Криївка в с. Гута

Історична довідка

У 1946 році у лісі розташовувався рій «Діброви» і рій «Мороза» (який знаходився на самій окраїні, і, мабуть, через це уцілів). В рою «Діброви» були бійці в радянській уніформі, які перейшли з Червоної Армії на бік УПА.

Тринадцять повстанців «Діброви», які знаходились у криївці, мали завдання підірвати міст на Західному Бузі, який окупували поляки і вивозили по нім людей на заслання. Проте польські відділи дізнались про це і провели масову облаву в Шмітківському лісі, напали на криївку роя «Діброви». Їхній сміливості і відвазі в боях не було рівних.

Очевидці розказують, що коли хоронили повстанців, то їх привезли під церкву у с.Варяж. У вояків були прострелені голови, бо пускали собі кулі,щоб не дістатися живими ворогові, в деяких – груди. Тодішній священник о.Степан Гук попросив командира польського батальйону дозволу похоронити. На що почув «Хороніть, як належиться, бо вони герої». Поховали юнаків на цвинтарі без домовини, встелили сосну і накривши полотном. У с. Варяж вічним сном спочивають «Діброва» з Житомира, Володимир Похолюк («Вишня»), Степан Гриб («Сойка»), Петро Кісик («Сергій»), Василь Лібіжинський («Гай»), Мирон Бриль («Скала»), «Дуб», «Зелений», «Петрусь», «Сивий»( кажуть, ці останні юнаки родом із сходу України), а Василь Лагодюк («Жук») виявився живим.

Чудом живими залишились живими двоє Василь Михальчук (мав псевдо «Жук», воював у рої «Діброви» проти більшовицьких і польських окупантів, які хазяйнували на нашій землі) та «Андрюша» (родом з Харківщини). Їх судили в Варшаві, на допитах юнаки нікого не виказали. Василь Михальчук відбув покарання у Воркуті.