Роботи учнів

2019

Місько Катерина «Шевченко + рок-культура = сучасна молодь»

Клас: 9

Назва навчального закладу: комунальний заклад «Навчально-виховне об'єднання «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня «Гармонія» - гімназія імені Тараса Шевченка - центр позашкільного виховання «Контакт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя: Окольнича Лариса Михайлівна

ШЕВЧЕНКО+РОК-КУЛЬТУРА=СУЧАСНА МОЛОДЬ

Чи мають щось спільне Тарас Шевченко й соліст гурту «Queen»?

Дивна тема для твору, але чому б і ні. Думаю, можна знайти щось притаманне обом особистостям, за винятком статусу геніїв.

Тож, по-перше, Фредді Мерк’юрі був парсом, напряму мав безпосереднє відношення до релігії, у той час як Шевченко вчився в дяка, малюючи, читаючи Псалтир і пишучи свої перші твори.

По-друге, обидва митці здобували освіту за кордоном (Мерк’юрі – у Великій Британії та США, Шевченко – у Російській імперії), що дозволило розширити їх особисте сприйняття світу, познайомитися з кардинально різними від їх «рідних» менталітетами й остаточно створити себе як довершену особистість із індивідуальними поглядами на життя.

Майбутній Кобзар був надзвичайно епатажною особою. Він полюбляв красивий та модний одяг, не скупився витрачати на нього гроші, але, певно, апогеєм виділення з сірої маси Петербурга була придбана ним із гонорару єнотова шуба (можливо, купив,щоб було). Сучасники казали, що молодого Тараса в столиці сприймали як диковинку, а вбрання його завжди було з претензією на франтівство, тому за очі поета називали світським бісом.

Неповторний стиль Мерк’юрі сформувався в Америці, в умовах шалених 70-х років і поширення року, він неймовірно полюбив музику й дивний одяг. Живі виступи гурту «Queen» – пряме тому підтвердження… Фредді в дещо гіперболізованому театральному стилі, екстравагантних костюмах і зі зламаним мікрофоном (а чому б не епатувати на повну). Та й прізвисько в Мерк’юрі було дещо дивне –Королева драми, боспівак занадто часто спізнювався на репетиції й зривався на друзях (творча особистість як-не-як).

Обидва генії були надзвичайно розумними й освіченими людьми, хоча й зі своїми дивацтвами (а в кого їх немає?!). Мерк’юрі, наприклад, спочатку писав геніальну «Богемну рапсодію», а потім пісеньку про свою кішку (за що «квіни» називали його також і господинею котиків). Шевченко ж був спроможним в умовах постійного нагляду під час заслання малювати неймовірні пейзажі й портрети, сповнені жаги до життя, та писав релігійно-філософські, історичні, антиімперські твори глибоко національного звучання.

Звісно, такі особи не могли жити без суспільного визнання, а тому постійно привертали увагу світської хроніки, яка й публікувала скандальні статті, розказуючи про нові й нові «витівки» Шевченка й Мерк’юрі.

З Амуром митці не завжди були дружніми: він частенько з ними жартував. Один неодноразово натякав на свою нетрадиційну орієнтацію, хоча й усе життя був нерозлучним зі своєю першою любов’ю – Мері Остін, інший же до кінця своїх днів згадував Оксану Коваленко, яка стала музою майбутнього просвітника українського народу.

Отже, життя обох було неперевершеним, шаленим і веселим, але Тарас і Фредді були неймовірно самотніми в душі, а єдиною відрадою для них стало мистецтво, нехай і в різних його проявах.

ГЕНІАЛЬНІ ТВОРИ ГЕНІАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ

Ми не можемо повністю зрозуміти митця, не проаналізувавши його шедеврів, а тому з теми цієї оповіді випливає цілком логічне запитання: чи є спільне у творчості Тараса Шевченка й Фредді Мерк’юрі? Так, дуже схожими за філософією є твори гурту «Queen» «Богемна рапсодія» і Тараса Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…»).

Фредді Мерк’юрі у своїй пісні роздумує над питаннями життя й смерті, «справжності» життя, уявляючи себе «звичайним хлопцем», якому постійно сумно й весело водночас. Також він розмірковує на тему зради, убивства й покарання за гріхи.

Тарас Шевченко у своєму творі «Сон», подібно до текступісні «квінів», роздумує над долею кожного, моральними й соціальними негараздами країни в цілому.

Отже, обидва митці мали схожу філософію життя, яку відкрито несли людям.

СУЧАСНІСТЬ

Хто такий українець, і як його сприймати?

Це тип мрійливий, круглолиций і чорнобровий, та й поговорити він любить не про дати висадження картоплі, а про політику й націоналізм. А ще намагається іти за кимось. Або чимось. Не важливо, це постать-лідер чи якась цікава ідея.

Ми говоримо про двох неймовірно сильних духом таких собі революціонерів, що готові змінювати стандарти соціуму щодня. Вони своїми творами втокмачують у голови молоді свого часу безстрашність, виклик стереотипам й оригінальність. А українське молоде покоління зваблюється цією «приманкою», тому що саме такі цінності допомагають стати рушієм прогресу.

Підлітки прагнуть бути схожими на неординарних кумирів: чому б тоді не відростити прикольні вуса або не вирядитися, як Фредді.

Ще одним важливим пунктом є подібність двох «нелюдських» геніїв до звичайних осіб, які переживають у своєму житті й зраду, і кохання, і нерозуміння близьких, і часом негативну оцінку їх творів мистецтва.

Навіть у двох, на перший погляд, абсолютно різних людей надзвичайно багато спільного, а тому за настановою Шевченка «Борітеся – поборете» й Мерк’юрі «не ловіть зірок» ми маємо наслідувати їх в ідеях, щоб сприяти подальшому розвитку свого «я», створювати середовище для саморозвитку й самореалізації, де змогли б вільно висловлювати свої думки й вести країну до процвітання.