Хилюк Микола Петрович народився 24 травня 1975 року в місті Ізяслав Хмельницької області. 

Після народження сина батьки переїхали до міста Сарни Рівненської області. Там він відвідував дитячий садок та в 1981 році пішов до першого класу Сарненської школи, де навчався 3 року. У зв’язку з переїздом батьків на постійне місце проживання в село Зубарі Хмельницької області Микола продовжив навчання вже з 4 по 9 клас у Ріпківській середній школі. В 1990 році закінчив 9 класів та розпочав навчання за фахом лiсник в Муромцевському лісотехнічному технікумі, що в Росії, де провчивсь один рік та перевівся до Кременецького лісотехнічного технікуму Тернопільської області, де вже завершив навчання.

Після закінчення лісотехнікуму залишився працювати у місті Кременець, де зустрів свою майбутню дружину і у віці 18 років  одружився та прожив там все своє сімейне життя. У шлюбі в нього народився один син Дмитро.

Улюбленою справою Миколи було займатись вирощуванням винограду та доглядом за власним садом.

24 лютого війна в Україні стала ще страшнішою і вийшла за межі східних регіонів. Микола Петрович розумів: якщо не зупинити наступ ворога, то він прийде до його хати до його рідних, тому добровільно став до лав Збройних Сил України. 

Він ніс службу в 82 десантно-штурмовій бригаді, мав звання солдат. Його військова частина базувалась в місті Чернівці. Воював на Запорізькому напрямку, а також бував у штурмових виходах на передовій. Під час одного з боїв отримав контузію, внаслідок чого перебував у військовому госпіталі міста Дніпра, де отримав довідку про часткову непридатність до військової служби. Після цього був переведений на військовий полігон міста Житомир. Там він пробув два місяці.

Війна повела Миколу в окопи болю, постійних втрат, нелюдських випробувань і навіть в останні земні хвилини не дозволила обняти рідних. 49-річний військовослужбовець помер 19 березня 2024 року в шпиталі військової частини ЗСУ внаслідок двостороннього запалення легень.

Поховали бійця на цвинтарі села Білокриниця Кременецького району на Тернопільщині.

Він був справжнім патріотом своєї країни та віддав своє життя за її свободу. Низький уклін його мужності та відвазі.

Вічна пам’ять, шана і слава захиснику України!