Розтин ВРХ 

Фіксація трупів жуйних тварин у лівосторонньому положенні сприяє самовільному відхиленню на лівий бік місткого передшлунка - рубця, чим відкривається права верхня чверть черевної порожнини, в якій лежить кишечник. Це полегшує як загальний огляд органів порожнини, так і виймання (евентерація) всіх органів, в тому і числі і рубця, в якому може нагромаджуватися від 100 і до 300л рідкого вмісту.

Відділивши праву передню кінцівку з лопаткою шляхом відсепарування м'яких тканин, які прикріпляють кінцівку до тулуба, і праву задню по кульшовому суглобу, а також вим'я у самок і препуціальний мішок з статевим членом до сідничної дуги у самців, приступають до розтину черевної порожнини.

Перший поздовжній розріз черевної стінки проводять, починаючи від мечовидного хряща грудної кістки, на 2 см вище білої лінії до лобкового зрощення, дотримуючись відповідної обережності, щоб не порушити цілості часто надмірно розтягнутого рубця і кишечника. Другий розріз черевної стінки проходить вздовж краю правого підребер'я до поперечних відростків поперечних хребців, а далі, - тримаючи стінку лівою рукою, розріз її продовжують поряд поперечних відростків поперекових хребців до зовнішнього кута правої клубової кістки, а звідти по здухвинній і паховій ділянці до лобкового зрощення. Таким чином видаляємо всю праву черевну стінку, і перед нами відкривається черевна порожнина.

Для проведення огляду вмісту, положення і вигляду органів видаляють сальник, піднімаючи за задній вільний край і відрізаючи по місцю прикріплення з дванадцятипалою кишкою, сичугом, книжкою і правою борозною рубця. Видаливши сальник, оглядають відкриту частину тонкого відділу кишечника, сліпу кишку, праву половину ободової кишки і праву половину порожнини таза.

Оглянувши черевну порожнину, переходять до розтину грудної, який здійснюється шляхом видалення правої реберної стінки.

Перш ніж приступити до видалення реберної стінки, необхідно частково зняти м'які тканини з ребер і грудної кістки по місцю гаданого перепилювання або перекушування реберними щипцями ребер. Перепилявши листовою пилкою або перекусивши щипцями ребра на відстані 10-15см від хребта і хрящі, які з'єднують ребра з грудною кісткою (пиляти необхідно ззаду наперед), підрізають залишені по лінії розпилу м'які тканини і діафрагму від ребер, праву реберну стінку, відтягуючи вверх і вперед, повністю видаляють. Дослідивши відділену грудну стінку збоку плеврального покриву, переходять до огляду грудної порожнини та її органів, метотодика якого спільна для всіх видів тварин.

Розтин ротової і тазової порожнин проводять за загальною схемою.

Далі переходять до послідовного виймання органів грудної порожнини, черевної і органів тазової порожнин, головного і спинного мозку.

Евентерація органів грудної порожнини у рогатої худоби і коней проводиться окремо від органів черевної порожнини, в одних випадках у природному зв'язку з органами шиї і ротової порожнини, а іноді окремо і від них.

Щоб вийняти органи грудної порожнини, необхідно аорту перерізати в ділянці ніжок діафрагми та задню порожнисту вену, біля діафрагми з грудної сторони накласти дві лігатури на відстані 5см одна від одної і між ними перерізати вену. Також перерізають стравохід біля діафрагми.

Після цього, піднімаючи за трахею вверх і назад легені з серцем, відсепаровують аорту і дорзальне середостіння від хребта та перерізають зв'язку, яка з'єднує легені з діафрагмою, виймають органи з грудної порожнини і кладуть на секційний стіл для дальшого дослідження.

Виймання головного і спинного мозку 

здійснюється методами, спільними для всіх видів тварин, які детально розглянуті в розділі техніка розтину трупів.

Вийняті і відповідно розкладені на секційному столі або площадці внутрішні органи піддають детальному огляду і дослідженню для виявлення патологічних змін, які обумовили захворювання і смерть тварини.

Методика огляду і дослідження вийнятих (евісцерованих) органів рогатої худоби в основному подібна до такого інших видів тварин. Відмінним порівняно з дослідженням органів інших тварин для рогатої худоби є дослідження передшлунків і сичуга, комплексу печінки з дванадцятипалою кишкою і підшлунковою залозою, нирок.

Оглянувши зовні передшлунки і сичуг, звертають увагу на стан судин і лімфатичних вузлів, а потім роз'єднують багате на жирову клітковину зрощення книжки з сіткою до місця передбачуваного отвору між книжкою і сіткою. Далі руйнують зрощення між книжкою і рубцем, з одного боку, і між книжкою і малою кривизною сичуга, з другого, і, нарешті, зрощення між рубцем і сичугом. Після цього розправляють багатокамерний шлунок таким чином, щоб сичуг лежав по лівий бік від розтинаючого і був повернений малою кривизною вверх, книжка по відношенню до сичуга, щоб займала праве верхнє, а сітка – ліве положення і ближче до розтинаючого, рубець розміщується по прямій лінії з сичугом з правого боку по відношенню до того хто розтинає.

Розтин багатокамерного шлунка починають з сичуга, вставивши притуплену браншу кишкових ножиць в пілоричний отвір, проводячи його розріз по малій кривизні до отвору, який з'єднує сичуг з книжкою, досліджуючи при цьому прохідність згаданого отвору. Послідовно розтинають книжку по зовнішній кривизні, внаслідок чого відкривається для огляду жолоб, розташований між отворами з сітки в книжку та з книжки в сичуг, який називається мостом, або дном книжки. Далі через отвір з книжки в сітку ведуть розріз останньої по зовнішній (вентральній) кривизні так, щоб стравохід, який прилягає до її внутрішньої кривизни, не пошкодити. І в останню чергу розтинають рубець, починаючи розріз з кінця стравоходу і продовжують по верхній (дорзальній), а потім по нижній (вентральній) його кривизні до каудального жолоба, який повинен залишитися не пошкодженим. Необхідно пам'ятати, що у новонароджених передшлунки не функціонують і тому за величиною в два рази менші сичуга. Визначивши кількість і якість вмісту, наявність сторонніх предметів у передшлунках, переходять до дослідження слизової оболонки і стінки в цілому, починаючи з рубця.

Видаливши вміст, поверхню слизової оболонки промивають водою і досліджують. Слизова оболонка рубця покрита великою кількістю різної величин сосочків, які створюють шорстку поверхню. Під впливом бродильних процесів та автолізу в передшлунках трупа епітеліальний шар слизової оболонки рубця і книжки, вже через 8 – 12 годин після смерті тварини відмирає і легко знімається шарами разом з кормовими масами.

Сітка. На слизовій оболонці сітки виступають складки, з'єднані між собою в комірки, що нагадують бджоляний стільник. Сітка через отвори сполучається з рубцем і книжкою, а по правій стороні переддвер'я в неї входить стравохідний жолоб.

Книжка. Слизова оболонка її утворює пластинки – листочки різної величини, яких нараховується до 81-97шт., а поверхня покрита зроговілими сосочками. Слизова оболонка рубця, сітки і книжки покрита плоским багатошаровим епітелієм, зверху має ороговілі сосочки та не має залоз, і тому виявлення патологічних змін на ній вимагає особливої уваги, а також проведення скарифікації поверхневого шару.

Сичуг. Форма сичуга схожа на пляшку. Розширена частина його прилягає до книжки, а звужена (пілорична) – переходить у дванадцятипалу кишку. Сичуг по всій довжині вистелений циліндричним залозистим епітелієм і має зони залоз кардіальних, фундальних і пілоричних. Слизова оболонка формує добре виражені поздовжні складки.

Патологічні зміни в сичузі за своїм характером і ознаками подібні таким як в однокамерних шлунках.

Комплекс печінки, дванадцятипалої кишки і підшлункової залози. Відповідно поклавши на секційному столі анатомічно зв'язані печінку, дванадцятипалу кишку і підшлункову залозу, дослідження починають з жовчних проток, визначаючи їх прохідність. Потім, підводячи вказівний палець лівої руки під зв'язку печінки і дванадцятипалої кишки, розрізають печінкову артерію і ворітну вену. Далі оглядають і досліджують печінку за методикою, спільною для всіх видів тварин.

Підшлункову залозу починають досліджувати з розтину головної панкреатичної протоки, яка у великої рогатої худоби відкривається в дванадцятипалу кишку.

Нирки. Нирки у великої рогатої худоби борознисті, багатососочкові. Для розрізу капсули і нирки її кладуть на стіл і фіксують долонею лівої руки. Розріз і дослідження нирок проводять за загальною методикою.