ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Історія нашої школи сягає в далеке минуле. Ще у 1865 році в старій хаті була відкрита церковно-приходська трьохкласна школа, яку відвідували діти заможних селян. Діти вивчали азбуку, письмо, Закон Божий, російську мову та чотири дії арифметики. У 1915 році вчителем у школі був місцевий житель П. П.Демидович, уроки Закону Божого вів священик Й.П.Лешевич.
Нове приміщення церковно-парафіяльної школи було збудоване в 1896 році на кошти селян. Школа мала одну велику класну кімнату на 7 вікон. При школі була квартира вчителя з трьома кімнатами та кухнею. Церковно-парафіяльна школа залишалася єдиним навчальним закладом на селі до часу побудови на кошти громади у 1908 році земського двокласного училища з шестирічним терміном навчання. У 1915 році у земській школі навчалося 138 учнів.
У 1920 році на базі земського училища було відкрито початкову чотирикласну школу. В ній навчалися 820 учнів. Виховували і навчали дітей 8 педагогів.
У 1929 році в селі збудували семирічну школу, в якій навчались діти сусідніх шкіл: Лозуватки, Терешок, Товстої, Воронівки, Зеленої Діброви. Для дітей-сиріт у 1933 році було відкрито дитячий будинок-патронат, в якому аж до часу його закриття у 1938 році виховувалося понад 50 дітей.
У 1957 році здійснила свій перший випуск Топильнянська середня школа. Школа мала всі умови для успішного виховання дітей. Окрім класних кімнат, вона мала багато кабінетів, власну майстерню, бібліотеку з книжковим фондом 3200 примірників, яку в 1961 році систематично відвідувало 317 учнів.
У 1961-62 н. р. в школі навчалося 365 учнів. 13 шкільних класів виховував згуртований педагогічний колектив, який нараховував 25 учителів. Директором школи працював талановитий педагог Кузнірський Олександр Іванович, який викладав українську мову та літературу в старших класах.
Але на шкільній ниві виникали деякі труднощі. На початку січня 1963 року від необережності згоріло головне приміщення школи, розташоване у центрі села. Навчання учнів було продовжене за двозмінним циклом в корпусах Завгородньої школи, яка на той час мала всього 8 класних кімнат і 2 навчальні кабінети. За таких затісних умов було досить тяжко налагодити нормальний навчальний процес великої кількості шкільних груп, що на 1964-65 н. р. сягнула своєї найбільшої кількості – 15-ти, тому у 1964 році правління колгоспу розпочало будівництво нового двоповерхового приміщення Топильнянської середньої школи. Це чудове світле приміщення, яке має 16 добре обладнаних кабінетів, майстерню, їдальню, бібліотеку, спортивний зал. 7 листопада 1967 року було урочисто відкрито двері нового приміщення Топильнянської середньої школи. Понад 300 учнів сіли за парти у світлих просторих класах, їх виховував та навчав згуртований і висококваліфікований колектив педагогів.
За підсумками 1990-91 н. р. Топильнянська середня школа була визнана кращою школою року. У 2008 році школу було реорганізовано в навчально-виховний комплекс. Для дошкільнят обладнано світлі та затишні кімнати. У 2021 році заклад освіти було реорганізовано в Топильнянський ліцей Шполянської міської ради ОТГ Черкаської області.
Директори школи: Кравченко І.П. - 1945 - 1946 р.р.
Милокостий П.П. - 1946 - 1948 р.р.
Сагайдак Г.А. - 1948 - 1950 р.р.
Клюй М.І. - 1050 - 1951 р.р.
Демченко І.Ю. - 1951 - 1955 р.р.
Гордієнко А.Я. - 1955 - 1959 р.р.
Кузнірський О.І. - 1959 - 1963 р.р.
Лисенко В.і. - 1063 - 1986 р.р.
Коваленко С.Д. - 1987 - 2011 р.р.
Коваленко В.П. - з 01.09.2011 р.
ГОРДІСТЬ ШКОЛИ
Микола Щербак (Микола Іванович Мишалов), поет, народився 26 листопада 1914 року в селі Топильна в сім’ї селянина. Був учнем Топильнянської школи. Після школи працював на Донбасі, потім навчався в інституті журналістики у Харкові. Та все змінила війна. Мобілізація у Червону армію…Фронт…Остарбайтер на фабриці в Берліні…Кінець війни у Тюрінгії і Баварії…Американська зона…
По закінченні війни і до цього часу живе у Америці.
Петро Пилипович Петрушенко, відомий український архітектор, народився 21 січня 1915 року у селі Топильна. Після закінчення Топильнянської школи – Харківський інженерно-будівельний інститут. Його основними роботами стали корпуси науково-дослідних інститутів фізичної хімії (1953 р.), надпровідників (1958 р.), Національної академії Наук України, комплекс гуртожитків торгівельно-економічного інституту міста Києва (1960-1970), житлового району «Лісовий», що знаходиться у Києві (1975-1990).
Помер Петро Пилипович Петрушенко у 1994 році.
Федір Сергійович Юрченко, Герой Радянського Союзу, народився у селі Топильна 21 березня 1913 р. З 1922 по 1928 рік навчався у Топильнянській школі. З 1929 по 1930 рік працював у вечірній школі по ліквідації безграмотності села. Потім працював у Кривому Розі на руднику, на асфальтно-бетонному заводі у Харкові.
У 1936 році закінчив курси стрілків-бомбардирів. За відмінні показники у навчально-бойовій підготовці у 1937 році переведений на курси льотчиків-спостерігачів.
У Великій Вітчизняній війні брав участь з 22 червня 1941 року. 13 квітня 1943 року при виконанні бойового завдання у повітряному бою з ворожими винищувачами був поранений.
УКАЗОМ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР ВІД 10 ЛЮТОГО 1943 РОКУ ПРИСВОЄНО ЗВАННЯ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА У 1943 РОЦІ, ОРДЕНОМ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ І СТУПЕНЯ У 1943 РОЦІ.