ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 4 червня 2025 р. № 658

ТИПОВА ПРОГРАМА

унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми

1. Ця Типова програма унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми (далі - Типова програма) спрямована на забезпечення функціонування ефективної системи унеможливлення будь-якого виду насильства та жорстокого поводження з дітьми, створення у закладах освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку, молодіжних центрах, дитячих та молодіжних громадських об’єднаннях, інших громадських об’єднаннях, що є суб’єктами молодіжної роботи, які контактують з дітьми (далі - суб’єкти роботи з дітьми та молоддю), середовища, вільного від насильства та жорстокого поводження з дитиною, запровадження системи інформування про випадки (або підозру на випадки) насильства та жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю, а також забезпечення оперативного їх розгляду та реагування на них.

2. Типова програма є обов’язковою для суб’єктів роботи з дітьми та молоддю під час розроблення Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми.

Працівники суб’єктів роботи з дітьми та молоддю повинні бути ознайомлені з Положенням про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми та інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, зокрема домашнього насильства, експлуатації, булінгу, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною.

3. У Типовій програмі терміни вживаються у значенні, наведеному в Сімейному кодексі України, Законах України “Про охорону дитинства”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, інших нормативно-правових актах.

4. Завданнями Типової програми є:

запровадження порядку дій, спрямованих на унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;

формування у працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю відповідального ставлення до недопущення насильства та жорстокого поводження з дітьми;

поширення культури нульової толерантності до насильства та жорстокого поводження з дітьми у всіх сферах діяльності;

забезпечення оперативного інформування уповноваженого підрозділу органу Національної поліції та служби у справах дітей про випадки вчинення насильства та жорстокого поводження з дітьми.

5. З метою унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми суб’єктом роботи з дітьми та молоддю повинно бути забезпечено впровадження таких основних заходів:

1) превентивні заходи:

затвердження Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми;

затвердження форми первинного повідомлення про підозру на випадок насильства щодо дитини згідно з додатком 1;

затвердження форми реєстрації внутрішнього інциденту (журналу безпеки) згідно з додатком 2 або ведення обліку внутрішніх інцидентів (повідомлень про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною) в інший спосіб за рішенням суб’єкта роботи з дітьми та молоддю;

затвердження форми анкети анонімного опитування для дітей згідно з додатком 3;

інформування дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;

проведення оцінювання ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми в діяльності суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації;

врахування ризиків насильства та жорстокого поводження з дітьми під час прийому на роботу працівників суб’єктів роботи з дітьми та молоддю;

2) заходи із виявлення та реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми:

організація доступних та безпечних способів повідомлення про випадки насильства та жорстокого поводження з дитиною;

оперативне реагування за результатами розгляду заяв (скарг, повідомлень) про випадки насильства або жорстокого поводження з дітьми у суб’єкті роботи з дітьми та молоддю (далі - повідомлення);

3) заходи з навчання та підвищення обізнаності унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми:

організація тренінгів, інших навчальних заходів для працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю та інших фахівців, які контактують з дітьми;

організація інформаційних сесій для дітей (пояснення прав дитини, способів захисту, контактів для звернення);

залучення батьків, інших законних представників дитини (проведення батьківських зборів, розповсюдження інформаційних матеріалів);

4) заходи з моніторингу та оцінки виконання програми:

регулярні самоперевірки (оцінка ефективності заходів, виявлення проблемних аспектів);

збір інформації для зворотного зв’язку (анкетування дітей, батьків, персоналу);

аналіз інцидентів (вивчення випадків насильства для запобігання повторенню);

5) заходи з інформування (розміщення у доступних місцях для дітей та батьків, інших законних представників інформаційних матеріалів (плакатів, брошур із контактами служб допомоги, контактних номерів телефонів для анонімного звернення).

6. Керівник суб’єкта роботи з дітьми та молоддю:

затверджує Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми з урахуванням Типової програми, є відповідальним за його реалізацію, забезпечує його оприлюднення, ознайомлення з ним своїх працівників та здійснює контроль за виконанням, в якому обов’язково визначаються суб’єкти виконання Типової програми (адміністрація, волонтери, працівники, інші залучені фахівці, які контактують із дітьми), до кого застосовується Типова програма, вимоги щодо політики найму працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, пов’язані із політикою запобігання насильству (перевірка кандидатів на наявність судимостей, рекомендації), вимоги щодо навчання персоналу (обов’язкові навчання з питань захисту прав дитини);

забезпечує здійснення заходів із ознайомлення працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, інших фахівців, які контактують із дітьми, із Положенням про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми до початку їх роботи з дітьми, але у строк, що не перевищує п’яти робочих днів із дня початку роботи суб’єкта роботи з дітьми та молоддю;

розглядає усні та письмові повідомлення протягом однієї доби з дня надходження, забезпечує функціонування механізму подання повідомлень;

невідкладно повідомляє уповноваженому підрозділу органу Національної поліції та службі у справах дітей у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною;

сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідками або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб;

забезпечує проведення навчань, тренінгів, профілактичних заходів для дітей, батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми;

взаємодіє із службами у справах дітей, центрами соціальних служб, закладами освіти, охорони здоров’я та іншими уповноваженими органами для оперативного реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

7. Працівники суб’єкта роботи з дітьми та молоддю у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною зобов’язані:

вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;

надати у разі потреби домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до уповноваженого підрозділу органу Національної поліції;

повідомити керівнику суб’єкта роботи з дітьми та молоддю та одному з батьків або іншим законним представникам дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитині, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, про виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною.

8. Суб’єкт роботи з дітьми та молоддю повинен забезпечити функціонування механізму подання повідомлень, який передбачатиме:

інформування дітей та їх батьків або інших законних представників дитини, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю про їх обов’язок повідомити про випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми з наданням інформації про шляхи інформування про такі випадки;

забезпечення функціонування різних способів отримання повідомлень про можливі випадки насильства (телефонний зв’язок, електронний лист, скринька для паперових повідомлень тощо), зокрема анонімно за бажанням особи, яка залишила повідомлення.

У разі потреби керівник суб’єкта роботи з дітьми та молоддю може визначати відповідальну особу для здійснення заходів щодо унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми, яка реєструватиме повідомлення, що надійшло, в журналі обліку (у паперовій та/або електронній формі) та забезпечуватиме його підготовку до розгляду.

Керівник суб’єкта роботи з дітьми та молоддю розглядає повідомлення протягом однієї доби з дня його надходження.

У разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною керівник суб’єкта роботи з дітьми та молоддю невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє про це батькам або іншим законним представникам дитини (крім випадків, коли батьки або інші законні представники дитини є кривдниками дитини), письмово повідомляє уповноваженому підрозділу органу Національної поліції та службі у справах дітей, а також вживає заходів відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585 “Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 57, ст. 1779).

9. Відповідно до статті 10 Закону України “Про охорону дитинства” забороняється працювати у контакті з дітьми особам, інформацію про яких внесено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Під час працевлаштування осіб, які матимуть безпосередній або опосередкований контакт з дітьми, має бути проведене опитування, яке може включати запитання ситуаційного характеру щодо насильства або жорстокого поводження із дитиною, з метою виявлення можливої схильності особи до агресії, насильницької поведінки, жорстокого поводження.

10. Суб’єктом роботи з дітьми та молоддю повинні бути розроблені та/або поширені інформаційні матеріали з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми шляхом:

розміщення на інформаційних стендах у приміщенні суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, розповсюдження серед працівників, дітей, їх батьків або інших законних представників дитини у формі буклетів (листівок);

надсилання через батьківські, учнівські групи в месенджерах, розміщення на офіційному веб-сайті суб’єкта роботи з дітьми та молоддю та його сторінках у соціальних мережах;

проведення тематичних семінарів для батьків або інших законних представників дитини.

11. Суб’єкт роботи з дітьми та молоддю забезпечує інформування працівників з питань унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми (далі - інформування), що передбачає такі напрями (теми):

розпізнавання фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства;

методи профілактики булінгу серед дітей;

використання ненасильницьких методів спілкування та управління конфліктами;

надання першої психологічної допомоги дітям, які постраждали від насильства та жорстокого поводження з дітьми;

порядок дій у разі виявлення випадків насильства або підозри щодо їх наявності;

дотримання правових норм щодо захисту дітей від насильства;

алгоритм взаємодії з уповноваженими підрозділами органів Національної поліції та службою у справах дітей у разі виявлення фактів та ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною.

Інформування здійснюється шляхом:

проведення щорічних інформаційних кампаній, тематичних тижнів і конкурсів, приурочених питанням унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми;

інтерактивних тренінгів для дітей із розвитку емоційного інтелекту, толерантності та ненасильницького спілкування;

проведення ігор та рольових прав, які моделюють реальні ситуації та допомагають дітям дізнатися про способи захисту порушених прав;

впровадження занять за типом діяльності суб’єкта роботи з дітьми та молоддю з питань безпечної поведінки, прав дитини та медіації;

співпраці з психологами та соціальними працівниками для проведення групових та індивідуальних занять щодо запобігання насильству;

організації зустрічей із фахівцями, які можуть поділитися досвідом і порадами щодо запобігання насильству (працівники уповноваженого підрозділу органу Національної поліції, юристи, соціальні працівники);

використання мультимедійних матеріалів (відеороликів, презентацій, інтерактивних платформ) для інформування дітей у цікавій та доступній формі щодо неприпустимості насильства та жорстокого поводження, ознайомлення з ознаками та формами насильства та жорстокого поводження, порад щодо запобігання насильству в дитячому середовищі,

процедури повідомлення про насильство та жорстоке поводження, передбаченої суб’єктом роботи з дітьми та молоддю, алгоритму дій у разі виявлення насильства, способів та механізмів отримання допомоги, можливих наслідків ддля особи, яка вчинила насильство або жорстоке поводження.

Для проведення інформування дітей, батьків або інших законних представників дітей, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю можуть залучатися експерти, фахівці, зокрема представники органів місцевого самоврядування, структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, служб у справах дітей, уповноважених підрозділів органів Національної поліції, надавачів соціальних послуг, закладів вищої освіти, а також психологи, соціальні педагоги, фахівці в галузі права, представники громадських об’єднань, іноземних неурядових організацій.

12. З метою унеможливлення насильства або жорстокого поводження з дітьми керівник суб’єкта роботи з дітьми та молоддю забезпечує виявлення поведінки дітей, працівників суб’єкта роботи з дітьми та молоддю, яка потенційно може призводити до насильства та жорстокого поводження.

Недопустимою вважається поведінка, що може призводити до порушення права дитини на повагу до її особистості, гідне ставлення.

Індикаторами, які можуть вказувати на потенційні ризики спричинення насильства та жорстокого поводження з дітьми, є використання тону голосу, який може сприйматися як залякування або образа, використання принизливих коментарів стосовно дітей та в присутності дітей, застосування покарань до дитини, а також інші індикатори.

13. З метою унеможливлення ризиків насильства та жорстокого поводження з дитиною працівники суб’єкта роботи з дітьми та молоддю повинні не допускати фізичного контакту з дитиною, якщо він не є необхідним відповідно до змісту заходів або видів діяльності з дитиною.

У разі коли передбачається фізичний контакт з дитиною, який є необхідним відповідно до змісту заходів з дитиною, такий контакт проводиться у присутності не менше однієї повнолітньої особи, крім виконавця, або в приміщенні, що забезпечує можливість вільного доступу інших осіб та не має перешкод для самостійного виходу дитини.

14. Унеможливлення насильства та жорстокого поводження включає регулярне оцінювання ризиків, пов’язаних з насильством та жорстоким поводженням з дітьми, вжиття заходів, необхідних для їх усунення або мінімізації, із забезпеченням подальшого моніторингу та контролю, а також перегляд запроваджених заходів з унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми.

Якщо за результатами розгляду повідомлення:

виявлено ознаки насильства та жорстокого поводження з дитиною, суб’єкт роботи з дітьми та молоддю аналізує причини та умови, які могли сприяти або стати підставою для порушення прав дитини;

не виявлено ознак насильства та жорстокого поводження з дитиною, інформація, викладена в повідомленні, аналізується на предмет наявності ризиків насильства та жорстокого поводження з дитиною та вживаються заходи до унеможливлення настання таких ризиків.

Діяльність щодо виявлення та аналізу ризиків провадиться суб’єктом роботи з дітьми та молоддю із залученням сторін, зокрема дітей.

15. Про невиконання, неналежне виконання суб’єктом роботи з дітьми та молоддю повноважень щодо запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми може бути повідомлено уповноваженій особі (координатору) в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на яких покладено функції щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

СХВАЛЕНО:                                                        ЗАТВЕРДЖУЮ:

Рішенням педагогічної ради                               Завідувач ДНЗ (ясла-дитячий садок) «Сонечко»

від 28.08.2025 протокол №1                                  ___________ Наталія ФЕДОРЕНКО

ПОЛОЖЕННЯ

про запобігання і протидії насильству та жорстокому поводженню

з дітьми в Білопільському дошкільному навчальному закладі  (ясла-садок) «Сонечко» Білопільської міської ради Сумської області

1. Загальні положення.

Дане Положення регулює питання організації захисту дітей від різних форм насильства та жорстокого поводження у Білопільському  дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) «Сонечко» Білопільської міської ради Сумської області (далі – заклад).

Положення розроблено на основі Законів України «Про дошкільну освіту», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про охорону дитинства», «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми» від 06.10.2024 № 3792-IX; Постанов Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті» від 22.08.2018 № 658, «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» від 01.06.2020 № 585, «Про внесення змін до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження» від 28.07.2021 № 775; «Про затвердження Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми» № 658 від 04.06.2025, наказу Міністерства освіти та науки України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими

органами та службами»; наказу Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13.02.2019 № 369/180 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2019 № 333/33304) «Про

затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства», Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.

Метою Положення є створення у закладі безпечного та здорового освітнього середовища, вільного від усіх форм насильства, та забезпечення механізмів виявлення, реагування і профілактики.

1.1.Основні терміни:

безпечне освітнє середовище – сукупність умов у закладі, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;

здорове освітнє середовище – сукупність умов, заходів і правил у закладі, що спрямовані на формування культури здорового способу життя (знань, навичок, здатності та усвідомленої потреби) в усіх учасників освітнього процесу і зміцнення здоров’я здобувачів освіти у безпечному освітньому середовищі, зокрема шляхом організації оптимального розподілу рухової активності, фізичних та інтелектуальних навантажень і відпочинку, психологічного та/або психолого-педагогічного супроводу, формування культури особистої гігієни, здорового харчування, безпекового, екологічного мислення та поведінки, у  тому числі в інформаційному (зокрема цифровому) середовищі, культури діалогу та ненасильницької, безконфліктної комунікації, проведення профілактичних і просвітницьких заходів, застосування ергономічних підходів у створенні освітнього середовища;

жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману,

шантажу чи уразливого стану дитини;

насильство – будь-які умисні діяння, що вчиняються всупереч волі, бажання або без згоди особи та порушують її права, свободи, законні інтереси або перешкоджають виконанню нею визначених законодавством обов’язків;

фізичне насильство – форма насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

психологічне насильство – форма насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

сексуальне насильство – форма насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

економічне насильство – форма насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування,  перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

систематичність – вчинення насильства два і більше разів протягом року; посадова особа – керівник та працівники закладу, у тому числі педагогічні працівники, медичні працівники, тренери та інші працівники, які взаємодіють з дітьми;

булінг (цькування) – психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі з застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків;

мобінг – тип відносин між дітьми, при яких існує група агресорів, які систематично переслідують жертву з метою морального, психологічного, фізичного виключення її з групи, закладу, що включають дорікання лайку, образи;

колектив – група з двох або більше осіб, які об’єднані (організовані) відповідно до законодавства з метою здобуття освіти, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо та не перебувають між собою у трудових відносинах;

програма для дитини або іншої особи, яка вчинила булінг (цькування) – комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки особи, яка вчинила булінг (цькування), формування у неї нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків

програма для дитини або іншої особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком – комплекс заходів, спрямованих на позбавлення емоційної залежності, невпевненості у собі та формування у особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком, здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування

1.2. Основні завдання щодо захисту від різних форм насильства та жорстокого поводження у закладі: формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

унеможливлення насильства, жорстокого поводження з дитиною, її дискримінації за будь-якими ознаками, приниження її честі та гідності;

здійснення аналізу ситуації у закладі (фізичного та емоційно – психологічного середовища);

вироблення офіційної позиції нетерпимості у закладі щодо усіх форм насильства та інформування про неї всіх учасників освітнього процесу;

розроблення правил поведінки для всіх учасників освітнього процесу – вихованців, батьків, педагогічних працівників та інформування про них;

визначення обов’язків та відповідальності учасників освітнього процесу щодо створення та дотримання безпечної поведінки в закладі;

проведення інструктажів всім працівникам закладу.

2. Директору закладу:

затверджує «Положення про запобігання і протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми у закладі дошкільної освіти» з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених Кабінетом Міністрів України, забезпечує його оприлюднення, обов’язкове ознайомлення з ним працівників закладу та здійснює контроль за його виконанням;

розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей;

сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб;

скликає засідання комісії з розгляду випадку насильства та жорстокого поводження з дитиною (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання Повідомлення.

3. Права і обов’язки учасників освітнього процесу у питаннях запобігання

і протидії насильства та жорстокого поводження з дітьми.

3.1. Вихованці закладу:

3.1.1. Мають право на:

безпечне, здорове та інклюзивне чи спеціальне освітнє середовище;

повагу людської гідності;

захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

проходження відповідної програми для осіб, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження;

3.1.2. Зобов’язані:

поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

повідомляти керівництво закладу або педагогічних працівників про факти насильства або жорстокого поводження з дітьми, а також стосовно інших учасників освітнього процесу.

3.2. Працівники закладу:

3.2.1. Мають право на:

захист професійної честі та гідності;

працю у безпечному та здоровому освітньому середовищі;

захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.

3.2.2. Зобов’язані:

сприяти розвитку здібностей вихованців закладу, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я, брати участь у забезпеченні та розвитку безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища;

дотримуватися педагогічної етики;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

не допускати насильства, жорстокого поводження з дитиною, її дискримінації за будь-якими ознаками, приниження її честі та гідності;

у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною:

вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;

за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України;

повідомити директора закладу та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитини, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження;

у разі вчинення жорстокого поводження з дитиною директором закладу – невідкладно повідомити про це засновника закладу освіти та/або уповноважений ним орган (особу).

3.3. Батьки вихованців закладу:

3.3.1 Мають право:

захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси своїх дітей;

отримувати інформацію про діяльність закладу, результати набуття вихованцями компетентностей, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти, результати систематичного внутрішнього моніторингу стану і результатів освітньої діяльності, який дозволяє відстежити прогрес кожного вихованця;

подавати директору закладу (у разі вчинення жорстокого поводження з дитиною директором закладу – засновнику закладу та/або уповноваженому ним органу (особі) усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною, а також стосовно інших учасників освітнього процесу, вимагати невідкладного (протягом однієї доби з моменту надходження) реагування на такі випадки;

отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження , відповідних програм для таких осіб.

3.3.2. Зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля; 

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

сприяти створенню та розвитку в закладі безпечного, здорового та інклюзивного чи спеціального освітнього середовища;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів т культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

4. Відповідальність осіб, причетних до насильства, жорстокого поводження.

4.1. Особи, які вчинили насильство чи жорстокість по відношенню до вихованців закладу притягуються до відповідальності, згідно чинного законодавства.

4.2. Неповідомлення директором закладу уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу – тягне за собою відповідальність, згідно чинного законодавства. (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

5.Прикінцеві положення.

5.1. «Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми» затверджується наказом директора закладу і є обов’язковими до виконання усіма учасниками освітнього процесу.

5.2. Учасники освітнього процесу мають бути ознайомлені з порядком захисту дітей від різних форм насильства та жорстокого поводження у закладі.

5.3. Положення оприлюднюється на веб – сайті закладу.

                                                 Порядок                                                    реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми: нові вимоги до закладу освіти

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2025 №1513 затверджено Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми (далі – Порядок). Цей нормативний акт є стратегічним документом, що встановлює єдиний, чітко регламентований та обов'язковий до виконання алгоритм дій для широкого кола установ, які працюють з дітьми, зокрема й для закладів освіти. Порядок є нормативною основою для розробки кожним суб'єктом відповідного власного внутрішнього положення, яке має не лише визначати невідкладне та ефективне реагування на інцидент, а й стимулювати превентивну роботу в закладі. У цій статті ми підготували огляд ключових норм Порядку, що визначають механізм розгляду випадків та шляхи захисту дитини, яка опинилась в складній життєвій ситуації.

Первинне реагування: невідкладні дії та обов'язки працівників закладу освіти

Від швидкості, злагодженості та правильності дій після виявлення випадку насильства  безпосередньо залежить безпека дитини, можливість надання їй своєчасної допомоги та ефективність подальшого розслідування й притягнення винних до відповідальності. Порядок встановлює чіткий розподіл обов'язків між працівниками та керівництвом закладу освіти:

Обов'язки керівника закладу освіти

На керівника покладається як організаційна, так і оперативно-тактична відповідальність за реагування на випадки насильства:

Загальні організаційні заходи:

• затвердження та оприлюднення внутрішнього положення про запобігання насильству;

• формування складу постійно діючої комісії з розгляду випадків насильства за погодженням зі службою у справах дітей;

• організація систематичного інформування персоналу щодо видів, ознак насильства та порядку реагування;

• забезпечення розгляду усіх заяв та повідомлень про насильство протягом однієї доби з моменту їх надходження.

Дії у разі виявлення ознак насильства:

• Невідкладно, у строк, що не перевищує трьох годин, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції та службу у справах дітей про виявлений випадок, одночасно інформуючи територіальний орган Нацсоцслужби та Державну службу у справах дітей.

• Скликати засідання комісії з розгляду випадку не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення.

Обов'язки працівника закладу освіти

У разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною, будь-який працівник закладу освіти зобов'язаний виконати три невідкладні дії:

• Вжити заходів для припинення насильства чи жорстокого поводження, щоб негайно убезпечити дитину.

• Надати домедичну допомогу (за потреби) та викликати бригаду екстреної медичної допомоги.

• Невідкладно повідомити органи Національної поліції, керівника суб'єкта, а також батьків або законних представників дитини (за винятком випадків, коли вони є ймовірними кривдниками).

Особливі випадки

Порядок передбачає алгоритми дій у нестандартних ситуаціях для унеможливлення конфлікту інтересів та забезпечення безперервності процесу реагування. Якщо підозрюваним у вчиненні насильства є сам керівник закладу освіти, будь-який працівник, батьки чи свідки зобов'язані повідомити про це безпосередньо засновнику установи. У такому випадку засновник перебирає на себе обов'язки керівника щодо повідомлення уповноважених органів та скликання засідання комісії.

У разі тимчасової відсутності керівника (наприклад, через хворобу чи відпустку) всі його обов'язки щодо реагування на випадки насильства, виконує засновник закладу освіти або відповідний орган управління, якому він підпорядковується.

Комісія з розгляду випадків насильства: склад, повноваження та процедура роботи

Комісія з розгляду випадків насильства є ключовим інструментом для об'єктивного, неупередженого та комплексного з'ясування обставин інциденту. Її мета полягає не лише в реагуванні на конкретний випадок, але й у виявленні системних причин, що призвели до нього, та розробці заходів для запобігання насильству в майбутньому.

Порядок встановлює чіткі вимоги до складу комісії:

• Мінімальна кількість: не менше п'яти осіб.

• Обов'язкові представники: працівники закладу освіти (зокрема, практичний психолог та соціальний педагог), а також представники служби у справах дітей, надавача соціальних послуг та уповноваженого підрозділу Національної поліції (за згодою).

• Конфлікт інтересів: до складу комісії не може входити особа, щодо якої надійшло повідомлення про вчинення насильства. Будь-який член комісії зобов'язаний негайно повідомити про наявність конфлікту інтересів.

Для забезпечення ефективної роботи у Порядку чітко визначено ролі членів комісії: 

• Голова комісії – організовує роботу комісії, визначає функціональні обов'язки членів, забезпечує дотримання строків та процедур, визначає порядок денний, моніторить ефективність заходів.

• Секретар комісії – забезпечує підготовку засідань та матеріалів, веде протокол засідання за встановленою формою (Додаток 1 до Порядку). Це основний підсумковий документ внутрішнього розслідування, де фіксується підстава для засідання, список присутніх, хід розгляду справи та, найголовніше, ухвалені рішення. У протоколі деталізуються потреби сторін, рекомендовані соціальні та психологічні послуги, заходи для усунення причин насильства та рекомендації для персоналу і батьків.

• Члени комісії – ознайомлюються з матеріалами, надають пропозиції, беруть участь у голосуванні, виконують доручення голови.

Порядок чітко розмежовує завдання, які має виконати комісія, та права, якими вона наділена для їх виконання:

Завдання комісії:

• Збір інформації щодо обставин випадку (пояснення сторін, свідків).

• Оцінка потреб сторін насильства у соціальних та психолого-педагогічних послугах.

• Надання рекомендацій щодо проходження спеціальних програм для кривдників, потерпілих та свідків.

• Підготовка пропозицій щодо вдосконалення внутрішніх положень про протидію насильству.

• Моніторинг виконання власних рекомендацій.

Права комісії:

• Оцінювати потреби сторін в отриманні послуг та забезпечувати їх надання.

• Рекомендувати проходження корекційних програм.

• Визначати причини, що призвели до насильства, та заходи для їх усунення.

• Надавати рекомендації працівникам суб'єкта та батькам дитини.

Процедура роботи та прийняття рішень

У Порядку чітко регламентована процедура роботи комісії:

• Формат засідань: можуть проводитися очно, дистанційно або у змішаному форматі для забезпечення оперативності.

• Правомочність: засідання є легітимним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини складу комісії.

• Прийняття рішень: рішення ухвалюються відкритим голосуванням більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії.

• Документування: секретар веде протокол засідання , що є основним фіксуючим документом.

• Залучення сторін: до засідання можуть бути залучені батьки (якщо не є кривдниками), свідки та інші особи, які зобов'язані дотримуватися принципу конфіденційності.

• Строки розгляду: загальний строк опрацювання повідомлення комісією та виконання нею своїх завдань не має перевищувати 10 робочих днів.

Особлива увага в Порядку приділяється установам із цілодобовим перебуванням дітей (інтернатні заклади, дитячі будинки тощо), де ризики насильства можуть бути вищими через потенційну ізоляцію та залежністю від персоналу. У документі визначено додаткові вимоги щодо функціонування спеціально облаштованих місць для безпечного та конфіденційного повідомлення про насильство, а також посилені вимоги до строків та процедури інформування уповноважених органів.

Після отримання повідомлення від установи в дію вступає багаторівнева система державних органів, основною метою якої є негайне забезпечення фізичної та психологічної безпеки дитини, надання їй комплексної допомоги та проведення всебічної оцінки ситуації. Важливо, що у разі підтвердження інформації про насильство, забезпечується обов'язкове відсторонення керівника та працівників, підозрюваних у його вчиненні, від виконання обов'язків.

Ключові ресурси підтримки

Порядок не лише детально регламентує дії, але й надає перелік основних гарячих ліній та служб, інформація про які має бути доступною для дітей у закладах освіти:

• Національна гаряча лінія для дітей та молоді – 116 111 або 0 800 500 225

• Урядова гаряча лінія з протидії насильству – 15-47

• Національна поліція – 102

• Система надання безоплатної правничої допомоги – 0 800 213 103

• Гаряча лінія з протидії домашньому насильству – 0 800 500 335 або 116 123

• Лінія довіри Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я» – (093) 795-34-53, (099) 366-63-45, (099) 366-63-58, (093) 795-31-06

• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – 0 800 50 17 20

Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми є комплексним та деталізованим механізмом, що встановлює чітку персональну та інституційну відповідальність на всіх рівнях – від працівника установи до центральних органів виконавчої влади. Він створює єдиний стандарт дій, спрямований на забезпечення найвищих інтересів та безпеки дитини, невідкладне надання їй допомоги та запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Домашнє насильство над дітьми: його види і наслідки. Психолого-педагогічна просвіта батьків 

   Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, результат завжди однаковий: серйозна шкода для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть причина смерті. 

   Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх заміняють, вихова­телями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які завдають шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть вчинятися у формі побиття, катування, штовхання, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, у вигляді укусів і з викорис­танням різних предметів як знарядь бузувірства. Фізичне насильство включає також притягнення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй засобів, що отруюють, або ме­дичних препаратів, які викликають одурманюван­ня (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушити чи втопити дитину. У деяких сім'ях як дисциплінарну міру викори­стовують різні види фізичного покарання - від запотиличників і ляскань до шмагання ременем. Фізичне насильство - це фізичний напад (кату­вання), воно майже завжди супроводжується сло­весними образами і психічною травмою. 

Сексуальне насильство або зваблювання - використання дитини (хлопчика або дівчинки) дорослою людиною або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди. 

Сексуальне насильство включає статеві зно­сини та інші тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення нале­жать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона про це не підозрює: під час роздягання, справ­ляння природних потреб. 

Психічне (емоційне) насильство - пості­йне або періодичне словесне ображання дити­ни, погрози з боку батьків, опікунів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення її в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду належать також постійна неправда, обман дити­ни (в результаті чого вона втрачає довіру до доро­слого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. На жаль, у нашій культурі (нинішній) постійна критика чи ігнорування дитини не розглядається як конкрет­ний вид насильства. Хоча саме психічне (емоційне) насильство-найпоширеніше в сім'ях! 

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати таким проявам: 

замкнутість; 

демонстрація повної відсутності страху;

неврівноважена поведінка; 

агресивність, схильність до нищення й насильства; 

уповільнене мовлення, нездатність вчитися; 

надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; 

уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; 

занизька самооцінка; 

тривожність; 

намагання справити враження людини, що живе в злиднях; 

демонстрація страху перед появою батьків; 

страх фізичного контакту, острах іти додому; 

депресія, прояви само руйнівної поведінки; 

психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); 

нав'язливі страхи (фобії); 

насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот; 

почуття провини за отримання фізичних ушкоджень 

Нехтування інтересами та потребами дитини (депривація) - відсутність залежного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, з огляду на об'єктивні при­чини (бідність психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишання їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків. Зазвичай дитина-жертва страждає одно­часно від кількох видів насильства. Так, інцест (сек­суальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків і довіри в сім'ї, маніпулятивними відносинами, а часто й заляку­ванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побит­тя) й емоційне (погрози вбити або скалічити). Одним із проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли вона ще знаходиться в мате­ринському лоні, тобто від небажаної вагіт­ності Її, котра ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не проявляють турботу про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти з'являються на світ раніше строку вдвічі частіше порівняно з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недо­статню вагу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються. 

Насильство в сім'ї можна класифікувати також за такими ознаками: 

залежно від стратегії кривдника: відкрите і приховане (непряме); 

за часом: те, що відбувається тепер, і те, що сталося в минулому;

 за тривалістю: одноразове чи багаторазове, таке, що триває роками; 

за часом й оточенням: вдома - збоку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; 

на вулиці - з боку дітей чи незнайомих дорослих. 

     Будь-який вид жорстокого (поводження з ді­тьми веде до найрізноманітніших наслідків, але об'єднує їх одне шкода здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. Зі 100 випадків фізичного насильства над дітьми близько 1-2 закінчуються смертю жертви насиль­ства. 

Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб залікувати ці пошкодження, але ще більше часу та зусиль необхідно для щоб залікувати сердечні рани, психіку дитини, котра постраждала від побоїв. Розрізняють найближчі та віддалені наслід­ки жорстокого поводження і неуважного ставлен­ня до дітей. До найближчих наслідків належать фізичні травми, пошкодження, а також рвота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому потрясіння, що розвивається у маленьких дітей, котрих беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зга­даних ознак, у дітей під час цього синдрому з'яв­ляється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні розлади у відповідь на будь-який вид агресій особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у виг­ляді порушень, бажання кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байду­жості. Проте в обох випадках дитина охоплена надзвичайним переживанням страху, тривоги, гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної жалюгідності, неповноцінності. Серед віддалених наслідків жорстокого пово­дження з дітьми виокремлюють порушення фізич­ного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні й емоційні і соціальні наслідки. Розлад фізичного і психічного розвитку. У більшості дітей, котрі живуть у сім'ях, де засто­сування важких фізичних покарань, лайливе слово на адресу дитини і є «методами виховання», або в сім'ях, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у сім'ях батьків-алкоголіків, мають місце ознаки затримки фізичного та нервово-психічного роз­витку. Зарубіжні спеціалісти назвали цей стан дитини «нездатністю до процвітання». Діти, які відчували жорстоке ставлення до себе, часто відстають у зрості, вазі або в одному і в другому від своїх ровесників. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше всміхаються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються «дурні звички»: смоктання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовнішньо діти, які живуть в умовах нехтування їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж ті, які живуть у нормальних умовах: у них припухлі, «заспані» очі, бліде обличчя, розтріпане волосся, неохайний одяг, інші ознаки гігієнічної занедба­ності - педикульоз, висипи на шкірі, неприємний запах від одягу та тіла. Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження. Захворювання можуть мати специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, підчас фізичного насильства мають місце пошко­дження частин тіла та внутрішніх органів різних ступенів тяжкості, переломи кісток. 

Під час сексу­ального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: запалення, інфекційні захворювання геніталій, сифіліс, гоно­рея, СНІД, гострі та хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі зі статевих органів і пря­мої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випа­діння прямої кишки. Незалежно від виду й характеру насильства у дітей можуть спостерігатися різні захворювання, які належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, зумовлені порушенням апетиту. 

Під час емоційного (психічного) насиль­ства нерідко бувають висипи на шкірі, алергічна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства непояснюваний (якщо немає жод­них захворювань органів черевної порожнини і малого тазу) біль внизу живота. Часто у дітей роз­виваються такі нервово-психічні захворювання, як тіки, заїкання, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь. Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства. 

      Практично всі діти, які постраждали від жор­стокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з певними особистісними, емоцій­ними та поведінковими особливостями, що нега­тивно впливають на їхнє подальше життя. Діти, котрі відчули різного роду насильство, самі стають агресивними, їхня агресія найчастіше спрямована на слабших: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність проявляється у грі, часом спалахи їхнього гніву не мають явної причини. Деякі з них, навпаки, надміру пасивні, не можуть себе захистити. І в одному, і в друго­му випадку порушується контакт, спілкування з ровесниками. Занедбані, емоційно депривовані діти, намагаючись у будь-який спосіб привернути увагу до себе, інколи стають вигнанцями у спільноті ровесників, викликають сильне роздра­тування дорослих. Це «емоційно голодні» діти, готові «їсти» без розбору чужу увагу. Тому часто потрапляють у небезпечні ситуації, коли їхній «голод» використовують непорядні люди. Діти, які пережили сексуальне насильство отримують невластиві віку знання про сексуальні стосунки, що часто проявляється у їхній пове­дінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти дошкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, з часом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велику кількість учасників. Найтяжча і найуніверсальніша реакція на будь - яке, а не лише сексуальне насильство - це низь­ка самооцінка, що сприяє збереженню і закріп­ленню психічних розладів, пов'язаних із насиль­ством. Особа з низькою самооцінкою переживає майже постійні почуття провини і сорому. Вона впевнена у власній неповноцінності, в тому, що вона «гірша за всіх». Дитині важко добитися поваги оточення; успіху, її спілкування з одноліт­ками неадекватне. Серед цих дітей спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це проявляється у присту­пах тривоги, безпричинній тузі, почутті самотності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків можуть спостерігатися спроби вчинення самогубства. Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існу­вання, намагаючись знайти вихід зі становища, що склалося, вони і самі можуть стати шантаж­никами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберегти таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих насильників гроші, солодощі, подарунки. Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми. Результат жорстокого поводження з дітьми - подвійна втрата: для жертви і для суспільства. Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них немає зв'язку з дорослими, відсутні необхідні навички спілкування з ровесниками, вони не мають достат­нього рівня знань й ерудиції, щоб завоювати авто­ритету школі і таке інше. Вирішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто пов'язано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та чинити інші протиправні дії. Дівчата нерідко починають займатися про­ституцією, у хлопців може змінитися сексуальна орієнтація. І ті, і інші з часом відчувають труднощі у випадку створення сім'ї, вони не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, позаяк не вирішені їхні власні емоційні проблеми. Будь-який вид насильства формує у дітей такі особистісні та поведінкові особливості, як роблять їх мало привабливими і навіть небезпечними для суспільства. Які ж суспільні втрати від насильства над дітьми? Це, насамперед, втрати людського життя, в результаті вбивств дітей і підлітків, самогубств, які вони здійснюють, це втрата в їхніх особах продуктивних членів суспільства, внаслідок порушення їхнього психічного та фізичного здоров'я, низького освітнього та професійного рівнів, кримінальної поведінки. Це втрата у їх особах батьків, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Врешті-решт, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви а самі часто стають насильниками.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

 та відповідальність осіб причетних до булінгу (цькування)

1.Відповідно до заяви провипадок булінгу (цькування) керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2.Наказом керівника закладу освіти по ЗДО пишеться наказ про створення Комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі директора, педагогічних працівників, психолога та батьків потерпілого, нших зацікавлених осіб.

3.Розглянувши письмову заяву, керівник закладу освіти скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.

4.Комісія протягом однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.

5.За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи протягом однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, Службу у справах дітей.

6.Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу(цькування) реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.

7.У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) іззаявою доорганів Національної поліції України.

8.За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяв провипадки булінгу (цькування)

Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Учасником освітнього процесу (педагогічніпрацівники, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява про випадок цькування.

Зразок заяви

                                                                                                                                                              Завідувачу ДНЗ

                                                                                                                                                                            Власне ім'я ПРІЗВИЩЕ

від кого _____________________

ЗАЯВА

     Доводжу до Вашого відома, що останнім часом моя донька (син), ПІБ, постійно зазнає морального та фізичного тиску з боку ……(ПІБ образника). Прошу терміново розібратися в ситуації що склалася.

       дата                                                                                                                                                                                                   підпис

ПОРЯДОК  

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування)

  Загальні питання 

1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». 

2. Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькуванню). 

3. Заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники та педагогічні працівники закладу та інші особи. 

4. Заявник забезпечує достовірність та повноту наданої інформації. 

5. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: 

Булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Подання заяви про випадки булінгу (цькуванню) 

1. Здобувачі освіти, працівники та педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомляти керівнику закладу. 

2. Розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява). 

3. Заяви, що надійшли на електронну пошту закладу отримує секретар, яка зобов’язана терміново повідомити керівника закладу та відповідальну особу. 

4. Прийом та реєстрацію поданих Заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності –  керівник закладу або його заступник. 

5. Заяви реєструються в окремому журналі реєстрації заяв про випадки булінгу (цькування). 

6. Форма та примірний зміст Заяви оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу. 

7. Датою подання заяв є дата їх прийняття. 

8. Розгляд Заяв здійснює керівник закладу з дотриманням конфіденційності.

Відповідальна особа

1. Відповідальною особою призначається працівник закладу освіти з числа педагогічних працівників.

2. До функцій відповідальної особи відноситься прийом та реєстрація Заяв, повідомлення керівника закладу.

3. Відповідальна особа призначається наказом керівника закладу.

4. Інформація про відповідальну особу та її контактний телефон оприлюднюється на офіційному веб-сайті закладу.

 Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) 

1. За результатами розгляду Заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування випадків булінгу (цькування) із визначенням уповноважених осіб. 

2. З метою розслідування випадків булінгу (цькування) уповноважені особи мають право вимагати письмові пояснення та матеріали у сторін. 

3. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) та скликає засідання. 

4. Комісія створюється наказом керівника закладу. 

5. До складу комісії можуть входити педагогічні працівники (у томі числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші заінтересовані особи. 

6. Комісія у своїй діяльності керується законодавством України та іншими нормативними актами. 

7. Якщо Комісія визначила що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти зобов’язаний повідомити уповноважені органи Національної поліції (ювенальна поліція) та службу у справах дітей. 

8. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого. 

9. Рішення Комісії приймаються більшістю її членів та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

10. Потерпілий чи його/її представник можуть звертатися відразу до уповноважених органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службу у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

Терміни подання та розгляду Заяв

1. Заявники зобов’язані терміново повідомляти керівнику закладу про випадки булінгу (цькування), а також подати Заяву. 

2. Рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб видається протягом  1 робочого дня з дати подання Заяви. 

3. Розслідування випадків булінгу (цькування) уповноваженими особами здійснюється протягом 3  робочих днів з дати видання рішення про проведення розслідування. 

4. За результатами розслідування протягом 1 робочого дня створюється Комісія та призначається її засідання на визначену дату але не пізніше чим через 3 робочих дні після створення Комісії.

                  Алгоритм дій закладу дошкільної освіти                 (ясла-дитячий садок)  «Сонечко» на реагування випадків булінгу

1.       Якщо педагог, інші працівники, батьки чи учасники освітнього процесу стали свідками, то вони мають повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась жертва булінгу чи ні.

2.       Після отримання звернення дитини, відповідна особа інформує керівника закладу освіти у письмовій формі (заява) про випадок булінгу.

3.       Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставини булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то завідувач закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4.       До складу комісії входять: педагоги, психолог, батьки постраждалого та «булера» (за згодою), керівник закладу та інші заінтересовані особи.

5.       У разі якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

6.       За будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.