Роман Іванович народився 28 січня 1994 року в селі Зубарі на Хмельниччині у багатодітній сім’ї, де він був найстаршим серед дітей.

У 2001 році пішов до першого класу Тишевицької середньої школи, а з 2002 по 2005 рік навчався у Зубарівській початковій школі. Далі із 2005 по 2012 рік продовжив  навчання в Ріпківському НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – дитячий садок». Після закінчення 11 класів у 2012 році поступив до Плужненського ліцею міста Ізяслава, який закінчив 2014 року, здобувши спеціальність «Муляр-штукатур 4 розряду».

З дитинства був справедливим, працьовитим, допомагав батькам по господарству, любив своїх братів та сестер. Постійно давав настанови, щоб родина жила дружно, у злагоді та поважали один одного. По закінченню 11 класу він написав у «листі часу» свою мрію, про те, що хоче бути військовим, яку здійснив за життя.

Улюбленим заняттям був спорт і риболовля, колекціонування вогнепальної зброї і ножів. Також він любив коней, мріяв, що коли виросте і матиме свій дохід, то організує в селі кінний спорт.

Одружився із Анною 14 листопада 2023 року. Троє дітей дружини від попереднього шлюбу полюбив як своїх рідних.

До лав Збройних Сил України Роман вступив ще 28 листопада 2016 року, де служив механіком-водієм танкового взводу танкової роти батальйону В/Ч «Польова пошта» В4680. А із 09 квітня 2020 року старшим механіком-водієм відділення управління командира батальйону взводу зв’язку танкового батальйону В/Ч А0998. Під час військової служби мав звання старшого солдата, був на посаді старшого стрільця у підрозділі 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону В/Ч А0998 із позивним «Бізон». 

Завдяки йому на службу до ЗСУ доєднався і рідний брат Антон.

Захищаючи рідну батьківщину Роман побував в гарячих точках Луганської та Донецької областей, а саме: Торецьк, Лисичанськ, Попасна, Мар’янка, Бахмут, Золоте. 

Був нагороджений відзнаками різних рівнів: відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»,  відзнака за визволення  міста Торецьк, «Ветеран війни», «Ветеран АТО». 

Однак після повномасштабного вторгнення окупантів на територію України 04 квітня 2023 року отримав надто важкі поранення під час виконання бойових завдань під Сєвєродонецьком  Луганської області.

Лікарі медичних закладів намагалися повернути у стрій воїна, проте їхні зусилля не дали результатів. На превеликий жаль, 26 лютого 2024 року Україна втратила  свого Героя… До останнього свого подиху Роман був вірним обов’язку захищати свою Батьківщину.

Похований Новітній Герой у своєму рідному селі Зубарі на місцевому кладовищі.

Світ втратив справжнього героя. Він пожертвував своїм життям за мир і свободу нашої країни. Низький уклін його героїзму.

Вічна та світла пам’ять захиснику України!