Традиції та нове трактування в мистецтві

Розкажи, чи є у тебе вдома, у твоїх рідних або знайомих керамічні вироби. Якої вони форми? Якими візерунками оздоблені? 

Зазирнімо в історію розвитку художньої кераміки.

Археологічні знахідки та пам’ятки архітектури свідчать, що в найпростіших формах кераміка існувала ще в доісторичні часи. Відколи люди відкрили властивість вологої глини легко набувати будь-якої форми і тверднути у вогні, з неї почали виготовляти необхідні в господарстві вироби — насамперед, посуд. Спершу його ліпили вручну, прикрашали, продряпуючи візерунки по сирій поверхні, а потім випалювали на вогнищі.

Кераміка (з грец. κεραμικός — глиняний, гончарний, від κέραμος — ваза з глини, гончарна глина) — вироби й матеріали, сформовані з глини або її сумішей із різними сполуками та випалені за високих температур. 

У IV тисячолітті до нашої ери давні шумери винайшли гончарний круг — верстат із двома прилаштованими кругами, що обертаються. Це дало змогу виготовляти вироби досконалішої форми. Випалювали їх у спеціальній печі — горні. Так виникло гончарне ремесло, яке відоме в усіх стародавніх культурах: адже глина — надзвичайно поширена гірська порода. 

Найдавнішими зразками гончарства на теренах нашої країни є різноманітні керамічні вироби часів трипільської культури: розкішний мальований посуд, дитячі іграшки, речі релігійного культу, жіночі прикраси, ґудзики тощо. А зовсім недавно археологи здивували світ новими знахідками: на території трипільських поселень вони відшукали гончарні горна, старші майже на три тисячоліття за ті, які раніше вважали найдавнішими в Європі! 

Розмаїття кераміки України

Україна багата на поклади високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин, тож не дивно, що гончарство належить до традиційних українських ремесел. Найвищого розквіту воно досягло наприкінці XVIII — на початку XIX ст., відколи вироби почали оздоблювати яскравими багатоколірними розписами, використовуючи ангоби й емалі.