ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ЇХ ВИЯВЛЕННІ
Сьогодні вибухові пристрої та предмети часто маскують під гаманці, мобільні телефони, мініпрогравачі, дитячі іграшки, авторучки, які поміщені у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишені у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.
Оминайте снаряди, які не розірвалися, вони можуть вибухнути будь-якої миті.
Види вибухових пристроїв:
1. Бойові патрони.
2. Детонатори та запали.
3. Ручні гранати.
4. Протипіхотні міни.
5. Протитанкові міни.
6. Мінометні міни.
7. Касетні боєприпаси.
8. Артилерійські боєприпаси.
9. Авіаційні бомби.
10.Саморобні вибухові пристрої.
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
наближатися до предмета;
пересувати його або брати в руки;
розряджати, кидати, ударяти по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити предмет додому.
При знаходженні вибухонебезпечного пристрою - негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби ДСНС (тел. 101),
Національну поліцію (тел.102);
не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть
спровокувати вибух);
дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.
У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:
одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві, яке захистить від осколків скла та металу;
візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
ВІД ВАШИХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖАТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я!
Насилля над дітьми. Як попередити, захистити дитину?
Сьогодні стрічки новин вражають кількістю негативних повідомлень, зокрема, що стосуються насилля над дітьми, – викрадення, зґвалтування, торгівля дітьми тощо. Це жахливо. Особливу тривогу такі новини наводять на батьків малолітніх дітей. Радимо вам дослухатися до рекомендацій, наведених нижче, аби попередити виникнення будь-яких неприємностей, що можуть статися з неповнолітньою дитиною, котру може спіткати небезпека.
Будьте уважні: викрадачі, щоб заманити дитину, використовують різні способи та методи. Серед найпоширеніших – представитися знайомими батьків і запропонувати дитині відвезти її до мами чи тата на роботу. В інших випадках дитину просять показати кудись дорогу, за допомогу пропонують подарунок або солодощі.
Як попередити, захистити дитину?
– Насамперед не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
– Поясніть дитині, що вона не повинна розмовляти з незнайомими людьми і брати від них що-небудь. Тим більше, не зобов’язана нікого проводжати! У разі, якщо незнайомі кудись ведуть дитину, вона має голосно кричати: «Поліція!», «Швидка!», «Пожежа!», «Я вас не знаю!» тощо, щоб привабити людей на допомогу.
– Встановіть маячок на мобільний телефон дитини, і Ви постійно знатимете, де вона знаходиться у будь-який момент.
– Ваша дитина повинна пам’ятати прізвище/ім’я та адресу проживання, щоб поліція швидше знайшла батьків.
– Придумайте з дитиною кодове слово. Наприклад, «носоріг». Якщо на вулиці навіть хтось із знайомих пропонує відвести додому, він обов’язково повинен знати це кодове слово, інакше потрібно триматися подалі. Кодове слово варто використовувати і тоді, коли є будь-яка інша небезпека. Повідомити телефоном, смс вихователя чи вчителя в школі.
– За можливості не дозволяйте дитині навіть у середній школі самостійно пересуватись вулицею.
– Часто викрадачі є прекрасними психологами, тонко розбираються в дитячій психіці і поведінці. Поясніть дитині, що викрадачі не виглядають як страшні монстри, це звичайнісінькі люди, не чим не відрізняються від інших. При будь-якій спробі незнайомих людей заговорити про щось з дитиною, необхідно розвернутися і бігти туди, де є люди, при цьому кличучи на допомогу. Дитина сама може звертатися до дорослих, якщо загубилася або їй терміново потрібна їхня допомога. Звертатися потрібно до жінок з дітьми, касирам в магазинах, людям у формі.
– Якщо хтось намагається схопити дитину, – потрібно кричати і вириватися. Викрадачі не люблять шум і, скоріше за все, залишать дитину в спокої. Ваш син/дочка повинні розповісти вам про те, що трапилося. Для цього будуйте в родині довірливі стосунки!
– Не пишіть на рюкзаках, речах ім’я дитини, цим можуть скористатися викрадачі: діти схильні довіряти тому, хто назве їх по імені.
– Ваші діти повинні засвоїти: не можна грати в незнайомих місцях, будмайданчиках, пустирях, краще завжди бути в компанії друзів.
– Якщо ваша дитина – учень молодшої школи і має самостійно відвідувати школу, гуртки, нехай гуртується зі своїми однокласниками/однолітками/друзями і йдуть разом, або домовляйтесь з чиєюсь бабусею, нянею, хто кожен день супроводжує свою дитину, і міг би приглянути за вашою.
– Потрібно навчити дитину приховувати той факт, що вона перебуває вдома сам/сама, як в розмові з незнайомими по телефону, так і через двері.
– У великих магазинах домовляйтеся про місця зустрічей, якщо дитина раптом загубиться. Пам’ятайте: при втраті, викраденні дитини важлива кожна хвилина: чим швидше почнуться пошуки, тим вище ймовірність позитивного результату.
Що робити, якщо дитина вже зникла?
Зверніться по допомогу до відділення поліції і залиште заяву про зникнення дитини – пошук починається протягом доби. Звертатися можете вже через 5 хвилин після зникнення дитини. Найефективніше йти до відділення за місцем зникнення або ж викликати патруль (102) просто на місце події. Протягом цього часу залучіть до пошуків дитини якомога більше людей: сусідів, знайомих, співробітників навчального закладу, де вчиться дитина (дитячий садок, школа, вуз), добровольців. Не припиняйте пошуки навіть уночі.
Окрім поліції, надайте максимальний розголос події – всі можливі варіанти соціального зв’язку. Якщо дитина неповнолітня, щодня слідкуйте, щоб геолокація на телефоні дитини була ввімкнена та телефон постійно був заряджений.
Якщо йдете до відділення поліції, відразу візьміть із собою «свіжу» фотокартку, річ, на якій є відбитки дитини, запах. Дайте максимум інформації, а саме – про захворювання дитини, особливі прикмети в зовнішності, особливості ходи, вимови, дані про коло спілкування, розкажіть про підозрілих друзів, знайомих, погані звички дитини і т. д.
Якщо дитина зникла в громадському місці, відразу повідомте про це охорону, адміністрацію організації. Необхідно негайно почати контролювати входи-виходи, перевірити туалети, автостоянки, склади, оголосити по гучному зв’язку про зникнення дитини, розповісти її прикмети. Не можна випускати нікого з дітьми з приміщення – у разі викрадення зовнішність дитини можуть змінити. У транспорті не соромтеся голосно кричати про зникнення дитини.
Коли дитину знайдено, не накидайтеся на неї з докорами, адже вона сама дуже налякана і перебуває в стані великого емоційного стресу. Найголовніше – застерігайте дитину, а не залякуйте її, інакше вона боятиметься всіх людей.
Ознаки виявлення випадків домашнього насильства
У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.
Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:
Ознаками психологічного насильства є:
замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
неврівноважена поведінка;
агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;
уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
занижене самооцінювання, наявність почуття провини;
швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
схильність до «мандрів», бродяжництва;
депресивні розлади;
спроби самогубства;
вживання алкоголю, наркотичних речовин;
наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;
приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;
інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.
Ознаками фізичного насильства можуть бути:
розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей;
носити одяг, що не відповідає сезону);
зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;
рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;
рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
сліди від укусів;
опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.
Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:
постійне голодування через нестачу їжі;
вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
пропуски занять у школі;
втомлений і хворобливий вигляд;
загальна занедбаність;
нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;
залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;
відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;
у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
дитина жебракує, втікає з дому;
відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.
Ознаками сексуального насильства можуть бути:
знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
захворювання, що передаються статевим шляхом;
синдром «брудного тіла»;
уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;
дитяча або підліткова проституція;
рання вагітність;
вчинення сексуальних злочинів;
сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;
створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
відмова від гігієнічного догляду за собою;
нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;
страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;
синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.
Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:
не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);
під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин;
наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;
не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;
не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я;
жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
не забезпечують дитину кишеньковими коштами;
перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.
Діти мають:
знижену здатність контролювати свою поведінку;
демонстративну хоробрість;
агресію стосовно інших дітей або дорослих;
ознаки бродяжницва;
бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.
Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких
слід звернутися у випадку домашнього насильства
Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:
До територіального органу поліції або за телефоном 102.
До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
До близької людини.
На телефони «Гарячих ліній».
Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»
Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «На Страда-Україна»:
0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)
Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.
Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.
Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):
116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів), 0-800-500-225 та 116-111
Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044) 255-64-50
Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:
Зателефонувавши за номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
правові консультації;
зв ’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби з в ‘язку.
Служби підтримки постраждалих осіб:
центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
притулки для дітей;
центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
центри соціально-психологічної допомоги;
територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Про здоровий спосіб життя, як зберегти своє здоров'я
Ніхто не хоче хворіти. Адже хвороба — це, як мінімум, клопоти й витрати. Ви не тільки погано почуваєтесь, але й не можете працювати або вчитись, заробляти гроші чи дбати про свою сім’ю. Можливо, комусь навіть треба за вами доглядати, а вам — платити чималі гроші за медикаменти й лікування.
Недарма кажуть: профілактика краща за лікування. Хоча деяких хвороб не уникнути, ви можете багато зробити для того, щоб сповільнити розвиток захворювання чи взагалі йому запобігти. Кілька порад котрі допомагають поліпшити здоров’я.
ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ ГІГІЄНИ
Один з найефективніших способів уникнути хвороб і запобігти їх поширенню — це мити руки. Дуже легко підхопити інфекційну недугу, якщо просто потерти ніс або очі руками, на яких є збудники інфекції. Тож найкращий захист від інфекції — це регулярне миття рук. Миючи руки, можна запобігти поширенню навіть смертельної лихоманки Ебола.
У деяких випадках, щоб не захворіти і не заразити інших, мити руки вкрай важливо. Ось коли це слід робити:
• Після того як повернулись з вулиці.
• Після користування туалетом.
• Після того як ви поміняли дитині пелюшки або допомогли їй сходити в туалет.
• До і після обробки рани чи порізу.
• До і після контакту з хворим.
• Перед тим як готувати, подавати на стіл та споживати їжу.
• Після чхання, кашляння та сякання носа.
• Після контакту з тваринами чи їхнім послідом.
• Після контакту зі сміттям.
Переконайтесь у тому, що ви миєте руки належно. Як показують дослідження, багато людей після користування громадським туалетом не миють рук або миють їх неправильно. Як треба мити руки?
- Намочіть руки у чистій проточній воді та намильте їх.
- Потріть руки, щоб утворилася мильна піна. Не забудьте помити нігті, великі пальці, тильні боки рук та ділянки між пальцями.
- Тріть руки принаймні 20 секунд.
- Сполосніть руки в чистій проточній воді.
- Витріть руки чистим рушником або паперовою серветкою.
Ці заходи, хоча й прості, можуть відвернути хворобу і зберегти життя.
СЛІДКУЙТЕ ЗА ТИМ, ЩО ЇСТЕ
Хороше здоров’я неможливе без здорового і збалансованого харчування. Поміркуйте, чи не варто вам обмежити споживання солі, жирів і цукру та зменшити порції їжі. Урізноманітніть свій раціон і включіть у нього фрукти та овочі. Купуйте крупи, пластівці, хліб та макарони, виготовлені з цільного зерна. Вони містять більше поживних речовин та клітковини, ніж продукти зі шліфованого зерна. Якщо говорити про білки, споживайте невеликі порції нежирного м’яса. Намагайтесь кілька разів на тиждень їсти рибу. У деяких країнах можна також знайти продукти рослинного походження, багаті на білки.
Якщо споживати надто багато цукру і твердих жирів, то можна набрати зайвої ваги. Щоб цього не сталося, пийте воду замість солодких напоїв. Замініть калорійні десерти фруктами. Обмежте споживання твердих жирів, яких багато у ковбасі, м’ясі, маслі, сирі, тортах та печиві. Коли готуєте їжу, замість твердих жирів використовуйте олії, які є більш корисними.
Високий вміст солі у їжі може піднімати кров’яний тиск до небезпечного рівня, адже сіль містить натрій. Якщо у вас проблеми з тиском, то, купуючи продукти, перевіряйте вміст натрію (його вказують на упаковці). Щоб додати страві смаку, замініть сіль іншими спеціями.
Окрім того, що ви їсте, важливе і те, скільки ви їсте. Не їжте після того, як ви відчули ситість.
Велику загрозу для здоров’я становлять харчові отруєння. Будь-яка їжа може стати отрутою, якщо її неправильно готувати або зберігати. За даними ВООЗ, щороку мільйони людей захворюють через споживання небезпечних харчових продуктів. У більшості випадків хвороба минає без серйозних наслідків, але для декого отруєння закінчується смертю. Як звести до мінімуму ризик отруєння?
Ретельно мийте овочі перед приготуванням, адже їх можуть вирощувати на землі, удобреній гноєм.
Перш ніж щось готувати, мийте гарячою водою з милом руки, посуд, робочі поверхні, кухонні дошки та інше приладдя.
Аби уникнути передачі інфекції, ніколи не кладіть їжу на поверхню чи тарілку, на яких перед тим лежали сирі яйця, м’ясо чи риба. Спочатку помийте цю поверхню або тарілку.
Готуйте їжу при належній температурі. Їжу, котра швидко псується, якнайскоріше ставте у холодильник, якщо не плануєте споживати її найближчим часом.
Викидайте харчі, які швидко псуються, якщо вони стояли більше двох годин при кімнатній температурі або більше години при температурі понад 32 градуси за Цельсієм.
БУДЬТЕ ФІЗИЧНО АКТИВНИМИ
Щоб добре почуватись, усім нам, незалежно від віку, слід бути фізично активними. Сьогодні багато людей мало рухається. Чому фізичні вправи такі важливі?
Фізична активність допоможе Вам:
- Мати хороший сон.
- Зберігати рухливість.
- Не втрачати міцності кісток та м’язів.
- Схуднути або підтримувати нормальну вагу.
- Зменшити ймовірність депресії.
- Знизити ризик передчасної смерті.
Якщо ж ви ведете малорухливий спосіб життя, то у вас збільшується ризик: серцевих хвороб, діабету другого типу, високого кров’яного тиску, високого рівня холестерину, інсульту.
Перш ніж зайнятись якимсь видом фізичної активності, візьміть до уваги свій вік та стан здоров’я. Не завадило б порадитись з лікарем. На думку багатьох фахівців, діти і підлітки повинні займатись помірними чи інтенсивними вправами принаймні 60 хвилин щодня. Дорослим слід щотижня займатись дві з половиною години помірними вправами або ж 75 хвилин інтенсивними вправами.
Оберіть заняття, котре приносить вам задоволення. Це може бути баскетбол, теніс, футбол, швидка ходьба, їзда на велосипеді, садівництво, рубання дров, плавання, веслування, біг чи будь-яке інше аеробне навантаження. Як визначити, які вправи є помірними, а які — інтенсивними? Зазвичай під час виконання помірних вправ людина пітніє, а під час виконання інтенсивних вправ їй важко вести розмову.
ЗАБЕЗПЕЧТЕ СЕБЕ ХОРОШИМ СНОМ
Потреба у сні в різних людей неоднакова. Більшість новонароджених сплять 16—18 годин на день; діти, які починають ходити,— близько 14 годин, а дошкільнята — коло 11—12. Діти молодшого шкільного віку потребують принаймні 10 годин сну, підлітки — приблизно 9—10 годин, а дорослі — від 7 до 8 годин.
Не варто нехтувати належним нічним відпочинком. Повноцінний сон важливий для:
- Росту і розвитку дітей та підлітків.
- Здатності вчитися і запам’ятовувати нову інформацію.
- Належного гормонального балансу, який впливає на обмін речовин і вагу.
- Здоров’я серцево-судинної системи.
- Запобігання хворобам.
Брак сну вважається одним з чинників, які призводять до ожиріння, депресії, хвороб серця, діабету і нещасних випадків. З огляду на це було б мудро приділяти сну достатньо часу.
А як вам бути, коли бачите, що у вас проблеми зі сном?
- Старайтесь лягати спати і вставати у той самий час.
- Подбайте, щоб у вашій спальні було тихо, темно й затишно. У ній не має бути ані надто гаряче, ані надто холодно.
- Коли ви у ліжку, не дивіться телевізор і не користуйтесь електронними пристроями.
- Подбайте, щоб ваше ліжко було максимально зручним.
- Не споживайте перед сном калорійної їжі, кофеїну та алкоголю.
- Якщо ви дотримуєтесь усіх цих порад, але й далі страждаєте від безсоння чи маєте інші розлади сну, як-от надмірну сонливість удень чи проблеми з диханням під час сну, то варто звернутись до досвідченого спеціаліста.