1.Артикуляторно-акустична, в основі якої перебуває відображення неправильної вимови на письмі, опора на неправильне вимовляння. Вона виявляється в замінах і пропусках звуків в усному мовленні й відповідних букв — на письмі.
2.Акустична дисграфія — на основі порушення і диференціації фонем. Вона виявляється в замінах букв, що відповідають фонетично близьким звукам у разі правильної вимови. Найчастіше змінюються букви, що означають звуки:
▪ африкати й компоненти, що входять до їх складу.
Цей вид дисграфії найчастіше спостерігається серед молодших школярів.
3.Дисграфія на основі порушення мовного аналізу й синтезу. Цей вид дисграфії проявляється у викривленні структури слова й речення. Найбільш характерними помилками є: пропуски голосних; перестановка та дописування букв; пропуски й дописування та перестановка складів; написання слів разом (прийменники разом, зі словами); окреме написання частин слова.
4.Оптична дисграфія, що пов’язана з розвитком зорового гнозису, аналізу та синтезу просторових уявлень і виявляється в замінах і спотворенні букв на письмі. У практиці оптична дисграфія зустрічається як самостійне порушення, але найчастіше — у поєднанні з іншими видами дисграфії. Замінюються букви:
• які складаються з однакових елементів, що по-різному розміщуються в просторі (в - д);
• які містять однакові елементи, але відрізняються додатковими (и — ш, п —п);
• дзеркальне письмо (букви с);
• пропуски елементів з’єднання букв (ау — а/, ил — ш).
5.Аграматична дисграфія, що пов’язана з недорозвитком граматичної будови мовлення, морфологічних та синтаксичних узагальнень.
Для аграматичної дисграфії характерними є:
▪порущення грамматичного зв’язку слів у реченні (керування та узгодження);
▪неадекватне використання слів;
▪розлади норм словотворення й граматичної словозміни.