Гепатит "А"

27 липня – 2 серпня 2026 року «Тиждень боротьби із вірусними гепатитами».

ГЕПАТИТ А: ЩО ЦЕ ТАКЕ І ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ, СИМПТОМИ ХВОРОБИ БОТКІНА, ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ.

Гепатит А (хвороба Боткіна) являє собою гостре запалення печінки інфекційного походження, супроводжується загибеллю гепатоцитів. Входить в групу кишкових патологій, що обумовлено механізмом інфікування: хвороба передається фекально-оральним способом. Передача повітряно-крапельним шляхом неможлива.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБУДНИКА

Вірус гепатиту А належить до групи Hepatovirus, геном представлений РНК. Стійкий поза тілом носія. При кімнатній температурі гине через кілька тижнів, при +4 здатний виживати кілька місяців, при -20 залишається активним роками.

Збудник гине при кип’ятінні через 5 хвилин, може ненадовго залишатися активним в хлорованій водопровідній воді. Передається фекально-оральним способом переважно аліментарним і водним шляхом. Не виключено зараження контактно-побутовим шляхом: передача здійснюється через користування загальним посудом або предметами побуту.

ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ

Джерелом інфекції є хвора людина. Він стає заразним з останніх декількох діб інкубаційного періоду і продовжує залишатися переносником захворювання протягом всієї хвороби. Найбільш небезпечною для оточуючих стає перший тиждень і продромальний період (часовий проміжок від завершення інкубаційного етапу і до появи перших симптомів захворювання).

Отримати вірус можна при контакті з хворою людиною. Зараження здійснюється через продукти харчування і контактно-побутовим шляхом. Вірус з рук хворого потрапляє робочі поверхні. Гепатит А прийнято називати «хворобою брудних рук». Саме цим пояснюються спалахи захворювання в дитячих садах, школах, піонерських таборах і інших організованих колективах.

Про ізольованому осередку можна говорити в разі виникнення патології в окремо взятій сім’ї.

ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

Тривалість інкубаційного періоду дорівнює трьом – чотирьом тижням, після цього з’являються перші ознаки гепатиту А. Для захворювання типово гострий початок. Патологія проходить через кілька послідовних періодів:

- дожелтушного або продромальний – може проходити в гарячкової, диспепсичний та - - астеновегетативного формі;

- жовтяничний;

- реконвалесценция.

СИМПТОМАТИКА

Симптоматика гарячкового періоду виглядає наступним чином:

- різке підвищення температури тіла;

- з’являються ознаки інтоксикації організму – загальна слабкість, м’язовий та головний біль;

- сухий кашель;

- нежить;

- почервоніння горла.

У деяких випадках приєднується диспепсична симптоматика – відрижка, напади нудоти, погіршення апетиту. Для диспепсичного варіанту ознаки будуть дещо іншими – катаральна симптоматика і інтоксикація виражені незначно. В якості основних скарг виступають:

- розлад травлення;

- напади нудоти, що закінчуються блювотою;

- гіркий присмак у роті;

- відрижка;

- порушення дефекації – запори, що змінюють діарею.

Не виключений незначний больовий синдром в області правого підребер’я з поширенням в зону епігастрію.

Дожелтушного період, що проходить в астеновегетатівном форматі, специфічної симптоматики не має. Скарги стандартні: апатичний стан, загальна слабкість, розлади сну – проблеми з засипанням. У рідкісних випадках продромальний період протікає безсимптомно і захворювання відразу починається жовтяницею.

ЧОМУ БОЛИТЬ ПЕЧІНКА ПІСЛЯ ЇЖІ?

Тривалість дожелтушного періоду становить 2-10 днів, але частіше за все це тиждень. Перехід в наступну фазу гепатиту А відбувається поступово. У жовтяничний період симптоми гепатиту А у дорослих змінюються. Для нього типові: повне зникнення ознак інтоксикації, нормалізація температури тіла, поліпшення загального самопочуття.

Симптоми диспепсії зберігаються і навіть посилюються. Формування жовтяниці повільне. Спочатку у хворого відзначається зміна кольору урини: вона отримує темний колір. Потім склери очей стають жовтуватими. Слідом жовтіють слизові оболонки рота, м’яке піднебіння. Останньою змінюється колір шкіри: вона стає інтенсивного жовто-шафранного відтінку.

Важко протікає гепатит А характеризується наступною симптоматикою:

- формування петехий, точених крововиливів на слизових і поверхні шкірного покриву;

- освіту на поверхні язика і зубів характерного жовтуватого нальоту;

- збільшення печінки і селезінки;

- невеликий больовий синдром при її пальпації;

- брадикардія;

- зниження показників артеріального тиску;

- знебарвлення калових мас.

Тривалість жовтяничного періоду не більше місяця. Найчастіше він обмежується 2 тижнями. Далі слідує період реконвалесценції (одужання). Стан нормалізується, ознаки жовтяниці зникають. Фаза займає 3-6 місяців.

У більшій частині діагностованих випадків гепатит А проходить в легкій або середньотяжкій формі. Важкий перебіг відзначається рідко. Хворий після повного одужання вірусоносієм не є.

ФОРМИ ГЕПАТИТУ А

Залежно від перебігу гепатит А проходить в трьох формах – легка, середньої важкості та важка. Ознаками легкої форми патології стає практично повна відсутність жовтяниці. Її максимальна тривалість не перевищує двох-трьох діб. На самопочутті хворого вона ніяк не відбивається.

Іноді хвороба Боткіна протікає повністю безсимптомно. Діагностика в такому випадку ґрунтується на визначення активності специфічного ферменту альдолази. При середньому ступені тяжкості у хворого відзначається наступна симптоматика:

- сонливість;

- загальмованість;

- сильна жовтяниця;

- на поверхні шкіри формуються петехии (точкові крововиливи);

- серце розширене;

- тони міокарда слабкі;

- тахікардія.

Злоякісний формат гепатиту А (дистрофія печінки) супроводжує масовою загибеллю гепатоцитів. Для стану типово: розвиток сильної жовтяниці, стрімке зменшення розмірів печінки в результаті загибелі паренхіми, кровоточивість, гарячковий стан, печінкова недостатність, симптоматика ураження ЦНС.

При відсутності адекватної станом терапії можливий розвиток печінкової коми.

Загострення для вірусного гепатиту А нетипові. Іноді інфекція здатна викликати стає причиною розвитку холангіту, холециститу, порушення відтоку жовчі, запалення жовчного міхура. Не виключено приєднання вторинної інфекції. Важкі наслідки з боку печінки, зокрема, гостра печінкова енцефалопатія, зустрічаються вкрай рідко.

ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЇ

Діагноз ставиться на підставі характерної симптоматики, а також фізикальних досліджень і лабораторних тестів. Хворі обов’язково здають кров. Біохімія показує наступні зміни:

- підвищений вміст білірубіну (білірубінемія);

- зростання активності печінкових ферментів – АСТ, АЛТ;

- зменшення протромбінового індексу;

- зниження показників альбуміну;

- падіння тимоловой і зростання сулемовой проби.

Зміни фіксуються і в загальному аналізі крові. Відзначається підвищення швидкості осідання еритроцитів, а також лейкопенія і лімфоцитоз. Існує також і специфічна діагностика, яка грунтується на визначенні антитіл. Використовується методика ІФА і РІА. Більш точним способом є серодиагностика, що дозволяє виявляти в складі крові вірусну РНК.

ЛІКУВАННЯ ГЕПАТИТУ А У ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ

Лікування гепатиту А можливо в домашніх умовах. Госпіталізація хворого необхідна тільки при тяжкому перебігу хвороби, а також якщо хворого необхідно «посадити» на карантин. Скільки за часом людина лежить у лікарні? Тривалість перебування в інфекційному відділенні не менше 4 тижнів.

При виражених ознаках інтоксикації хворому рекомендовано дотримання постільного режиму. Хворому призначається дієта №5, повністю виключає жирну їжу, страви, що стимулюють продукування жовчі, алкоголь. Раціон повинен включати молочні та продукти рослинного походження.

Специфічна терапія гепатиту А не існує. Розробка клінічного протоколу спрямована на усунення і полегшення поточної симптоматики. Для зняття ознак інтоксикації хворому рекомендовано багато пити. Якщо виникає необхідність, то призначається внутрішньовенне введення кристалоїдних розчинів.

З метою виключення розвитку холестазу – застою жовчі – можуть призначатися препарати з групи спазмолітиків. Після одужання хворому необхідно спостерігатися у гастроентеролога протягом трьох – шести місяців.

ГЕПАТИТ С

27 липня – 2 серпня 2026 року «Тиждень боротьби із вірусними гепатитами».

ГЕПАТИТ С

Збудником гепатиту С є вірус HCV, що належить до родини Flaviviridae. Вірус має кілька генотипів (від 1 до 6), кожен з яких може по-різному реагувати на лікування. HCV здатний до значних мутацій, що ускладнює розробку ефективної вакцини.

Симптоми гепатиту С ідентичні таким у гепатитів А та В. Хвороба може довго (до 10 років) протікати у прихованій формі, але в результаті проявитися яскраво і одразу багатьма скаргами та ускладненнями (цироз або рак печінки).

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ГЕПАТИТ С:

    • Використання спільних голок або шприців серед споживачів ін'єкційних наркотиків.

    • Погано стерилізовані медичні інструменти під час процедур.

    • Переливання зараженої крові або продуктів крові (хоча такі випадки рідкісні у розвинених країнах завдяки ретельному контролю).

    • Передача від матері до дитини під час пологів.

    • Незахищені статеві контакти.

ПОЧАТКОВІ ПРОЯВИ ГЕПАТИТУ С:

    • Виражена невмотивована загальна слабкість, дратівливість або ж навпаки апатія, головний біль;

    • Нудота, блювота, здуття живота, схильність до проносів;

    • Важкість у правому підребер’ї, дискомфорт;

    • Незначне підвищення температури тіла;

    • Пожовтіння склер, пожовтіння шкіри;

    • Пігментація, «судинні зірочки», відчуття свербежу та розчухи на шкірі, випадіння волосся;

    • Потемніння сечі (колір пива) та білий стілець;

    • Болі в суглобах, болі в м’язах, мерзлякуватість та зміна кольору шкіри пальців рук на холоді чи навіть при митті рук під холодною водою.

Шляхи передачі вірусного гепатиту С: гемоконтактний, статевий та вертикальний (від матері до плоду).

ЛІКУВАННЯ

Лікування гепатиту С значно покращилося за останні роки завдяки розробці нових противірусних препаратів. Основні методи лікування включають:

    • Противірусні препарати прямої дії (DAA): ці препарати безпосередньо впливають на вірус, пригнічуючи його розмноження. До них належать такі препарати, як софосбувір, ледіпасвір, даклатасвір та інші. Вони забезпечують високий рівень вилікування (понад 90%) з мінімальними побічними ефектами.

    • Інтерферон та рибавірин: ці препарати раніше були основою лікування гепатиту С, проте вони мають значні побічні ефекти і менш ефективні порівняно з сучасними DAA.

Лікування гепатиту С зазвичай триває від 8 до 12 тижнів, залежно від генотипу вірусу та інших факторів. Рання діагностика та своєчасне лікування є ключовими для запобігання розвитку серйозних ускладнень.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕПАТИТУ С включає декілька важливих заходів:

    • Використання одноразових або ретельно стерилізованих медичних інструментів.

    • Уникання спільного використання голок та шприців.

    • Безпечні статеві практики, зокрема використання презервативів.

    • Проведення регулярних тестів на гепатит С для осіб з груп ризику, що дозволяє вчасно виявити захворювання та почати лікування.

МІФИ ГЕПАТИТУ С

Міф перший – «Мене нічого не турбує – значить нічого страшного». Насправді безсимптомний перебіг при тривалому носійству вірусу гепатиту С призводить до розвитку цирозу печінки, печінкової недостатності і, навіть, у 8-10 % випадків – до раку печінки. Інкубаційний період становить від двох тижнів до шести місяців з моменту інфікування!!!!! У 80% випадків з моменту інфікування пацієнт не відчуває симптоми хвороби.

Міф другий – «Мені кров не переливали – я не міг інфікуватись».

Насправді інфікування вірусом гепатиту С відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами, зокрема кров’ю. І це не тільки переливання інфікованої крові чи її компонентів, що, до речі, трапляється вкрай рідко – оскільки всіх донорів перед здачею крові перевіряють на наявність вірусних гепатитів. Це також інвазивні медичні та немедичні маніпуляції (татуювання, пірсинг, манікюр, тощо). І тут доцільна порада всім українкам щодо маніпуляцій з нігтиками – користуйтесь власними інструментами при відвідуванні майстрів нігтьового сервісу.

Досить часто вірус гепатиту С виявляють випадково – при проходженні профілактичних оглядів, при підготовці до планових операцій, тощо. Якщо у вас був контакт з біологічними рідинами варто обстежитись щодо наявності вірусного гепатиту.

Міф третій – «Всесвітня мережа інтернет чи сусідка допоможе обрати необхідні обстеження».

Насправді, не займайтесь самодіагностикою, зверніться до кваліфікованого спеціаліста, в першу чергу до сімейного лікаря, а далі він вже вирішить чи потрібна більш спеціалізована допомога інфекціоніста чи гастроентеролога. Заощадьте свій час та кошти і довіряйте професіоналу.

Міф четвертий – «Вірус гепатиту С невиліковний».

Насправді, вірусний гепатит С повністю виліковний! Ще 5 років назад противірусна терапія тривала близько року і лишень 50% пацієнтів одужувало. Але, Україна перейшла на нові закордонні протоколи і закупила необхідні ліки. Розпорядженням КМУ № 1415-р від 27 листопада 2019 року «Про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року», Україна поставила перед собою ціль вилікувати всіх пацієнтів з даною нозологією до 2030 року. Препарати для лікування вірусного гепатиту С в Україні надаються безкоштовно.  Головне, вчасно звернутись по допомогу.

ГЕПАТИТ Е

27 липня – 2 серпня 2025 року «Тиждень боротьби із вірусними гепатитами».

ГЕПАТИТ Е

Гепатит E — гостре інфекційне захворювання, спричинене вірусом гепатиту Е.

ОСНОВНІ ФАКТИ

Вірус передається фекально-оральним шляхом, в основному через заражену воду.

Існує щонайменше 4 генотипи вірусу гепатиту E. Генотипи 1 і 2 виявлено тільки у людини. Генотипи 3 і 4 циркулюють серед деяких видів тварин (як-от свійські та дикі свині, олені) без захворювання самих носіїв; натомість є випадки зараження цими генотипами людини.

Гепатит E зустрічається в усьому світі, а найбільше — у Східній та Південній Азії.

Захворювання поширене у країнах з низьким і середнім рівнем статків та обмеженим доступом до базових послуг водопостачання, санітарії, гігієни та охорони здоров’я. Інколи спалахи гепатиту E виникають у зонах конфліктів і надзвичайних гуманітарних ситуацій, наприклад, у районах воєнних дій, а також у таборах біженців.

За оцінками ВООЗ у світі щороку стається 20 млн випадків інфікування гепатитом E.

Для профілактики гепатиту E розроблено вакцину, яка зареєстрована в Китаї, але поки недоступна в інших країнах.

ШЛЯХИ ІНФІКУВАННЯ

Вірус потрапляє в навколишнє середовище з калом інфікованих людей та опиняється в організмі людини ентерально. Вірус передається головно через заражену питну воду. Зазвичай інфекція має доброякісний перебіг, і хворого виліковують протягом 2–6 тижнів. У деяких випадках захворювання набуває злоякісного перебігу з розвитком гострої печінкової недостатності, що збільшує ризик летальності.

Гепатит E також може передаватися внаслідок уживання м’яса заражених тварин або м’ясопродуктів, що не пройшли достатню термічну обробку; через переливання заражених продуктів крові; від вагітної матері до дитини.

СИМПТОМИ

Тривалість інкубаційного періоду після потрапляння вірусу гепатиту E в організм становить в середньому 5-6 тижнів. У районах з високою ендемічністю симптоматичний перебіг захворювання найчастіше буває серед людей ​​віком 15–40 років.

До типових ознак гепатиту E належать:

легке підвищення температури тіла, відсутність апетиту, нудота і блювота протягом кількох днів;

жовтяниця (жовтяничне забарвлення шкірних покривів і склер), потемніння сечі та знебарвлення калу;

дещо збільшена в розмірах і чутлива печінка;

у деяких пацієнтів можуть виникати болі в животі, свербіж, шкірні висипання або біль у суглобах.

У рідкісних випадках гострий гепатит E може набувати злоякісного перебігу та призводити до розвитку гострої печінкової недостатності з ризиком смерті. Найчастіше така форма гепатиту E розвивається у жінок під час вагітності. У випадку зараження гепатитом E в третьому триместрі вагітності летальність хвороби може досягати 20–25%.

Випадки хронічного гепатиту E зареєстровано в осіб з ослабленим імунітетом, особливо у реципієнтів донорських органів, що приймають імуносупресивні препарати. Проте хронічна форма гепатиту E залишається рідкісним явищем.

ПРОФІЛАКТИКА

Профілактика вірусного гепатиту Е (ВГЕ) охоплює низку профілактичних заходів, а також вакцинацію для певних груп населення проти ВГЕ. 

Щоб уникнути інфікування ВГЕ: 

    • дотримуйтеся правил особистої гігієни; 

    • вживайте термічно оброблену їжу; 

    • добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень; 

    • кип’ятіть воду та не пийте з відкритих джерел.

В Україні щеплення від ВГЕ не входить до календаря рутинних щеплень, разом із тим вакцинація від цієї інфекції рекомендована для таких груп населення:

    • персонал установ громадського харчування та підприємств харчової промисловості, який виготовляє, транспортує та реалізує харчові продукти;

    • військовослужбовці, співробітники МВС України, пожежники, персонал служб спеціального призначення (оперативні служби);

    • персонал з обслуговування водоочисних споруд, водопровідних мереж, з обслуговування каналізаційних систем та каналізаційних очисних споруд;

    • особи, які беруть участь у миротворчих заходах, наданні гуманітарної допомоги тощо;

    • особи, які вживають наркотичні речовини внутрішньовенно;

    • люди з ВІЛ-інфекцією;

    • особи, що проживають в ендемічних регіонах щодо гепатиту Е;

    • особи, які подорожують до регіонів з високою ендемічністю щодо гепатиту Е;

    • особи, які спілкувалися з хворим на гепатит Е в осередках інфекції.

ДІАГНОСТУВАННЯ

Щоб протестуватися на вірусний гепатит E, необхідно звернутися до сімейного лікаря. Лабораторна діагностика ВГЕ включає:

    • Виявлення антитіл IgM до вірусу гепатиту E (аналіз крові) — основний метод діагностики гострої інфекції.

    • Антитіла IgG до HEV — свідчать про перенесену інфекцію або пізню стадію перебігу.

    • Виявлення РНК HEV методом ПЛР — високоточний метод, що дозволяє підтвердити наявність вірусу гепатиту E.

Діагностика  ВГА базується насамперед на виявленні в крові специфічних антитіл класу IgM, що свідчить про гостру фазу захворювання. Окрім лабораторних даних, лікар також враховує результати огляду пацієнта та його медичну історію.

ЛІКУВАННЯ

Якщо є симптоми  ВГЕ (як-от діарея, блювота, жовтяниця, потемніння сечі), необхідно звернутися до сімейного лікаря, який скерує на діагностику. 

Наразі не існує спеціального лікування проти ВГЕ. Основною умовою для одужання є уникнення прийому зайвих лікарських засобів, зокрема парацетамолу та протиблювотних препаратів (за рекомендацією ВООЗ), детоксикація та відновлення водно-електролітного балансу, що міг порушитися внаслідок частого блювання та діареї. За відсутності гострої печінкової недостатності також немає потреби в госпіталізації.