Готуємось до школи

Як підготувати дітей до школи: шпаргалка для батьків

Придбайте необхідні для школи речі
А ви знали, що існують чіткі вимоги до шкільного одягу та приладдя? Наприклад, безпечний і якісний шкільний портфель має важити не більше 1 кг, мати ортопедичну спинку і світловідбивні елементи.

Загальна вага підручників із розрахунку на один навчальний день у комплекті з приладдям, не враховуючи вагу ранця, не має перевищувати:
I–II клас — 1,5–2,0 кг;
III–IV клас — 2,0–2,3 кг;
V–VI клас — 2,3–3,0 кг;
VII–VIII клас — 3,0–3,5 кг;
IХ–ХII клас — 3,5–4,5 кг.
Шкільна форма має містити щонайменше на 50% натуральних волокон, а блузки і сорочки для дітей молодших і середніх класів мають бути виключно натуральними. Зверніть увагу, що шкільна форма не повинна обмежувати рухи дитини та має забезпечувати тепловий комфорт організму відповідно до сезону року.
Докладніше про державні стандарти і важливі нюанси розкажемо уже в наступних публікаціях. 

Подбайте про робоче місце дитини.

Щоби зберегти здоров’я дитини, дуже важливо, щоб вона вчилася у сприятливих умовах. Тут мають значення багато умов - від висоти парти і розміру шрифту у підручнику до освітлення. У наступних публікаціях розкажемо про основні вимоги до робочого місця дитини у школі, а також як організувати сприятливе і здорове робоче місце вдома.
Привчіть дитину дотримуватись гігієни.
Мити руки перед їжею і після туалету - найпростіше правило, яке захистить вашу дитину від десятка хвороб.
Напередодні 1 вересня нагадаємо про основні правила гігієни у школах.
Налаштуйтесь психологічно

Психологічний комфорт дуже важливий як для дітей, так і для батьків. У наступних публікаціях ми детально розкажемо, як зустріти 1 вересня без стресу і паніки, про що обов’язково треба говорити з дітьми перед школою і як зберегти психологічний баланс батькам. Крім того, ми будемо писати про булінг - як визначити, чи не цькують вашу дитину у школі і чи вона не цькує інших.

Зберігайте спокій і готуйтесь до школи!

Простий тест для завтрашнього школяра

Поставте   вашому   майбутньому школяреві такі запитання:

 1. Як учні звертаються до вчительки?

2. Якщо ти хочеш про щось запитати вчительку, як  треба привернути до себе увагу?

3. Що кажуть, коли під час уроку конче треба вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як вчителька і учні дізнаються, вже час починати урок?

6. Що таке перерва?

7.  Для чого потрібна перерва?

8.    Як у класі називаються столи, за якими учні сидя під час уроку?

9.   На чому вчитель пише, коли пояснює завдання?

10.Що таке оцінка?

11.Які оцінки вважаються добрими, а які поганими!

12.У класі навчаються однолітки чи діти різного віку

13.Що таке канікули?

14.  Що ти робитимеш, коли закінчаться всі уроки, мама по тебе ще не встигла прийти?

  МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ

Перш ніж давати ті чи інші завдання для підготовки до школи своєму малюкові, ознайомтеся з кількома популярними методиками. З їх допомогою дитина під час навчання може придбати всі необхідні навички. Методики навчання, як правило, спрямовані на розвиток дрібної моторики, логічного мислення, одержання математичних знань і т. п. При цьому з урахуванням індивідуальних особливостей дошкільника потрібно зайнятися його фізичною підготовкою. Відомі методики початкової освіти:

• Зайцева;

• Монтессорі;

• Нікітіних.    

Методика Зайцева

Щоб дошкільна підготовка дитини вдома виявилася успішною, зверніть увагу на методику Зайцева, яка включає в себе підхід до навчання читанню, письму, англійській і російській мові. Вона передбачає застосування візуального сприйняття інформації. Основний принцип полягає в навчанні малюка всьому необхідному без шкоди здоров’ю та з урахуванням індивідуальних особливостей. Вона здатна активізувати канали сприйняття інформації, заощадивши час і позбавивши малюка від зубріння. Мінус: при індивідуальних заняттях методика реалізується гірше, ніж при групових.

Методика Монтессорі

Індивідуальна програма підготовки до школи, допомагає підготувати майбутнього першокласника, може бути організована у відповідності з методикою Монтессорі. У ній велика увага приділяється розвитку відчуттів і дрібної моторики малюка. У процесі навчання необов’язково використовувати якісь спеціальні посібники. Батьки повинні створити для малюка повноцінну розвиваюче середовище. Мінусом є відсутність у методиці рольових і рухливих ігор.

Методика Нікітіних

Щоб підвищити рівень знань з допомогою домашніх завдань, ознайомтеся з методикою Нікітіних. Її основні принципи полягають в розвитку, яке має бути творчим, вільним. Заняття проходять, чергуючись: інтелектуальні, творчі, спорт. Спортивна атмосфера відіграє у формуванні малюка основоположну роль, тому у вашому будинку повинні бути створені всі умови для цього. Методика є креативною, з упором на фізичний розвиток, творчість, але є мінус – бажання вчитися з’являється далеко не у всіх дітей.

Формування психологічної готовності дитини до навчання.

"Роки чудес" - так називають дослідники перші п'ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить перед усім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.

Часто батьки, а іноді й вихователі, вважають основними показниками готовості до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

• - мотиваційний;

• -інтелектуальний;

• -вольовий;

• -емоційний;

• -особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.

Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви навчання, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя, як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним.

Внутрішні та зовнішні мотиви навчання складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

• -ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов'язкового відвідування школи

• -виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура);

• -відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки);

• -віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочень (солодощі, подарунки);

• -визнає авторитет учителя.

Інтелектуальний компонентготовності дитини до школи передбачає:

• -обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

• -рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю, довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв'язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам'ятовуванням.

При роботі із інтелектуально непідготовленими дітьми потрібно використовувати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам'ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.

Вольовий компонентвиявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів.

Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам'ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонентготовності виявляється в тому, що дитина йде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість в собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами .

У роботі з дитиною необхідно вчити її формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність.

Особистісний компонентготовності передбачає кілька показників:

• Самооцінка дитини шестирічного віку.До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками та ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вищу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

• Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

• Навички спілкування:

-Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

-Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

-Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

-Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів.

• Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки..

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов'язані з тим, як вона ставиться до школи, на скільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктній ситуації.