Розтин коней  

Труп коня поміщають на секційному столі, або на цементованій підлозі.

Реєстрація, зовнішній огляд трупа, зняття шкіри з трупа та огляд її проводиться за загальноприйнятою методикою.

Для проведення розтину порожнин, огляду і виймання органів трупи коней переважно фіксують у боковому правосторонньому, а іноді в спинному положенні.

Техніка і методика розтину природних порожнин, огляд і виймання органів ротової порожнини, ділянки шиї, грудної і тазової порожнин, головного і спинного мозку трупів коней подібна до техніки і методики проведення відмічених операцій на трупах великої рогатої худоби.

Деяка особливість огляду ротової та виймання органів черевної порожнини у коней.

Ротова порожнина. Додатково до загальноприйнятого методу розтину ротової порожнини і дослідження її органів у коней обов'язково оглядають повітроносні мішки, які відкриваються при відділенні гортані. 

Черевна порожнина. У коней при нормальному положенні органів видно кінець сліпої кишки, частина малої ободової і петель тонкого кишечника, частина шлунка, селезінки, печінки і ліве поздовжнє нижнє положення великої ободової кишки. Сальник розташований між звивинами великої ободової кишки. Тому більша частина кишечника після розтину черевної порожнини відкрита для дослідження. Внаслідок масивності товстого відділу кишечника (місткістю 80-250л), дослідження органів нижнього положення на місці їх локалізації у коней можливе лише після відведення товстого відділу кишечника на бік.

Для цього, тазовий вигин великої ободової кишки, витягнувши з черевної порожнини, кладуть на правий бік так, щоб праве поздовжнє дорзальне положення разом з шлункоподібним розширенням торкалося правого підребер'я. Потім той хто розтинає переходить на ліву сторону, захоплює малу ободову кишку і, виймаючи з черевної порожнини, кладе на лівий бік трупа.

Таким чином, відкриваються органи черевної порожнини і тазу для дослідження на місці їх постійного розміщення.

Після загального огляду органів черевної порожнини приступають до їх виймання в такій послідовності.

Селезінка. Відтягуючи вверх захоплену за основу селезінку, перерізають зв'язки, які з'єднують її з лівою ниркою, діафрагмою і шлунком. Через те що шлунково-селезінкова зв'язка дуже коротка, її треба розсікати обережно, щоб не прорізати шлунка. Відокремлену селезінку виймають і кладуть на секційний стіл для наступного детального дослідження. В тих випадках, коли при огляді селезінки на місці прикріплення виявляють патологічні зміни в ділянці її воріт, останню виймають разом з шлунком, щоб потім більш детально дослідити розповсюдження процесу.

Кишечник. Розтинаючий стає збоку спини трупа коня і в тазовій порожнині захоплює малу ободову кишку на місці переходу її в пряму. Відділивши від брижі та звільнивши їх вліво і вправо, накладають дві лігатури на відстані 7-10см одна від одної. Після цього перерізають між лігатурами малу ободову кишку і відділяють її від брижі, йдучи краніально до місця виявлення зв'язки, яка з'єднує малу ободову і дванадцятипалу кишки. Позаду цієї зв'язки знову накладають на малу ободову кишку дві лігатури на відстані 7-10 см і перерізають її між лігатурами. Відділену кишку кладуть на секційний стіл. Одночасно краніально від згаданої зв'язки накладають дві лігатури на дванадцятипалу кишку (в цьому місці вона переходить у порожню кишку) і між лігатурами перерізають її.

Захопивши порожню кишку за перерізаний кінець, відсепаровують її і клубову кишку від брижі ножицями або пиловидними рухами ножа, одночасно виймаючи їх з черевної порожнини на лівий бік трупа. Не доходячи приблизно 10см до місця впадіння клубової кишки в сліпу, накладають на клубову кишку дві лігатури і перерізають її між ними. Місця перев'язки кишок, як і в першому разі, спочатку звільняють від вмісту шляхом віджимання його руками.

Велику ободову і сліпу кишки виймають з черевної порожнини, попередньо зруйнувавши сполучнотканинні зв'язки великої ободової і сліпої кишок з підшлунковою залозою і ниркою та перерізавши передній корінь брижі якомога ближче до кишок і сполучнотканинних зв'язок товстих кишок з поперечною ділянкою. Вийняті з черевної порожнини відмічені кишки розправляють на секційному столі або цементованій підлозі так, щоб судини кореня брижі були повернуті вверх.

З особливостей анатомічної будови великої ободової кишки необхідно відмітити, що центральне положення кишки (початкова частина, яка йде від сліпої) має чотири тенії з відповідними кишеньками, а дорзальне – тільки три слабко виражені тенії і в незначній мірі виражені кишеньки.

Розтин і дослідження товстого відділу кишечника коней має деяку відмінність порівняно з іншими видами тварин і полягає ось у чому.

Розтин починають з кінця клубової кишки, який залишився при сліпій, далі переходять на сліпу, а потім – на велику ободову кишку. Розріз великої ободової кишки проводять по вентральному і дорзальному положеннях, відступаючи від брижі, яка з'єднує їх, на 3-4см.

Деякі автори рекомендують розтин сліпої і великої ободової кишки проводити в протилежному напрямку, починаючи від кінця великої ободової кишки (місце відрізання малої ободової кишки), продовжують по дорзальному, а потім вентральному положенні її і, нарешті, переходять на сліпу кишку.

Шлунок і дванадцятипала кишка. Захопивши лівою рукою сліпий мішок шлунка, відтягують його, перерізаючи шлунково-печінкову зв'язку, далі відділяють кінець стравоходу від діафрагми і відсепаровують клітковину, яка прикріпляє його до підшлункової залози, а потім відділяють дванадцятипалу кишку від брижі і правої нирки, перерізаючи їх зв'язку. Таким чином звільнені шлунок з дванадцятипалою кишкою і підшлунковою залозою від навколишніх органів та тканин виймають з черевної порожнини.

Далі проводять виймання печінки, нирок з наднирниками і органів тазової порожнини, техніка якого спільна для усіх видів тварин.

Розтин черепної коробки, спинномозкового каналу, виймання і дослідження головного та спинного мозку, розтин і дослідження носової порожнини проводиться за спільною методикою.