Для педагогів

Рекомендації для вчителя щоб уникнути «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

З огляду на існуючу загрозу психічному здоров’ю учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії російської федерації, нам вкрай важливо розуміти як діяти, коли ми бачимо людину у стані дистресу. Під час воєнних дій психіка перебуває в постійному напруженні, що може спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо того, хто знаходиться поряд з вами, охопила тривога та страх, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги.

Перша Психологічна Допомога (ППД)

– це гуманне, підтримче реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки. Таке реагування дозволяє сприяти поліпшенню психологічного стану людини та посилити її життєздатність – саме це і є метою ППД.

Елементи ППД:

- Ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

- Оцінювання потреб та проблеми;

- Надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад, їжа, вода, інформація);

- Слухання людей без примушення їх говорити;

- Розрада та заспокоєння людей;

- Надання допомоги в отриманні інформації, встановлені зв’язку зі службами та структурами соціальної підтримки;

- Захист людей від подальшої шкоди.

Чим ППД не є?

- Це не щось, чим можуть займатися тільки спеціалісти.

- Це не професійне психологічне консультування.

- Це не «психологічний дебрифінг».

- Це не прохання, щоб люди проаналізували те, що трапилося, або розповіли коли та що сталося в хронологічному порядку.

- Хоча ППД передбачає вашу готовність вислухати історії людей, вона не призначена для того, щоб змушувати їх розповідати вам про свої почуття або реакцію на подію.

Коли потрібно/не потрібно надавати ППД:

- ППД можна надавати і дорослим і дітям.

- Не кожна людина, яка пережила стресогенну подію, потребуватиме ППД.

- ППД призначена для людей, які знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події.

- Не можна змушувати людей приймати ППД, якщо вони цього не хочуть, натомість треба продемонструвати їм, що ви є доступними та готовими надати їм необхідну підтримку.

- Ми не надаємо ППД, коли людина знаходиться у стані гострого стресу (в такому випадку необхідна кризова психологічна допомога, яка надається тільки спеціалістом).

Чого не варто робити при ППД і взагалі будь-якому наданні психологічної допомоги під час кризи:

- Надмірно психологізувати стан людини: це може призвести до посилення травматичного впливу події (говорити про емоції);

- Патологізувати стан людини (важливо не те, чому вона відреагувала так чи інакше, важливо те, що дає змогу впоратися із ситуацією);

- Використовувати методику психологічного дебрифінгу.

- Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії нададуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами.

Стан гострого стресу

Ознаки гострого стресу:

- Фізичні симптоми (людину трусить, сильна втома тощо);

- Тривого, страх;

- Плач, горе;

- Провина, сором (що вижили);

- Піднесене відчуття (що вижили);

- Весь час напоготові;

- Злість, дратівливість;

- Відчужені, «у собі»;

- Дезорієнтовані;

- Не розмовляють, не реагують на інших людей;

- Дереалізація, емоційне заніміння;

- Неспроможність щось вирішувати, попіклуватися про себе, про своїх близьких, дітей.

Особлива підтримка людям у гострих станах:

- Не залишати їх на самоті;

- Упевнитися, що вони у безпеці, допоки мине реакція або хтось інший прийде на допомогу цій людині;

- Кризова допомога.

Алгоритм дій для педагогічних працівників

Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Моше Фархі

Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один».

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити. Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю.

З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, ні в якому разі емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».

У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася.

Протокол надання ППД в гострих стресових ситуаціях

Що робити, коли ми бачимо постраждалу (криза, шок) людину:

Дії для встановлення контакту:

Сфокусувати увагу людини на собі.
Представитись, запитати чи чує, чи бачить вас людина.
Сказати, що ви помічник при кризі / просто людина, яка може допомогти (не казати, що ви психолог чи той, хто надасть психологічну допомогу).
В гострій ситуації ми не запитуємо у людини що вона відчуває і які в неї емоції, тому що це тільки нашкодить.

У постраждалого в такий момент тунельний зір, його потрібно розширити (не сильно, без переходу на символічне), звернути увагу на реальне, щоб людина згадала ім’я, побачила хто перед нею, побачила що знаходиться довкола (можна запитати котра година, попросити щось прочитати або порахувати, попросити щось зробити аби звернути увагу людини на оточуюче).

Криза розламує свідомість. З’являються умовні точки «до» і «після», нам важливо цей розлом з’єднати.

Те що ми будемо робити, коли працюємо з кризовим переломом, називається «з’єднуючий міст».

Якщо контакт з потерпілим успішно встановлено, потрібно починати «відновлювати» умовний міст .

Запитання:

- Куди ти йшов?

- Що ти робив коли ти почув сирену/почув вибух?

Під час подібного розчеплення – остання дія стає ядром травми, тому потрібно рухатись саме від нього.

Коли людина буде розповідати, необхідно за нею повторювати фрази:

- Я йшов по вулиці і почув звук..

- Ви йшли по вулиці, почули звук.

Це для того, аби постраждалий почув, що він сказав. Проговорюючи все ще раз, ми наново промальовуємо людині картину життя. Озвучуванням відновлюється безперервність життя, яка була пошкоджена.

Говоримо про реакції, які відчуває людина: «Перекажіть те, що Ви бачите та відчуваєте, наприклад: сльози, розгубленість, тривога, спустошення, заторможеність, агресія тощо» та пояснюємо, що це нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

Наше завдання знизити вплив стресової ситуації на людину, витягнути її звідти, для цього попросіть людину згадати, що допомагає їй знизити стрес. Це може бути чашка чаю, гра на телефоні, фізичні вправи, необхідність сховатись десь, необхідність поговорити.
Потрібно вберегти людину від завдання шкоди собі або оточуючим, аби вона ні для кого не представляла небезпеки.
За необхідності можна уповільнювати людину своїм спокоєм, своєю повільною мовою.

Ситуація, коли людина в ступорі.

Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна спробувати дати в руки щось контрастне (якщо поряд є швидка допомога, можна у них взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках.

Корисні поради

Поради:

Якщо Ви бачите, що людину трусить, не намагайтесь це зупинити. Нервове тремтіння – це стан, допомога під час якого полягає не у перериванні, а у прискоренні процесу. Потрібно посилити тремтіння.

Після встановлення контакту з людиною, запропонуйте їй потрясти руками, ногами ще сильніше, щоб зняти напругу.

Якщо постраждалий самотужки (за власною волею, бажанням) не зміг припинити цю реакцію, то потрібно взяти його за плечі й сильно, різко трусити протягом 10-15 секунд. Перед процедурою пояснить постраждалому свої наміри та дії, щоб він не сприйняв їх як напад.

Оскільки ця реакція є наслідком нереалізованої енергії, яку організм мобілізував для дії в екстремальній ситуації, і полегшення настане тільки тоді, коли цю енергію вдасться скинути, то недопустимим є вчиняти дій, які загальмовують процес скидання цієї енергії, призупиняють тремтіння (укривати, обіймати, заспокоювати, просити, щоб він взяв себе в руки). Такі дії викличуть м’язові болі, підвищення тиску тощо.

Використовуйте принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, Ви також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то Ви, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп.
Будьте «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз». Використовуйте фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Несіть посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти».
Сфокусуйте потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: візьміть за руку та попросіть потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим Ви сприяєте поверненню до людини відчуття контролю й активізуєте здатність відчувати своє тіло.
Поставте питання, що передбачає вибір, або попросіть про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще.
Уникайте конфронтації, підтримуйте будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуйте словами і жестами.

Корисні техніки

Техніка білатеральної стимуляції головного мозку «Метелик»

1. Покласти долоні собі на плечі хрест-навхрест.

2. Затримати дихання.

3. Зробити повільний і довгий видих.

4. Почати почергово плескати себе кожною долонею по плечам (правою долонею по лівому плечу і навпаки).

5. Зробити неглибокий вдих.

6. Повторювати.

Техніка «Чотири стихії»

1. Повітря – дихання

- Уповільнення вдоху і збільшення видоху.

- Можна видувати повітря в кулачки склавши руки в трубочку або взяти кульку, надути її і відпустити.

- Дихати квадратом (не для гострого стану стресу).

2. Земля

- Необхідно відчути поверхність – землю під ногами, все оточуюче, потопати, похлопоти.

3. Вогонь

- Намагатися поміти 4-5 великих предметів (це фокусує людину).

- Можна шукати предмети за кольором (потрібно затримувати на чомусь увагу людини).

4. Вода

- Випити теплий чай, покласти теплу грілку на живіт, пити воду (при стресі організм зневоджується).

Техніка емоційної стабілізації "Дихання квадратом"

1. Заплющити очі й подумки намалювати квадрат.

2. Сконцентруватися на правому верхньому куті фігури й на рахунок 1-2-3-4 зробити глибокий вдих.

3. Далі перейти до лівого кута квадрата й на рахунок 1-2-3-4 затримати дихання.

4. Затим перейти до лівого нижнього кута й на рахунок 1-2-3-4 видихнути.

5. Перейти до правого нижнього кута й знову повторити вдих. Затримка дихання — видих.

6. Повторювати протягом 5-6 хвилин.

Схема до техніки "Дихання квадратом"

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ ЩОДО НАДАННЯ

ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Гарячі лінії:

Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський

центр соціальних служб— 0800307305.

Дзвінки з будь-якихоператорів —

безкоштовні.

Цілодобова безоплатна правова допомога /FreeLegalAid. - 0 800 213 103.

Консультування з правових питань.

Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей».

Гаряча

лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації

(24/7) 0 800 210 160.

Центр-Ресурс Професіонал.

Системний сімейний психотерапевт. 09.00 –

20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-

721-04-63 (066)-219-09-73.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі

людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» працює цілодобово,

за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки

безкоштовні, анонімні, конфіденційні.

ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!