Сучасна школа потребує від дітей, які приходять до першого класу, не стільки суми знань та умінь, скільки здатності до дій у розумовому плані, до аналізу та узагальнення взагалі, у мовленні зокрема.

На основі психолого-педагогічних досліджень вчених (Д.Б.Ельконін, Л.Є.Журова, Н.С.Варенцова, Г.А.Тумакова) були сформульовані та структуризовані завдання програми «Від звука до букви. Навчання дошкільників елементів грамоти». Це система формування у дітей первинних лінгвістичних уявлень, розуміння того, що таке звук, слово, речення, як вони будуються. І все це вже у дошкільному віці.

З перших днів у школі така робота продовжується. На цій основі згодом учні навчаються читання та письма.

Отже, усвідомлення звукового складу слова і словесного складу речення сприяє опануванню школярами грамоти і, головне, - закладає основи нового ставлення до мови, свідомого оперування нею, що є важливою передумовою успішного шкільного навчання взагалі та грамотного письма зокрема.

Без достатньо розвиненого фонематичного слуху неможливо навчити дитину писати без помилок. В акті письма прослідковується злагоджена послідовна робота кількох аналізаторів. Для запису слова необхідно здійснити послідовний звуковий аналіз і фонематичну ідентифікацію

Таким чином, мовно-слуховий аналізатор відповідає за виокремлення фонем у мовленнєвому потоці. Фонема, у свою чергу, завдяки мовно-руховому аналізатору трансформується в артикулему (ми вимовляємо кожен звук слова послідовно). Зоровий аналізатор відповідає за відбір графічних символів – графем (букв). Руховий аналізатор, у свою чергу, переводить графему в кінему (сукупність і послідовність писемних рухів), що дозволяє написати почуте.

Порушення у злагодженій роботі аналізаторів або в якості виконання функцій певним аналізатором призводить до наявності стійких помилок, не пов’язаних зі знанням та використанням граматичних правил. Такі специфічні розлади письма називають «дисграфією».

Перш за все, дисграфія спостерігається у дітей з вадами звуковимови (пишу, як говорю), або у дітей, які нещодавно позбавились таких вад. Ось чому так важливо сформувати правильну звукову структуру не менш, ніж за рік до початку навчання в школі, і продовжувати роботу над правильною артикуляцією під час навчання грамоти. А деяким дітям доводиться відвідувати заняття логопеда.

Помилки, до яких призводить несформованість фонематичних процесів, - це заміни букв (на позначення голосних звуків між собою, дзвінких, глухих приголосних, африкатів між собою, та із свистячими та шиплячими приголосними (ч – ц, с, т ш; ц – т, с, з; щ – с, ч, ц, ш), твердих, м’яких приголосних, пропуск букв.

Усе це свідчить про те, що в учнів недостатньо розвинений фонематичний слух, недостатньо приділялось уваги цьому питанню до школи та в період навчання грамоти. З деякими учнями корекційна робота не є зайвою і в 2 – 4 класах.

Заняття на формування фонематичного слуху доцільно проводити у формі дидактичної гри чи вправ з елементами гри. За допомогою розважальних моментів підтримується стійкий інтерес до таких занять, бажання пізнавати нове та засвоювати знання та уміння.

Робота розпочинається з розпізнавання та диференціацію різних і близьких за звучанням не мовленнєвих звуків.

Далі проводиться робота безпосередньо з фонемами. І починається вона з визначення першого та останнього звука в слові.

Пропоную такі ігри-вправи.

1.«Лісова пригода».

Вовк з’їв початок усіх слів. Допоможемо їм, доповнити перші звуки у словах:

(б)ілка, (в)едмідь, (л)исиця, (с)осна, (с)орока, …

2. «Добери пару».

Зміни перший звук таким чином, щоб утворилось нове слово.

Корона – ворона;

бак – рак, мак, лак, так;

порт – торт, сорт, корт;

бік – пік, сік, тік.

3. «Подарунок мамі».

Дібрати до імені картку із зображенням предмета, що починаються на такий самий звук.

Ані – айстру, Олі – обруч, Ірі – іриси, …

4. «Відгадай колір»

Відгадай за першим звуком цього слова, якого кольору олівець учитель тримає в руці за спиною.

З(елений), ж…, ч…, к…, о…, р…

5. «Горлечко болить»

Вимовити перший звук учитель жестом вказує на предмет) лише губами, а останні звуки промовити вголос. Або вимовити все слово губами, лише останній звук – уголос.

(П)арта, (д)ошка, (с)тіна …

(Кі)т, (пе)с, (лі)с …

Найбільше труднощів у дітей викликає виділення у словах голосних звуків. робота щодо визначення та розрізнення голосних звуків сприяє попередженню деяких дисграфічних помилок у майбутньому: пропуску голосних, пропуску чи повторенню складів у словах під час письма.

Для роботи з голосними звуками пропонуються такі вправи та ігри.

1. «Озерніться навколо»

А) У яких назвах предметів звучить [а], [о], [у]…?

Б) За сюжетним малюнком показати предмети, у назвах яких міститься заданий голосний звук.

В) Показати частини тіла, у назвах яких є заданий голосний звук.

Г) Дібрати слова, де був би лише один голосний звук, і назвати його (сік, рот, бант, ніж, вуж, кит, пень).

Виникає потреба попрацювати і над розрізненням голосних першого і другого рядів (а – я, е – є, у – ю, і – ї), особливо коли голосний другого ряду знаходиться у позиції після приголосного, і, позначаючи голосний першого ряду, свідчить про пом’якшену вимову приголосного (ля, ню, сє).

Тут доцільними є такі вправи.

1.Аналітичне читання складів.

Ря ся тя дя зя ля ня

Рю сю тю дю зю лю ню

Рє сє тє дє зє лє нє

2.Читання складових пар

Ла – ля са – ся зу – зю

Ра – ря да – дю зе – зє

Ца – ця не – нє су – сю

3.Вставити букви «А – Я»

Св…то, шп…к, од…г, с…дь …

Іноді у дітей виникають проблеми з позначенням м’якості приголосних на письмі, спричинені тим, що вони не розрізняють м’яких і твердих приголосних звуків в усному мовленні.

Рекомендую вправи та ігри.

1. «Пісенька насоса»

Великий насос накачує шину у машини: «С – с – с – с» (твердо).

Маленький – у велосипеда: «Сь – сь – сь – сь» (м’яко).

2. «Звуки – брати»

А) Старший – твердий, молодший – м’який. Дібрати пару до слова.

Сон – сів двері – дірка

Там – тінь лапа – лялька

Замок – зірка низ – Ніна

Б) Додаючи в кінці кожного слова звуки [л] або [лʹ], здогадатися, яке слово задумали.

Сті…, мі…, сі…, ба…, вокза…, дяте…, бі…, ро…

В) Із пари слів повторити те, де перший приголосний пом’якшений.

Радий – рядно пилка – півень

Пиріг – пір’я дядько – Даша

Лак – лякати кінь – кинув

що змінилося у вимові. Скільки звуків? Скільки букв?

Т (ть), с (сь), н(нь), л (ль)…

Розвиток фонематичного слуху – один із найважливіших шляхів усунення дисграфії. Але не менш важливим є опанування дітьми орфоепічних норм літературної мови, оскільки в українській мові один з основних принципів правопису – фонетичний (як чую, так і пишу).

Для того щоб правильно собі продиктувати, потрібно навчитись правильно вимовляти слова українською мовою.

В опануванні орфоепічних норм літературної мови важливу роль відіграють такі фактори, як зорова та слухова пам’ять. Давно помічено, що діти, які багато читають, грамотніші, тому краще володіють мовою, ніж ті, хто недостатньо читає.

Очі дитини «фотографують» слова, залишаючи їх у зоровій пам’яті. Для посилення зорової пам’яті потрібно більше вдивлятися в слова, у їх написання.

Кілька вправ допоможуть розвинути зорову пам’ять.

*Прочитай подані слова (речення, текст), визнач у написанні їх «небезпечні» місця, (орфограми).

*Пиши під диктовку, роблячи пропуски на місці орфограм, написання яких ти не вивчив.

*Під час запису тексту познач всі орфограми, що зустрілися в словах (підкресли).

Важливо розвивати у дитини і слухову пам’ять. Щойно дитина починає чітко промовляти слова, до роботи долучаються вуха. Вони задіють слухову пам’ять, і дитина запам’ятовує, як звучать правильно написані слова (коли сама читає вголос), як звучать слова, вимовлені логопедом, учителем, вихователем групи подовженого дня.

Вихователі та вчителі мають у повсякденному спілкуванні з дитиною вправляти її у вимові нових слів, виправляти (систематично) помилки у її мовленні. Тільки така кропітка повсякденна робота дасть позитивний результат.