Українська література

• Проаналізуйте на різних рівнях (змістовому, стильовому, поетологічному тощо) образ міста в поезії Миколи Вороного «Звір» (зробіть системний аналіз художнього твору). Прокоментуйте назву. Які письменники ХХ сторіччя і в яких творах змальовували місто? Послуговуючись відомими вам образами міста у творах цих митців, віднайдіть образні аналогії з «містом» Миколи Вороного.

У вірші «Звір» Микола Вороний подає узагальнений образ міста, який можна охарактеризувати з різних боків і граней. Для когось — це рідна, улюблена домівка, що зігріває серце, навіює веселі спогади. А для когось — хижий, грізний, лютий звір, що руйнує, втомлює, заганяє в глухий кут нашу свідомість.

Таким неоднозначним, добрим і злим, побачив і змалював у своїй поезії місто Микола Вороний:

М.Вороний як людина з образним світобаченням добре розумів вплив міста на звичайну людину, тому, вдало використовуючи влучні художні засоби, бажав донести це до широкого загалу. Епітети («поклики грізні», «журні антифони», «чисті самоцвіти», порівняння («І йде, мов пишний карнавал», антитези («І твань, і пліснява, і гній, і чисті самоцвіти») та ін. Вони виділяють в зображуваному якусь характерну рису чи ознаку, дають змогу автору досягти більшої точності й образності, особливо виразно виявити оцінку зображуваного.

За автором, місто — це і музика, і танці, і пісні, і золото, і квіти, і водночас — стогнання, прокльони, кров, сльози і гній.

Справді, постійно заклопотані побутовими дрібницями ми й не помічаємо, скільки знедолених, голодних, босих навколо нас. Якщо уважно роздивитися, то саме в місті можна побачити, як багаті, пишні палаци — маєтки заможних громадян, так і невеличкі, обідрані халупи убогих, простих людей.

Завжди існуватиме певна нерівність,будуть переможці й переможені, грошовиті й бідні, щасливі й покинуті підступною долею напризволяще.

Але життя йде, продовжується, швидкими кроками рухається вперед, у вічність. Так і місто розвивається, розростається, вдосконалюється. І йому потрібна сила, енергія — їжа, якою М.Вороний вважає людські емоції, почуття, думки.

Тому для творчої людини, яка прагне злетів, свободи, місто — неначе звір, який своїм шумом, гарчанням, проблемами, шаленими темпами втомлює душу людини, митця, сковує її в тяжкі залізні пута. У цій алегорії абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу. Подібну тему порушував і М.Коцюбинський у новелі «Інтермецо», відображаючи митця, який виснажений міською суєтою, вирушає на природу, щоб віднайти гармонію із своїм внутрішнім світом.

У 1927 році Валер’ян Підмогильний написав роман «Місто». Ці твори об’єднує те, що місто не дає для людини найголовнішого — душевного комфорту, а гнітить її страшною самотністю.Про це влучно сказав Микола Вороний: «Все місто в мурах кам’яних, / Обтягнуте дротами».

Тема вірша — змалювання сучасного міста з усіма його принадами, які по-різному відбиваються на душевному стані людей.

Ідея вірша — сучасне місто негативно впливає на здоров’я людини, її емоційний стан, порушує її споконвічну гармонію з природою.

У вірші«Звір» подано безпосереднє сприймання дійсності, відтворено особисті авторські почуття, викликані особливостями міста, обставинами життя. Поет сприймає біди міста, як свої власні, почуває себе зобов’язаним розповісти про них правдиво, переконливо.

Своїм пристрасним словом автор активно впливає на читача і використовує такі художні засоби, що обумовлюють, посилюють цей вплив. Ось чому не тільки в постановці теми (художнє слово як збудник почуттів у людському серці), але й в реалізації задуму він стоїть на правильному шляху). Вірш постав з цілком реальних життєвих вражень. Читач з самого початку вводиться в суть зображення, стає ніби співучасником відтвореного.

Поет не просто розповідає про те, що його хвилює, він думає і хвилюється тут, разом з читачем. Цьому вдало сприяє розмір вірша — чотиристопний ямб з чоловічими (перший і третій) та жіночими (другий і четвертий рядки) римами й перехресним римуванням.

Поет виявляє належну вправність у використанні однорідних членів, на яких фіксує увагу читача і цим збільшує їх значення в контексті: "І кров, і сльози без надій, І золото, і квіти, І твань, і пліснява, і гній, І чисті самоцвіти".

З уваги на особливість поезії М.Вороного взагалі (відтворення боротьби думок, зіткнення суперечливих поглядів, руху настроїв, драматичних подій тощо) майстерне використання цих засобів має виняткове значення.

В описі ранкового міста бачимо швидку, калейдоскопічну зміну краєвидів. Динаміка картин створюється за допомогою персоніфікацій: «І знов живе, лютує звір стотисячоголовий!», Звір їсти хоче! хоче жить!/ Мовчати він не годний, — / І він, роз’юшений, гарчить,/ Реве, бо він голодний».

Для М.Вороного як представника символізму джерелом поезії «Звір», її ритму й звучання є мелодія: «Уранці місто загуло,/ Розбуджене гудками;/ Залізо, камінь, мідь і скло/ Озвались голосами». Або: Музика, танці і пісні,/ Стогнання і прокльони...»