8-В літ-ра

Шановні учні, уроки проводяться за посиланням https://meet.google.com/kdd-kaso-hsg  Підручник  

Пройти тестування за посиланням  https://vseosvita.ua/test/start/lzr250 

8 листопада Пройти тестування з теми "Пісні Марусі Чурай" за  посиланням    join.naurok.ua   код доступу 3961991 

https://naurok.com.ua/test/realtime/34857440 

31 жовтня   Працюємо за питаннями по темі С23-26

Дати письмові відповіді на питання С. 26 № 1,2,3 у підручнику, 7,8,9,10 письмово

Вивчити пісню "Засвіт встали козаченьки" напам'ять

30 жовтня Тема: Маруся Чурай – легендарна поетеса з Полтави. Особиста трагедія в пісні “Ой не ходи, Грицю”

16 жовтня Народнопоетичні образи пісень “Віють вітри, віють буйні”, “Засвіт встали козаченьки”

Тема. Пісні Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю...»  Легендарна поетеса з Полтави. Трагічна історія її життя. Пісні, що стали народними, їхня популярність, фольклорна основа, народнопоетичні образи

Мета (формувати компетентності):

предметні: ознайомити дітей (через уявну екскурсію та роботу в малих групах) з творчістю Марусі Чурай, її драматичним життям; розкрити індивідуальність, духовну силу і красу легендарної піснетворки, що органічно зливається з образом України;

комунікативні: розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння висловлювати власні судження, обґрунтовано доводити свою точку зору;

ключові: вдосконалювати навички самостійної дослідницької   роботи, спостережливість, логічне та образне мислення;

інформаційні: розвивати  навички створювати уявний словесний портрет легендарної поетеси, а також розвивати уміння виразного читання, коментування пісень; висловлювати власне ставлення до Марусі та її творів, робити висновки, узагальнення, формувати естетичні смаки;

загальнокультурні: виховувати повагу до творчих, обдарованих людей з народу — активних творців духовності, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Сьогодні ми з вами прокладемо місток від сучасності до минулого і помандруємо у пісенний край Чураївни, на Полтавщину, туди, де Ворскла пливе поміж берегами. А  допоможе нам в цьому пісня «Чураївна» у виконанні Раїси Кириченко.

(Звучить  пісня «Чураївна» у виконанні Раїси Кириченко)

Там, де Ворскла пливе поміж берегами,

Чарівниця живе з чорними бровами.

Знають зілля її в нашім ріднім краї

І мовчать солов'ї, як вона співає.

Приспів:

Лунає мелодія дивна,

Мов ніжна і чиста любов,

Царівна пісень - Чураївна

До нас повернулася знов!

Полтавська земля здавна славиться своєю гостинністю і привітністю. Історія Полтави йде в глибоку старовину. Полтава дала світу багатьох талановитих і видатних людей. Звідси на весь світ прозвучав голос Івана Котляревського та  Миколи Гоголя, жили і працювали письменники Панас Мирний та Володимир Короленко, живописець Григорій Мясоєдов, саме тут творила свої пісні легендарна поетеса та співачка Маруся Чурай.

Уважно прислухайтеся, і ви почуєте, як з розкішного саду  українського фольклору  крізь тумани часу  лунає дивна мелодія царівни пісень – Чураївни.

(Звучить  пісня «В кінці греблі шумлять верби»)

Понад три століття лунають пісні Марусі Чурай на землі, даруючи людям невгасиму любов. Її традиційно називають «дівчиною з легенди», бо реальність її існування поки що документально не підтверджено.

Достовірні дані про українку з Полтави, яка складала чудові пісні, не збереглися, адже все знищила пожежа у цьому місті в 1658 році.

 Полиньмо у ті далекі часи, коли в муках народжувалася незалежність української землі, коли серед кривавих битв, тяжкої праці, голоду й нестатків проросла й розквітла пісенна душа України.

Учень : Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою.
Плавились бані дерев’яних церков.
Вітер був сильний. Полум’я гуготіло.
І довго ще літав над руїнами магістрату
легенький попіл
    спалених паперів –
всіх отих книг міських Полтавських,
де були записи поточних судових справ.
Може, там була і справа Марусі Чурай?
Може, тому і не дійшло до нас жодних свідчень про неї,
що книги міські Полтавські «през войну,
под час рабовання города,
огнем спалени»?

Хто ж така ця дівчина «на підсудній лаві», за яку провину її мають судити, і чи  існувала вона взагалі, чи, може, - це тільки легенда, вигадана історія ?

На жаль, не збереглося жодних архівних документів, які б засвідчили існування Марусі Чурай. Час укрив це славне ім’я пилом забуття, знищив документи попередніх епох. Тож не дивно, що про талановиту піснетворку Марусю письмових свідчень не збереглося, а легенди й пере­кази розповідають про сильне, але трагічне кохання дівчини - співачки й козака Гриця Бобренка, який помер наглою смертю, мабуть, через отруєння.

Про легендарну Марусю Чурай написано немало творів. До ос­мислення феномену її життя й творчості зверталися Г. Квітка-Основ’яненко, В. Самійленко, С. Руданський, наш земляк із Кліщинець М. Старицький та інші. Ім’я Марусі Чурай відобразилося також у безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору Ліни Костенко «Маруся Чурай». Російський письменник ХІХ століття Олександр Шаховський написав повість «Маруся — малоросійська Сафо», на початку якої автор вказав, що «зміст повісті заснований на історичних фактах». О. Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від  Григорія                             Квітки-Основ’яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.

Ще один біографічний нарис «Маруся Чурай, малоросійська співачка», друкований упродовж 1877–1879 рр. петербурзьким журналом «Пчела», належить О.А. Шкляревському, а якому автор зазначає, що пісні Марусі Чурай найчастіше пов’язані з її особистим життям, і наводить багато зібраних фольклорних матеріалів про неї.

Український драматург Григорій Боровиковський створив драму «Маруся Чурай – українська піснетворка», поет Володимир Самійленко – драматичну поему «Чураївна».

Втім, пісні Марусі Чурай промовистіші за будь-які речові докази. Чи не тому наш сучасник Станіслав Тенюк, підкреслюючи власне враження від них, не втримався, щоб не узагальнювати : «Я перечитав поезії Марусі  Чурай – і повірив: вона була, вона жила». Інший дослідник творчості співачки, Анатолій Яловець, додав: «Народ ніколи не вигадує знічев’я. Та й чи була потреба вигадувати якусь неіснуючу співачку, коли полтавська земля славилась голосами й піснями?»

Ще одним підтвердженням існування Марусі Чурай є цікавий факт, поданий у «Післямові» Л. Кауфмана: «Український радянський поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми «Марина Чурай», знайшов у матеріалах козацького законодавства XV–XVII століть текст вироку полтавській піснетворці. Це цікавий і, поки що, єдиний документ, що доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом».

Повіримо й ми, що Маруся Чурай існувала насправді. Переймімося красою чистих почуттів у її піснях, замилуймося її великим талантом, який став надбанням усього українського народу.

Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів, і всі свої надії, усе своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій.

Перегорнімо сторінки сивих віків, вчитаймося в прості й хвилюючі слова пісень - і нам відкриється багато поетичних таємниць, ми почуємо голос великої  піснетворки з Полтави, адже  історія  її життя – у її ж піснях.

Чураївна...Iм’я наче пiсня...
Так i лине до тих берегiв,
Де жила вона у передмiстi.
Де живе у продовж трьох вiкiв.
Так жила, i спiвала й кохала,
Як народ у єдинiй душi.
I легендою...Пiснею стала...
Бо й сама дарувала пiснi.
Як спiвала,то нiби до Бога.
Пiсня, нiби молитва, проста.
Як кохала,то тiльки одного.
Бо душа в неї тiльки одна.

                               Марія Бойко

Проблемне питання. Хто ж вона, ця жінка, кого названо живою легендою України?

Малоросійська Сафо. Так називали її дослідники минулого століття, прирівнюючи талант української дівчини до таланту античної поетеси.

Її пісні — як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних  марнот...

Саме такими словами Ліни Костенко можна охарактеризувати творчість Марусі Чурай.

Сапфо — геніальна давньогрецька поетеса, яка жила у VI столітті до н. е. в місті Мітілени, столиці острова Лесбос; заснувала «Дім Муз» — своєрідну школу для дівчат, котрих тут навчали музики, танців, співу, гарних манер, щоб у подальшому подружньому житті, у вихованні власних дітей вони могли втілювати ідеали гармонії.

У більшості європейських країн того часу жінка була безправною служницею свого чоловіка, виконувала роль продовжувачки його роду. У своїх творах Сапфо пише про жінку як про особистість, котра має право на щастя. Основна тема творів Сапфо — кохання. Поетеса оспівує це почуття, що дає жінці щастя й розпалює ревнощі, наповнює життя радістю та отруює ненавистю. Найголовнішим для Сапфо було у вирі почуттів зберегти чистоту душі. Це видавалося недосяжним ідеалом, але поетеса кожним своїм рядком доводила, що кохання має робити світ кращим, очищувати душу. Любов для Сапфо — радість і страждання, одкровення і найбільша таємниця

Учитель: Ця  пісня записна 1968 року в Жовтих Водах від Поліни Євтихіївни   Смирської (1911 року народження), яка вивчила її з вуст своєї баби    О. Ф. Чорнонос (померла 1935 року у віці 98 років), а та — чула від свого діда, вихідця з Полтавської губернії.

Підтвердженням того, що Маруся Чурай була таки автором пісні «Засвіт встали козаченьки», є публікація її в збірнику «Молодчик с молодкою на гуляньи...», котрий побачив світ у Петербурзі  1790 року. Вже тоді молодь знала кілька варіантів пісні, яка супроводжувала козаків у боях за рідну землю, за волю і незалежність України і співпереживала розлуку своєї ровесниці з милим її серцю козаченьком.

2. Дайте відповіді на запитання:

3. Визначте тему, ідею та основну думку пісні.

Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.

Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.

Основна думка: Для кожної родини є хвилюючим моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід.

- Якими ви уявляєте собі Марусю та Гриця?

- Заповнивши схему, визначте художньо-поетичні особливості пісні.

 

 

Епітети: «Ясні очі», «милий синочку», «кінь вороненький», «рідна дитина», «чужая дитиночка».

Метафори: «Стоїть місяць над горою», « кінь спіткнувся», « година настала».

Поетичне кільце: «Засвіт встали козаченьки /В похід з полуночі,/ Заплакала Марусенька/ Свої ясні очі» (1 та 4 строфи).

Паралелізм. «Стоїть місяць над горою, /Та сонця немає,/ Мати сина в доріженьку/ Сльозно проводжає».

Антитеза. «Яка ж би то, мій синочку, / Година настала, / Щоб чужая дитиночка/ За рідную стала?»

Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».

Риторичні оклики: «Через чотири недільки/ Додому вертайся!», «Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі!»

Завдання для другої  групи

Учитель: Цю пісню співає Наталка Полтавка в однойменній п’єсі Івана Котляревського, та далеко не всі знають, хто її автор.

Авторкою цієї пісні теж є легендарна Маруся Чурай. В ній авторка передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим чорнобривим». Єдиною втіхою для неї є сльози: після них легше стає її серцю. Хоча є люди, які заздрять їй. Але героїня не може собі уявити щастя без коханого навіть у рідній стороні, тому пісня завершується закликом до нього з проханням повернутися.

Для неї життя без коханого — «люте горе», вона себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на спеці. Починається твір поетичним паралелізмом (дерева гнуться — сльози не ллються), закінчується риторичними питальними та окличними реченнями. Вірш має струнку організацію, дуже мелодійний. Вітри буйні, люте горе — ці постійні епітети є традиційними для народної пісенної творчості. Так само традиційним є використання зменшено-пестливих слів та інверсій (часочок, сторонка; віють вітри, віють буйні).

2. Дайте відповіді на запитання:

Ця лірична пісня оповідає про страждання Марусі, яка вірно чекає коханого. Вражає глибина почуттів дівчини, відтворення яких досягається майстерним використанням традиційних художніх засобів, серед яких антитеза («Ой як болить моє серце, / А сльози не ллються!»), порівняння («Чи щаслива ж та билина, / Що росте у полі?..»), фразеологізми («Не поможуть сльози горю»), прислів'я («Хто щасливим був часочок, / Повік не забуде»), риторичні фігури («Де ти, милий, чорнобривий? / Де ти? Озовися!»), епітети (вітри буйні, горе люте).

 Домашнє завдання

Обов’язкове

1. Вивчити напам’ять «Засвіт встали козаченьки».

2. Відшукати на сайті  https://uk.wikipedia.org відомості про те, хто з відомих вам письменників звертався у своїй творчості до образу Марусі Чурай.

За бажанням ( але за додаткове оцінювання)

Складіть сенкан «Маруся Чурай».




9 жовтня Маруся Чурай – легендарна поетеса з Полтави. Особиста трагедія в пісні “Ой не ходи, Грицю”

Л.Костенко Кожна народна пісня складається упродовж років — звісно, хтось перший створює основу сюжету, а потім протягом років чи навіть сторіч виконавці подають до нього щось своє, або щось викидають чи змінюють… Таким чином пісня побутує в багатьох варіантах, а ім’я людини, яка створила пісню, назавжди забувається. Але є й винятки — коли талант народного пісняра настільки великий, що люди пам’ятають автора. І хоча пісня й стає по-справжньому народною, ім’я її творця живе в часі так само як живуть його безсмертні твори.

          Такою була поетеса та піснярка з Полтави Маруся Чурай. Дівчина, яка стала легендою…  В історії української культури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Ми не знаємо імен багатьох композиторів, поетів, авторів чудових творів.

Та, на щастя, ім'я авторки пісні «Засвіт встали козаченьки», як і деяких інших: «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Сидить голуб на березі» тощо — відоме. Де Маруся Чурай, про яку ще в позаминулому сторіччі в Україні ходило чимало переказів та легенд.

Чому Марусю Чурай називають «мало­російською Сафо»?

V. Підсумок уроку

Вправа «Продовжіть речення»

1.Маруся Чурай – це...(легендарна піснярка з Полтавщини).

2.Вирушаючи у похід козаки ніколи не свистали, бо це ...(погана прикмета).

3.Козака чекатиме неприємність у поході, якщо... (кінь спіткнувся).

4.Художній засіб «трачу літа» називається... (персоніфікація).

5.Маруся варила зілля у... (вівторок).

6.Мама била Марусю за те,... (що Гриця отруїла).

7.Без милого стане світ... (тюрмою).

Домашнє завдання. Виразне читання пісень Марусі Чурай.

 




2 жовтня  Перегляньте відео 1.  https://www.youtube.com/watch?v=oR0FEvEE0WQ 

2. https://www.youtube.com/watch?v=RlsAoXTKG0U  

Домашнє завдання : вивчити пісню  “Ой Морозе, Морозенку”  НАПАМ'ЯТЬ !

25 вересня «ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ?», «ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ». ОБРАЗИ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ, ЛИЦАРІВ-ОБОРОНЦІВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, СТВОРЕНІ НАРОДНОЮ УЯВОЮ

Мета: продовжити знайомство восьмикласників з історичними піснями, розкрити образи народних оборонців рідної землі, визначити провідні мотиви пісень, зробити їх ідейно-художній аналіз, з'ясувати роль цих образів для українців; розвивати вміння учнів грамотно висловлювати свої думки, робити висновки, коментувати прочитане, мотивувати дії героїв, виховувати гордість за свою батьківщину, за народ; прищеплювати інтерес до культурної та історичної спадщини українців.

Визвольна війна 1648-1654 рр.

У ході визвольної війни наш народ здобув низку блискучих перемог над польською шляхтою: це битви під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Польські та українські пани тікали з України. Командуючого польською армією гетьмана Потоцького було взято в полон.

Повстанці виявили масовий героїзм, захищаючи свій край від гнобителів. У цей час з’являється багато історичних пісень і дум про ці події. Чільне місце в цій групі дум і пісень посідає постать Богдана Хмельницького — «гетьмана Чигиринського», видатного полководця, керівника визвольної війни українського народу 1648-1654 років проти польсько-шляхетських загарбників.

У пісні звеличено видатного гетьмана Б. Хмельницького, який є прекрасним полководцем, що здобув блискучу перемогу над ворогом. Український народ шанує свого героя. Слово «хміль» асоціюється з прізвищем полководця. Як той хміль в’ється біля «тичин», так Хмельницький «в’ється» біля ворогів, знищуючи їх десятками. Він дуже вправний у бою. 

✵ Кому належала земля в часи кріпацтва?

✵ Хто обробляв панську землю?

✵ Яким було ставлення поміщиків до кріпаків?

✵ Як протестували кріпаки проти такого визиску?

✵ Чим вас вразила пісня «За Сибіром сонце сходить» ?

✵ Як ведеться розповідь у пісні?

✵ Що, на вашу думку, дає пісні виклад подій від першої особи?

✵ Стисло перекажіть події з життя героя, про які мовить оповідач.

3. Робота з підручником


 Опрацюйте матеріал, поданий у підручнику, і доповніть сказане про дану пісню новими відомостями. (Персонажа цієї пісні у фольклорі іменували Кармалюком, а насправді він Кармелюк. Тарас Григорович Шевченко назвав його «славним лицарем України». Устим Кармелюк — один із найулюбленіших народних героїв першої половини ХІХ ст. Майже 20000 селян він підняв на боротьбу проти гніту. Народився Кармелюк 1787 р. у с. Головчинцях Літинського повіту (нині Вінницька обл.). Понад тисячу нападів здійснили повстанські загони на поміщицькі маєтки. Кармелюка неодноразово заарештовували, катували, засилали в Сибір, але він не здавався. Чотири рази тікав із каторги і знову продовжував боротьбу за волю. Його ім’я стало легендарним ще за життя. Тому про нього складено так багато легенд, переказів, пісень. Його образ змальовано у творах українських письменників.)

Домашнє завдання: Підготувати повідомлення про Марусю Чурай. 



18 вересня Тема  “Ой Морозе, Морозенку”, “Максим козак Залізняк” – пісні про боротьбу проти національного й соціального гніту. 

Мета. Формувати ключові компетентності:

уміння вчитися — самоорганізовуватися до навчальної діяльності;

загальнокультурну — дотримуватися норм мовленнєвої культури; зв’язно висловлюватися в контексті змісту;

Пісня «Ой Морозе, Морозенку» користується великою любов’ю. Вона дуже поширена в різних місцевостях України. Записано понад 40 варіантів пісні. Славний козацький ватажок Морозенко був надзвичайно популярний, і пам’ять про нього народ зберіг навічно у своїх творах. Він став узагальненим образом захисника Вітчизни. В одних піснях Морозенко бореться з польською шляхтою, в інших — з турками, татарами. 

Наприкінці XV століття українські землі опинилися під владою кількох держав, у тому числі Польщі й Литви. Ці дві держави вели між собою боротьбу за владарювання над загарбаними землями. Боротьба закінчилася підписанням Люблінської унії про політичне об’єднання двох держав. Польські магнати, на правах нових господарів,привласнили найродючіші ґрунти, нещадно експлуатували населення, мордували,іноді без жодної причини убивали, не отримуючи за це ніякої кари». Польські магнати глумилися над мовою українців, над їхніми звичаями, обрядами, прагнули силою заставити зректися православної віри.

Не припинялися і набіги турецьких, татарських завойовників. Знекровлена постійними набігами Правобережна Україна в другій половині XVІІ століття потрапила під владу султанської Туреччини. Ці події викликали шалений опір українського народу, почало зароджуватись козацтво, а відчайдушні сміливці стали ватажками народного опору, чим врятували український народ від загибелі.

- Поясніть рядки: «Попереду Морозенко Сивим конем виграває».

На чолі війська козацького їде отаман, який дбає про своїх побратимів, який готовий життя покласти за здійснення заповітної мрії українців про волю.

- Що вказує на нерівність сил?

Нерівність сил підкреслює різкий контраст, який виражений заперечним порівнянням.

То не грім в степу гуркоче, То не хмара світ закрила — То татар велика силаКозаченьків обступила.

- Як закінчився бій? Чому відсутній опис битви?

Для народу найбільш важливим було передати героїзм

 Робота над композицією твору.

- Дослідіть будову пісні, її композицію.

- Чи має пісня обрамлення? З якою метою його введено?

- Яку частину твору можна вважати кульмінаційною?

Завдання. Співвіднесіть елементи композиції з цитатами з твору?

1. Експозиція А «Бились зранку козаченьки до ночі глухої…».

2. Зав’зка Б «Замучили молодого вороги прокляті».

3. Кульмінація В «Вся ти еси, Україно, славою покрита…»

4. Розв’язка Г «Бо вже син мій, Морозенко з ворогами б’ється».

Д «Ні один козак не дався живим у неволю…»

Про Морозенка відомо небагато. Учені вважають, що в пісні йдеться про Нестора Морозенка (він же Станіслав Морозовицький, р.н. невід..-1649) — військово-політичного діяча часів Хмельниччини. Походив із галицько-подільського шляхетського роду. Навчався в Краківському університеті. Був полковником реєстрового козацького війська, організатором військових дій на Поділлі. Відзначився в битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Хмельницького під Збаражем, де 1649р. героїчно загинув у бою.

-Визначте характеристику героя за текстом пісні.

Виразне читання історичних пісень

Виписати художні засоби з пісні «Максим козак Залізняк»



 


11 вересня Урок № 2 Тема. Мотиви патріотизму в історичних піснях. Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Зажурилась Україна»). Образи лицарів – оборонців рідної землі ( «Та, ой, як крикнув же козак Сірко») 

Мета (формувати компетентності): предметні: пригадати історичні відомості про часи, змальовані в піснях; вміти виразно і вдумливо читати тексти, розповідати про національних героїв, змальованих в них, створювати уявні словесні картини; визначати провідні мотиви пісень; комунікативні: розвивати вміння чітко і послідовно викладати думки, аргументувати власну точку зору, розвивати вміння виділяти головне, робити узагальнення і висновки; ключові: вдосконалювати навички самостійної дослідницької роботи, спосте -режливість, логічне та образне мислення; інформаційні: розвивати вміння характеризувати образ козака Сірка, висловлювати власні судження про те, за що народ увіковічнив імена своїх героїв; загальнокультурні: усвідомлення лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків, виховання і утвердження цих якостей у наш час. 

Основні ознаки фольклору:     

Усність. Фольклорний твір побутує в усній, а не письмовій  формі — передається з уст в уста, від покоління до покоління. При цьому його текст набуває варіантів, колективно оброблюється, вдосконалюється. Звідси і постає термін  «усна народна творчість».

Імперсональність. Автор фольклорного твору — народ. Встановити, кому належить першотекст неможливо. Винятками є твори літературного походження      ( «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка, «Журба» Леоніда Глібова, «Виклик» Михайла Старицького). Окремі пісні («Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», «Віють вітри») приписують Марусі Чурай.

Поліваріантність. Фольклорний текст у різних місцевостях, у виконанні різних людей, може мати відмінності (зміщення послідовності рядків, наявність нових строф або відсутність відомих, інший виклад сюжетних колізій тощо). Найстаріша українська дума «Козак Голота» має 10 варіантів, серед яких і ті, що зображують двобій козака і татарина з елементами фантастики.

Зв'язок з історією, побутом, звичаями народу.

Слово вчителя

Серед  усіх видів українського фольклору найважливіше місце належить пісенній творчості.

З глибокої давнини дійшли до нас історичні пісні.  Вони складають значну групу українського фольклору. Саму ж назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь.

Історичними піснями називають — ліро-епічні твори, що описують конкретні або типові історичні події, героями таких пісень стають реальні історичні особи або загальні образи, вчинки яких відповідають духу зображеної епохи. (Простіший варіант тлумачення історичних пісень - пісні, в яких зображено події минулого та видатні особи.)

Характерними рисами історичної пісні є:

Видатний письменник Олександр Довженко писав: «Який боєць не  знаходив для себе в українській пісні сили й завзяття, любові до народу, презирства до ворога і смерті? Виринають і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди – Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, Богдан Хмельницький і славний Морозенко… і кличуть до бою за Батьківщину… Народ, якого позбавляли багатьох можливостей, у кривавій боротьбі вилив свою душу, свій поетичний геній в єдине, в що міг, – у безсмертну українську народну пісню».

З глибокої давнини дійшли до нас історичні пісні.  Вони складають значну групу українського фольклору. Саму ж назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь.

Найлютішими ворогами українського народу були татари, які ходили в Україну за бранцями, як за своєю власністю, і нещадно грабували її.

      До середини XV ст. південь і центр України перетворилися майже на пустелю. Київ став прикордонним містом, а на південь населення вже майже не  було, бо татари пограбували,зруйнували і спалили багато селищ. Кожна навала ставала страшним лихом. Гнобителі підпалювали оселі, зганяли з усіх околиць до одного місця, де вирізували старих і непридатних до невільницьких робіт, людей. Немовлят топтали кіньми. Бранців татари ділили між собою. Після розподілу  зв’язували невільників і тягли через степи до самісінького Криму.


У історичних піснях про турецько-татарську неволю знайшли втілення кращі риси українського народу: любов до рідної землі, почуття власної гідності, стійкість. Зрадник, запроданець, за народною мораллю, був гірший за ворога-чужинця. 

Тематика історичних пісень дуже широка: розповідається в них і про татарські напади, і про турецьку неволю, і про запорозьких козаків, і про визвольну боротьбу в часи Хмельниччини, і про відважних ватажків, і про героїв нашого століття – січових стрільців та вояків УПА.

Саме з історичної пісні цілі покоління українців, що виростали в неволі, дізнавалися про своїх славних предків, усвідомлювали себе народом великим, багатожильним, спроможним вибороти свободу і незалежність.

Сюжет  пісні доволі простий: турецький хан нападає на Україну, забирає у полон молодь і дітей. Але герой-козак сміливо звертається до хана, закликає його до бою. Відважні українські вояки беруть зброю, йдуть на хана та перемагають його. Ця пісня  наповнена  бойовим козацьким патріотизмом, відображає силу  духу і   героїзм воїнів під час татарських нападів. Але специфічною особливістю твору стає відсутність точних посилань на конкретні історичні події, історичних осіб. Пісня спрямована на передання атмосфери страждань народних і запеклої боротьби проти загарбників.

Ця пісня дає можливість усвідомити складність епохи, яка породила титанічні постаті Байди, Хмельницького, Сірка, Морозенка, Залізняка та ін. Пісня є своєрідним відгуком на спустошення України ординцями. Народнопоетичними засобами відтворено масштабність трагедії. Через метонімічний образ України персоніфікований і максимально наближений до понять «народ» і «люди» відтворюється пригнічений внутрішній стан українського населення, незахищеного від південної навали. Із цієї психологічної ситуації існувало два виходи: або змиритися, або виробити в собі лицарський характер, необхідний для самозахисту. Українці, мобілізувавшись, віддали перевагу боротьбі.

Тема пісні – захист Вітчизни, її теперішнього і майбутнього. Показ страждань українського народу від нападів турецько-татарських орд. У пісні протиставляються Україна і орда, яка хоче її знищити. Україну народ змальовує «журливими» фарбами, бо орда чинить ганебний розбій: «витоптала кіньми маленькії діти», забрала до полону українців, повиганяла з хат селян. Таку картину ми бачимо у перших двох строфах. Наступні рядки пісні звучать урочисто, піднесено. Народ закликає своїх синів боронити волю, радить взяти до рук шаблю та йти воювати. Успіх у боротьбі буде забезпечений, якщо козаки і бурлаки об’єднаються: 

« Легенда про Сірка».

Козацького ватажка добре знали і в Криму, і в Туреччині, і в Європі. Так, наприклад, в 1645 році він отримав запрошення з Франції служити в її військах під час війни з Іспанією.

Москалі кликали Івана «Серком» і «Сереком», німці - «Цирком». Ім’я Сірка стало справжнім пострахом для турецько-татарських загарб­ників. Бусурмани його називали «урус-шайтаном» (руським чортом) і були свято переконані, що йому допомагає нечиста сила, а татарки ім'ям Сірка лякали дітей, коли ті не слухались.

Невідомий український поет склав про Сірка поему, де пояснює його ім’я як Богом дане. За словами поета Сірко був «поставлений Богом, як пес на сторожі християнських овечок, щоб видирати їх з вовчої пащеки турок і татар». І дійсно, в ті часи сторожовим собакам часто надавали прізвисько Сірко.

Цікаво, що в цій поемі поет порівнює Сірка з геройськими мальтійськими ли­царями і щиро дивується, що ні король або князь, а простий козак зажив такої слави ще за життя.

Із п’ятдесяти п’яти битв, у яких Сірко брав участь як полководець, він програв лише одну.

Турецький султан, якого постійно «турбував» Сірко, видав наказ молитися в мечетях про загибель «урус-шайтана».

Про Івана Сірка писав навіть польський король Ян Собеський: «Сірко чо­ловік дуже тихий, поступливий, лицарський і, здається, дуже зичливий, має велике довір’я у козацькому війську».

Проводячи все життя на війні, Сірко, разом із тим, відокремлювався ве­ликодушністю та рідкісною безкорисливістю. Він ніколи не переслідував слаб­кого ворога, а після перемоги ніколи не брав собі здобичі. На війні Іван був самовіддано хоробрим і надзвичайно винахідливим: з десятком козаків долав сотні, а з сотнею молодців тисячі неприятелів. Вороги боялися його «більше за бурю, більше за вогонь, більше за пошесть морову» ( Дмитро Яворницький).

Гірше за всіх Сірко усім своїм щирим козацьким серцем ненавидів мусульман. У запорожців було повір’я: «Той, хто більше знищить бусурманів, той вірніше увійде у царство Боже», ця віра була сильнішою, ніж у будь – кого.

Однак до полонених ставився гуманно: відпускав на волю всіх немусульман, а за кривду, заподіяну полоненим бусурманським жінкам та дітям, навіть засуджував винного запорожця до страти.

До зрадників отаман був суворим і навіть жорстоким. У1663 році Івана Сірка було обрано кошовим отаманом низових козаків.


За народними переказами Іван Сірко - автор дотепного листа турецькому султану   Магомету IV від запорожців (факт послужив  І. Ю. Рєпіну сюжетом для відомої картини «Запорожці»). 

 Домашнє завдання: Визначте художні особливості пісні. (Епітети: «хлопці-молодці», «сизий орел», «битому шляху». Метафори:«туман поле покриває», «військо… виграває», «місяць…зіходжає». Повтори: «Та ми ж думали…». Риторичний оклик:«Та збирайтеся до хана у гості!») 

IV. Рефлексивно-оцінювальний етап 

1. В назві пісні («Зажурилась Україна») використано:

а) епітет; б) гіперболу;в) метафору; г) порівняння.

2. Україна зажурилась, тому що :

а) ординці забрали у полон навіть маленьких діточок;

б) нічим прожити;

в) не мала справжніх захисників, які б могли кинутися навздогін визволяти полонених;

г)  була зламана воля українського народу до боротьби.

3. Шабля у пана-брата («Зажурилась Україна»):

   а)  козацька; б) довга і гостра; в) закривавлена; г) відібрана у  полоненого турка.

4. « Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками»,- так   вирішили козаки-лицарі ,  щоб:

а)  не пропала їх слава;

б) знищити хижого і підступного ворога;

в) визволити полонених з неволі ;

г) відплатити за вбитих побратимів.

5. Від якого ворога захищали козаки Україну?

а) половців; б) турків;  в) ляхів; г) татар.

6. Козаки із Січі вилітали, наче:

а) соколи;  б) яструби;в) орли;г) ворони.

7. «Аж то військо та…….. запорізьке». На місце пропуску слід уставити епітет :

а) відважне; б) незліченне; в) озброєне; г)  славне.

 8. Сірко виїхав з військом :

а) коли почалося затемнення сонця;б) в обідню пору;

в) коли туман поле вкривав; г) до схід сонця.

9. Військо запорізьке із Січі виїжджало на шлях :

а) Турецький;б) Запорізький; в) Кримський;г) битий .

10. « Та сідлайте ж ви коней, …та збирайтеся…»,- так закликав отаман козаків:

а) визволяти жінок і дітей з полону;б) до хана у гості;

в) знищити ворога;г) протистояти величезній навалі ординців.

11. Сірко називав своїх козаків хлопцями -...

а) сміливцями; б) молодцями;  в) запорожцями; г) захисниками.

12.Пісня («Та, ой,як крикнув же та козак Сірко»)  побудована у формі:

а) діалогу; б) монологу; в) звертання; г)  риторичного оклику.



4 вересня Тема. Вступ. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові тощо ). Аналіз художнього твору

Мета (формувати компетентності):

предметні: дати восьмикласникам ключ до розуміння ролі мистецтва слова в житті людини, спонукати їх до вивчення української літератури як джерела національного духу й історичної пам'яті українців, як чинника морального вдосконалення людини;

комунікативні: розвивати культуру зв'язного мовлення, вміння висловлювати власні судження, обґрунтовано доводити свою точку зору;

ключові: вчити учнів розуміти багатозначність художнього образу, називати і вміти відрізняти різні типи образів, за допомогою слова вміти створювати елементарні образи;

інформаційні: розвивати вміння працювати з книгою та іншими джерелами інформації

загальнокультурні: розвивати відчуття краси і сили художнього слова.

Література - це образна історія народного життя...Знання літератури потрібне людям для того, щоб глибше «читати» книгу життя, багатогранно розуміти соціальний і духовний зміст самої людини.

Сучасний український літературознавець Михайло Наєнко Література є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша, чим достатніше у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.

Микола Костомаров

Мета красного мистецтва - викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей , котрі нам малює поет , і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета в хвилі, коли творив ті образи.

Іван Франко

1.Евристична бесіда з учнями

- Як розуміли різні письменники, поети своє покликання?

 Наприклад, наш великий поет, основоположник нової української літератури, Т. Г. Шевченко у вірші «Подражаніє 11 псалму» так висловив свій погляд на літературу, на роль поета в суспільстві:

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, вищих... Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

…Справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...

Михайло Осадчий

На нашій землі письменник був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.

.Бесіда про види мистецтва

Мистецтво — це творче відображення дійсності в художніх образах. Справді, письменники не копіюють дійсність, а, осмисливши й доповнивши її за допомогою творчої уяви, словесно відображають у художніх образах. До речі, саме художній образ як специфічна форма відображення дійсності є спільним для всіх його видів.

У давнину мистецтво було безпосередньо пов'язане з процесом праці. Пісні й танці тих часів сприяли полегшенню праці людей. Потім воно відокремилося від їхньої виробничої діяльності, тобто пісні, танці, музика й живопис почали задовольняти лише естетичні потреби.  Отже,  виникли різні види мистецтва, кожен з яких своєрідно відображав життя й забезпечував різноманітні естетичні потреби людей.

 Робота з підручником( Прочитай матеріал підручника, зроби повідомлення «Функції художньої літератури»). 

Робота зі словником літературознавчих термінів. Пояснення змісту поняття «художній образ». Багатозначність образу

Художній образ — специфічна для літератури (і мистецтва взагалі) форма відображення дійсності, у творенні якої основну роль відіграють почуття, мислення й особливості світосприймання автора-митця. Є образи-персонажі (людські постаті), образи-пейзажі (картини природи), образи-речі (описи предметів та обстановки) тощо.

Літературний образ — словесний, він виникає завдяки добору найточніших для вираження думки слів та використанням художніх засобів мови.

Щоб передати тугу за Батьківщиною, Василь Стус в поезії «На колимськім морозі калина»  переосмислює  образ калини — вона «зацвітає рудими сльозами», тобто має тьмяний, невиразний відтінок. Цей образ олюднюється, ягоди нагадують сльози, отже, йдеться про страждання, про затамований душевний біль ліричного героя, спричинений відірваністю від Вітчизни.

Вітчизна для ліричного героя (й автора) асоціюється з калиною, традиційним фольклорним образом, із «собором дзвінким» як символом духовної незнищенності українців.

Домашнє завдання

Обов'язкове: підготувати зв'язне висловлювання про роль слова, поезії в житті людини;

виконати завдання у робочому друкованому зошиті у рубриці «Для домашнього опрацювання».

За бажанням: прорекламувати улюблений вид мистецтва (підготувати малюнок, вишивку, пісню, поезію тощо).

 ( Додаток до уроку)

     Художні образи мають такі властивості: