У патології вуглеводного обміну розрізняють зменшення або збільшення кількості глікогену в клітинах, а також патологічний синтез і відкладення його в органах і тканинах, в яких він в нормі не зустрічається.
Жирова дистрофія характеризується порушенням обміну різних по хімічному складу ліпідів (простих, або нейтральних, і складних фосфоліпідів, ліпопротеїдів, гліколіпідів, цереброзидів, що входять до складу мембранного апарату клітин, та ін.). Вільний жир в клітинах і тканинах має вигляд крапель, іноді кристалів (холестерин); розчинний в органічних розчинниках - спиртефірі, хлороформі, нерозчинний у воді (на відміну від глікогену) і в оцтовій кислоті (на відміну від білків).
До жирової дистрофії відносять паренхіматозну жирову дистрофію (порушення обміну цитоплазматичного жиру), мезенхімальну (порушення обміну жиру в жировій клітковині) і змішану (системні липоідози та ін.). По механізму розвитку розрізняють жирові інфільтрацію, декомпозицію і трансформацію.
ВУГЛЕВОДНА ДИСТРОФІЯ ПЕЧІНКИ
Зменшення глікогену в печінці аж до повного зникнення його спостерігається при голодуванні, гіпоксії, лихоманці, переохолодженні, а також при екзогенних і ендогенних інтоксикаціях, інфекціях і інвазіях. Збільшення глікогену в печінці (глікогеноз) відмічають при цукровому діабеті і природженій ферментній недостатності.
Макроскопічно печінка при вуглеводній дистрофії не має характерних змін.
Мікроскопічно. При глікогенозі відмічають надмірне накопичення глікогену в тканинах печінки. При недостатньому відкладенні глікогену в печінки останній виявляється не в усіх клітинах. Зникнення глікогену з гепатоцитів розпочинається з периферії часточок, а потім поширюється до центру.
В електронний-мікроскоп виявляють зменшення кількості великих часток глікогену і нерівномірний розподіл його в зоні незернистої цитоплазматичної мережі, де йде його синтез.
Клінічне значення. Відмічають функціональні розлади органу, пов'язані з енергетичною недостатністю і розвитком на цій основі білкової (зернистої) і жирової дистрофії. У важких випадках настає гіпоглікемічна кома.
ЖИРОВА ІНФІЛЬТРАЦІЯ ПЕЧІНКИ
Часто зустрічається при гіпоксії, вуглеводній, білковій (амінокислотною) і вітамінній недостатності, інфекціях і інтоксикаціях.
Макроскопічно печінка збільшується в об'ємі, жовтуватого або глинистого кольору, м'якої тістуватої консистенції, жирна на дотик; на поверхні розрізу малюнок згладжений, видно крапельки жиру; на лезі ножа залишається жирний наліт; при зануренні шматочків органу у воду на її поверхні утворюється сальний наліт, а при сильно вираженій інфільтрації вони плавають. За наявності застійної гіперемії у поєднанні з жировою інфільтрацією печінка стає мускатною: центр часточок має темно-червоний колір, периферія - сіро-жовтий, глинистий колір.
Мікроскопічно звертають увагу на перстневидність (зі зміщенням ядра до периферії клітини) гепатоцитів: різного розміру оптично порожні простори, або вакуолі, відповідають місцям розташування крапель жиру, розчиненого при обробці патматеріалу в спиртовому фіксаторі, і доцентрове відкладення жиру в них по потоку крові в часточці, що свідчить про поступлення жиру з кров'ю, що відтікала від кишечника. В електронний-мікроскоп ліпіди зазвичай виявляють у вигляді включень не оточених мембраною і вільно розміщені. При дослідженні заморожених гістозрізів, забарвлених Суданом III, краплі жиру мають яскраво-помаранчевий колір.
Клінічне значення. Жирова інфільтрація печінки супроводжується порушенням функцій органу, але належить зворотних патологічних процесів. У важких випадках, пов'язаних з некрозом ядер і різким зниженням антитоксичної функції печінки, жирова інфільтрація у поєднанні з білковою (зернистою) і вуглеводною дистрофією має несприятливий результат.
ЖИРОВА ДИСТРОФІЯ ПЕЧІНКИ
Жирова дистрофія печінки, пов'язана з декомпозицією ліпопротеїдів, зустрічається при токсикоінфекціях, сепсисі, інтоксикаціях і отруєннях різними отрутами, наприклад фосфором, миш'яком, чотирихлористим вуглецем, хлороформом та ін. (дистрофічне ожиріння).
Макроскопічно печінка збільшена в об'ємі, сальна, дрябла, сіро-жовтого кольору, анемічна. При вогнищевому жировому некробіозі в печінці виявляють різної величини ділянки, переважно в крайовій зоні органу, сіро-жовтого кольору, дряблої консистенції, різко відмежовані від навколишньої тканини.
Мікроскопічно відмічають порушення балочної структури органу, збільшення розмірів гепатоцитів, звуження і закриття просвіту синусоїдальних капілярів. У цитоплазмі гепатоцитів виявляють численні жирові краплі і включення, що створюють комірчастий малюнок. Перемички між вогнищами є залишками цитоплазми, що піддалася зернистій дистрофії і деструкції. Ядра гепатоцитів не зміщуються, але багато які з них піддається пікнозу, рексису, іноді лізису. При повному розпаді окремих печінкових клітин утворюються жирові мікрокісти.
Клінічне значення визначається безповоротним розривом білково-ліпідних зв'язків з розпадом структурних елементів гепатоцитів і несприятливим результатом.
ЖИРОВА ДИСТРОФІЯ НИРОК
У нирках жирова дистрофія спостерігається при гіпоксії, порушеннях живлення і кровообігу, інтоксикаціях і інфекціях.
Макроскопічно нирки збільшені, дряблі або тістуватої консистенції, сірі, поверхня розрізу сальна, липка, з жировими краплями, сіро-жовтого кольору.
Мікроскопічно відмічають різного розміру краплі нейтрального жиру або фосфоліпідів в цитоплазмі епітелію проксимальних і дистальних канальців в дифузній або вогнищевій формі. У міру злиття дрібних крапель розвивається обширнокрапельная жирова інфільтрація; залишки атрофованої цитоплазми і ядро відтісняються до периферії клітин. При жировій декомпозиції видно зернисту дистрофію і утворюються дрібні краплі жиру, не схильні до злиття. За наявності пікнозу і лізису ядер спостерігаються розпад клітин і клітинний детрит в просвіті канальців. Слід знати, що невелика кількість жиру у нирках зустрічається як фізіологічне явище.
Клінічне значення. При жировому нефрозі функція органу ослаблена або порушена. При жировій декомпозиції процес має безповоротний характер з несприятливим результатом.
ЖИРОВА ДИСТРОФІЯ МІОКАРДУ
Зустрічається при гіпоксії, інтоксикаціях, інфекціях і порушенні живлення (дефіцит енергії і пластичних речовин).
Макроскопічно при дифузному ураженні серце збільшене в об'ємі, дряблої консистенції, сіро-жовтого або глинистого кольору, із згладженим малюнком м'язових волокон. Частіше ж зустрічається вогнищеве пошкодження міокарду з наявністю сіро-жовтих вогнищ, смужок і плям, що надають органу строкатий або тигровий малюнок.
Мікроскопічно на тлі зернистої дистрофії в саркоплазмі, навколо ядра і між волокнами кардіоміоцитів виявляють численні дрібні краплі жиру, а при сильному ураженні органу - пікноз і лізис ядер.
Клінічне значення. Жирова дистрофія міокарду у поєднанні із зернистою зазвичай викликає сердечну недостатність і несприятливий результат.