20. Грайливе скерцо

Жанр скерцо має давнє походження: у царині вокальної музики так називали жартівливі пісні. Згодом скерцо перетворилося на інструментальну п'єсу грайливого характеру, яка виконувалася у швидкому темпі. Скерцо включають у великі (багаточастинні) твори інструментальних жанрів: симфонії, квартети, сонати тощо. 

У музиці, як і в літературі, є різні за характером твори: ліричні, драматичні, епічні та комічні. Музичний образ, створений композитором, також може мати різний характер.

Серед безлічі інструментальних творів И. С. Баха є і жартівливі — наприклад, скерцо з оркестрової сюїти №2. Воно звучить так актуально ніби композитор живе в наш час і знає, що сучасна молодь полюбляє танцювати й жартувати. Твір, який прийшов до нас крізь віки лунає з екранів телебачення, з мобільних телефонів, «живе» у фільмах та спектаклях. Послухайте скерцо і спробуйте з'ясувати, в чому секрет його популярності.

Скерцо — жанр камерно-інструментальної музики, п’єса в рухливому стрімкому темпі, з «гострим» ритмом і жартівливим змістом. 

Скерцо (італ. scherzo — буквально «жарт») — частина симфонії, сонати, квартету чи самостійна музична п'єса у жвавому, стрімкому темпі, з гострохарактерними ритмічними і гармонічними зворотами, у тридольному розмірі.

1.Розкажіть про особливості прослуханих творів. Чи схожі вони?

2. Які засоби виразності було використано?

3. Охарактеризуйте образи обох творів.

4. Про що «розповіла» вам ця музика? Опишіть картини, які ви уявляєте під звуки цієї музики.

5. Які ще твори цього композитора ви пам'ятаєте?

Історія жанру скерцо дуже давня. Спочатку, із XVI ст., скерцо входило до складу сюїт. Найвідомішим автором барокових сюїт можна вважати Й. С. Баха, який написав цикли англійських і французьких сюїт для клавіру, а також багато сюїт для віолончелі, скрипки та флейти.

Пізніше у творчості романтиків скерцо набуло форми невеликої інструментальної п'єси, а з початку XIX століття — зайняло місце в симфонії та сонаті, витіснивши звідти менует.

У XVI—XVII ст. були поширені одноголосні та багатоголосні канцонети на тексти жартівливого, грайливого характеру. Прикладами стали скерцо А. Брунеллі, Б. Маріні, К. Монтеверді. Однією з частин (переважно третьою) симфонічного циклу скерцо з'являється утворах Й. Гайдна і Л. ван Бетховена. Скерцо як самостійна музична п'єса постає у творчості композиторів-романтиків Й. Брамса, Ф. Шопена, Ф. Шуберта.

Які ж характерні риси скерцо? Твори цього жанру демонструють різноманітні відтінки музичного гумору. Склалася ціла низка прийомів, здатна передавати такі задуми: жартівливі перегуки мотивів, які перекидаються з регістра в регістр або від одного інструмента до іншого, різного роду несподіванки тощо. До найвищих досягнень у цьому жанрі належать чотири скерцо Ф. Шопена. Згодом скерцо набуло мінорного забарвлення.

Безсмертні шедеври великих композиторів знайшли своє кінематографічне втілення (цілком або фрагментарно) у  колекції "Зрима музика" з 48 кліпів, знятих у найрізноманітніших техніках, стилях та жанрах, адже можливості анімаційного кіно безмежні. Чудові класичні мелодії ожили завдяки чарівному анімаційному мистецтву! Прекрасна колекція яскравих та виразних творів, дивитися які (і слухати!) можна безкінечно! 

Портрет митця

Юрій Шевченко – один із найактивніших, найуспішніших сучасних академічних композиторів, учень Андрія Штогаренка. Він – автор видатних, постійно виконуваних музично-театральних творів, – пише музикознавиця Ольга Кізлова. – На сцені Національної опери ідуть його балети “Буратіно та чарівна скрипка”, “За двома зайцями”, вистави в Київській муніципальній опері на Подолі мають великий попит та популярність у дорослих і маленьких глядачів.