§ 15. Моделювання цілісності знань як складової образу природи десятикласника

Проблема цілісності знань учнів загальноосвітньої школи є однією з найактуальніших проблем вітчизняної і зарубіжної педагогіки. У національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті серед пріоритетних напрямів досліджень вказано на проблему формування у дітей і молоді цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. У світовій педагогіці також однією з актуальних є проблема продуктивної освіти, яка пов’язана з проблемами цілісності знань і особистісною орієнтацією освіти, оскільки цілісність знань учня є тією первинною основою, яка передує створенню будь-якого матеріального чи інтелектуального продукту.

Метою - є висвітлення концептуальних основ цілісності знань про природу та системи шкільних підручників з природознавчих курсів, в якій втілюється методика формування цілісності знань про природу, природничонаукової картини світу, образу природи як основи образу світу учня, формування природничонаукової компетентності. Основна частина. На основі аналізу теоретичних джерел та експериментальних даних (1997-2008 рр.) висловлені наступні положення цілісності знань про природу. Світ природи єдиний і неподільний, це люди розділили знання про нього на окремі науки, щоб легше було опанувати знання і застосовувати його для одержання користі для людини.

Засвоєння знань про природу повинне привести учня до створення ним свого образу природи, що змінюється з розвитком свідомості людини і є у великій мірі її «органом», за допомогою якого людина взаємодіє з об’єктами середовища життя, перетворює його, усвідомлюючи наслідки своїх дій і відповідаючи за них.

Адекватний дійсності образ природи в учнів формується при умові безпосереднього вивчення об’єктів довкілля. Процес формування цілісності знань про природу має опиратися на вивчення реальних об’єктів природи, методична система природничо-наукової освіти має включати навчальні заняття поза класною кімнатою. Зміна образу природи відбувається впродовж навчання учня в школі. Образ природи як особистісно значима система знань, вмінь, компетентностей учня є невід’ємною складовою цілісності його знань про природу, вихідним пунктом і результатом цілісного педагогічного процесу конструювання учнями природничо-наукової освіти.

Вивчення окремих предметів природничого циклу згідно чинних програм проектує засвоєння учнями основ наук, що зводяться до тисяч 3 основних понять, які мають бути засвоєні глибоко, всебічно. Як показують дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, це є міфом. «Основи наук» мають засвоюватися як складові цілісної системи знань — природничонаукової картини світу, в основі якої — ядро природничо-наукових знань, що замінюється відповідно до вікових особливостей учнів.

Фрагментарність знань про природу, обумовлена вузькопредметним урокодаванням, приводить до формування образу природи, згідно якого вона уявляється джерелом задоволення бажань людини.

При такому погляді на природу людство неминуче йде до кризи; екологічні проблеми — це не те, що раптово звалилося на нашу цивілізацію як зовнішнє нещастя, а природний результат її розвитку; вони є наслідком дисгармонії біосфери і ноосфери, продуктом обмеженого бачення природи, що обумовлено використанням недосконалих і іноді руйнівних по своїх наслідках технологій, які розглядають реальність як серії ізольованих об’єктів.

Глобальне протиріччя, що вирішує долю людства, — протиріччя між природним і штучним, між універсумом природи та універсумом діяльності, може бути розв’язане зміною освіти, особливо природничонаукової, перетворенням її із сукупності тисяч термінів природничих наук у цілісність, засновану на загальних закономірностях природи, пізнання яких є базовою потребою людини.

Одна з основних причин екологічної кризи — в бажанні розуму одержати від природи усе, що людина вважає потрібним для себе: що корисно, те дозволено і повинно бути отримане; таке ставлення призводить до руйнування природи. · Кожна людина повинна протистояти руйнуванню природи і, разом з тим, свого власного здоров’я, свого життя і життя суспільства. Для 4 цього вона повинна мати цілісність знань про природу, екологічний образ природи.

Образ природи є основою образу світу — особистісно значимої системи знань учня про дійсність. Об’єкти зовнішнього світу не самі по собі безпосередньо впливають на особу, вони обумовлюють діяльність учнів, яка приводить до створення її продуктів (предмети, схеми дії, правила, норми і цінності), що визначають зміст і «забарвлення» образу світу. Це явище особливо важливе для розуміння закономірностей соціалізації особистості в дитячому віці, оскільки дитина дошкільного і навіть молодшого шкільного віку ще не включена в наукове пізнання дійсності, але в її соціальному досвіді складається на емоційно-образному рівні певний метафоричний образ світу, що має відповідні до суспільного середовища метафоричні забарвлення. Він і стає важливим регулятором соціальних відносин дитини із суспільним оточенням.

Образ — це переживання, що «об’єктивувалося». «Образ світу» у дитини — це взаємозв’язок образів найрізноманітніших об’єктів. Від повноти, яскравості і виразності образу залежить поведінкова орієнтація дитини в конкретній ситуації, активність і вибірковість її дій. «Образ світу» — це ще і суб’єктивна — в розумінні особистісної значимості — картина світу. Вона відбиває особливості самої особистості, її внутрішнього світу, її ставлення до тих, що її оточують. Картину світу в психології прийнято розглядати як систему «просторів», що відбивають смислові стосунки суб’єкта зі світом: «фізичний простір» ставлення до 5 навколишнього природного і рукотворного середовища; «соціальний простір» ставлення до інших людей; «моральний простір» — норм і цінностей; «особистий простір» — ставлення до себе. Як елементи узагальненого образу світу, ці відносини відбивають, з одного боку, вибіркові характеристики сприйняття дитини, її самопізнання, а з іншого боку, стійкі тенденції її поведінки. Концепція системи підручників. Вивчення об’єктів світу обумовлюється системою підручників. Підручники, які спрямовують навчальний процес на формування цілісності знань, створюються відповідно до концепції цілісності знань про природу.

Природоузгодженість цілей навчально-виховного процесу та інтеграції знань про природу на основі її найбільш загальних закономірностей та методів пізнання природи. Принцип природоузгодженості є багатоплановим. Він вимагає планування навчального процесу таким чином, щоб інформація впорядковувалася на основі загальних і часткових законів природи, побудови навчальних курсів відповідно до вікових особливостей дітей та законів розвитку дитячого мислення, узгодженості виховного процесу із засадами народної педагогіки; обґрунтування кожної цілі, що ставиться в навчальновиховному процесі, закономірностями природи, психологічними закономірностями.

Оптимальну кількість загальних закономірностей, вибраних для організації навчального матеріалу в підручнику, яка має відповідати віковим особливостям дітей. За Дж. Міллером, людина одночасно може тримати у свідомості й аналізувати 7±2 одиниць інформації. Наскрізних організаторів знань у систему буде недостатньо, якщо їх обрати 1-2, бо тоді ступінь абстракції буде дуже високий, система втратить чітку структуру і її елементи не сприйматимуться цілісно. Велика ж кількість наскрізних принципів організації навчальної інформації знання унеможливить їх використання для встановлення цілісності знань.