більш як 25 кілограмів.

Якщо ваша дитина має труднощі зі сном, не хоче йти до ліжка,

не хоче спати на самоті або просинається вночі із криком.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Якщо діти залякані, вони хочуть бути разом з людьми, які допомагають їм почуватися у безпеці. Вони стривожені, якщо не можуть бути разом з вами.

·       Якщо під час травмуючої події ви та ваша дитина були розлучені, нагадуванням про це розлучення може бути лише відхід до сну.

·       Час сну — це такий час, коли спогади підсилюються, оскільки ми не зайняті іншими речами. Дітям часто сняться речі, яких вони бояться, тому вони бояться йти спати.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Якщо ви хочете, можете покласти дитину спати з собою. Скажіть їй, що зараз це є виключенням із правил.

·       Дотримуйтеся процедури відходу до сну: казка, молитва, час обіймів. Описуйте цю процедуру (кожного дня), щоб дитина знала, чого можна очікувати.

·       Підтримуйте дитину та скажіть їй, що вона у безпеці, що ви тут і не покинете її. Поставтеся з розумінням, адже її важкий стан — це не її примхи. Коли дитина знову буде відчувати себе у безпеці, вона буде спати краще. Але це потребує часу.

Якщо ваша дитина непокоїться, що з вами станеться щось погане.

(Можливо, у вас є такі ж самі непокоєння).

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Мати такі страхи після пережитої небезпеки — це нормально.

·       Ці страхи можуть бути ще сильнішими, якщо ваша дитина під час травмуючої події була розлучена з близькими.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Нагадуйте своїй дитині й собі, що зараз ви у безпеці.

·       Якщо ви не впевнені, поясніть своїй дитині, що робите все, щоб добратися до безпечного місця.

·       Розробіть план — хто буде турбуватися про вашу дитину, якщо з вами щось трапиться. Можливо, це допоможе заспокоїтися вам самим.

·       Робіть разом зі своєю дитиною приємні речі. Тоді ваша дитина зможе простіше забути про свої непокоєння.

Якщо ваша дитина плаче або скаржиться кожного разу, коли ви її залишаєте, навіть коли ви йдете лише до ванної кімнати.

Якщо ваша дитина не переносить розлуки з вами.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Діти, які ще не розмовляють або не можуть сказати, що вони відчувають, виказують свій страх, чіпляючись за дорослих або плачучи.

·       Прощання може нагадувати вашій дитині про розлучення під час травмуючої події.

·       Тіло вашої дитини також реагує на розлучення (її живіт стискається, серце б’ється швидше). Щось всередині її каже: «О ні, я не можу її втратити!»

·       Ваша дитина намагається маніпулювати вами або контролювати вас. Вона боїться.

·       Вона також може лякатися, коли йдуть інші люди (не ви). Взагалі, в неї страх перед розлученням.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Намагайтеся залишатися зі своєю дитиною та уникайте розлучень.

·       У випадках коротких розлучень (покупки, ванна) допоможіть своїй дитині, називаючи її почуття та пояснюючи почуття тим, що вона пережила. Скажіть дитині, що любите її, а це розлучення — це дещо інше, і ви незабаром вернетесь: «Ти такий наляканий. Ти не хочеш, щоб я пішла, тому що ти не знав, де я була, коли пішла тоді. Цього разу все інакше, і я скоро повернусь».

·       Під час довгих розлучень залишайте свою дитину зі знайомими людьми. Скажіть дитині, куди ви йдете, чому ви йдете та коли повернетесь. Дайте своїй дитині знати, що ви будете думати про неї. Залиште своє фото або щось інше від вас і зателефонуйте дитині, якщо це можливо. Коли ви повернетесь, скажіть своїй дитині, що сумували за нею, що думали про неї та що ви повернулися. Кажіть це знов й знов.

Якщо ваша дитина має труднощі з їжею, вона їсть забагато

або відмовляється від їжі.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Стрес впливає на дитину по-різному, в тому числі впливає на її апетит.

·       Важливо, щоб ваша дитина їла здорову їжу. Але якщо ви забагато уваги приділяєте їжі, це може призвести до стресу та напруги у ваших стосунках.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Залишайтеся спокійними. Коли стресовий стан вашої дитини послабшає, можливо, що вона знову буде нормально їсти. Не примушуйте свою дитину щось їсти.

·       Сідайте їсти разом зі своєю дитиною. Зробіть спільну трапезу дружньою та невимушеною.

·       Підготуйте невеличкі перекуси зі здоровою їжею. Маленькі діти часто їдять «між іншим».

·       Якщо ви занепокоєні або ваша дитина значно втрачає вагу, зверніться до педіатра.

Якщо ваша дитина не може робити те, що вона робить зазвичай

(наприклад, користуватися горщиком).

Якщо ваша дитина розмовляє не так, як зазвичай.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Якщо малі діти переживають стрес або страх, часто вони тимчасово втрачають здібності або навички, яким вони вже навчилися.

·       Цим маленькі діти показують нам, що з ними щось не так і їм потрібна наша допомога.

·       Ваша дитина може засоромитися та збентежитися, якщо раптом вона не зможе робити те, чому вже навчилася колись (наприклад, знову почне мочитися у ліжко вночі). Батьки мають реагувати з повним розумінням, підтримуючи дитину.

·       Ваша дитина робить це не спеціально.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Уникайте критики. Ваша дитина тоді буде ще більше боятися, що вона ніколи не навчиться правильній поведінці.

·       Ні до чого не примушуйте свою дитину. Це веде лише до боротьби за вплив.

·       Не вказуйте на те, що ваша дитина не може зробити (наприклад, користуватися горщиком). Допоможіть своїй дитині відчути, що її розуміють, приймають, люблять і підтримують.

·       Щойно ваша дитина відчує себе впевненіше, вона відновіть втрачені здібності.

Якщо ваша дитина необережна та робить небезпечні речі.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Це може здаватися незрозумілим, але діти роблять небезпечні речі, коли не почувають себе у безпеці.

·       Своєю поведінкою ваша дитина показує, що ви їй потрібні. Вона хоче, щоб ви їй показали, що вам важливо турбуватися про її безпеку.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Слідкуйте, щоб ваша дитина була у безпеці. Якщо ваша дитина робить небезпечні речі, спокійно підійдіть до неї, візьміть її та утримуйте в разі необхідності.

·       Скажіть своїй дитині, що те, що вона робить саме зараз, небезпечно. Скажіть їй, що вона важлива для вас і що ви не хочете, щоб з нею щось сталося.

·       Покажіть своїй дитині інші, більш позитивні приклади поведінки з метою привертання вашої уваги.

Якщо ваша дитина боїться речей, які її раніше не лякали.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Маленькі діти вірять, що їхні батьки всемогутні та можуть захистити їх від чого завгодно. Ця віра допомагає їм почувати себе у безпеці.

·       Травмуюча подія похитнула цю віру. Через це світ стає для дитини більш загрозливим.

·       Багато речей можуть нагадати вашій дитині про травматичну подію (дощ, повторні поштовхи землетрусу, карета швидкої допомоги, волаючі люди, ваш наляканий погляд). Всі ці речі можуть налякати її.

·       Це не є вашої помилкою — причиною є травмуюча подія.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Якщо ваша дитина боїться, поговоріть з нею про те, як ви можете дати їй безпеку.

·       Якщо щось нагадує вашій дитині про травмуючу подію і дитина непокоїться, що щось подібне станеться знову, поясніть їй, що те, що відбувається сьогодні (наприклад, волаючі люди), — це дещо інше, ніж те, що сталося під час травмуючої події.

·       Якщо ваша дитина каже про монстра, допоможіть їй прогнати цього монстра: «Забирайся, монстр. Не муч мою дитину! Я налякаю монстрів, я вселю в них страх, і вони побіжать: У-у-у!

·       Ваша дитина замала, щоб зрозуміти, що ви її захистили в травмуючій ситуації. Але ви маєте пам’ятати, що зробили хорошого.

Якщо ваша дитина збуджена, не може всидіти на місці

і не може зосередитися на чомусь одному.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Страх примушує нервувати та проникає навіть в наші тіла.

·       Іноді дорослі ходять туди й сюди, якщо вони хвилюються. Маленькі діти бігають, стрибають і крутяться.

·       Коли наша голова повна негативних речей, важко приділити увагу чомусь іншому.

·       Деякі діти від природи є більш активними за інших.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Допоможіть своїй дитині зрозуміти свої почуття (страх, гнів). Запевніть її, що вона у безпеці.

·       Допоможіть своїй дитині зменшити свою нервозність фізичними вправами (потягування, біг, зайняття спортом, глибоке та повільне дихання).

·       Зберіться разом і займіться чимось, що приносить задоволення вам обом (гра з м’ячем, читання книг, ігри, малювання). Навіть якщо ваша дитина не перестане бігати навкруги, це їй допоможе.

·       Якщо ваша дитина від природи активна, шукайте в цьому позитив. Подумайте, скільки енергії потрібно вашій дитині, щоб щось робити, та знайдіть заняття, які відповідають її потребам.

Якщо ваша дитина грає агресивно. Якщо ваша дитина продовжує говорити

 про травмуючу подію та прикрі речі, які вона бачила.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Часто малі діти виражають себе у грі. Агресивні ігри можуть бути способом сказати нам, які хаотичні речі відбувалися або відбуваються, а також те, що діти відчувають всередині.

·       Розповідь вашої дитини про те, що трапилося, може підсилити у вас і у дитини сильні емоції (страх, сум або лють).

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Якщо ви можете це витримати, слухайте та спостерігайте за своєю дитиною, коли вона це висловлює або представляє у грі.

·       Коли ваша дитина грає, спостерігайте за її емоціями та допомагайте їй, називаючи ці емоції. Будьте поруч з дитиною, щоб підтримати її (візьміть на руки, заспокойте).

·       Якщо ваша дитина занадто розгнівана, замикається в собі або знову й знову грає одну й ту саму жахливу сцену, допоможіть їй заспокоїтися, почути себе у безпеці та поміркуйте, чи не потрібна їй професійна допомога.

Якщо ваша дитина зараз дуже вимоглива та вперта.

Якщо ваша дитина виглядає впертою та наполягає на тому,

що все має бути зроблено тільки як вона хоче.

ЯК Я МОЖУ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ?

·       Діти у віці між 18 місяцями та 3 роками дуже вимогливі.

·       Це може втомлювати, але це нормально. Це допомагає дітям зрозуміти, що вони є важливими та можуть впливати на речі.

·       Якщо діти не відчувають себе у безпеці, вони можуть стати більш впертими, ніж зазвичай. Це є спосіб впоратися зі страхом. Цим діти хочуть виразити: «Все навкруги так хаотично, мені потрібно контролювати хоч що-небудь!»

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Пам’ятайте, що ваша дитина зазвичай не є впертою або поганою. Але можливо, саме зараз вона є впертою, оскільки не відчуває себе у безпеці.

·       Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина контролювала дрібні речі. Нехай дитина сама вирішує, що їй їсти або вдягати, з чим гратися або що читати. Якщо дитина контролює дрібні речі, це може призвести до того, що вона почуває себе краще. З одного боку, надайте своїй дитині свободу дій, але з іншого боку, створіть процедуру та структуру, яких вона має дотримуватися. Мова йде про правильній баланс. Ваша дитина також буде почувати себе невпевнено, якщо зможе контролювати все.

·       Підтримуйте свою дитину, коли вона пробує щось нове. Вона також може отримувати почуття контролю, наприклад, самостійно вдягаючи взуття, складаючи пазл або самостійно наливаючи собі сік.

Поведінка дитини: безпорадність і пасивність

Малі діти знають, що не можуть захистить себе самі. Коли стається лихо, вони почувають себе ще більш безпорадними. Вони хочуть бути впевненими, що батьки можуть їх захистити. Діти можуть виражати це незвичайно тихою або нервовою поведінкою.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Забезпечуйте своїй дитині втіху, відпочинок, їжу та напої, а також умови для гри та малювання.

·       Пропонуйте можливості — наприклад, спонтанні малюнки або ігри, за допомогою яких можна змінити травматичну подію так, щоб ваша дитина почувала собі впевненіше й краще.

·       Запевніть свою дитину, що ви та інші дорослі захистять її.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Частіше обіймайте свою дитину, частіше тримайте її за руку та частіше дозволяйте їй сидіти у вас на колінах.

·       Потурбуйтеся про спеціальне захищене місце, де ваша дитина зможе грати під наглядом.

·       У грі чотирирічної дитини стіни будинку із кубиків знову й знову руйнуються вогнем. Коли її питають: «Ти можеш будувати стіни будинку так, щоб вони витримали вогонь?», — дівчинка швидко будує стіну подвійної товщини та каже: «Вогонь нас не дістане». Батьки на це могли б відповісти: «Ця стіна дійсно міцна», — і пояснюють: «Ми робимо багато, щоб бути у безпеці.

Поведінка дитини: загальна тривожність

У маленьких дітей може розвинутися більший страх перед тим, як залишитися на самоті, як знаходитися у ванній кімнаті, йти до ліжка або розлучитися зі своїми батьками в інший спосіб. Діти хочуть вірити, що їхні батьки можуть захистити їх у будь-яких ситуаціях і що інші дорослі, наприклад виховательки або поліцейські, тут для того, щоб допомогти їм.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Будьте зі своєю дитиною за можливості максимально спокійними. Намагайтеся не показувати своїй дитині власних страхів.

·       Допоможіть своїй дитині знову повірити, що ви не покинете її та зможете її захистити.

·       Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.

·       Коли ви йдете, заспокойте свою дитину, що повернетесь. Назвіть зрозумілою мовою реальний час, коли ви повернетесь, і будьте пунктуальні.

·       Дайте дитині можливість поділитися своїми страхами.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Слідкуйте, щоб ваша дитина випадково не почула про ваші страхи та хвилювання, коли ви розмовляєте по телефону або з іншими людьми.

·       Кажіть щось на кшталт: «Ми тут у безпеці, і люди прикладають багато зусиль, щоб бути певними, що в нас все добре».

·       Кажіть: «Йди до мене та візьми мене за руку, якщо тобі страшно. Тоді я знатиму, коли ти мені хочеш щось сказати».

Поведінка дитини: невпевненість у тому, чи минула небезпека

Маленькі діти можуть щось почути від дорослих або від інших дітей, побачити по телевізору або уявити собі щось, що змусить їх повірити в те, що все відбувається ще раз. Крім того, іноді вони припускають, що небезпека поблизу від них, навіть якщо подія відбувається далеко.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

-     Давайте прості пояснення знов і знов, навіть кожного дня, якщо потрібно. Виберіть слова, які ваша дитина зрозуміє.

     -    Виясніть, які інші слова та пояснення чула ваша дитина; усуньте неясності та непорозуміння.

     -     Якщо ви знаходитесь у безпеці, важливо пояснити вашої дитині, що поблизу від вас немає небезпеки.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Ще раз поясніть своїй дитині, що ви покинули небезпечну зону.

·       Покажіть їй на географічній мапі або намалюйте, як далеко ви знаходитеся від зони лиха, і покажіть, що ви у безпеці: «Бачиш? Лихо було там, але зараз ми тут, далеко від нього та у безпечному місці».

Поведінка дитини: повернення до попередньої поведінки

Смоктання пальця, нічне нетримання сечі, дитячий лепет, бажання сидіти на ваших колінах.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Поводьтеся настільки нейтрально або конструктивно, наскільки це можливо. Ця поведінка вашої дитини може зберігатися ще деякий час після лиха.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Міняйте одяг і постільну білизну без коментарів, якщо ваша дитина намочила ліжко. Не дозволяйте, щоб хто-небудь критикував або соромив вашу дитину через це.

Поведінка дитини: страх від того, що небезпека повертається

У ситуаціях, коли дитина згадує про лихо — через речі, які вона бачить, чує або відчуває.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Поясніть різницю між подією та спогадами про неї.

·       За можливості максимально захищайте дитину від речей, які нагадують про лихо.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Хоча в каміні горить вогонь, це не означає, що наш дім знову згорить. Ми контролюємо цей вогонь. Він набагато слабший, ніж тоді, та не може завдати жодної шкоди».

·       Бережіть свою дитину від того, щоб вона почула по телевізору, по радіо або в інтернеті про катастрофу, або побачила зображення, які можуть спровокувати страхи про нове лихо.

Поведінка дитини: мовчання

Дитина мовчить або їй складно сказати, що її засмучує.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Опишіть почуття, які можуть мати діти в цій ситуації, наприклад, лють, смуток або тривогу за безпеку батьків, друзів і братів / сестер.

·       Не примушуйте свою дитину до розмови, але дайте їй знати, що вона будь-коли може поговорити з вами.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Намалюйте на папері прості «смайлики» для різних почуттів. Розкажи коротку історію про кожне обличчя, наприклад: «Пам’ятаєш, як ти побачив перше полум’я та зробив таке занепокоєне лице?»

·       Кажіть щось на зразок: «Діти можуть бути дуже сумними, якщо їхній дім руйнується».

·       Дайте своїй дитині матеріали для гри та саморобок, щоб вона могла самовиражатися. Використовуйте емоційні слова, щоб вияснити, що відчуває ваша дитина: «Це дійсно жахлива картина. Ти злякався, коли побачив вогонь?

Поведінка дитини: порушення сну

Страх перед тим, щоб бути одній вночі або спати на самоті, прокидатися від страху або бачити кошмари.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Запевніть свою дитину, що вона у безпеці. Спробуйте під час відходу до сну створити момент, коли ви знаходитися у повному спокої разом із своєю дитиною.

·       Якщо можливо, дозвольте своїй дитині спати з вами у ліжку з приглушеним світлом або протягом обмеженого часу.

·       Деякім дітям потрібно пояснити, що між сном і реальністю є різниця.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Слідкуйте, щоб перед відходом до сну ваша дитина робила лише заспокійливі речі. Розповідайте улюблену історію із заспокійливим змістом.

·       Скажіть перед сном: «Сьогодні вночі ти можеш спати з нами, але завтра ти будеш спати у своєму власному ліжку».

·       Поясніть: «Спогади про жахливі речі ще довго можуть викликати кошмари, навіть якщо зараз ці речі вже не відбуваються».

Поведінка дитини: нерозуміння смерті

Дошкільники не розуміють, що смерть не можна відмінити. Вони мають «магічне мислення», тобто можуть вірити, що їхні думки спричинили смерть. Навіть втрата домашньої тварини може бути важкою для дитини.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Дайте логічні пояснення про реальність смерті, відповідно до віку дитини, — це попередить хибні надії.

·       Не применшуйте емоції вашої дитини, навіть якщо мова йде лише про втрату домашньої тварини або особливої іграшки.

·       Звертайте увагу на вказівки, що хоче знати ваша дитина. Відповідайте у зрозумілій простій формі та запитайте свою дитину, чи хоче вона знати більше.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Дайте своїй дитині можливість взяти участь у громадських або релігійних траурних ритуалах

·       Допоможіть своїй дитині знайти свій власний шлях прощання, наприклад, написати красиве нагадування, запалити свічку або прочитати молитву за померлого.

·       «Ні, дідусь не повернеться, але ми можемо думати про нього, говорити про нього та згадувати його».

·       «Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя помилка. Я знаю, ти дуже сумуєш за ним».

Поведінка дитини: невпевненість у тому, що сталося

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Давайте своїй дитині чітке пояснення того, що сталося, — завжди, коли вона питає про це. Уникайте деталей, які могли б налякати дитину. Якщо ваша дитина боїться, що їй досі загрожує небезпека, поясніть їй, що тепер їй нема чого боятися.

·       Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.

·       Інформуйте свою дитину про те, що станеться далі.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Я знаю, що інші діти кажуть, що знову буде лихо, але зараз ми у безпечному місці».

·       Відповідайте й надалі на всі питання вашої дитини (без роздратування) та пояснюйте їй, що ви у безпеці.

·       За можливості пояснюйте своїй дитині, що станеться далі.

Поведінка дитини: почуття відповідальності

Школярі можуть непокоїться про те, що вони винні у тому, що сталося, або могли б змінити ситуацію. Вони можуть неохоче ділитися цими сумнівами з іншими.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Дайте своїй дитині можливість поділитися своїми сумнівами.

·       Запевніть свою дитину, що вона не винна, та поясніть їй, чому це не було її помилкою.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Відведіть свою дитину в сторону. Поясніть: «Після такого нещастя багато дітей — і навіть батьків — думають: „Що я міг зробити інакше?“ — або: „Я міг би щось зробити“. Але це не означає, що вони дійсно винні».

·       «Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя вина».

Поведінка дитини: страхи перед тим, що подія повториться,

 і що спогади будуть дуже важкими

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Допоможіть своїй дитині розпізнавати ситуації, які викликають спогади про травмуючу подію (наприклад, люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби). Поясніть різницю між самім нещастям і спогадами, які виникають згодом.

·       Запевняйте свою дитину стільки, скільки треба, що вона у безпеці.

·       Захистить свою дитину від переглядів інформації про подію у засобах масової інформації, оскільки це може викликати страх перед тим, що подія повториться.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Якщо ваша дитина помітить, що їй нагадують про нещастя, скажіть їй: «Спробуй сказати собі: „Я сумую, оскільки згадую про наш зруйнований будинок, коли читаю повідомлення про нашу Батьківщину, але це не означає, що може бути зруйнований цей будинок. Зараз ми знаходимося в іншій країні та у безпеці“».

·       «Я вважаю, що нам треба відпочити від Інтернету».

·       Дивиться новини разом зі своєю дитиною та дайте дитині пояснити для себе, що вона побачила у новинах. З’ясовуйте всі непорозуміння.

Поведінка дитини: розповідь про подію або програвання події знову й знову

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Дозвольте своїй дитині розповідати про подію та програвати її. Дайте її знати, ще така поведінка є нормальною.

·       Заохочуйте позитивні рішення проблеми у грі та на малюнках.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Ти малюєш багато малюнків про те, що сталося. А чи знаєш ти, що багато дітей так роблять?»

·       «Коли ти малюєш, як люди знову укладають мир, це може допомогти тобі».

Поведінка дитини: страх бути пригніченим своїми почуттями

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Надайте вашій дитині безпечне місце, де вона може виражати свої страхи, свою лють, свій сум тощо. Дозвольте своїй дитині плакати або бути сумною; не очікуйте від неї, що вона буде мужньою та сильною.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Коли відбуваються жахливі речі, це викликає сильне почуття, наприклад, може статися, що людина злиться на все або становиться дуже сумною. Хочеш посидіти тут з ковдрою, поки тобі знову не стане легше?»

Поведінка дитини: порушення сну

Кошмари; страх спати на самоті, бажання спати з батьками.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Дозвольте своїй дитині розповідати про її кошмарний сон. Поясніть їй, що кошмари — це нормально, і що вони пройдуть. Не розпитуйте свою дитину про зміст снів занадто докладно.

·       Тимчасові зміни режиму сну — це нормально. Складіть разом з дитиною план — як і коли буде відбуватися повернення до звичайного режиму сну.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Це був кошмарний сон. Давай подумаємо про якісь приємні речі, які можуть тобі наснитися, і я погладжу тебе по спинці, поки ти знову не заснеш».

·       «Найближчими ночами ти можеш спати в нашому ліжку. Потім ми будемо проводити більше часу в ліжку з тобою, ніж раніше, поки ти не заснеш. Якщо ти й далі будеш боятися, ми можемо поговорити про це».

Поведінка дитини: турбота про вашу безпеку та безпеку інших

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Допоможіть своїй дитині розповісти про свої непокоєння та надайте їй реалістичну інформацію.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Зробіть «скриньку для непокоєнь», куди ваша дитина зможе вкладати свої записи з непокоєннями. Призначте час для розгляду непокоєнь, рішення проблем і пошуку відповідей на непокоєння.

Поведінка дитини: змінена поведінка

Незвичайно агресивна або неспокійна поведінка

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Заохочуйте свою дитину до активних розваг і фізичних вправ для виходу її емоцій та розчарувань.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Я знаю, що ти не хотів хлопнути дверми. Це має бути важко — почувати себе таким злим».

·       «Хочеш, підемо погуляти? Іноді рух допомагає краще впоратися із сильними почуттями».

Поведінка дитини: скарги на фізичний стан

Головний біль, біль у животі та м’язах без медичної причини.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       З’ясуйте, чи немає якоїсь медичної причини. Якщо ні, заспокойте свою дитину та запевніть її, що це може бути нормальною реакцією на жахливі події.

·       Поводьтеся зі своєю дитиною спокійно. Якщо приділяти забагато уваги цим скаргам, не пов’язаним з медициною, симптоми можуть посилитися.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Потурбуйтеся, щоб ваша дитина достатньо спала, харчувалася здоровою їжею, пила багато води та достатньо рухалася.

·       «Хочеш, посидимо там? Скажи, коли ти почуєш себе краще, — тоді ми можемо пограти в карти».

Поведінка дитини: уважне спостереження,

як батьки реагують на травмуючу подію

Діти не хочуть додатково обтяжувати своїх батьків своїми власними турботами.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Дайте своїй дитині нагоду поговорити про її та ваші почуття.

·       Залишайтеся за можливості максимально спокійними, щоб не підсилювати турботи вашої дитини.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Так, в мене зламана щиколотка, але після того, як санітари перев’язали її, мені вже краще. Ти злякався, коли побачив, що я поранена, чи не так?»

Поведінка підлітка: дистанціювання, почуття сорому та вини

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Створіть безпечну ситуацію, щоб поговорити з підлітком про травмуючу подію та його почуття.

·       Підкресліть, що ці почуття є нормальними. Відкоригуйте надмірні почуття власної відповідальності та вини на реалістичне розуміння того, що дійсно можна було б зробити.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

«Багато підлітків — та й дорослих — почувають себе так само, як ти: вони зляться та звинувачують себе за те, що не змогли зробити більше. Ти ні в чому не винен».

Поведінка підлітка: змінений образ самого себе

Підліток відчуває себе надзвичайно вразливим, його вважають ненормальним.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Допоможіть підлітку зрозуміти, що ці почуття є нормальними.

·       Заохочуйте зв’язки з членами родини та однолітками, щоб мати необхідну підтримку протягом часу після лиха.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Я почував себе так само. Я боявся та відчував себе безпорадним. Більшість людей відчувають те ж саме, коли відбувається лихо, навіть якщо вони назовні виглядають спокійними».

·       «Мій мобільний телефон знову працює. Чому б тобі не спробувати зателефонувати Петеру, щоб почути, як його справи?»

·       «Дуже дякую, що ти пограв зі своєю маленькою сестричкою. Зараз їй вже набагато краще».

Поведінка підлітка: ризикована поведінка

Зловживання алкоголем і наркотиками, травмонебезпечна поведінка.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Допоможіть підлітку зрозуміти, що такі приклади поведінки — небезпечний спосіб вираження сильних почуттів (наприклад, люті), оскільки можуть мати погані наслідки.

·       Обмежуйте доступ до алкоголю та наркотиків.

·       Попросіть підлітка казати вам, куди він йде та що хоче робити. Цей додатковий контроль на період після настання лиха має бути лише тимчасовим.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Багато підлітків — а іноді й дорослих — після такого лиха поводять себе безконтрольно та перебувають в ярості. Вони вважають, що алкоголь і наркотики якось їм допоможуть. Так себе почувати — це цілком нормально, але поводити себе таким чином теж не варто».

·       «У ці часи важливо, щоб я знала, де ти і як з тобою зв’язатися». Запевніть підлітка, що цей додатковий контроль — це лише тимчасовий захід, поки ситуація знову не стабілізується.

Поведінка підлітка: страхи перед тим, що подія повториться,

і що спогади будуть дуже важкими.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Допоможіть підлітку розпізнавати різні ситуації, які викликають спогади про травмуючу подію (наприклад, люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби). Поясніть різницю між самім нещастям і спогадами, які виникають згодом.

·       Поясніть йому, що освітлення події в засобах масової інформації може викликати страхи перед повторною поганою подією.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Коли тобі нагадують, можна спробувати сказати самому собі: „Зараз я сумний, оскільки мені нагадали про лихо, але тепер все по-іншому, і я у безпеці“».

·       Запропонуйте наступне: «Перегляд новин може погіршити ситуацію, оскільки знову й знову показують одні й ти ж самі кадри. Можливо, варто припинити перегляд в Інтернеті?»

Поведінка підлітка: раптова переміна у міжособистих відношеннях

Підлітки можуть віддалятися від своїх батьків, своєї родини та навіть від своїх однолітків. Вони можуть бурхливо реагувати на поведінку батьків у кризовій ситуації.

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Поясніть підлітку, що таке лихо піддає стресу родини та дружбу і що це є цілком нормальним. Підкресліть, що родини та друзі є необхідною підтримкою на період після настання лиха.

·       Заохочуйте терпимість до того, що члени родини по-різному реагують на лихо і справляються з ним.

·       Візьміть на себе відповідальність за свої власні почуття.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Проводьте більше часу у колі родини, обговорюючи з кожним, як ідуть діла. Кажіть: «Це є цілком нормальним, що ми чіпляємось одне до одного, — після всього, що ми перенесли. Я думаю, що ми справляємось з усім на подив добре. Добре що ми є одне в одного»

·       Можете сказати: "Я оцінила, що ти залишався спокійним, коли твій брат плакав минулої ночі. Я знаю, що він розбудив й тебе».

·       «Я хочу вибачитися за те, що вчора був таким роздратованим. Я ще більше буду працювати над тим, щоб залишатися спокійним».

Поведінка підлітка: радикальні зміни у поглядах

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Поясніть, що люди змінюються після пережитого нещастя і що це буває дуже часто. Але відмітьте, що з часом все вернеться до норми.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       «Всі ми знаходимося у стані важкого стресу. Коли життя переривається подібним чином, всі люди відчувають в собі більше страху, ярості — вони навіть сповнені помсти. Це може виглядати не так, але всі ми почуємо себе краще, коли повернемося до звичайного впорядкованого життя».

Поведінка підлітка: непокоєння про інших постраждалих і про інші родини

РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ

·       Підтримуйте бажання підлітка допомагати іншім. Але він не повинен відчувати відповідальність за речі, як доросла людина.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ

·       Допоможіть підлітку знайти проекти, які будуть важливі та співмірні його силам (наприклад, ходити за покупками).

1: ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО СЕБЕ, ЩОБ ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ

• Коли стрес занадто сильний, приділіть хвилинку собі.

• Прислухайтеся до свого дихання, концентруйтеся на вдихах і видихах.

• Ви можете покласти руку на живіт і відчути, як він піднімається та опускається з кожним видихом.

• Потім деякий час просто прислухайтеся до свого дихання.

Робіть це кожен день. Ви чудові.

2: ПРАКТИЧНІ СПОСОБИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ НАМ ВПОРАТИСЯ

• Навіть коли вам важко, намагайтеся робити рутинні справи.

• Рутини допомагають дітям відчувати себе в безпеці. Якщо ви можете, виконуйте щоденні процедури, як прийоми їжі або шкільні завдання.

• Допомагаючи іншим, ви також можете почувати себе краще.

Наші діти вчаться від нас спокою і доброти.

3: ДОПОМОЖІТЬ ДІТЯМ ВПОРАТИСЯ З КРИЗОЮ

• Діти можуть бути наляканими, розгубленими та злими. Їм потрібна ваша підтримка.

• Слухайте дітей, коли вони розповідають, що вони відчувають.

• Прийміть те, що вони відчувають, і заспокойте їх.

• Будьте чесними, але намагайтеся залишатися позитивними.

Кожен вечір хваліть дітей і себе за щось.

4: 5 ХВИЛИН ПОЗИТИВНОГО ЧАСУ З ДІТЬМИ

• Запитайте дітей, що б вони хотіли робити.

• Слухайте їх, дивіться на них.

• Приділіть їм всю свою увагу.

Щодня грати та розмовляти з дітьми допомагає їм відчувати себе в безпеці.

5: СПРАВЛЯТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ СМУТКОМ І ГНІВОМ

• Знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про свої почуття.

• Ви втратили самоконтроль? Зробіть собі 10- секундну паузу.

• Повільно вдихніть і видихніть п'ять разів. Тоді постарайтеся відповісти спокійніше.

Пишайтеся собою щоразу, коли робите це.

6: ДРІБНІ РЕЧІ ДОПОМАГАЮТЬ ВБЕРЕГТИ ДІТЕЙ

• Складайте з дітьми плани щодо практичних способів захисту.

• Намагайтеся тримати дітей з батьками, сім'єю або друзями, яким ви довіряєте.

• Складіть разом план того, що робити, якщо ви розлучилися.

Планування разом з дітьми також допомагає їм відчувати себе в безпеці.

7: БУДУЙТЕ СИЛУ ДІТЕЙ В КРИЗОВІЙ СИТУАЦЇЇ

• Попросіть дітей допомогти з сімейними завданнями.

• Хваліть дітей за те, що вони намагалися або зробили щось добре.

• Це допоможе їм знову робити добрі справи.

Хваління дітей показує їм, що ви помічаєте їх і турбуєтеся про них.

Мабуть, тільки вдома ми можемо по-справжньому розслабитися і відпочити, в тому числі і від умовностей суспільного життя. Але, погодьтеся, порядок у своїй "фортеці" необхідний. Саме його забезпечують елементарні правила сімейного етикету. Саме з нього починається розуміння правил хорошого тону в суспільстві.

Комфортним домашнє життя роблять слова "дякую", "будь ласка", "пробач", "добрий ранок", "приємного апетиту", "на добраніч", а також звичка шанобливо вислуховувати всіх членів сім'ї, не перериваючи на півслові. Також хорошим тоном вважається повідомляти всім домашнім, куди йдеш і в скільки припускаєш повернутися.

Для всіх домочадців обов'язковими є чистота і охайність одягу. В першу чергу, приклад маємо показувати батьки, адже їх вигляд - один із способів підтримки свого авторитету у дітей.

 Серед членів сім'ї нерідко використовуються ласкаві домашні прізвиська: "Кошеня", "Сонечко", "Зайчик" і проч. Вони цілком припустимі, якщо не згадуються в присутності сторонніх. Також, в розмові з третіми особами, не прийнято називати свою дружину або чоловіка чоловіком, ця "посада" присвоюється лише на офіційних заходах. Доречніше буде назвати свою другу половину на ім'я.

Звернення до старшого покоління родини теж вимагає делікатності. Абсолютно неприйнятно, звертаючись до тещі або свекрухи, називати її "бабусею". Якщо в родині не прийнято звертатися до батьків дружини або чоловіка "мама" і "тато", то правила хорошого тону допускають звернення по імені-по батькові і на "ви". При цьому онуки цілком можуть називати бабусю чи дідуся на "ти".

Правила сімейного етикету наказують чоловікові завжди подавати пальто дружині, як вдома, так і в громадському місці. Крім того, варто, проходячи в двері, пропускати дружину першою, а також подавати їй руку на виході з громадського транспорту. Право першого танцю на вечорі так само залишається за вашою дружиною.

У свою чергу, дружині не слід у відсутності чоловіка запрошувати гостей і приймати запрошення від неприємних йому людей. Також непристойно наводити порядок в його особистих речах, перевіряти кишені і гаманець. Не варто погано відгукуватися про чоловіка в присутності дітей. Взаємоповага всіх членів сім'ї народжується не на порожньому місці.

Батькам не пристало читати без згоди дітей їх особисті листи або щоденники. Входячи в чужу кімнату, слід постукати.

 Не варто при сторонніх надмірно відчитувати дітей, читати нотації близьким. Не виносьте сміття з хати. Але навіть якщо з'ясування стосунків не уникнути, не слід підвищувати голос і вживати лайливі слова. Тим більше не варто сваритися у присутності дітей. Також постарайтеся захистити дитячі вуха від пліток і перемивання кісток гостям або відсутнім родичам.

Нетактовно скаржитися на чоловіка або дружину за межами домашнього кола, виносити на загальний огляд особисте життя, а також давати непрошені поради щодо врегулювання сімейних конфліктів друзям. Досить просто висловити співчуття, якщо знайомий ділиться проблемами інтимного характеру.

Старшим родичам не пристало вставати ні на одну із сторін конфлікту між чоловіком і дружиною. Кращий вихід - нейтралітет.

Також в родині повинні бути вироблені єдині правила виховання дітей: однакові вимоги, система заохочень і покарань. Навіть у випадку, якщо старше покоління не згідно з методами виховання онуків, не слід сперечатися при дітях.

Такт, вміння знаходити спільну мову і взаємна ввічливість - ось основа для повноцінного спілкування в родині.

Рене Джейн — сертифікований тренер особового зростання і магістр в області прикладної позитивної психології, спеціалізується на розвитку навичок адаптації й стресостійкості дітей і дорослих. Вона перетворює науково обґрунтовані концепції в легко застосовні ігрові техніки.

Рене є автором унікальної терапії дитячої тривожності, які були реалізовані у форматі короткометражних мультфільмів. Вона об’єднала найдієвіші на її погляд адаптивні технології в одній статті. Деякі з них нам давно відомі, але забуті, якісь абсолютно нові, з розряду тих, які так і хочеться випробувати. Сподіваємося, ви знайдете в цьому списку те, що підійде саме вашій дитині.

1. Браслет своїми руками.

Створення виробів своїми руками легко вводить дитину в стан «потоку», тобто повного занурення в зайняття. Ця концепція поширюється на шиття, в’язання, плетіння бісером і навіть складання білизни після прасування — будь-яка діяльність, займаючись якою дитина забуває про зовнішнє оточення.

2. Інверсія.

Заспокійлива сила розташування голови нижче рівня серця, також відомою як інверсія. Будь то розслаблення в позі дитини або нахили до пальчиків ніг або стійка на голові — подібна зміна позиції тіла чинить загальнозміцнювальну дію на вегетативну нервову систему, яка контролює реакцію організму на стрес. Інша заспокійлива поза-вправа — «собака мордою вниз». Ця поза добра тим, що сприяє спалюванню зайвої глюкози, що вивільнилася через підвищення рівня адреналіну.

3. Замісіть хліб.

Бабусі по всьому світу можуть підтвердити, що процес випічки хліба знімає стрес. Інтернет рясніє простими рецептами, по яких ваша дитина з радістю і з забрудненими руками м’ятиме і перевертатиме тісто. Краща частина полягає в тому, що врешті-решт у вас з’явиться домашній хліб, який наочно демонструє, що напругу можна сублімувати правильно і результативно.

4. Стрибай вище!

Можна влаштувати змагання по стрибках у висоту, довжину, на швидкість. Це відмінний спосіб випустити пару. Можна пострибати зі скакалкою під музику, підтримуючи ритм, або пограти в класики.

5. М’яч для гольфу під ступнями.

Катання м’яча для гольфу ступнями не лише поліпшить кровообіг, але і вплине на точки, що відповідають за розслаблення ніг. Для досягнення кращого результату катайте м’яч по усій поверхні ступні дитини, міняючи міру тиску.

6. На пробіжку!

Доведено, що біг знижує стрес, і іноді може бути ефективнішим, ніж похід до психолога. 10-хвилинна пробіжка не лише вплине на настрій вашої дитини, але і продовжить стресостійкість на декілька годин.

7. Тенісний м’яч на спині.

Старий прийом фізіотерапії — катання невеликого твердого м’яча по спині дитини — легкий масаж заспокійливої дії. Приділіть особливу увагу плечам, шиї, попереку — це типові місця скупчення напруги.

8. Велосипед.

Велосипед відходить в минуле, і дуже даремно. З введенням велосипедних доріжок і мощених трас в містах їзда на велосипеді стала безпечніша, ніж коли-небудь, і може бути потужною заспокійливою технікою. Це зайняття не чинить надмірного тиску на суглоби, розвиває баланс, замінює фізкультуру і може проводитися усією сім’єю.

9. Назви свою емоцію.

Коли переповнюють емоції, досить їх розпізнати, щоб почати заспокоюватися. Якщо дитина швидко заводиться, надається гніву, паніці або стає одержимою ідеальним виконанням завдання, попросите його назвати цю емоцію або стан. Придумайте спеціальні фрази, щоб допомогти дитині поговорити про це.

10. Штовхай стіну.

Цей прийом допомагає позбавитися від гормонів стресу без необхідності виходити на вулицю або навіть з кімнати. Попросіть дитину спробувати штовхати стіну впродовж 10 секунд в 3 прийоми. Цей процес дозволяє м’язам скорочуватися, а потім розслабитися, внаслідок чого виробляються гормони щастя, як після спортивного навантаження.

11. Вдячність.

Щоденник Вдячності схожий на звичайний особистий щоденник. Дослідження показали, що ведення такого щоденника робить позитивний вплив на успішність в школі й сприяє зниженню стресу в позакласній роботі. Краще завести окремий зошит, в якому дитина зможе записувати речі й події, за які він вдячний (які приносять йому радість), і зробити пару записів разом, щоб дитина зрозуміла концепцію.

12. Музика.

Музика здатна впливати на настрій, сон, рівень стресу і тривоги. Експериментуйте зі стилями, стежте за ефектом. Дуже скоро ви дізнаєтеся, що саме впливає на вашу дитину якнайкраще. Використайте музику для створення настрою в будинку, в машині, в дитячій.

13. Пиши від душі.

Для дітей трохи старше ведення щоденника з описом своїх почуттів — дієвий спосіб коригування стану, особливо якщо немає страху, що записи прочитають. Нехай у дитини буде зошит, який лежить в надійному місці, в якій вони зможуть написати про усі свої почуття. Важливо переконати дитину, що ви ніколи не візьмете його без його дозволу.

14. Танцюємо!

Додайте компонент фізичної активності до ваших сеансів прослуховування музики. Влаштуйте танцювальну вечірку у вітальні й спостерігайте, як чадо міняє свій настрій.

15. Зворотний відлік з 100.

Рахунок допомагає відволіктися від подразника, зворотний рахунок вимагає додаткової концентрації, але не перевантажує мозок.

16. Спів.

Танцювати під улюблену мелодію — чисте задоволення. Але спів вголос, навіть тоді, коли він невлад, сприяє виробленню ендорфінів, що приносить почуття задоволення і спокою.

17. Спостереження за рибками.

Ви коли-небудь ставили питання, чому в деяких зонах відпочинку є акваріум? В Університеті Ексетера у Великобританії виявили, що спостереження за рибками знижує кров’яний тиск і частоту сердечних скорочень. Чим більше акваріум, тим краще ефект. Щоб перевірити цю гіпотезу, візьміть дитину на озеро або в океанаріум.

18. Мильні бульбашки.

Це зайняття пов’язане з попереднім, тому що ґрунтовано на регуляції дихання. Дитина швидко набуде контролю над своїм диханням, а значить і станом, якщо дутиме на вертушку або надуватиме мильні бульбашки.

19. Водні процедури.

Заспокійливі ванни діють на дітей так само як і на дорослих. Використайте пару іграшок для ванни, щоб навчити малюка розслаблятися і відпускати турботи дня. Холодний душ робить на організм тонізуючий ефект. Прохолодна вода знижує напругу м’язів, покращує роботу серця і призводить до поліпшення настрою. Дослідження стану зимових плавців показало, що з регулярним зануренням у холодну воду знизилася напруга, втома і депресія.

20. Задуваємо свічку.

Запаліть свічку і дайте дитині задути її. Запалюйте знову і знову, поміщаючи свічку все далі й далі від нього, щоб йому довелося вдихати все глибше, щоб задути її. Це відмінний спосіб перетворити практику глибокого дихання на гру.

21. Ковток води.

Збезводнення зв’язують зі зниженням розумової діяльності. Налийте дитині склянку прохолодної води, нехай повільно вип’є. Спробуйте хоч раз — і побачите заспокійливий ефект, який робить ця процедура на нервову систему.

22. Дихай животом.

Більшість дихає неправильно, особливо в стресовій ситуації. Нехай дитина уявить, що живіт — це кулька. Попросіть зробити глибокий вдих, щоб його надути, і видих — щоб здути. Відчуєте ефект вже на 5-й раз.

23. Візуалізація.

Використовуючи картинки з журналів, дитина може зібрати на великому постері колаж своїх інтересів, фантазій і цілей. В процесі творчості вона зможе прийти до нових відкриттів про себе, і зосередження на позитивному вмить міняє настрій до кращого.

24. Первісний клич.

Іноді емоцій стає надто багато, щоб тримати їх в собі. Нехай дитина встане з широко розставленими ногами й піднятими руками й відчує, як емоції киплять в пальцях ніг, піднімаються вище по ногах і усьому тілі й вириваються через рот. Не треба кричати слова або дотримуватися якоїсь програми, нехай робить це так, як йому зручно.

25. Малювання.

Малювання не лише відволікає від джерела роздратування, але і розвиває стійкість до стресу в цілому. Зараз тюбики з фарбою — не єдиний допоміжний засіб, існують спеціальні інтерактивні дошки, ігрові застосування й інші помічники : наприклад  малювання зубною пастою по склу.

1. Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2. Створіть емоційно безпечний простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3. Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.

4. Усвідомте, що стрес війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5. Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.

6. Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7. Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8. Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9. Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

10. Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.