В оповіданні «Фах» американського письменника Айзека Азімова автор малює нам не таке похмуре майбутнє як його попередник, але й ньому теж відсутнє читання. Цей твір може підштовхнути до роздумів над питанням: «Навіщо взагалі людині потрібне читання?». В цьому майбутньому знання отримуються досить легко: методом запису відповідної стрічки із потрібною інформацією (у 8 років – читання, у 18 років – здобуття обраного машиною фаху). Головному герою Джорджу Плейтену не поталанило, оскільки в день Освіти нічого не вийшло, і всі мрії про здобуття професії програміста полетіли шкереберть. Натомість він опиняється в інтернаті для таких самих людей, на мозок яких неможливо накласти жодної стрічки. Плейтен спочатку таємно, а потім відкрито читає книжки.
Якщо у повісті Бредбері читання було заборонене та каралося законом, то в цьому оповіданні людям навіть на думку не спадає самостійно прочитати хоч що-небудь. А навіщо, якщо всі необхідні знання за 15 хвилин будуть записані в мозок. Та сама система змушує Джорджа взятися за книги, не відразу, але поступово, сторінка за сторінкою, рік за роком, він вперто рухався у бік омріяної професії, бо від народження знав, ким хоче стати.
Суспільство практично примушує таких людей, як Плейтен суперечити системі і обрати значно довший, проте ефективніший шлях, де знання не застигли у тому вигляді, в якому були записані, це шлях постійного розвитку. Така людина здатна до оригінального творчого мислення, що не може змиритися із своїм положенням в інтернаті для недоуків, а наполегливо долає всі виверти долі, щоб довести, що може творити сама. Це унікальні особистості, які сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів. Саме такі як Джордж Плейтен найбільше цінуються, а не знищуються, у описаному Азімовим майбутньому.
Отже, Айзек Азімов увиразнює ідею читання як чинника особистісного зростання людини насамперед в інтелектуальному плані, у плані просування соціальними сходинками. Очевидним є зв'язок між назвою твору і увиразненням ролі читання для фахового зростання особистості.
Тож навіщо письменники-фантасти застерігають нас і в художній формі, і в лекційній? Напевно, щоб ми таки задумались над їхніми прогнозами і щось придумали, щоб традиція аналітичного читання, насолоди художнім твором і самим процесом читацької діяльності, виплекана століттями, не залишилась у минулому.