консультаційний центр уповноваженого верховної ради україни з прав людини

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ (поради для батьків).

1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Як дотримуватися інформаційної гігієни під час війни: поради для батьків та дітей

Згідно з опитуваннями на тему психічного стану українців під час війни, найбільш поширеними запитами в консультуванні є: почуття провини, синдром вцілілого, травма свідка, страх та тривога. Цікавим фактом є те, що чим далі знаходяться опитані від бойових дій, тим більш виражені у них емоційні симптоми.

Усі ці проблеми виникають зокрема через недотримання інформаційної гігієни. У період воєнного часу в мережі стало з’являтися дуже багато матеріалів насильницького характеру – руйнування будинків, військові дії, знімання загиблих.

У такі часи дуже важливо пам’ятати, що подібні матеріали можуть нашкодити психоемоційному стану як дітей, так і дорослих.

Розповідаємо про те, як дотримуватися правил інформаційної гігієни та як перевірити інформацію в мережі.

Правила інформаційної гігієни:

• не передивляйтеся матеріали насильницького характеру або такі, що можуть викликати негативні емоції, у присутності дитини чи разом з дитиною;

• по можливості не обговорюйте з дитиною чи в її присутності кадри, які ви побачили;

• встановіть на пристроях, якими користуються діти, "батьківський контроль" – налаштування необхідне для блокування сайтів, які не варто переглядати дітям, а також версії програм для дітей, як, наприклад, YouTube Kids.

• якщо дитину чи підлітка без її згоди додали в групу у соціальних мережах, то важливо, щоб дитина повідомила про це дорослим, вийшла звідти та заблокувала чат;

• обговоріть з дитиною важливість турботи за психоемоційним станом та можливу шкоду від перегляду насильницького контенту. Якщо дитині чи підлітку цікаво щось, що може стосуватись таких матеріалів, то узгодьте, що дитина може підійти до вас з питанням чи проханням про розмову.

Як перевірити правдивість інформації в інтернеті?

Проговоріть з дитиною основні питання, які можна собі задати, щоб перевірити інформацію в інтернеті.

• Чи є посилання на офіційні джерела? Чи це суб’єктивна думка конкретної людини?

До офіційних джерел у час війни ми відносимо: Офіс Президента України, Генеральний штаб ЗСУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, ДСНС, Сухопутні війська ЗСУ, Військово-морські сили ЗСУ, Територіальна оборона ЗСУ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційно безпеки.

Думка конкретної людини часто виражається словами "На мою думку", "Мені здається", "Я впевнений/впевнена", "Я знаю, що..", "Я думаю, що..".

• У повідомленні є емоційне забарвлення або в ньому – лише факти?

Факти – це конкретні цифри, статистика, графіки, назва певних міст, вулиць, імена реальних людей.

• Чи корисна для нас ця інформація?

Висвітлення загальних подій в країні та окремо в кожному місті – це те, що дозволяє розуміти повну картину та певним чином контролювати перебіг подій, наприклад, для вибору більш безпечного місця.

• Як це впливає на мене?

Негативно емоційно забарвлена інформація часто викликає занепокоєння, посилює тривогу та відчай. Доволі часто саме так діють дезінформатори для того, щоб посіяти відчуття зневіри.

• "Дуже терміново!"

Наголосіть дітям та пам’ятайте, що повідомлення зі словами "Дуже терміново!", "Це правдива інформація, передайте далі" – найчастіше є неправдивими.

Використано з матеріалів проєкту #stop_sexтинг

30 порад батькам учнів молодших класів

Більшість батьків вважають, що готовність до школи – це вміння читати, писати й рахувати. Однак, це помилкове міркування. У дійсності готовність до школи – питання значно ширше.

Батьки завжди шукають відповідь на питання: Як допомогти дитині? Коли дати їй можливість ставати самостійною, а коли навпаки – контролювати її? Для того, щоб знайти відповідь на ці питання, достатньо уміло спланувати день дитини і дотримуватись таких порад:

1. Любіть дитину, частіше обіймайте її.

2. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Знаходьте радість у спілкуванні. Цікавтеся справами та проблемами дитини.

3. Розвивайте дитину: заохочуйте до малювання, розфарбовування, вирізання, наклеювання, ліплення. Обов’язково привчайте дитину до звички читати книжки щодня.

4. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

5. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

6. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.

7. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

8. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами й обов’язками.

9. Пам’ятайте, що кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

10. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.

11. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви з цим не впорались – провини дитини в цьому немає.

12. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона витрачає сили.

13. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

14. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримала?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте тисячу запитань, дайте їй розслабитися.

15. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.

16. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не влаштовуйте сварки. Говоріть із дитиною спокійно.

17. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.

18. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 30-40 хв. треба відпочивати 5-15 хв. залежно від віку дитини. Першокласникам потрібно кожні 15-20 хв. робити перерви на 10-15 хв.

19. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, зі словами «не хвилюйся», «ти все вмієш», «поміркуймо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.

20. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»

21. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

22. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною.

23. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

24. Знайте, що діти люблять казки, цікаві історії, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Приділіть дитині 10-15 хв. перед сном.

25. Підтримуйте дитину. Ваша щира зацікавленість у її шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до її досягнень і можливих труднощів допоможуть дитині розвиватися.

26. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрічається в школі. Поясніть їх необхідність.

27. Дитина ходить до школи, щоб вчитися, але їй може щось не вдаватися, це природно. Дитина має право на помилку.

28. Складіть разом із дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

29. Підтримуйте дитину в її бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна її похвалити. І не просто хваліть, а розкажіть, що саме вона зробила добре.

30. Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Школа – це важливо, але це не привід позбавляти дитину різноманіття, радості, гри…

Пам’ятайте, найголовніше – це Ваша підтримка, довіра, уміння вислухати та дати пораду.