Методична скарбничка

Консультація для педагів "Емоційна сфера дошкільників та особливості їхнього спілкування з дорослими та однолітками" 

Важливим показником емоційно-соціаль­ного розвитку дошкільника, його повноцінного особистісного зростання є відповідність пере­живань реальним життєвим подіям та ситуаці­ям. Завдання педагогів — окультурити соціальні почуття як щодо їхнього активного прояву, так і вміння стримувати імпульсивні поривання. Пе­дагогічні зусилля спрямовують на ознайомлення дітей дошкільного віку з абеткою людських емо­цій, розвиток культури виявлення почуттів, адек­ватної реакції на життєві події.  Потрібно організувати роботу в трьох напря­мах розвитку емоційної сфери, що зумовлюють гармонійне особистісне зростання дошкільника:

•   розвиток уміння розпізнавати основні емоції за характерними зовнішніми ознаками (від загаль­ного до тонко диференційованого сприймання; визначення емоційних станів, переживань як своїх, так й інших людей);

•   освоєння, розширення та збагачення репер­туару соціальних форм вияву своїх почуттів, що свідчить про поступовий розвиток соціальних емоцій;

•   освоєння елементарних форм вербалізації власних переживань, настрою, стану та аналіз чинників, що їх викликали.

Для педагога важливо наповнювати життя дитини в дошкільному закладі психологічни­ми ситуаціями, у яких знання про моральні (або інші) норми емоційно проживатимуться. Діти отримують потрібну інформацію та досвід про­живання емоцій для того, щоб створити свій власний «емоційний фонд», за допомогою яко­го зможуть орієнтуватись у власних почуттях та почуттях оточення. Вони зможуть зрозуміти по­діл емоційних проявів на негативні та позитивні, вчитимуться розпізнавати різницю між почуття­ми та вчинками. Діти усвідомлять, що немає по­ганих почуттів, є погані вчинки.

    Основною формою роботи з дошкільнятами є курс спеціальних занять, метою яких є емоційне втілення дитини в заданий образ, ототожнення з ним, імітація різних емоційних станів. В якості основних типів педагогічного регулювання емоційного розвитку дітей на заняттях можна виділити навчально - коригуючий, направлено - коригуючий і напрямний типи.

1. Навчально - коригуючий тип регулювання характеризується такими рисами:  

·        орієнтацією на розвиток у дошкільнят виразної моторики - уміння активно передавати емоційні стани за допомогою міміки, пантоміміки; прагненням педагога допомогти дітям в оволодінні умінням розуміти власні емоційні стани, визначати різні емоції дорослих і дітей, виражені в міміці, пантоміма, інтонації мовлення;

·        використанням педагогом групових та індивідуальних бесід про засоби емоційної виразності образу в музиці, літературі, фотографії, книжкової ілюстрації;

·        вибором доступних для дітей видів діяльності: ігри, імітації, малювання;

·        демонстрацією мімічних, пантомімічна, інтонаційних засобів втілення образу;

·        внесенням поправок в процес виконання дитиною дій.

2. Направлено - коригуючий тип відрізняється:

·        орієнтацією педагога на розвиток у дітей усвідомленого включення в процес імітації, вибору засобів досягнення виразності образу;

·        стимулюванням самостійного пошуку виразних засобів передачі образу;

·       спрямованістю участі дорослого на розвиток уміння аналізувати невербальні засоби емоційного втілення, використані самою дитиною та іншими дітьми.

3. Для напрямного типу педагогічного регулювання характерні:

·        орієнтація на розвиток у кожної дитини індивідуальних способів емоційного самовираження в ігровій діяльності;

·        стимулювання творчості та ініціативності дитини.

Організація спеціальних занять щодо озна­йомлення дошкільнят із емоційною сферою пе­редбачає розподіл на підгрупи. Бажано, щоб їхній склад не був постійно сталим, тоді діти матимуть більш широкі й різноманітні можливості взаємо­дії між собою. Важливою умовою ефективного проведення таких занять є добровільна участь у них дітей.

    Провідним методом корекції емоційних порушень у дошкільному віці є імітація дітьми різних емоційних станів. Значимість даного методу обумовлена рядом особливостей:

1) активні мімічні і пантомімічні прояви допомагають запобігати переростання деяких емоцій в патологію;

 2) завдяки роботі м'язів обличчя і тіла забезпечується активна розрядка емоцій;

3) у дітей при довільному відтворенні виразних рухів відбувається пожвавлення відповідних емоцій і можуть виникати яскраві спогади про пережиті раніше переживання, що дозволяє знайти першопричину нервового напруження дитини і нівелювати її реальні страхи;

 4) імітація здійснює функцію «початкового, вихідного орієнтування, що розвивається у суб'єкта в проблемних областях, найбільш значущих на даній конкретній ступені онтогенезу».  У зв'язку з тим, що дошкільний вік є сензитивним періодом для розвитку емоційної сфери, імітація дітьми емоційних станів сприяє розширенню їх системи знань про емоції, дає можливість наочно переконатися в тому, що різні настрої, переживання виражаються в конкретних позах, жестах, міміці, рухах. Ці знання дозволяють дошкільнятам грамотніше орієнтуватися у власних емоційних станах і емоціях оточуючих;

5) імітація емоційних станів дозволяє не тільки розширити уявлення дітей про емоції, вміння їх диференціювати і розуміти, але й активізувати емоційний словник дошкільників, так як при освоєнні значення слів, що позначають емоції, діти виділяють не істотні ознаки, на основі яких формуються видові узагальнення, а ситуацію, в якій ця емоція виникла, свої дії в ній, емоційні переживання;

6) імітація емоційних станів сприяє розвитку стійкості, концентрації, переключення уваги, дозволяє довільно змінювати м'язовий тонус, що формує у дітей довільну регуляцію поведінки;

7) імітація виконує важливу функцію в соціально-емоційному розвитку дошкільника: за допомогою імітації будується образ іншої особи і, одночасно, будується і поглиблюється уявлення дитини про самому себе.

   У теорії соціального навчання імітація розглядається як «ключовий процес соціалізації, як спосіб оволодіння дитиною поведінки, адекватної, схваленої в її соціальному оточенні».

Таким чином, імітація дітьми різних емоційних станів впливає на їх самопочуття, створюючи певний емоційний настрій, сприяє розвитку психомоторики, довільної регуляції поведінки, тобто є основним методом корекції емоційних порушень у дошкільному віці.

 Працюючи з емоційним світом дитини педа­гогам потрібно дотримуватись правильної стра­тегії поведінки.                          

Стратегія поведінки педагога

Обираючи спосіб впливу на дитину, педагог по­винен:

·        Усвідомлювати, що емоції - провідний психіч­ний процес у дошкільному віці, місток, який з'єднує внутрішній світ дитини із зовнішніми подіями.

·        Позитивно оцінювати емоційність як даро­вану дитині природою чутливість.

·        Ураховувати індивідуальні особливості емо­ційної сфери кожної дитини (вразливість, глиби­ну почуттів, стійкість станів, емоційний досвід).

·        Розрізняти прояви емоційного неблагополуччя: хворобливу подразливість, депресивні стани, страхи, фобії, неврози, тривожність, швид­ку втомлюваність нервової системи.

·        Розуміти походження різних форм емоцій­ного неблагополуччя дитини, серйозно до них ставитися. Не звинувачувати малюка в них, не докоряти батькам.

·        Добирати індивідуальний підхід до емоцій­но неблагополучних дітей.

·        Спонукати дітей щоденно фіксувати свій емоційний стан, за допомогою відповідних по­значок та пояснювати його.

·        Залучати родину до вказаного напряму пе­дагогічної діяльності. Із допомогою оцінних суд­жень підносити її до рангу найбільш значущих для повноцінного розвитку дитини.

·        Включати напрям роботи, пов'язаний із ви­хованням у дошкільників емоційної культури, до плану своєї роботи. Використовувати різні фор­ми діяльності: образотворчу (навчати переда­вати стан кольором, формами, лініями, компо­зицією); музичну (вправляти в ідентифікуванні мелодії з тим чи іншим переживанням людини); літературну (складати розповіді про різні люд­ські стани й настрої, наприклад про здивованого хлопчика, радісну матусю, сердиту сусідку тощо).

·        Під час оцінки результатів діяльності ди­тини, особливо навчальної, враховувати її емо­ційний стан, наявність чи відсутність інтересу до певного виду роботи, ставлення до конкретного дорослого як до носія вимог та експерта досяг­нень. 

       Отже, виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, оскільки емоційне ставлення до навколишнього світу зумовлює цілі, на досягнення яких будуть використані набуті дитиною знання та вміння.  Здатність до емоційних переживань проявляється одразу після появи дитини на світ, а період дошкільного дитинства вважають "золотим віком" емоційного життя. Протягом перших шести років закладається основа розвитку емоційно-почуттєвої сфери людини, що є запорукою її нормального психічного розвитку, гарантії зростання гармонійної  особистості

      Для повноцінного емоційно-ціннісного розвит­ку дошкільнят педагогам варто знати не тільки ін­дивідуальні особливості розвитку кожної дитини, а й те, на що саме потрібно звертати увагу в кож­ному віковому періоді. 

      Процес усунення відхилень у емоційній сфері дошкільника важкий і тривалий. Однак систематична всебічна робота в цьому напрямку дає позитивні зрушення. Розвиваючи дитячі емоції, створюючи умови для отримання якомога більших емоційно позитивних переживань дитиною в колективних іграх, спілкуванні, творчості, навчаючи дитину регулювати свою поведінку під впливом емоцій, знаходити оптимальний вихід із конфліктних ситуацій можна досягти того, що дитина з часом буде отримувати задоволення від спілкування з ровесниками та дорослими, позитивні навички спілкування стануть звичкою, підвищиться віра дитини у свої сили, вона навчиться приймати і визначати рівність своїх однолітків.

Ділова гра "Розвиток коммунікативних навичок у дітей дошкільного віку"

Шановні колеги, сьогодні ми з вами обговоримо проблему розвитку мовлення, комунікативних навичок у дітей через їх залучення до художньої літератури; обґрунтуємо наші позиції, поділимося практичними знахідками.

Теоретична частина.

На дереві висять листочки з питаннями. Педагоги  підходять до дерева беруть листочки (які мають нумерацію) з питаннями і відповідають на них по порядку (відповідно до цифри на листочку).

Питання:

1.    Перелічіть завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку.

Ø розвиток словника;

Ø формування граматичної будови мови;

Ø виховання звукової культури мовлення;

Ø розвиток зв'язного мовлення;

Ø підготовка дітей до навчання грамоті;

Ø розвиток мовного дихання, виразності.

2.    Що ми розуміємо під розвитком мови дошкільника?

Ø Розвиток мови дошкільника - робота над всіма сторонами мови.

3. Що таке діалог?

Ø Діалог - це розмова двох і більше людей. А ще діалогом називають літературний твір у формі розмови.

 4. Що таке монолог?

Ø Монолог – мова дійової особи, головним чином в драматичному творі, виключена з розмовного спілкування персонажів і не припускає безпосереднього відгуку, на відміну від діалогу; мова, звернена до слухачів чи до самого себе .

5. Влучний (часто римований) вислів, близький до прислів’я, але без притаманного прислів’ю повчального змісту.

Ø Приказка

6. Як називається коротка розповідь, найчастіше віршована, алегоричної змісту з виведенням-моралі.

Ø Байка

7. Як називається основний вид усної народної творчості, художнє оповідання фантастичного, пригодницького чи побутового характеру.

Ø Казка

8. Як називається усна народна творчість, народна мудрість.  

Ø Фольклор

Педагоги діляться на дві команди.

Представлення журі.

І завдання. Придумати назву команди і девіз.

 ІІ завдання.. «Бліц - опитування»

За 1 хвилину кожна команда повинна відповісти на максимальну кількість питань.

Запитання  для першої команди:

Ø Чим відрізняється звук від букви? (звук вимовляємо, літери бачимо і пишемо)

Ø Скільки днів у тижні (сім)

Ø У кого або чого очі великі? (у страху)

Ø Навіщо слону хобот? (він служить і рукою, і носом, і губами)

Ø  Назвіть двоскладове слово з відкритих складів? (вата)

Ø Чим покрита риба? (лускою)

Ø Що таке інновація? (нововведення з високою ефективністю)

Ø  Поясніть значення слова «снігопад»? (падає сніг)

Ø  Що всьому голова? (хліб)

Ø Підберіть риму до слова «мак»? (рак, черпак, фрак)

 Запитання для другої команди:

Ø На що схожа буква «О»? (на бублик,  кермо, штурвал, колесо)

Ø Скільки букв в слові «гроші»? (п’ять)

Ø Що курку не вчить? (яйця)

Ø Яка буває ручка? (кулькова, золота, дверна, маленька)

Ø Поділіть на склади слово «перукар»? (пе-ру-кар)

Ø Назвіть зимові місяці? (грудень січень лютий)

Ø Скільки ніг у курки? (дві лапи)

Ø  Продовжіть ряд: лев-левеня, мавпа -? (Дитинча мавпи: мавпення)

Ø Навіщо мавпі довгий хвіст? (щоб координувати рухи і зберігати рівновагу на висоті)

Ø Підберіть риму до слова «сад»? (град, мак, розпад)

ІІІ  завдання. «Пантоміма».

Показати сценку - пантоміму одній із запропонованих казок від початку і до кінця так, щоб команда супротивників могла дізнатися її. На підготовку 2 хвилини.

Завдання для першої команди: «Теремок»

    Завдання для другої команди: «Колобок»

 IV завдання  Гра «Розкажи казку по-іншому»

Мета: навчити розповідати казку від початку і до кінця від імені героя казки або предмета. Виходять по 1 людині від команди.

Зразок: казка «Колобок» від особи стежки, що проходить поряд з будинком:

«Я - стежка звивиста. Недалеко від мене будинок стоїть гарний. Чую я, що якось раз Дід Бабці говорить: «Бабка, спечи колобок». Довго не було Бабки, дивлюся, вона до вікна підійшла і поклала колобок, щоб він охолов трошки. Колобок лежав, лежав, а потім впав на мене і покотився. Він був тепленький, м'який, кругленький. Котиться, котиться, а назустріч йому зайчик ... і т.п. таким чином, розповідаємо казку до кінця, застосовуючи знання про твори художньої літератури на практиці.

Завдання для першої команди:     

«Рукавичка» від особи рукавички

Завдання для другої команди:   

«Три ведмеді» Розкажіть казку від імені Михайло Потапич.

V завдання. Скоромовки

Виходять по одному учаснику від кожної команди. Учасник повинен вимовити запропоновану скоромовку - повільно, швидше, швидко.

Для першої команди:                                                                                       «Обережний хитрий лис,                                                                                             До нори вечерю ніс»

Для другої команди:                                                                                             «Заболіло горло в горили -                                                                                             Бо горила багато говорила»

 VІ завдання Конкурс «Пори року» (вірші про пори року)

З конверта учасники команд дістають пейзажні картинки: зима, весна, літо, осінь. Команда повинна пригадати уривок вірша про кожного пору року (хто більше).

VІІ Завдання. Кросворд.

Вирішити кросворд за певний час. Кожній команді дається аркуш з кросвордом.

 По горизонталі

2. Коротке оповiдання комiчного змiсту з несподiваним i дотепним закiнченням

4. Жанр народної родинної лiрики, специфiчний змiст i форма якої функцiонально зумовленi присиплянням дитини.

6. Короткi поетичнi твори, пов'язанi з вiрою давнiх людей в магiчну дiю слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихiй, об'єктiв, з метою вплинути на погоду, довкiлля чи саму людину.

7. Пiснi, що виконуються пiд час обрядiв.

8. Один iз жанрiв дитячого фольклору, римованi лаконiчнi, призначенi для розподiлу ролей пiд час гри, послiдовностi участi в нiй. 

По вертикалі

1. Коротенький вiршик, який виконуються у поєднаннi iз своєрiдними рухами чи вправами, якими дорослий   пiдбадьорює дитину, спонукає до певного виду дiяльностi.

3. Усна народна творчiсть — художня колективна лiтературна i музична творча дiяльнiсть народу, яка засобами мови зберегла знання про життя i природу, давнi культи i вiрування, а також вiдбиток свiту думок, уявлень, почуттiв i переживань, народнопоетичної фантазiї.

5. Якi подiї зображуються у казцi?

 VІІІ завдання. Творчий конкурс.

Виходять по одному учаснику від кожної команди. Потрібно намалювати прислів'я так, щоб протилежна команда змогла його «прочитати».  

Для першої команди: «Не плюй в криницю: трапиться води напитися»

Для другої команди: «Без труда не витягнеш і рибку із ставка»

ІХ завдання. Прислів’я протилежні за змістом

Згадайте прислів'я, протилежне за змістом даному: «Доброму хазяїну й колеса на віз подарують» - «У дурного хазяїна й колеса з воза вкрадуть»

Для першої команди:

Ø «Коротка ніч до зорі, коли багато роботи » - «Довгий день до вечора, коли робити нічого»

Ø «Швидко пересуватися - далеко не виїдеш» - «Тихіше їдеш - далі будеш»

Ø «У чужих погано, а у себе ще гірше» - «В гостях добре, а вдома краще»

Для другої команди:

Ø «Гарний будинок без кутів, а не гарний без випічки» - «Не красна хата кутами, а красна пирогами»

Ø «Хто пізно лягати, у того нічого й немає» - «Хто рано встає, тому Бог подає»

Ø «Що не посадиш, то і не виросте» - «Що посієш, те й пожнеш»

Журі  підбиває підсумки.

Довідка

про стан роботи з питань формування природо доцільного світогляду та ціннісного ставлення до довкілля

Проблема формування еколого - природничої компетентності, починаючи з дошкільного дитинства, є актуальною для сучасної системи освіти, оскільки отримані на цьому етапі розвитку особистості знання, уявлення, сформоване ставлення до природи й моделі поведінки будуть виступати базисом для розвитку в подальших ланках освіти. Відповідно до освітньої лінії «Дитина у природному довкіллі» Базового компоненту дошкільної освіти в Україні в дитини до кінця дошкільного віку важливо сформувати уявлення про природу планети Земля та космосу, зокрема, про живі організми, природне середовище, розмаїття явищ природи, причиннонаслідкові звʼязки в природному оточенні, взаємозалежність природних умов, світу рослин, тварин, людської діяльності як позитивний або негативний чинник впливу на природу. Знання та уявлення дошкільнят будуть слугувати основою для формування та розвитку емоційно-ціннісного та відповідального ставлення до природи, яке в дошкільнят проявляється у природодоцільній поведінці, бажанні і здатності включатися в практичну діяльність у природі, дотриманні правил природокористування, виваженому ставленні до рослин і тварин.

Згідно з річним планом роботи закладу з 22.02.2024р. по 26.02.2024 р. в старших групах «Веселка» та «Грайлики» вивчалося питання  щодо формування природо доцільного світогляду та ціннісного ставлення до довкілля.

Тематичний контроль здійснювала комісія у складі:

Сопільняк  Л.В. – директор ДНЗ;

Бормотова  О.М. – вихователь-методист.

Мета контролю: проаналізувати зміст і організацію освітнього процесу, що забезпечують формування природо доцільного світогляду та ціннісного ставлення до довкілля.

В ході перевірки вивчалися питання:

- якість планування роботи з розвитку екологічної компетентності.

- професійна компетентність вихователів;

- створення умов для організації формування природо цільного світогляду;

- вивчення календарного планування роботи з дітьми та їх батьками спрямованого на формування ціннісного ставлення до довкілля.

Висновки зроблені на основі:

- аналізу осередків у групах «Веселка» та «Грайлики» згідно вимог програми;

- перевірки перспективного та календарного планування;

- спостережень та аналізу різних видів діяльності дітей (освітньої, ігрової, трудової, предметно-практичної) упродовж дня;

- моделювання ігрових ситуацій.

   В ході перевірки встановлено:

В закладі робота по формуванню природо цільного світогляду та ціннісного ставлення до природи охоплює три сфери суспільного життя: екологічну, економічну та соціальну. Аналіз освітньої роботи в групах «Веселка» і «Грайлики» дає можливість зробити висновок, що у вихователів є певна система і стиль у роботі з дітьми та їх батьками.

Вихователі Борко М.В., Пасічна Н.М., Ковальчук Т.М. в групах створили сучасний  розвивальний простір, який задовольняє потреби дітей у спілкуванні, трудовому вихованні, знайомству з природою, пошуково-дослідницькій діяльності, самообслуговуванні, вихованні культурно-гігієнічних навичок. Осередки груп облаштовані згідно рекомендацій програми. Особливу увагу вихователі груп приділяють вихованню у дітей бережного ставлення до довкілля, формують усвідомлення необхідності економити природні ресурси, вправляють їх у правильній поведінці через використання ситуативних вправ, обговорень, вирішення проблемних ситуацій.

Розвивальне середовище груп містить:

куточки природи: обладнані матеріалами, інструментами для догляду за об’єктами живої природи та дослідницько-експериментальної роботи; (ємкості різної ширини та величини, збільшуване скло, трубочки для дуття повітря, вітрячки, термометри для вимірювання температури води та повітря та інше); альбоми довготривалих спостережень за об'єктами живої природи;

літературні куточки: дитячі книжки природничого спрямування (казки, вірші, малі літературні форми, оповідання про явища живої та неживої природи); лепбуки, 3Д бук за казками Сухомлинського;

куточки самостійної художньої діяльності: різноманітний художній, природний, покидьковий матеріал, яким діти користуються за бажанням;

економічна ігротека: дидактичні ігри з різних тем, настільно-друковані ігри, дидактичні ігри природничо-екологічного спрямування;

сюжетно-рольові ігри: «Лікарня», «Аптека», «Перукарня», «Міні-маркет», проблемно-ігрові ситуації;

пізнавальний осередок: плакати «Стихійні лиха», «Сонячна система», «Планета Земля», «Кругообіг води», правила поведінки в природі; серії картинок для складання розповідей про поведінку в довкіллі; заборонні знаки.

Планування освітнього процесу ведеться вихователями за режимними моментами, з дотриманням блочно-тематичного планування освітньої роботи з дошкільниками. Це передбачає раціональне співвідношення усіх заходів, форм і методів роботи упродовж року, кварталу, місяця, тижня з урахуванням сезонних змін у природі, які визначають зміст усіх видів діяльності. Такий підхід сприяє ефективності засвоєння знань дітьми на практиці, відповідає їх віковим можливостям. Відповідно теми підбираються картки зі словами, які діти можуть називати упродовж тижня. Планування роботи в повсякденному житті поєднує різні види дитячої діяльності протягом всього дня та відповідає принципам послідовності, доступності, повторюваності проводиться в ранкові години, під час прогулянок на свіжому повітрі та в другу половину дня в таких формах: довготривалі та короткочасні спостереження; інтегровані заняття; праця в природі, розгляд ілюстрацій та бесіди за ними; робота в куточку природи по догляду за рослинами та тваринами (старша «А»); експериментально-дослідницька діяльність з об’єктами живої і неживої природи; читання літературних творів; ігрові дії з предметами та іграшками; перегляд мультфільмів; створення і вирішення проблемних ситуацій; використання покидькових матеріалів в образотворчій діяльності.

Чимало по групах зібрано демонстраційного матеріалу: «Червона книга України», «Перші квіти», «Екологія в картинках», «Світ рослин», «Тварини та птахи України», «Правила поведінки в природі», «Пори року», «Лікарські рослини», «Заборонні знаки» та інші.

Спостереження за діяльністю дітей старших груп показало, що вони володіють практичними діями з догляду за рослинами (поливають, очищають листя, розпушують ґрунт), виконують нескладні доручення педагогів. Вихователі виготовили власноруч дидактичні ігри: «Екологічні сліди»,  «Земля – добре, Земля – погано», «Як покращити родючість грунту», за допомогою яких діти знайомляться з явищами природи, сезонними змінами, виховують у дітей чуйне ставлення до навколишнього середовища.

Вихованці розуміють необхідність бережного відношення до природи, впізнають за зовнішнім виглядом та називають рослин-лікарів (алоє, каланхоє, ромашки, нагідки), знають, як використовувати їх для лікування різних хвороб; діти дотримуються правил взаємодії з об’єктами природи, не завдаючи їм шкоди, прагнуть до пізнавальної взаємодії з природою, намагаються контролювати та оцінювати власну поведінку щодо збереження чистоти природного довкілля.  Моделювання екологічних ситуацій показало розуміння дітьми взаємозв’язку між здоров’ям людини і станом природного середовища. Вони володіють основними навичками загартування організму природними чинниками, розуміють основні правила гігієни тіла, заняття спортом, вживання чистих овочів та фруктів, раціонального харчування.

Вихователі вчать дітей охороняти природу, піклуватися про тварин, птахів, використовуючи при цьому різні форми та методи роботи. Діти усвідомлюють, як важливо ретельно зберігати природні ресурси та марно їх не знищувати. Вихованці старших груп «Веселка» та «Чомусики»  розуміють значення і можуть розповісти про важливість заощадження ресурсів, проте не завжди можуть правильно оцінювати та контролювати звички щодо використання ресурсів, їм ще не завжди вдається самостійно виконувати прості дії щодо збереження доступних їм ресурсів (вчасно прикрити воду в крані, акуратно поводитись з іграшками, книжками).

Особливу увагу педагоги приділяють роботі з батьками. Адже тільки у співпраці з батьками можна добитись вагомих результатів у реалізації даного питання. Планування вихователями роботи з дітьми та батьками з екологічного виховання ведеться систематично, планомірно, згідно розкладу занять, методичним та нормативним вимогам. Щодня пропонують дітям ділитися зі своїми батькам подіями, які відбувалися в закладі. Постійно залучають батьків до реалізації спільних проектів: «Годівнички для птахів»; «Новорічні іграшки своїми руками»; «Досліди на підвіконні». Але вихованці потребують продовження роботи та мотивації з боку дорослих, щоб засвоєні початкові уявлення про дії та поведінку переросли у звички та моделі поведінки, що відповідають ціннісному ставленні до природи.

Пропозиції та рекомендації:

 1. Продовжувати формування у дошкільників свідомого ставлення до світу природи.

Педагогічні працівники                                                                            Постійно

2. Доповнити куточки довідковою та енциклопедичною літературою, картою України з умовними позначками економічних і природних ресурсів;

Педагогічні працівники                                                                            Постійно

3. Використовувати в роботі з дітьми сучасні прийоми навчання щодо формування екологічної компетентності в умовах сучасного соціуму (моделювання та аналіз ігрових тренінгів з практичними діями, тематичні сценки, ситуації-загадки і т. ін.).

Педагогічні працівники                                                                                Постійно                                                                        

   4. Залучати батьків та вихованців ДНЗ до виготовлення з покидькового матеріалу  різноманітних поробок.

Педагогічні працівники                                                                                Постійно

5. Організовувати спільно з батьками еко-проект: «Україна без сміття».

Педогагічні працівники

Постійно

Члени комісії:

директор                        -  Л.В. Сопільняк

вихователь- методист       - О.М. Бормотова             

 З довідкою ознайомлені:          

                         Борко М.В.  –

                  Пасічна Н.М. –

                         Ковальчук Т.М. -   

Відомо, що методична робота в сучасному дошкільному закладі – це цілісна система взаємопов’язаних заходів, яка ґрунтується на досягненнях психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду і спрямована на підвищення фахової майстерності педагогів, на розвиток творчого потенціалу кожного педагога, педагогічного колективу з метою підвищення ефективності освітнього процесу.

В «СОНЕЧКУ» сформувалась власна стратегія і тактика методичної роботи з педагогами. Головний напрямок якої є – допомагати педагогам постійно оволодівати новими, ефективними формами і методами роботи з дошкільниками, забезпечувати умови для розвитку творчості педагогів, підвищувати їхню професійну майстерність та компетентність.

Пріоритетними напрямками вихователя-методиста в роботі з педагогами є використання та впровадження активних форм методичної роботи в системі післядипломної педагогічної освіти; інноваційних технологій, нових форми діяльності дошкільного закладу в умовах модернізації дошкільної освіти; використання інформаційно - комп'ютерних технологій в практиці роботи дошкільного закладу.

Проте у кожного вихователя свій професійний портрет, свій темп удосконалення педагогічної майстерності, свій тип виконання отриманого завдання, неповторний, власний рівень педагогічної майстерності, особисте педагогічне кредо.