18 Народні обряди та символи

Поясни, як ти розумієш значення слова «фольклор». Які твори називають фольклорними? Наведи приклади. 

Наша подорож в історію музичної України триває. Прямуємо в гості до знавців фольклору.

Фольклором називають колективну художню літературну і музичну творчу діяльність народу.

Відкриваємо першу сторінку великої книги народної творчості. 

Пісенна сторінка України 

Народні пісні надзвичайно різноманітні за видами та жанрами: календарно-обрядові, родинно-побутові, історичні, ліричні, жартівливі, танцювальні та багато інших. Їх виконують переважно аматорські або професійні фольклорні колективи, яким притаманна народна манера співу.

Пісенний фольклор здавна приваблював численних дослідників, серед яких були славетні композитори. Вони дбайливо збирали народні пісні, записували їх нотами та здійснювали інструментальні обробки, аби зберегти це багатство для нащадків. Зараз фольклорні твори зберігаються у цифрових архівах.

Виконай завдання

Пригадай прізвища українських композиторів, які використовували у своїй творчості пісенний фольклор.

Ти вже знаєш, що жоден народний обряд не обходиться без пісні. Послухай старовинну обрядову пісню, що зберігається в цифровому архіві фольклорної спадщини Харківської області.

Українська народна щедрівка «Щедрий вечір» 

(у виконанні фольклорного ансамблю; фрагмент). 

Чим ця пісня відрізняється від знайомого тобі «Щедрика» М. Леонтовича? Що в цих творах спільне?

Інструментальний фольклор 

Інструментальний фольклор — це музичний супровід до пісень, танцювальні мелодії, імпровізації та награвання, які найчастіше виконують кобзарі, лірники, бандуристи, оркестри народних інструментів, а також аматорські й професійні ансамблі народних інструментів. 

Про що розповіла тобі музика? Який настрій вона створює? Які народні інструменти її виконують? 

Українські народні танці відображають національні риси характеру українців: волелюбність, завзяття, веселу вдачу. «Колискою» знаменитих гопаків і козачків була Запорозька Січ, адже козаки із задоволенням танцювали після переможних боїв, під час відпочинку або в процесі фізичних тренувань (бойовий гопак). Доволі популярними були й танці-ритуали, танці-обряди — побутові, сюжетні, які виконували в супроводі хору і самобутніх народних (іноді тільки ударних) інструментів. 

Ігровий фольклор 

Ігровий фольклор — це словесний супровід дитячих та народних ігор, театралізованих обрядових дійств.

Народна гра «Коза» — театралізований обряд-гра з масками, що мас різні варіанти сценарію та пісень, народна пародійно-гумористична вистава, яку проводять на зимові свята. Головний персонаж — Коза, тобто парубок, одягнений у вивернутий кожух і маску (іноді дерев’яний макет голови тварини тримали в руках). Коза танцює, «вмирає» і «воскресає», що символізує річний цикл змін у природі.

Серед інших пісень виконують і таку:

Де коза ходить, там жито родить,

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою, там жито копою,

Де коза рогом, там жито стогом.

Окрім Кози, у виставі діють такі персонажі: Дід, Баба, Лікар, Жандарм, Циган, Турок, Гончар, Юрист та ін.

Сторінка народного театру 

Вертепні дійства, вертепний театр — самобутнє явище в розвитку української театральної культури. 

Вертеп — це старовинний пересувний український ляльковий театр, у якому ставили релігійні та світські жартівливі й іронічні п’єси.

Ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев’яного будинку. На другому поверсі вертепу показували різдвяну драму, а на першому — сатирично-побутову інтермедію.

Урок створений для дистанційного навчання за підручником Кондратової Л.Г.