Сторінка психолога

Практичний психолог

​

Горобівська Катерина Олегівна

​

Електронна пошта

gorobivskae@gmail.com

​

Графік роботи працівників психологічної служби

Понеділок-п’ятниця з 08:00 по 17:00

Обідня перерва з 12:00 до 13:00

​

Нормативно-правова база, що регулює діяльність психологічної служби закладу:

• Положення про психологічну службу системи освіти України

• Закон України «Про освіту»

• я ООН «Про права дитини»

• Етичний кодекс психолога  

• Лист ІМЗО від 07.07.2025 № 21/08-586 "Про методичні рекомендації "Пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти України в 2025/2026 навчальному році"

• Наказ Мінекономіки України від 24.11.2020 № 2425 «Професійний стандарт «Практичний психолог закладу освіти»

• лист МОН України від 02.08.2022 №1/8794-22 «Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році»;

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018 № 509 «Про затвердженняПоложення про психологічну службу у системі освіти України»;

• Наказ МОН від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами і службами» .

• Лист МОНУ від 04.04.2022 № 1/3872-22 "Про методичні рекомендації «перша психологічна допомога. Алгоритм дій»

• Лист МОН від 24.07.2019 No 1/9-477 «Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України» .

• Лист МОН від 29.03.2022 № 1/3737-22 «Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану»

• Лист МОН від 30.10.2018 № 1/9-656 «Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей» .

Протягом 2025-2026 навчального року практичний психолог дошкільного навчального закладу буде продовжувати здійснювати свою діяльність за проблемою «Психологічне забезпечення створення комфортного мікроклімату в дитячому колективі».

"Творчість проти тривоги"

✨Під таким гаслом в нашому закладі 13 січня 2025 року пройшла традиційна ранкова зустріч проєкту "Завжди поруч".

✨Педагоги ознайомились з нетрадиційними техніками арттерапії. І, поринувши у приємні та позитивні спогади, створили власну ресурсну істоту. В когось це вийшов непереможний Птах Фенікс, у когось веселий та оптимістичний клоун, а дехто, відчувши теплий подих майбутньої весни, створював сильні та водночас, ніжні рослини, з могутніми кронами.

✨Ці образи дають нам відчути власну внутрішню силу та життєві ресурси, які нас підтримують повсякчас!

Практичний психолог закладу:

• керується етичним кодексом психолога;

• дотримується педагогічної етики;

• будує  діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма учасниками навчального процесу      

• підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;

• постійно підвищує свій професійний рівень.

Основні завдання психологічної служби    закладу:

• проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;

• консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;

• розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;

• допомога дітям, які мають проблеми в поведінці, або які опинилися в складній життєвій ситуації;

• психологічний супровід новоприбулих дітей;

• визначення психологічної готовності дітей 6-річного віку до навчання у школі.

             Мета психологічного супроводу полягає у забезпеченні оптимальних соціально-психологічних умов для збереження психологічного здоров’я дитини, сприянні повноцінному розвитку її особистості у родині й дитячому садку та формування її як суб’єкта життєдіяльності.

 Напрямки роботи практичного психолога в ДНЗ з дітьми

Робота з дітьми:                                 Робота з педколективом:                                     Робота з батьками:

- діагностична ;                                                     - семінари;                                                                         - бесіди;

-  корекційно - відновлювальна;                       - консультації;                                                                - консультації;

-  ігрова терапія;                                                  - просвітницька робота;                                             - анкетування;

-  психогімнастика.                                              - анкетування, тестування.                                      - інформаційні 

Консультація для батьків:

«Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ»

              Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

              Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

·     і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·     і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·     і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·     і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

·     Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

·     Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·     Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Рекомендації для батьків:

"Щоб процес адаптації не затягувався"

Необхідно:

·     Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

·     Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

·     У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

·     Наблизити домашній режим до садкового;

·     Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

·     Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. 

Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

·     Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

·     Не залишати дитину на цілий день у групі;

·     Гуляти на майданчику після відвідування садка;

·     Давати із собою улюблені іграшки;

·     Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

·     Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

·     Зустрічати дитину з посмішкою;

·     Розповідати якомога більше позитивного про садок;

·     Підтримувати самостійність дитини вдома.

Поради щодо зняття тривоги та подолання паніки

     У тому випадку, якщо ви маєте постійну фонову тривогу через те, що відбувається, можна спробувати послабити чи знятиїї за допомогою     дихальних вправ для релаксації. Великий вибір таких у мережі, визможете підібратиті, які найбільш дієві саме для вас. Навіть найпростіша зарядка активує в нашому організмі виробіток цілого коктейлю гормонів. А ті натомість  позитивно впливають на мозок, допомогають «скинути» надлишок тривоги і підвищити якість самопочуття. Також супердієвим, у випадку постійної тривоги, є  вивчення чогось нового і справи, де задіяна дрібна моторика. Якщови давно хотіли прочитати нову книгу, прослухати якийсь навчальний курс, підтягнути знання іноземної мови тощо – час настав. Тим паче, багато платформ відкрили доступ до своїх навчальних програм на час карантину. Щодо вправ з дрібною моторикою: якщови любите шити, вишивати, в’язати, малювати – саме час братись до улюбленої справи. Виконання одноманітних дій, які потребують повної концентрації, ефективно гасить фоновутривогу. Такий же заспокійливий ефект дає складання пазлів, головоломок, пасьянсів…

Поширеним наслідком постійної фонової тривоги є безсоння. Якщо ви стикнулись з даною проблемою, ось кілька порад, які допоможуть відновити якість сну:

·                                   За годину до сну у квартирі слід вимкнути всі основні джерела освітлення, залишити лише додаткові (лампи, нічники, торшери…). Це допоможе організму підготуватись до відпочинку на рівні фізіологічних реакцій.

·                                   За 2 години до сну вимкнути телевізор, комп’ютер. Відкласти гаджети, які мають можливість виходу в Інтернет. Можна почитати книгу, написати список справ на завтра, увімкнути аудіокнигу. Якщо практикуєте – медитувати чи читати молитви.

·                                   За 30 хвилин до сну провітрити кімнату.

·                                   Безпосередньо перед сном прослідкуйте, щоби спальня була максимально затемненою. Якщо є можливість, слід усунути навіть світлові діндекаторів живлення на техніці.

Якщо ви відчуваєте, що вас «накриває» паніка: пришвидшується серцебиття, не вистачає повітря, плутається свідомість тощо. Насамперед слід зняти фізичний прояв.

Для цього є кілька методів:

·                                   Коли вивідчуваєте, що близькі до паніки – зупиніться.

·                                   Щоби ви не робили, де б не знаходились. Огляніться довкола. Припустимо, ви знаходитьесь в кімнаті. Що ви бачите? Якісь предмети інтер’єру, декору, технікутощо. Оберіть один – швидко, не роздумуючи. Почніть його описувати якомога детальніше. Наприклад, «я бачу м’яке крісло. Воно велике, з масивними підлокітниками, бордового кольору, має декоративні гудзики (скільки їх ви бачите?). Воно – важке чи легке? Яка на дотик оббивка? Як би ви доторкнулись до крісла, то відчули б тепло чи холод?..» Такі дії допоможуть мозку перемкнутись з режиму «паніка» в режим «аналіз».

·                                   Якщо ви вчасно виконали вправу – паніка відступить. Ви зможете контролювати ситуацію.

·                                   Контроль дихання. Якщо паніка таки почалась, спробуйте згадати і виконати наступне: глибокий вдих (вдихаючи, повільно рахуємо до 8), затримка дихання (повільно рахуємо до 4), повільно видихаємо (повільний рахунок до 10) до повного звільнення легень від повітря, затримка дихання (повільно рахуємо до 4).Глибокий вдих і повторюємо вправу. Кількість повторів – від 2 циклів до 5.

Коли панічний стан подолано, слід повернути собі відчуття свого тіла і своєї присутності в існуючій реальності. Сядьте на стілець. Охопіть передпліччя руками, навхрест (обійміть себе за плечі). Сильно стисніть і зафіксуйте на 3-5 секунд, відпустіть. Так само охопіть і зафіксуйтесь на талії, стегнах, гомілках. Повторіть цю вправу у зворотному порядку: гомілки, стегна, талія, плечі. Кількість повторів – від 3 до 5.

Готуємось до школи разом

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?

Не слід:

до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

вчити дитину слухати своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей – дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

Світогляд дитини, її знання – це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки – знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо.

Світогляд дитини – це те, що вона:

- знає про себе (прізвище, ім’я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

- знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

- знає про світ;

- полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, оповідання, письменники, художники, композитори);

- знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці – за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю – байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

- знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти називати звуки, з яких складається слово.

Часто батьки, а іноді й вихователі, вважають основними показниками готовості до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, на скільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктній ситуації.