Літературний музей Тараса Шевченка

Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад тридцять малярських і графічних автопортретів, у яких передав свої думки, почуття, переживання майже за два десятиліття.

Тарас Григорович відобразив себе в різні пори життя, у різних настроях і переживаннях, але неодмінно із психологічною наснаженістю. В автопортретах митця всіх періодів творчості – від юнака байронівського настрою й зовнішності, до вистражданого, але незламного чоловіка середніх літ – криється велика сила типізації. Його автопортрети пов'язані з певними віхами в житті митця.

Найперший із тепер відомих автопортретів виконано на початку 1840 року в Петербурзі.

Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. В автопортреті художник не стільки пізнає риси свого обличчя, скільки створює свій образ. Саме так зображували себе художники-романтики: різкий порух голови, трагічний вигин брів, аристократично пов’язана хустка на шиї. Але зображення ускладнюється важким ракурсом -профілем. Вся увага глядачів концентрується на обличчі портретованого. Лінія погляду посилюється лінією плеча. Фон полотна та одяг витримано в оливково-зеленому кольорі. З якого б боку ви не дивилися на портрет – все одно він дивиться зверху вниз. Це погляд не з висока, а з високості (такий використано прийом мистецтва).

Т.Г.Шевченко. Автопортрет. [1840, січень – лютий. С.-Петербург].

Полотно, олія.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет.

[Нижній Новгород]. [Не пізніше 28.XI] 1857.

Тонований папір, італійський та білий олівець.

Справа внизу італійським олівцем авторська дата і монограма: 1857 Ш. Внизу під портретом чорнилом рукою Шевченка напис: Михайлу Семеновичу Щепкину, напамять 24 декабря 1857 года отъ Тараса Шевченка.

Дарчий напис зроблено на згадку про день приїзду Щепкіна до Шевченка у Нижній Новгород.

Очевидно, саме цей портрет подарував Шевченко Щепкіну.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет. [Орськ]. [23.VI – XII 1847].

Папір, олівець

З автопортретів, виконаних під час перебування в Аральській експедиції (1848—1849), до нас дійшов лише один, що його художник незабаром подарував Аркадію Венгжиновському в Оренбурзі.

Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив в експедиції: звичайному цивільному пальті та світлому кашкеті з великим козирком. На обличчі — сліди втоми від нелегких мандрів.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет. [Оренбург]. [Не пізніше 29.ХІІ 1849]. Папір, сепія.

Доля намальованого під час Аральської експедиції автопортрета, надісланого Варварі Рєпніній 14 листопада 1849, через три тижні після повернення з Оренбурга, невідома.

Автопортрет (папір, туш, перо, 22.7 × 18.4, приватна збірка, Москва).

Автопортрет написаний в Яготині 23 — 26 вересня 1843 і подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна», зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет з свічкою.

[Не раніше VI] 1860. Папір

У цьому автопортреті привертає увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об'єднаних шаром акватини, художник показав як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельовано прозорими перехресними штрихами, а вбрання зображено сіткою паралельних ліній, що імітують манери класичної гравюри різцем.

Перший автопортрет — у темному костюмі (папір, офорт, 16.4 × 12.3, створений за фотографією кінця 1850-их рр.) — виконано не пізніше 14 березня 1860.

Більшість автопортретів, створених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користувався фотографіями.

Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах Шевченка не було: у них і сум, і ніжність, і тепле співчуття.

Автопортрети, які Шевченко писав протягом усього творчого життя, відображають не тільки еволюцію його художньої майстерності, а й психологічні метаморфози (зміни), що відбувалися з ним під впливом життєвих обставин. Багато з них не дійшли до нашого часу й відомі лише з листування художника чи спогадів його сучасників. Примітно, що всі автопортрети дуже реалістичні, Т. Шевченко не намагається подати себе кращим, величнішим, ніж він був у житті.