10-Б літ-ра

Шановні учні, уроки проводяться за посиланням https://meet.google.com/kdd-kaso-hsg  Підручник https://pidruchnyk.com.ua/10klas/ukr_literatura10/ 

14 березня Імпресіоністична новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського

Номер слайду 2

Новела (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком, перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв. сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

Номер слайду 3

„Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво”. Едмон і Жюль Ґонкури Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — напрям у мистецтві, який основним завданням вважав ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань. Імпресіоністичним творам властиві такі ознаки: Багатство зорових і слухових образів. Психологізм у змалюванні персонажів. Відтворення найтонших змін в настрої. Лаконізм прози, ритмічність. Фрагментарність описів.

Номер слайду 4

Новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського Літературний рід: епос з елементами драми ( перелік дійових осіб на початку твору ) і лірики ( ліричний герой, пейзажі, емоції, переживання) Жанр : новела Літературний напрям: модернізм Стильова течія модернізму :імпресіонізм Присвята : Кононівським полям Тема : митець і суспільство Ідея : важливість ролі митця в суспільстві; людина щаслива лише в гармонії з природою Розповідь ведеться від першої особи

Номер слайду 5

Дійові особи: Сцена - це душа ліричного героя . Дійові особи – символи його суперечливих почуттів та переживань Моя утома Ниви у червні Сонце Три білих вівчарки Зозуля Жайворонки Залізна рука города Людське горе

Номер слайду 6

Композиція «Intermezzo» Основні композиційні вузли новели вихідний момент — утома ліричного героя і виїзд за місто розвиток почуття — відпочинок на природі кульмінація — зустріч із селянином резюме — приплив нових сил, заклик протистояти злу

Номер слайду 7

Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo» ДЕПРЕСІЯ в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш". Лишилось тільки ще спакуватись... Се було одно з тих незчисленних "треба", які мене так утомили і не давали спати. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш".

Номер слайду 8

Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo» ДЕПРЕСІЯ в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш". Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Хто дасть мені втіху бути самотнім? Смерть? Сон? Як я чекав їх часом! А коли приходив той прекрасний брат смерті і брав мене до себе — люди і там чигали на мене. Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть. Дай мені спокій...

Номер слайду 9

Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo» СПОКІЙНО-СПОГЛЯДАЛЬНИЙ СТАН Хіба я що знаю? Хіба я знаю... Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу. Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою. Ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. Хіба я що знаю? Хіба я знаю... Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. На небі сонце — серед нив я. Більше нікого.

Номер слайду 10

СПОКІЙНО-СПОГЛЯДАЛЬНИЙ СТАН Хіба я що знаю? Хіба я знаю... Я п'ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій, п'ю, як дитина молоко з матерніх грудей, так само теплих і дорогих. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала... Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут. В городах земля одягнена в камінь й залізо — і недоступна. Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля. Так протікали дні мого intermezzо серед безлюддя, тиші і чистоти. Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo»

Номер слайду 11

Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo» ОБУРЕННЯ,ГНІВ, НЕТЕРПІННЯ Говори, говори... Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилину — я і людина. Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спокійно, як жайворонок кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, і щось тремтіло в мені. Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? І я не тікаю! Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них! Говори, говори... "П'ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка". Говори, говори... "Раз на тиждень б'ють людину в лице". Говори, говори!..

Номер слайду 12

Три фази безфабульного сюжету новели «Intermezzo» ОБУРЕННЯ,ГНІВ, НЕТЕРПІННЯ Говори, говори... "Найближча людина готова продати". Говори, говори!.. "Між людьми, як між вовками". Говори, говори... Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню.  Город знову простяг по мене свою залізну руку на зелені ниви. Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...  

Номер слайду 13

Сонце - символ естетичного ідеалу письменника, метафора творчості як найвищого призначення людини ; образ вічності й космічної енергії, сили. Три вівчарки Самозакохана Пава – дворянство; Трепов - жандармерія, до речі, кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписував смертні вироки селянам; «дурний Оверко» - принижене й втомлене селянство, якому тільки дай волю - і воно ні на кого не кидатиметься. Ніч - символ краси, одухотвореності, присутності Бога в усьому. Жайворонок – символ натхненя. Символічні образи  “Intermezzo”

Номер слайду 14

Моя утома — зневіра, надломленість,  розчарування, депресія. Залізна рука города — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. Людське горе — становище народу. Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. Зозуля (народний образ) — символ, що втілює надію і життя (образ часу). Образ білих мішків — образ повішених людей. Символічні образи  “Intermezzo”

Номер слайду 15

Джерела Словник літературознавчих термінів | OnlyArt Українська література (профільний рівень). Підручник. 10 клас. Слоньовська О. В https://uk.wikipedia.org/wiki/Intermezzo https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1065 https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-klas.html https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kotsyubinskij-mikhajlo/3381-analiz-intermezzo-kotsyubinskij


7 березня  Психологічна новела «Intermezzo» М. Коцюбинського з жанровими ознаками «поезії в прозі». Автобіографічна основа, символічні образи, образотворчі засоби

Номер слайду 2

Передумов для написання твору багато, знаходимо в ньому автобіографічні моменти . Новелу датовано 1908 р. Це був час реакції влади на революційні події. М. Коцюбинському випало бути свідком розправ (у новелі бачимо образи білих мішків –повішених). Такі картини справили на нього страхітливе враження. Ще одним фактором, що посилив гнітючий настрій письменника, стали нестатки. Великим випробуванням для М. Коцюбинського стає кохання до О. Аплаксіної – молодої статистки. Це почуття розриває його надвоє. Проте покинути сім’ю Михайло Михайлович не зміг. Стан письменника стрімко погіршувався. Коштів, щоб поїхати на лікування, не вистачало. Меценат і друг Євген Чикаленко пропонує Коцюбинському відпочити у нього в Кононівці. Там письменник провів декілька тижнів, відновлюючи душевні сили.Історія написання твору

Номер слайду 3

Назва: Intermezzo (пауза) – невеликий музичний твір, який виконується між актами основного твору. Ліричний герой М. Коцюбинського переживає духовне відродження, відновлюється на природі, відпочиває від напруженої боротьби. Присвята: Кононівським полям. Композиція: 11 частин, відсутність сюжету. Час дії: у новелі не вказується (твір написано в 1908 році). Розповідь: від першої особи. Загальна характеристика твору

Номер слайду 4

Персонажі: Ліричний герой (я). Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. Зозуля. Жайворонки. Залізна рука города. Людське горе. Рід: епос з ознаками драми (є перелік дійових осіб), висока ліричність. Жанрові особливості: психологічна новела, «поезія в прозі». Напрям: модернізм (імпресіонізм). Тема: взаємини митця й суспільства. Загальна характеристика твору

Номер слайду 5

Доберіть цитати до кожної сходинки. Сходинки емоцій

Номер слайду 6

Проблема взаємин «митець-суспільство». Проблема гармонії, внутрішньої рівноваги. Проблема громадянського обов’язку. Проблематика твору

Номер слайду 7

Проблема взаємин «митець-суспільство». Соціум у часи реакції на революційні події заляканий, зневірений. Митець переживає кризу разом із народом. Проте він має віднайти в собі сили для того, аби продовжувати боротьбу. Проблематика твору

Номер слайду 8

Проблема гармонії, внутрішньої рівноваги. У моменти, коли людина переживає душевний злам, для неї важливо переосмислити те, що відбувається, віднайти сенс життя. Проблематика твору

Номер слайду 9

Проблема громадянського обов’язку. Митець не може стояти осторонь подій і лише спостерігати. Він є активним учасником громадського життя. Проблематика твору

Номер слайду 10

Три білих вівчаркисамозакохана Пава Трепов «дурний Оверко» (дворянство) (жандармерія; (принижене прізвище й темне міністра селянство) внутрішніх справ) Символічні образи

Номер слайду 11

Моя утома – депресія. Людське горе – становище народу, важке життя. Ниви у червні – життя, наповненість. Сонце – енергія, сила. Зозуля – час, надія. Жайворонки – творчість, натхнення. Три білих вівчарки – узагальнений образ частини соціуму. Розкодування образів-символів

Номер слайду 12

Новела «Intermezzo» вразила мене …Твір запам’ятається …Найважче було …«Незакінчене речення»


5 березня ..ПСИХОЛОГІЧНА НОВЕЛА «INTERMEZZO» З ЖАНРОВИМИ ОЗНАКАМИ ПОЕЗІЇ У ПРОЗІ. АВТОБІОГРАФІЧНА ОСНОВА. ПРОБЛЕМИ ДУШЕВНОЇ РІВНОВАГИ, ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ, СПЕЦИФІКИ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ. ПСИХОЛОГІЧНО ПЕРЕКОНЛИВЕ РОЗКРИТТЯ ВНУТРІШНЬОГО СТАНУ ЛЮДИНИ

МЕТА (формувати компетентності): предметні: літературознавчу: уміння розпізнавати й аналізувати новелістичний твір; пошуково-дослідницьку: визначення проблематики „Intermezzo“; пояснення глибокого психологізму новели, особливості її композиції; поглиблення знань про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві; ключові: уміння вчитися: формування образного мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну: визначення частин новели, що справили найбільше враження, уміння пояснювати свій вибір, „бачити“ і „чути“; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: сприймання природи як цілісної системи, її збереження та усвідомлення взаємозв'язку з людиною; громадянську: толерантне ставлення до інших культур.

ТИП УРОКУ: урок формування компетентностей.

ОБЛАДНАННЯ: текст новели «Intermezzo», уривок з оповідання «Харитя», портрет письменника, плакат А3, журнали природничої тематики, ножиці, фломастери, клей-олівець  для виготовлення колажу, набір слів-образів для ігрової вправи; звукозаписи: звуків літнього поля /№1/, концерту А.Вівальді для скрипки с оркестром (ля мінор,частина 3) /№2/, Четвертої симфонії Бетховена (друга частина, адажіо) /№3/; аромолампа.

ТИП УРОКУ:  урок-враження з елементами арт-педагогіки.

Примітка: червоним виділено елементи арт-педагогіки.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація

Що спільного між новелою  М.Коцюбинського «Intermezzo» та картиною  Володимира Орловського «Жнива»? (слайд 1)

М.к.: зіставлення життєвих явищ, покладених в основу художнього полотна, та їх змалювання письменником у творі, який вивчається, з метою активізації  мислення дітей, стимулювання процесів  розвитку відтворюючої уяви учнів.

Учням пропонується сісти у коло

Для релаксації запалюється аромолампа з ефірною олією чабрецю, вмикається аудіозапис звуків літнього поля.

     Вчитель: Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, плечі, руки, тіло, ноги. Відчуйте свою розслабленість. Ще раз погляньте на репродукцію картини Володимира Орловського «Жнива». Уявіть себе на лоні зображеної природи.Заплющте очі, зробіть глибокий вдих і видих (3 рази). Подумки відправляйтесь на прогулянку.

І справді було на ниві несказанно гарно!Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка,наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. А за річкою,попід кучерявим зеленим лісом,вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь,широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі, наче риза рути, темніє просо. Межи зеленими килимамибіліє гречка, наче хто розклав великі шматки полотна білити на сонці. В долині, край лісу, висить синя імла. І над усім тим розкинулось погідне блакитне небо, лунає в повітрі весела пісня жайворонка. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток…

М.к.:  Використання елементів біоадекватної (ноосферної) технології з метою розвитку цілісного мислення учнів – одночасної двопівкульної роботи мозку, яка дає змогу більш ефективно його використовувати, застосовуючи одночасно логіку і уяву: формує в учнів творчі здібності, сприяє розвиткові уяви,естетичних емоцій та почуттів,самостійного мислення,вироблення навички роботи з навчальним мислеобразом. (Мислеобраз – індивідуально сприйнятий всіма органами почуттів (колір + смак + запах + звук) цілісний образ предмета або явища).

     Релаксаційні вправи дозволяють учням опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

Бесіда на закріплення образу

- Чи вдалося вам побувати у полі?

- Які кольори,запахи  і звуки вас оточували?

- Чи можна самотність вважати ліками душі?

-  Які методи використовуєте ви, коли хочете зняти напругу, скинути втому?

М.к.:опора на життєвий досвід учнів.

- Чи  уявлене вами  надало вам якусь  інформацію, пов’язану з твором, який вивчаємо?

 (Митця здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо).

ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфауроку.

«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою

душу золотий засів…».

            М.Коцюбинський

 

ІV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Які життєві обставини вплинули на написання твору?(П’ять найсуттєвіших причин були тією силою, яка робила життя Коцюбинського нестерпним(1903-1905 р.р.):

 Усе це разом узяте і виснажило письменника, який радо відгукується на пропозицію щодо відпочинку на лоні природи. Тому, наслідком й стало написання твору  “Intermezzo”, в основу якого лягли автобіографічні факти.

-  Назвіть риси імпресіонізму в новелі

    (- психологізм у змалюванні персонажів;

 (Учні  подають матеріал у вигляді асоціативного малюнку)

М.к:   Використання асоціативного методу сприяє поєднанню інтелектуальних і емоційних начал; сприяє максимальному розкриттю значення слова, тому що слово не лише вказує на предмет, а викликає цілу мережу додаткових образів, так званих «асоціативних значень»;

- Що таке імпресіонізм?

Повідомлення підготовленого учня  про імпресіонізм як мистецький напрям/випереджальне завдання частково на основі досвіду попереднього уроку/.

( «Intermezzo» — слово пейзажне. Походить воно від французького  impression — враження. Імпресіонізм як митецький напрям виник у французькому живописі в ХІХ — на початку ХХ ст. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, її емоції, душевний стан. Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.

    Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.

Представники в малярстві — К. Моне (назва «імпресіонізм» утвердилася після появи картини К. Моне «Враження. Схід сонця» в 1873 р.) /слайди№3,№4,№5/ К.Піссарро, О.Бенуар; українські художники М.Бурачек /слайд № 6/, О.Мурашко.  Необхідною умовою творчої лабораторії імпресіоністів стало творення на пленері (від франц.pleineaire – вільне повітря), тобто на відкритому просторі. Це давало змогу зберегти на полотнах природну динаміку життя у мерехтінні світла, пронизаного сонячними променями повітря.

 Домашнє завдання: прочитати повість «Тіні забутих предків» та створити міні-проект “Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців”. 

29 лютого  

Тема. Модерна українська проза. Особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків.. Основні риси українського прозового модернізму (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, В. Винниченко). «Нова школа» у прозі.

 1. Який стиль існував у давній українській літературі ХІ ст., коли виникли повчання, літописи, «житія» святих? 2. А у ХІІ ст., коли «писалося» «Слово про похід Ігорів», який стиль існував? 3. Який стиль в літературі існував у ХVІ столітті? 4. Хто назве стиль доби Григорія Сковороди, а саме початку ХVІІІ ст.? 5. Який стиль «панував» у кінці ХVІІІ ст.? 6. Який стиль (напрям) в українській літературі започаткував Г. Квітка-Осно’яненко на початку ХІХ ст.? 7. Яке «забарвлення» мають ранні твори Тараса Шевченка, написані у першій половині ХІХ ст., тобто назвіть стиль? 8. Який стиль притаманний творам І. Нечуя-Левицького та П. Мирного, тобто кінцю ХІХ та початку ХХ ст.?

Номер слайду 4

Модернізм(від французького moderne – “сучасний”) – комплекс літературно-мистецьких напрямів, що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування заангажованості митця і проіснували до кінця ХХ ст. Виник у Франції, пов’язаний з іменами Ш. Бодлера, A. Рембо, П. Верлена, Е. Верхарна, М. Метерлінка, В. Брюсова, О. Блока, Р.-М. Рільке. В українській літературі модернізм набув специфічних рис, ставши перш за все рухом до новітніх європейських течій.

Номер слайду 5

Ознаки модернізмуІнтуїтивний спосіб осягнення світу.Індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача. Посилена увага до психологізму, позасвідомих сфер душі. Використання символу як засобу осягнення світу. Ліризм (значна увага приділяється почуттям, емоційному стану героя). Естетизм (краса – не тільки у формі, а й у змісті). Умовність (через образи-символи розкриваються позасвідомі, вічні основи буття). Волюнтаризм (культ сили волі, активності, боротьби).Ідеологічність (пропагування певних методів перебудови та вдосконалення дійсності).

Номер слайду 6

Етапи модернізмуІ етап – декаданс Ознаки: песимізм , спричинений переконанням, що у світі панують хаос, потворність, зло, які людина не може відвернути; фаталізм, зумовлений відчуттям втоми, відчаю, зневіри в людині; краса згасання. Митці-декаденти: А. Рембо, П. Верлен, М. Метерлінк, О. Уайльд, Е. Верхарн. В українській літературі ознаки декадансу наявні у деяких творах І. Франка, М. Вороного, Г. Чупринки, М. Філянського.

Номер слайду 7

Етапи модернізмуІІ етап – власне модернізм (20 – 60-ті рр. ХХст.). Це час розквіту модернізму у творчості європейських представників (Ф. Кафка, Е. Хемінгуей, В. Фолкнер) та українських (І. Франко, В. Стефаник, Леся Українка, О. Кобилянська)

Номер слайду 8

Етапи модернізмуІІІ етап – авангардизм (виник під час Першої світової війни і проіснував до кінця ХХ ст.) – це мистецтво протесту і руйнування, його представники намагалися зруйнувати звичні уявлення про світ, моральні норми, мистецькі критерії, виступали проти фальші, лицемірства, шаблонів у літературі (Б. Брехт, В. Маяковський, Михайль Семенко, Гео Шкурупій).

Номер слайду 9

Номер слайду 10

Модерністська течія Представники (проза) Б. Лепкий. В. Стефаник. М. Коцюбинський О. Кобилянська. В. Винниченко

Номер слайду 11

Номер слайду 12

Новаторські ідеїЕмансипація – буквально: звільнення від залежності, вирівнювання у правах. Фемінізм – ідеологія, громадські рухи за досягнення рівних політичних, економічних, культурних, особистих та соціальних прав жінок із чоловіками. Ніцшеанство – філософська течія, започаткована німецьким ідеологом Фрідріхом Ніцше, наріжним каменем якої був культ сильної особистості.

Номер слайду 13

ТЕЧІЇ МОДЕРНІЗМУСимволізмІмпресіонізм. Експресіонізм. Футуризм. Авангардизм. Неоромантизм. Неокласицизм. Неореалізм. Сюрреалізм та інші Така послідовність течій існувала в європейській літературі, але в Україну модернізм прийшов пізніше, тому письменники опановували одночасно різні стилі.

Номер слайду 14

Рефлексія1. Чому кінець XIX – початок XX ст. для української літератури виявився особливим періодом?2. Кого прийнято вважати прозаїками «нової школи» в українській літературі початку XX ст.?3. Що нового вносив модернізм у громадське життя, мистецтво й літературу?4. Чому емансипація і фемінізм виявилися особливо актуальними темами у прозі жінок-письменниць?5. Який тип чоловічої особистості зародився у нашому національному красному письменстві цього періоду?6. Що властиве для модерних прозових творів цього періоду?7. Назвіть основні течії модернізму.8. Як ви вважаєте, у чому полягає цінність літератури модернізму?

Номер слайду 15

Прочитайте визначення кожної течії та проведіть «термінологічну ідентифікацію». Термінологічна ідентифікація. Поєднайте назву терміну з його визначенням.1 Імпресіонізм2 Експресіонізм3 Футуризм4 Символізм5 Авангардизм6 Модернізм. А Напрям модернізму, представники якого створювали такі образи, що навіювали певні настрої та асоціації, проте повчальних мотивів митці намагалися уникати. Б Сукупність літературно-мистецьких тенденцій, що заперечували реалістично - натуралістичну практику в художній дійсності. В Відгалуження модернізму, напрям, який основним завданням мав передачу мінливих миттєвих вражень. Г Напрям, що виникає в кризові періоди історії мистецтва, йому властиве прагнення зруйнувати попередні естетичні системи. Д Напрям, що прагнув утвердити ідею про настання технічної цивілізації, зруйнувати всі принципи написання текстів. Цьому напряму властива філософія «трьох М». Е Напрям модернізму, який мав передавати не стільки враження від дійсності, скільки напружене, гранично емоційне світосприйняття автора.

Номер слайду 16

Домашнє завдання1. Опрацювати матеріал підручника про модернізм.2. Повторити матеріал про новелу як епічний жанр, знати зміст новели М. Коцюбинського «Intermezzo».


15 лютого СВІТОВЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ СПАДЩИНИ І. ФРАНКА. ВШАНУВАННЯ ПАМ\'ЯТІ ПИСЬМЕННИКА.



Кіліченко Л.

З'ясуванням цього питання підсумовується вивчення творчості І. Франка у школі. Значний інформативний матеріал, який є в розпорядженні вчителя, не повинен бути позбавленим емоціонального забарвлення і виховного потенціалу. Очевидно, основною формою уроку буде розповідь учителя, під час якої бажано висвітлити такі питання:
 1. За що І. Франко заслужив визнання і пошану світової громадськості? 2. В чому передусім виявляється інтернаціональний характер діяльності письменника? 3. Що зробив він для взаємовідкриття і зближення національних культур? 4. Як вшановується пам'ять письменника в нашій країні і за рубежем?
Подаємо деякі матеріали для цієї розповіді.
 У 1956 році Всесвітня Рада Миру прийняла рішення вшанувати сторіччя геніального сина українського народу, мужнього борця за волю, братерство і мир між народами. Хорхе Саломеа Борда тоді говорив: «Для Всесвітньої Ради Миру, яку я маю неоціненну честь представляти перед українським народом, є надзвичайно приємною справою рекомендувати усім народам земної кулі святкувати перше сторіччя одного з найкращих синів України. Для Всесвітньої Ради Миру життя і творчість Івана Франка є щасливим, вдалим синтезом кращих і високих цілей». Цими словами значною мірою визначається світове значення спадщини І. Я. Франка.
 Все те, що він зробив, здається непідвладним зусиллям однієї людини. Заледве чи «знайдеться,- пише І. Ю. Журавська,- визначне явище в світовій літературі, яке тією чи іншою мірою не було визначене Франком як перекладачем, критиком або видавцем». Він дає рідному народові твори світових класиків у своїх перекладах: роман Чернишевського «ІЦо робити?», поему Гоголя «Мертві душі», твори Гончарова, Тургенєва, сонети і трагедії Шекспіра, «Прометей» і «Фауст» Гете, поезії Гейне. Він пише статті про творчість Данте, Байрона, Шіллера, Гюго, Золя та багатьох інших письменників.
 Невтомним Каменярем на шляхах прогресу, Вічним революціонером і Титаном праці ввійшов Іван Франко в історію української та світової літератури і громадсько-політичної думки .
 Спадщина геніальних письменників завжди входить у скарбницю загальнолюдської культури. А І. Франко був видатною постаттю. Його твори мали по-справжньому світовий резонанс. Разом з тим він здобутки світової культури робив надбанням рідного народу.
 Звернемося до статті О. Гончара «Подвиг Каме¬няра»: «Мабуть, немає в світі такого народу, до культури якого б не сягали Франкові зацікавлення, його безкінечно допитлива думка. Невситима душа письменника... прагнула чер¬пати з усіх культур, з духовних набутків народів Заходу і Сходу, черпала, щоб передати потім це все своєму народові, розширюючи його погляди на світ, на людство, і робилося це для того, щоб і в такий спосіб збагачувати рідну культуру і вдосконалювати знання, уявлення, мистецькі смаки свого народу. Нам дорога ця Франкова широчінь, войовничий інтернаціоналізм його творчості, так само, як і його непримиренність до хуторянства, провінційності.
 Так, Франко вмів широко мислити, заобрійно бачити, в душі в нього не вигасала потреба братерства й солідарності між народами, але відступництво від свого народу було йому огидне, до тих, хто забував, чиїм він хлібом вигодований, якою мовою випоєний, Франко не знав пощади». (Див. Гончар О. Письменницькі роздуми.- К.-. Дніпро, 1980).
 Якби не І. Франко, багато перлин світової лірики не прийшло б до українського читача. Він прокладав мости дружби між народами і їх духовними скарбами. Найвідоміші твори І. Франка перекладені майже всіма мовами народів світу .
 Для світової культури він багато зробив як уважний поцінювач її художніх скарбів, як теоретик-аналітик, що бачив за поодинокими фактами літературного життя певні тенденції. А хто з його сучасників - письменників знаходив такі великі можливості, як він, працювати і на «чужому полі»?
«Занадто гаряче», як признавався сам, любив «загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі». То чи ж дивно, що світ відплатив йому, глибоким визнанням і пошаною?
  До Франкового слова ще за його життя уважно дослухалися маси трудящого люду різних національ¬ностей, що населяли клаптикову Австро-Угорщину. Їм був близьким письменник, що так правдиво описав життя селян і робітників, різних прошарків суспіль¬ства, що навчав єднати свої лави для організованих виступів проти експлуататорів.
   Ще за життя І. Франка його твори перекладалися багатьма мовами народів світу. Видатні європейські вчені посилалися у своїх працях на його дослідження в різноманітних галузях науки, високо оцінювали його переклади з інших мов українською. Ставилося питання про присудження українському письменникові Нобелівської премії (1915 р.) . Однак у 1916 році він передчасно помер, а посмертно ця премія не при¬суджується.
 І. Франко приходив до інших народів насамперед як інтернаціоналіст. Його ж словами можна сказати: «З минувшини слов'ян він підносив тільки такі мо¬менти, де слов'яни (одиниці) вносили свої вклади в скарбівню загальнолюдської цивілізації» . Він брав активну участь у робітничому і селянському русі, в культурному житті польського народу, писав його мовою. Сьогодні ставиться питання про І. Франка як і австрійського письменника (Г. Витженс), його творчість німецькою мовою включають в контекст австрійської літератури, особливо публіцистики XIX - початку XX ст.
   У плеяді визначних письменників України І. Я. Франко - перший перекладач болгарської народної творчості українською мовою (гайдуцькі пісні в збір¬ці «Зерна», 1888 р.). У Болгарії публікуються пере¬клади його віршів із збірки «Зів'яле листя», «Каменярі», оповідання «До світла», «Як пан собі біди шукав» та ін., що мали вплив на передову суспільну думку країни.
   Художній досвід І. Франка чеські і словацькі письменники-реалісти почали використовувати в 90-х ро¬ках XIX ст. Утверджуючи критичний реалізм в україн¬ській літературі, він допомагав чеським і словацьким письменникам перейти від романтизму до критичного реалізму (М. Роман, ЧСФР).
   Творчість І. Франка мала вплив на угорського письменника Г. Стриського (вчився у Львівському університеті), який переклав ще за життя Каменяра оповідання «Добрий заробок», «Історія моєї січкарні». Наш письменник доклав чимало зусиль для встанов¬лення взаємної інформованості румунської і україн¬ської літератур, цікавився можливостями поширення журналу «Світ» у Румунії.
 У працях І. Франка поставали скандинавські літе¬ратури в історичному русі: від давньонорвежських та давньоісландських балад і новел до творчості сучасних йому письменників - Ібсена, Андерсена, Стріндберга. І. Франко показав значення для загального художнього прогресу «розширення літературних го¬ризонтів», взаємовідкриття і зближення національних літератур .
   Творчість І. Франка, його громадська і політична діяльність високо оцінювалися передовою Росією. У спогадах В. Д. Бонч-Бруєвича читаємо про те, що він інформував В. І. Леніна про своє листування з І. Франком, надсилав Каменяреві газету «Искра», ленінські праці «Що робити?», «Крок вперед, два кроки назад». У тому, що поезія українського пись¬менника стала відомою російському читачеві, велика заслуга Павла Грабовського, перекладача віршів «Не¬хай і так, що згину я» (1896), «Журавлі» (1900), «Ди¬вувалась зима» (1905). Вірш «Каменярі» відомий в ін¬терпретації X. Алчевської, І. Войтова, поема «Мойсей» - П. Дятлова. Серед найкращих перекладачів, зокрема інтимної лірики І. Франка, відзначимо А. Ахматову, якій були близькими почуття ліричного героя «Зів'ялого листя». Ії захопили не тільки тонкість «любовних переживань,., але і сила, могуття, напру¬женість страждань і сподівань, що своєю напругою нагадували атмосферу передгроззя на зламі віків. Ії переклади доносять основні смислові і емоційні відтінки думок і мотивів оригіналу... А. Ахматова виступає не копіїстом, а співавтором великого поета» . І на сьогодні зберігає свою художню цінність переклад Т. Кладо вірша «Земле моя, всеплодющая мати», зокрема завдяки створеному адекватному оригіналові образу «О земля, всеродящая мать». Значним досягненням російської Франкіани є видання в радянський час десятитомника І. Франка.
 Український письменник відіграв значну роль у духовному відродженні білорусів, впливав на творчість Алоїзи Цьотки, Максима Богдановича. У своїх наукових, літературознавчих працях він був дуже уважним до історії білоруського народу, його культури. Так, наприклад, про Ф. Скорину І. Франко писав як про гордість не лише білоруського, але й інших слов'янських народів. Народний поет Білорусії Якуб Колас відзначав, що творчість Івана Франка, як і творчість геніального пісняра України Тараса Шевченка, є дорогою і близькою народові, зв'язаному узами вікової братерської дружби з українським народом.
 Ще за життя письменника грузинські журнали «Квалі» і «Моамбе» видрукували його оповідання. У наші дні перекладено грузинською мовою його твори майже всіх жанрів. Особливо цікавими є видання поезії з паралельним текстом грузинською та українською мовами .
 У 1906 році з'явився перший переклад І. Франка вірменською мовою. Зараз є понад сорок таких творів .


1 лютого Проза І. Франка. Жіноча доля в новелі І. Франка “Сойчине крило”. Образ героя-адресата в новелі І. Франка “Сойчине крило” – уособлення боротьби між “естетикою” і “живим чоловіком”. Тема. Проза Івана Франка. Жіноча доля в новелі Івана Франка «Сойчине крило». Образ героя-адресата – уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».

Мета. ознайомити учнів з прозою Івана Франка, зробити детальний аналіз новели «Сойчине крило», поглибити знання про український модернізм; формувати вміння дискутувати, аргументувати власну думку, навички дослідницько-аналітичної роботи з текстом; виховувати почуття відповідальності за власні дії та вчинки, позитивні морально-психологічні якості, естетичні смаки.

Обладнання: презентація, художнє оформлення кабінету.

Що таке чоловік для чоловіка?

І кат, і Бог!

З ним живеш – мучишся,

а без нього ще гірше!

Іван Франко

Хід уроку

Модернізм (від фр. moderne — новітній, сучасний) - течія у мистецтві й літературі, суб'єктивізм в художній творчості, для якої характерний відхід від демократичних і гуманістичних традицій художньої культури.

У 1905 році, у «золотий період» творчості Івана Франка виходить друком новела «Сойчине крило», один чи не найкращий твір Франкової малої прози. Отже, розгорніть зошити й запишіть тему уроку та визначення поняття «модернізм».

Модерна новела «Сойчине крило» має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, в канву якого вплітається лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає твору психологічного напруження. Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, з якого ми дізнаємося про життєві пригоди головної героїні у пошуках щастя.

Сюжет твору напружений, динамічний, має дві сюжетні лінії: розповідь про відлюдька Массіно, який занурився в егоїстичне, самозакохане життя і Манюсі, яка тікає від свого справжнього щастя у вир злочинного світу. Ці сюжетні лінії тісно переплітаються і доповнюють одна одну.

 

Учні коротко переказують сюжет твору.

Символіка новели

Образ Сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.

Червона сукня з круглими цятками – символ пристрасті.

Дзвінок – тривога, очікування чогось.

Крило – символ душі.

Подвійне сонце – подвійне життя: одне в побуті, інше в житті.

Характеристика образу Марії

Сенс буття Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про достаток, волю, палке кохання. Та доля жорстоко покарала її за втечу і зраду. Зрештою вона зрозуміла, що щастя поруч, його не потрібно шукати по світі. Марія повертається до коханого, бо розуміє, що основним принципом життя є любов.

1.Марія.

2.Кокетлива, легковажна.

3.Втікає, зраджує.

4.Вражає байдужістю та хитрістю.

5.Егоїстка.

Долю головної героїні твору «Сойчине крило» досліджувала Сімора Юлія (учениця представляє свій проєкт «Жіноча доля у творі «Сойчине крило»»).

Вчитель. А зараз спробуємо довести, що образ героя-адресата – уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».

Словникова робота.

Адресат – одержувач листа.

Кореспонденція – листування між особами, сукупність поштових відправлень.

Скептик – той, хто до всього ставиться недовірливо, в усьому сумнівається.

Відлюдник – той хто тримається, або живе осторонь від інших людей.

Естет – прихильник усього прекрасного, витонченого.

Фатальний – який приносить горе, нещастя, страждання, приречений на невдачу.

Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору  він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити і отримувати задоволення. Він інтелігентний, розумний, освічений, добре розуміється в мистецтві. У його затишному кабінеті на стінах висять портрети великих митців: Гете, Емерсона, Рескіна. На поличках стоять улюблені книги в гарних оправах, а на столиках - його улюблені кольорові хризантеми. Він захоплюється музикою. Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серце. Він ввічливий, має гарні манери, проте не має друзів, нікого не пускає у свою душу, бо після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість. Це нам доводить ,що він, справді, естет. Але водночас він -  людина, у глибині серця жевріє іскра кохання, яка запалює боротьбу в його душі між «естетом» і «живим чоловіком». Як би він не старався «… жити для самого себе, з самим собою, самому в собі…», але його життя було «осяяне подвійним сонцем, наповнене красою й гармонією», бо це був чоловік з ніжною, вразливою душею. Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає, тому не може протистояти живим почуттям.

У душі Хоми-Массіно відбувається боротьба між байдужістю до життя, самотністю, образою і почуттями «живого чоловіка», які перемагають, бо кохання – рушійна сила життя. І тому в кінці твору звучать слова: «Голубочко моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом!».

Учні складають сенкан до образу головного героя.

Паспорт твору «Сойчине крило»

Автор : І.Франко

Рік видання : 1905.

Літературний рід : епос

Жанр : психологічна новела.

Тема : змалювання жіночої долі в новітній інтерпретації; розкриття стосунків між Марією та Хомою.

Ідея : возвеличення кохання, як найвищого почуття; засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

У творі є підзаголовок “Із записок відлюдька”.

Проблематика твору:

5. Перевірка домашнього завдання (учні зачитують власне продовження новели «Сойчине крило»).

 

6. Інсценізація кінцівки твору.

Массіно

   -   Ти-и-и?

Манюся

Массіно

7. Підсумок уроку

Новаторство Івана Франка:

Хто з героїв твору вам імпонує, а хто ні? Чому?

Які поради ви дали б головним героям?

Якою людиною ви вважаєте Хому: сильною чи слабкою?

Чи може людина впливати на свою долю?

8. Домашнє завдання

Підготувати біографію Ольги Кобилянської. Прочитати новелу «Impromtu phantasie».


25 січня Тема. Поема «Мойсей» − один із вершинних творів І. Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам'яті

Мета: продовжити роботу над твором І. Франка «Мойсей». Пояснити біблійну основу поеми. Дослідити історію написання твору. Окреслити проблематику поеми, охарактеризувати образ Мойсея, опираючись на текст. Розвивати вміння висловлювати власні думки. Виховувати інтерес до творчості І. Франка

Обладнання: презентація в PowerPoint, текст твору, схеми аналізу

Тип уроку: комбінований

Ключові компетентності, що формуються: спілкування державною мовою, математичні, соціальні та громадянські компетентності, обізнаність та самовираження у сфері культури.

Епіграф до уроку:

       Все, що мав у житті, він віддав

Для своєї ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї!

    І. Франко

 

Перебіг уроку

І. Організаційний момент. (СЛАЙД  1)

− Добрий день! Учні, сьогодні я хочу побачити те, що часом буває непомітним: сміливість у скромних, комунікабельність – у мовчазних, рішучість – у невпевнених, а жагу до знань і плідної співпраці – у всіх! Нехай наш урок дійсно стане для вас дослідженням, відкриттям, черговою сходинкою до пізнання величі нашого народу.

 ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

  Вступне слово вчителя. Іван Франко вірив у могутню, вільну Україну, у свій народ, у щасливе майбутнє українців на рідній землі, боровся за кращу долю. Сила віри, надія надихали на боротьбу за незалежну Україну.

У творчості поета однією із провідних є тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів. Особливо могутньо прозвучала ця тема в поемі «Мойсей», яка стала видатним явищем української літератури доби модернізму. Автор у посвяті назвав поему «великим даром» українському народові, а літературознавець Юрій Шевельов назвав її другим «Заповітом», у якому митець порушив головну проблему того часу: визволення нашого народу з неволі, здобуття незалежності.

 

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

І саме сьогодні ми продовжимо працювати над темою уроку: «Поема «Мойсей» − один із вершинних творів І. Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті».

(СЛАЙД  2)  мета

 Запишіть, будь ласка, число і тему уроку.

3.1. Робота з епіграфом. (СЛАЙД  3)

Епіграфом уроку сьогодні будуть слова Івана Франка:                                                                                 «Все, що мав у житті, він віддав Для своєї ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї!»                                      (учитель читає епіграф). Запишіть.

 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Історія написання твору (розповідь учителя).

1904 рік... Подорожуючи Італією, Іван Франко захоплюється картинами Рафаеля, Леонардо да Вінчі, проте найбільше його вразила скульптура Мойсея, (СЛАЙД  4) створена на початку XVI ст. Мікеланджело Буонарроті. «Він довго вдивлявся в ту горду постать, в це розумне суворе лице, високе, натхненне чоло під кучерями волосся, що, немов два роги, стриміло вгору,— так згадує дочка Франка Ганна. — Тато з поїздки привіз альбоми з малюнками визначних малярів і інші пам'ятки, а також образ із статуї Мойсея. Цей образ зараз же повісив у себе в спальні над ліжком».

Задум написати про Мойсея І. Франко виношував понад 20 років.

2. Історична довідка тлумачить:

«Мойсей зійшов на гору і отримав від Бога нові скрижалі. Коли він повертався, лице його світилося, бо на нього пала слава Божа. Це німб, який художники зображують навколо голів святих. (СЛАЙД  5) Мікеланджело зобразив Мойсея з рогами. Це пов’язано з тим, що єврейське слово «каран» − «світиться», перекладено як «керен» − «роги».  Це пояснюється тим, що в єврейському письмі немає голосних.»

 (СЛАЙД  6)

- Хто ж такий Мойсей?

Орієнтовна відповідь. (Лідер, людина, ватажок, керівник, пророк, учитель, світоч)

3. Колективне складання сенкану

Мойсей

відданий, зневірений

протистоїть, зневірюється, гине

Мойсей загинув через свою зневіру.

Пророк, вождь

4. Біблійна основа твору.

Учень отримав випереджувальне завдання дослідити біблійну основу твору.

 (СЛАЙД  7)

Мойсей народився рабом у Єгипті. Один із фараонів наказав убивати кожного новонародженого єврейського хлопчика. Мати Мойсея доручила своє дитя Божій опіці: спочатку переховувала, а потім сплела з очерету невеличкий кошик, поклала туди сина й віднесла до річки Ніл. Знайшла його там дочка фараона, назвала Мойсеєм, що означає «витягнений із води». Якось він був свідком, як наглядач бив раба-єврея. Мойсей убив наглядача, а сам утік з Єгипту. Він одружився і пас стадо овець свого тестя.

Сорокарічний Мойсей пас стадо і побачив перед собою кущ, що палав і не згорав. Коли підійшов ближче, почув голос: «Я Бог батька твого… Я справді бачив біду свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав я Болі його. А тепер іди ж, я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій. Я буду з тобою» (Друга Книга Мойсеєва, Книга Вихід 3:12).

Тільки після 10 кар, які Бог послав на Єгипет, фараон дозволив Мойсеєві вивести євреїв з неволі. Проте невдовзі передумав і переслідував ізраїльтян до Червоного моря. За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю і воно розступилося. Ізраїльтяни перейшли через море, а військо фараона поглинула вода.

Через три місяці мандрівники прийшли до гори Синай. Тут Бог відкрив Мойсею свій Закон і дав йому 10 заповідей.

Сорок років блукав зі своїм народом Мойсей по пустелі, учив і картав за непослух, як батько. Довів євреїв до границі Землі Обітованої, але народ забув, що він покликаний Богом і зневірився.

Мойсей піднявся на гору Нево, щоб молитися. Там Бог показав йому землі Палестини, у які увійшов народ та не ввійшов туди їх вождь.

У 120 років помер пророк Мойсей на горі Нево.

 

Слово вчителя.

Отже, не випадково звернувся Франко до образу Мойсея, до історії про те, як євреї 40 років йшли до своєї держави, адже українці століттями блукали пустелею бездержавності. Поет порівнює ізраїльський та український народи, їхню боротьбу за звільнення, показує роль поводиря в цій боротьбі, зазначивши: «Ідея відбудови єврейської держави мене зацікавила, оскільки є вона начебто рідною сестрою нашої української ідеї відродження української держави».

Поет використав біблійну історію про Мойсея, проте написав оригінальний твір, розкривши свій задум: «Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і оспівана на біблійнім оповіданні».

 

V. Формування вмінь та навичок літературного аналізу. 

(СЛАЙД  8

)Домашнє завдання

1. Підготуватися до дискусії «Хто винуватий у трагедії Мойсея?»

2. Дати письмову відповідь на запитання:

Чому Франко у поемі акцентує увагу на забавах дітей? Який  епізод з поеми розповідає про ставлення Мойсея до дітей?



11 січня Тема уроку: Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму в поезії І. Франка «Гімн»

Епіграф до уроку:

Історія людства перетворюється в гонку

між освітою та катастрофою.

(Герберт Уеллс)

Мета  уроку: ознайомити учнів із поетичною збіркою Івана Франка, допомогти усвідомити ідейно – художній зміст вірша «Гімн» І. Франка, розвивати навички виразного читання, аналізу поезій, виділення актуальних проблем та зіставлення їх із нашим часом; виховувати активну громадянську позицію, оптимістичний світогляд, прагнення до розвитку духовності, науки, моралі.

Тип уроку:  урок засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь і навичок;

Обладнання: портрет письменника, збірка поезій, відео поезія вірша «Гімн», презентація.

Методи і прийоми: «Словникова робота», «Асоціативне коло», «Шість капелюхів», «Онлайн тести», «Сінквейн».

Теорія літератури: гімн.

Міжпредметні зв'язки: українська і світова література, захист України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

І.   Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Вивчення нового матеріалу

ІІІ. Підсумки уроку 

ІV. Виставлення оцінок

V. Оголошення домашнього завдання та інструктаж до нього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

-Доброго ранку, любий 10-й клас. Бажаю нам плідної праці сьогодні на уроці. Чи всі присутні?

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Оголошення теми і мети уроку (вікторина)

-Діти, сьогодні ми продовжуємо з Вами знайомитись із творчістю видатного українського письменника Івана Франка! Але щоб почати опрацьовувати сьогоднішню тему, Вам потрібно згадати минулі уроки.

Отже, на екрані Ви бачите 4 запитання про життя та творчість письменника. На кожну правильну відповідь з’явиться частинка назви теми уроку. Будьте уважні, адже щоб побачити тему, Вам потрібно відповісти правильно на усі запитання!

 

Правильно! Батько Івана Франка був ковалем. Саме батьківську кузню письменник вважав найпершою школою життя, адже тато терпляче пояснював як потрібно жити з людьми і для людей.

Правильно! Перший вірш Івана Франка називався «Великдень» і був присвячений пам’яті батька, який помер у Великодню ніч. Вірш, нажаль, не зберігся.

Молодці! Іван Франко вільно володів 14-ма мовами. Він писав свої тексти не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами.

Так! Львів можна сміливо назвати містом Івана Франка. Саме тут він прожив 40 років із своїх 60-ти. У цьому місті він творив і навіть був ув’язнений. Сьогодні у Львові ім’я письменника носить один із найбільших університетів.

Діти, молодці! Ви правильно відповіли на усі запитання, а тому бачите тему нашого уроку. Записуємо у зошити. Тема уроку: Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму в поезії І. Франка «Гімн».

Сьогодні нам потрібно визначити композицію збірки «З вершин і низин», зрозуміти ключові смисли, закладені в поезії «Гімн», схарактеризувати образ «вічного революціонера», проаналізувати поетичний текст, висловити власну думку про актуальність поезії І. Франка для сучасності.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

А зараз зверніть увагу на епіграф до нашого уроку.

 

 


Історія людства перетворюється в гонку

між освітою та катастрофою.

(Герберт Уеллс)


 

 

Саме так про поступ людства висловився Ге́рберт Джордж Веллс — англійський письменник, найбільш відомий як письменник-фантаст, хоча має значний доробок праць історичних, на політичну тематику, публіцистики.

Чи погоджуєтесь Ви з англійським письменником?

 

Проблемне питання нашого уроку: Яким шляхом потрібно розвиватись нашому суспільству, шляхом освіти чи катастрофи?

Впродовж уроку ми спробуємо знайти відповідь на це питання та розкрити образ вічного революціонера як втілення могутності, нездоланності трудового народу, а для цього нам потрібні ваші знання та логічне мислення.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Вступне слово вчителя 

Усе життя Івана Франка пройшло під знаком любові до рідного народу. Він не тільки вважав за святий обов’язок служити людям, а й благословляв добровільно взятий на свої плечі тягар.

Своєю творчістю Іван Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій народ до щасливої долі. Вже друга поетична книга “З вершин і низин” (1887) засвідчила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.

Записуємо у зошит

Поетична збірка «З вершин і низин» має оригінальну новаторську композицію: автор «покинув думку про хронологічний порядок» (І.Франко) укладання творів, а вдався до жанрово-тематичного. Книга має сім розділів: «De profundis» (з глибин, з низин), «Профілі і маски», «Сонети», «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» (поема), «Легенди». Перші три розділи поділено на цикли. Так, розділ «De profundis» охоплює такі цикли: «Веснянки», «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи», «Думи пролетарія», «Excelsior!» (угору, до верш  Як ви уявляєте собі «вічного революціонера» за часів Франка і нині?

— Чому поет ставить в один ряд із духом і волею науку та думку? Згідно нашому проблемному питанню, який шлях обирає Франко?

— Якою, за Франком, є концепція людини у вірші? (Людина вільна, борець.)



9 січня Тема: І. Франко. Символ вічної жіночності, материнства й краси в поезії «Сікстинська мадонна».

Мета: розкрити учням величі творчості геніального поета; стимулювати учнів до пошукової, дослідницької діяльності, до самоосвіти; допомогти учням збагнути значущість постаті І.Франка в розвитку української та світової культури; розвивати навички роботи в групах, самостійної роботи з додатковою літературою; розвивати навички виразного читання, аналітичне мислення; поглибити вивчене про сонет; порівняти твори різних видів мистецтва; вчити розуміти й поціновувати красу мистецьких шедеврів; виховувати загальнолюдські цінності, почуття прекрасного.

Обладнання: репродукція картини Рафаеля «Сікстинська мадонна», портрет Франка, аудіозапис сонета «Сікстинська мадонна», аркуші паперу, маркери, схеми-підказки.

Тип уроку: інтегрований урок-дослідження (українська література, українська мова, художня культура, музичне мистецтво, всесвітня історія, біологія).

Хід уроку

Мадонно моя, Пренепорочна Маріє,

прославлена в віках!

П.Тичина

Стоїть на землі Мати,

вища і святіша від усіх богинь.

                                                                                                            Я. Гоян

І. Організація навчальної діяльності учнів.

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

- Як ви думаєте, про що йтиметься на уроці?

- Самостійно сформулюйте власну тему уроку і запишіть у зошити.

«Незакінчене речення».

- Від цього уроку я очікую…

IV. Сприймання й засвоєння навчального матеріалу.

Система запитань і завдань.

Вступне слово вчителя.

Івана Франка завжди хвилювала тема мистецтва, його джерел, служіння поета народові. І втілював він її здебільшого в довершеній поетичній формі сонетів.

Окрасою збірки «З вершин і низин» стали цикли сонетів («Вільні сонети», «Тюремні сонети»), які приваблюють читача не тільки своєю класичною формою, а й високими ідеями добра й краси як вічних світлих категорій буття людини.

 

 

Показовим у цьому плані є сонет «Сікстинська мадонна».

Теорія літератури.

Сонет – (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, що складається з п’яти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування.

Цикл – (грец. kyklos – коло, колесо) – декілька художніх творів, об’єднаних жанром, темою, головними героями, єдністю авторського задуму.

- Яким, на вашу думку, було оволодіння І.Франком цим поетичним жанром? (Майстерним).

- Чи знаєте ви, як з’явився твір І.Франка «Сікстинська мадонна»? ( Під враженнями від споглядання геніальної картини Рафаеля).

- Справді, подорожуючи 1904 р. Італією, Іван Якович був вражений картинами Санті Рафаеля. Вони і стали поштовхом для створення поезії.

 

 

 

( Виразне читання сонета І.Франка «Сікстинська мадонна» вчителем (або прослуховування аудіозапису).

 

Робота групи « мистецтвознавців ».

- Що ви знаєте про художника?

Коротке повідомлення про С.Рафаеля.

Підготовка до сприйняття художнього полотна.

Учнівське дослідження.

Історія створення цього полотна досі оповита таємницею. Не збереглося ні письмових свідчень, ні ескізів.

Відомо, що картина була повністю написана рукою Рафаеля, без допомоги учнів, що тоді було рідкістю.

Замовником картини був папа римський Юлій ІІ.

На своїх картинах художник любив малювати образ діви Марії (Мадонни), за що його називали «Майстром Мадонн».

«Сікстинська мадонна» на 500 день народження отримала в подарунок нову раму.

Завдання: створити «паспорт картини».

Творець

Рафаель Санті

Назва

«Сікстинська мадонна»

Час створення

1514 р.

Розміри

265х196 см

Матеріали

Полотно, олія

Місце збереження

Дрезден,Німеччина

Музей

Дрезденська картинна галерея

 

 

 

 


21 листопада Пройти тестування за посиланням https://vseosvita.ua/test/office/rne682 

1 листопада.  Вивчити напам'ять уривок від слів

 "Недалеко од Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки. "

https://dovidka.biz.ua/pytannya-do-tvoru-kaydasheva-sim-ya-z-vidpovidyamy/ 

16 жовтня.  Панас Мирний. Життєвий і творчий шлях письменника

  Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях. Загальна характеристика творчості

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю письменника, викликати до них інтерес;

розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, висловлення власних суджень з приводу почутого; поглиблювати вміння працювати з додатковою літературою;

 виховувати почуття пошани до великих митців, любов до художньої літератури.

Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=41w95dFAgnA&t=1s 

Панас Мирний

Свої найкращі твори Панас Мирний написав у 1870-х, на початку чиновницької кар’єри. Те, що він — одна з найпотужніших постатей у нашій літературі, стало одразу зрозуміло. Сам він себе як письменника цінував невисоко. Був надто вимогливий до себе й довго озирався на старшого брата Івана, талановитого публіциста. Саме йому Панас показав перший варіант ”Чіпки”, з якого потім постав роман ”Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Цю назву придумав Іван, він же й дописав кілька розділів. Твір вийшов у співавторстві братів під псевдонімами «Мирний» і «Білик». Іван згодом покинув літературу. Казав, що вона – лиш для домашнього вжитку. Став високим чиновником у Петербурзі. З усіх сил тягнув до себе Панаса, 


9 жовтня  Тема :Колоритні людські характери в повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. Ствердження цінностей національної етики засобами комічного.

ТЛ: засоби змалювання комічного

Мета уроку:

навчальна - удосконалювати навички характеристики образів-персонажів, розкрити майстерність І. Нечуя-Левицького у творенні художніх образів; удосконалювати вміння аналізувати та синтезувати факти, вчинки, давати оцінку образам та явищам літературного твору;

Ш розвивальна - розвивати вміння складати індивідуальні характеристики персонажів; розвивати мовлення учнів, навички виділення головних епізодів, їх коментування, висловлення власних вражень та думок;

Ш виховна - виховувати в дітей на прикладі життя літературних героїв доброту, почуття справедливості, порядність, бажання боротися зі злом, очищати свою душу від злих думок, контролювати себе, самовиховуватися; формувати в учнів уміння виходити із конфліктних ситуацій, здатність долати життєві негаразди.

Тип уроку: урок аналізу художнього твору.

Запрошую однокласників з'ясувати родинні зв'язки героїв. За правильну відповідь - 1 бал.

1. Кайдаш і Мелашка (свекор і невістка).

2. Кайдашиха і Лаврін (мати й син).

3. Мелашка й Мотря (дві невістки).

4. Карпо і Кайдаш (син і батько).

5. Мотря і Кайдашиха (невістка і свекруха).

6. Кайдаш і Кайдашиха (чоловік і дружина).

2-ий учень

Літературна вікторина «Угадай персонажа повісті "Кайдашева сім'я"»

v «Широке лице було сухорляве й бліде, наче в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною» ( Омелько Кайдаш).

v «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Пишала губи. Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом.» (Маруся Кайдашиха)

v «Молоде довгасте лице було рум'яне.Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все дихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір» (Лаврін).

v «Був широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве» (Карпо).

v «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима.» (Мотря).

v «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк» (Мелашка).

v Сидів у повітці на ослоні й майстрував... У білій сорочці з широкими рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. (Омелько Кайдаш)

v Розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху, повисмикувала з-під очіпка волосся та й побігла до священика, а потім у волость. (Кайдашиха)

v Вона була в одній сорочці і вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові вона була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. (Мотря)

v Висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, з здоровій хустці на голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці. (Кайдашиха)

v Вона розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум'янцем. Вона сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору. (Мелашка).

 

Дозвольте провести конкурс «Випадковість».

Я буду називати будь-яку цифру. Відповідає той, чиє прізвище написано в журналі під таким же номером. За кожну правильну відповідь - 1 бал.

Хто це?

1. Була «дівка з перцем». (Мотря)

2. «Терлась біля панів» і набралась від них панства. (Маруся)

3. Щороку ходила до Києва перед Великоднем. (Баба Палажка)

4. Щоп'ятниці зранку постив, а ввечері опинявся в шинку. (Омелько)

5. В усіх дівчатах-односельчанках бачив лише вади. (Карпо)

6. Змінив лагідну й веселу вдачу під впливом «кайдашівського пекла». (Лаврін)

Продовжити вислів фразеологізмом.

Про кого йде мова?

7. Червоний перець у горілці дражнив його, неначе .... Цяцька малу дитину (про Омелька Кайдаша);

8. Вона стояла над душею Мотрі, наче .... осавула на панщині (про Кайдашиху);

9. Висока та суха, неначе .... циганська голка (про Кайдашиху);

10. Теліпалась на стіні, неначе .... павук на павутинні (про Мотрю);

11. В великій, як ..., хустці на голові була схожа на .... як макітра; довга швайка з здоровою булавою (про Мотрю);

12. Затріпала рученятами, неначе .... пташка крилами (про Мелашку).

Учитель

Молодці! Усі добре підготувалися до уроку, сподіваюсь, що і далі наша робота буде успішною.

Пропоную Вам, використавши слайди, а також, спираючись на підготовлений вдома матеріал, на опрацьовані сторінки підручника, дати усні характеристики персонажам повісті.

На екрані монітора з'являються слайди «Опорна схема «Презентуй персонажа» (для характеристики Омелька Кайдаша), «Цитатна доріжка для характеристики образу Марусі Кайдашихи», «Установи відповідність між Карпом та Лавріном», «Риси вдачі невісток».

Учні усно характеризують персонажів повісті

Очікувані відповіді учнів

1-ий учень

Кайдаш насамперед -- працьовита людина. У першому розділі читаємо: «Батько все сидів на ослоні та майстрував... Сини пополуднували й пішли до роботи, а старий Кайдаш усе працював». Кайдаш був добрим стельмахом, прожив довге і тяжке трудове життя.

Своїм трудом він стягся на господарство, збудував простору хату, яка «потонула в старому садку», виростив синів.

Позитивним слід вважати і намагання Кайдаша примирити суперечки в хаті, прагнення до того, щоб не розбивалася сім'я. Коли Карпо вирішив ділитися, батько його застерігає: «Гляди, щоб навпісля не жалкував. Ми робили в гурті однією худобою, а ти знаєш, що в гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить». Він любив своїх дітей, а пізніше онуків.

Кайдаш багато натерпівся за кріпосництва, яке понівечило йому життя. Автор каже: «Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток». На все життя залишився старий Кайдаш темним, затурканим, покірним своїй долі, забобонним.

Кайдаш вірив, що коли у «святу п'ятницю поститись», то не втопишся. З цього забобону сміються навіть сини Кайдаша. Кайдаш поступово втрачає авторитет у синів, і однією з причин було те, що Кайдаш - п'яниця. Причиною ж пияцтва були соціальні умови: «...з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку».

Сумно закінчується життя цієї понівеченої людини. Надмірне пияцтво привело його до загибелі - і саме у воді, якої все життя боявся.

Для Омелька Кайдаша властива проста, буденна мова з окремими словами, що вказують на його набожність: «Господи! Чи в вас бога нема в серці, що ви в таку святу п'ятницю паскудите язики?» - звертається він до синів. Проте набожність не заважала Кайдашу вживати грубі лайливі слова. Повернувшись з шинку, він говорить дружині: «Брешеш! Я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам. Дулю візьмеш, а не гроші», «Матері твоїй сторч та в борщ». кайдашева сім'я учень персонаж

До старого Кайдаша письменник неодноразово виявляє співчуття і розуміння. Не можемо й ми, читачі не жаліти старого Омелька, на якого підняв руку карпо, а молодший син взагалі перестав вважати батька головним у родині.

2-а учениця

Характеристику синів Кайдаша я хочу подати шляхом порівняння.

Сини Кайдаша Карпо і Лаврін успадкували від батька працьовитість, турботи за свою сім'ю, інтереси дрібного власника. Зовні вони також схожі на батька: «обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними губами». Це те, що їх об'єднує. Але кожен з них постає перед читачем чітко окресленою індивідуальністю.

Старший син Карпо з виду був суворий і непривітний. «Гострі темні очі були ніби сердиті». В іншому місці говориться, що Карпо «насупив свої рудуваті брови. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь». Письменник зазначає, що Карпо «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались».

У поводженні Карпо був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми».

Ці риси Карпа, очевидно, були помічені у волості, і його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: «Карпо - чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака...»

Дружину він хоче мати таку, щоб була «робоча та проворна та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку».

Лаврін, навпаки, був лагідної вдачі. Портрет Лавріна і опис його поведінки, вказюуть, що відрізняє його від Карпа.

У зображенні братів Нечуй-Левицький використав засіб контрасту:

«Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого важкого і тупого заступа. Веселому, жартівливому меншому братові хотілось говорити: старший знехотя кидав йому по кілька слів».

Стара Кайдашиха, вихваляючи Лавріна понад міру, так його характеризує: «Мого Лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають».

Душа у Лавріна чутлива до краси, ніжності. Ось як він говорить про свої почуття Мелашці: «Мелашко, - промовив Лаврін тихим голосом, - як побачив я тебе над водою, то неначе з криниці погожої води напився».

Ці слова яскраво свідчать про вдачу Лавріна. Йому байдуже, що Мелашка з бідної родини, він її щиро кохає і називає своїм «ясним сонечком».

Нахил Лавріна до жартів і дотепів також відрізняє його від Карпа. Як приклад тут можна назвати іронічне ставлення Лавріна до колотнечі в сім'ї, кепкування з Мотрі тощо. Але це тільки на початку.

Обидва брати працьовиті, вони охоче йшли на заробітки, щоб звести в господарстві кінці з кінцями.

Одружившись і прагнучи до власного благополуччя, Лаврін у поводженні з людьми все більше черствів. Грубість і нетактовність до батьків у нього стала помітна не менше, ніж у Карпа:

ь Чи це йдеш на поле, не питаючись мене? - спитав Лавріна батько.

ь А хіба ж Карпо вас питається, як іде на поле? А чим же я гірший од Карпа? - обізвався Лаврін...

3-я учениця

Образ Марусі Кайдашихи є, мабуть, найбільше індивідуалізований серед жінок.

Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки.

Письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним. Вона була працьовитою, вміла майстерно куховарити, любила дітей. Чому ж стала вона сварливою, егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною, гоноровитою?

Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити, і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства: «До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита».

Отже, вплив панів зробив її такою. Показуючи, як вона наслідує панів у ставленні до невісток, автор недарма вживає таке влучне порівняння: «Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду».

Перехід від лицемірства, улесливості до гніву - також риса, яку Кайдашиха запозичила у панів. «Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою».

Це відбивається і в її мові. Спочатку вона називає Мотрю «моя дитино», «моє серце», «моя доню». Пізніше, коли між ними почалися сварки, її мова вже інша: «Постривай же ти, суко! Скручу я голову твоєму півневі» або: «Одчепись, сатано! То твої діти їздили по дворі...».

Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. Так, на запитання куми, чи роботяща її невістка Мотря, Кайдашиха відповіла: «Хліб їсти добре тямить». Це після того, як вся хатня робота була перекладена на плечі невістки.

Заводієм всіх сварок у сім'ї, всієї колотнечі була насамперед Кайдашиха. Під час сварок вона потрапляла водночас у смішне і сумне становище. Так, під час однієї «баталії» за горшки Мотря вибила їй око. Селяни прозвали її видроокою. Цим письменник також надав рис чіткої окресленості персонажеві, індивідуалізував його.

Але ж цей образ викликає і читацьку прихильність: Кайдашиха вночі встає забавляти свого першого онука, хоч за день тяжко напрацювалася по господарству. Навіть тоді, коли Мотря не пускала своїх дітей до бабусі, Маруся пригощала їх ласощам, цукерками. Зазнала Кайдашиха від дітей немилості.

4-ий учень

Портрет, вчинки Мотрі свідчать про її працьовитість, круту вдачу, вміння постояти за себе.

Вона розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова, вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках, - каже автор. Довгий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», Мотря далі все більше втрачає почуття міри.

Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. За це від свекрухи вона одержала прізвисько «бендерська чума».

Після трагедії з оком Кайдашихи селяни кепкували з Мотрі як з лютої жінки. Коли обирали Карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати Мотрю, а інші відповідали: «Не можна, вона повибиває всім бабам очі».

Мова Мотрі також відзначається грубістю, сповнена образливих слів і лайливих дотепів. «Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили?» - з такими словами звертається вона до всіх у сім'ї Кайдаша. Відчуваючи свою зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно й образливо: «Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття...»

Часто своїми словами Мотря намагалася не тільки образити, а ще й викликати на суперечку Кайдашиху. З такою метою вона співала пісню:

Коли б мені господь поміг .

Свекрухи діждати!

Заставила б стару суку

Хапяндри скакати.

В образі Мотрі письменник підкреслив жорстокість, егоїзм, до якого доводять здорову, енергійну людину дріб'язкові вузькі інтереси, постійні сутички у сім'ї.

5-й учень

Мелашка в порівнянні з іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Протягом усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами.

На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдаша здалась раєм: «Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батьківської хати вона ніби ввійшла в панські покої».

Нечуй-Левицький, майстер портретної характеристики, так змальовує зовнішній вигляд Мелашки: «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».

Скільки в цьому описі світла і теплоти! Щоб яскравіше передати портретні риси героїні, автор раз у раз вдається до постійних епітетів та порівнянь, беручи їх з усної народної творчості.

У поведінці і мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник говорить, що «Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень». Коли вона заговорила з Лавріном, йому здалося, «неначе в житі затуркотала горлиця».

Кохаючись у народних піснях, Мелашка і сама розмовляє пісенно: «Шумить діброва на горі, та тільки жалю мені завдає», - говорить вона Лавріну про свою тугу за батьками. У багатьох місцях твору мова її звучить ніжно, зворушливо.

Контрастом до цього зображені умови, в яких виростала Мелашка. Щоб показати бідність Балашів, Нечуй-Левицький подає такі деталі, як похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний, як земля, глевкий та несмачний».

Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею. Скільки суму і образної виразності вкладає вона в слова: «Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею полетіла, то ліси б посушила своєю нудьгою, крилами садки поламала б, степи попалила б своїми сухотами і зелені луги сльозами залила».

Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить всі образи від свекрухи і Мотрі.: «в хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря».

Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми.

Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж Мотря. Автор продовжує милуватись нею і порівнювати з калиною. Ось під час чергової сутички, коли дві сім'ї, ніби дві чорні хмари, насувалися одна на одну, Мелашка серед них «сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору...».

Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що панували в сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака!

Чи могли б Кайдаші жити по-іншому? 

1. Яка причина злих вчинків персонажів літературних творів, які щойно пройшли перед нашими очима? (Зло, яке має багато облич: жадібність, егоїзм, помста, зрада, невміння поєднувати духовне ц матеріальне.)

2. А яке зло панує в сучасному житті? (Нічим не виправдана соціальна нерівність, що призводить до відчаю, заздрощів, які, у свою чергу, породжують злодіїв, убивць, ґвалтівників.)

3. У чому, на вашу думку, причина зла? (У самій людині, в її життєвому виборі.)

4. Що може перемогти зло? (Зло переможе тільки добро, розум, справедливість.)

5. Чи можна зробити так, щоб зла стало менше? (Маємо й нині вдосталь сварок, вульгарщини, брутальної лайки, низьку культуру взаємин між людьми. Треба починати з того, що виховувати самого себе, контролювати свої вчинки й поведінку і сміливо протистояти злу.)

Слово-епілог учителя

У давні часи люди боялися поганих слів, дій, вчинків, лихих думок.

Письменниця Катерина Мотрич стверджує: «Ще донедавна люди оминали, по можливості, сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Великим гріхом вважалося когось проклинати. То не забобони, а глибинні закони космічного співжиття. Коли б ми знали, яке зло чинимо собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією! Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані, що образити думкою - більший гріх, ніж учинком.

Думки - вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари, бо мають властивість притягуватися до собі подібних. Провисають над землею, звідки пішли, і невдовзі повертаються до неї. Ми самі, а не хтось інший, провокуємо стихійні лиха.

Згадаймо, що війни, кров, ненависть завжди доповнювали якісь катаклізми, голод, мори. То ж кожна думка - «матеріальна». І найбільше зло робимо, проклинаючи когось.

Душа духовно досконалої людини чиста, світла. Недобрий вчинок нікуди не йде, а лишається на нашій душі, справляє на неї негативний вплив. Як каже прислів'я; «Стоїть як гріх над душею». А можна ж уникнути цього. Давня мудрість вчить: «Не роби того іншому, чого не хочеш, щоб тобі робили». Тоді й на душі буде легко і світло» .

Бажаю й вам, щоб ваші душі були завжди світлими й чистими, щоб зло не взяло вас у полон. Творіть добро - і світ стане кращим.

І ми хочемо, щоб повість мала б закінчитися тією редакцією автора, коли груша всохла і дві сім'ї примирилися.

На кінець уроку я пропоную закінчити речення.

Метод «Незакінчені речення»

Аби не стати Кайдашами, потрібно…

Очікувані відповіді учнів:

ь Любити свою родину.

ь Бути дружніми, переборювати сімейні негаразди.

ь Любити і поважати батька й матір.

ь Шанувати дружину і чоловіка.

ь Між чоловіком і дружиною повинно зберігатися міцне почуття любові.

ь Разом долати родинні труднощі.

Написати невеликий роздум на тему: «Чи й досі Україна - «Кайдашева сім'я?» 


26 вересня “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького – соціально-побутова повість-хроніка.

ТЛ: соціально-побутова повість

Тема. І. С. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я» — соціально-побутова повість-хроніка

Мета:  ознайомити учнів із жанром соціально-побутової повісті і твором І.Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я" як зразком жанру, розкрити письменницьке бачення України, українців, їх проблем та шляхів вирішення.; сприяти виробленню навичок визначати жанр, композиційні складові твору;

розвивати вміння аналізувати, коментувати,  висловлювати власні враження від прочитаного;

виховувати любов до художнього слова, патріотичні почуття та високі морально-етичні риси простої людини.

Цілі.

Учні повинні знати: визначення соціально-побутової повісті-хроніки та її особливості.

Учні повинні вміти:  вдумливо читати; визначати жанр твору; прокоментувати основну проблему; схарактеризувати образи-персонажі, засоби їх зображення; висловлювати власну думку про  риси української родини, народну мораль і етику.

На попередньому уроці ми дізналися про життєвий і творчий шлях Івана Нечуя-Левицького. Сьогодні ми продовжимо говорити про цього геніального письменника і про його неперевершені твори.

Все життя, у літературі перебуваючи на вустах, Іван Нечуй-Левицький, одвічно неодружений відлюдник української літератури, залишався постаттю загадковою. Але дещо ми про нього знаємо і зараз це доведемо.

 

Літературна вікторина « Невідомий Іван Нечуй-Левицький»

1. Вкажіть справжнє прізвище Івана Нечуя-Левицького:
А) Нечуй;      Б) Левицький;   В) Рудченко;    Г)  Панасенко;    Д) Фітільов.

2. Нечуй-Левицький походить із родини:

А) священика;  Б) міщанина;   В) кріпака;    Г)лікаря;    Д) вчителя.

2. Чому Іван Нечуй-Левицький відмовився від духовної кар’єри і вибрав шлях викладача та українського письменника?
А) бо пішов за порадою батька;    Б) бо випадково обрав цей шлях;
В) бо вважав, що таким чином принесе більше користі своєму народові;
Г) бо послухав маму;
Д) бо змушений був так вчинити, адже не було вільної парафії, де він міг би служити.

3. Де навчався Нечуй-Левицький з 1853 по 1859 рік?

А) у Військовому училищі;     Б) у Вишгородській початковій школі;  

 В) у Київській духовній семінарії;     

4. Як називається перша повість Івана Семеновича?

А) «Причепа»;     Б) «Дві московки»;    В) «Над Чорним морем».

5. «Всеохоплюючим оком України» назвав Нечуя-Левицького:

А) Іван Франко;   Б) Леся Українка;   В) Павло Грабовський;   Г) Панас Мирний.

( Взаємоперевірка)

 І. С. Нечуй-Левицький глибоко й досконало знав життя, побут українського селянства. У пореформеній дійсності він знаходив нову панщину, бо кріпаччина в спадщину народним масам полишила бідність та розгубленість. Це породжувало повсякчасні дрібні чвари між родинами та сусідами, отруювала будні й без того тяжкого селянського життя.

Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока письменника й того огидного, що було породжене соціальною дійсністю пореформеної доби.

У 1879 році вийшла з друку повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Її можна назвати цілою епопеєю життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 року. У творі змальовувався побут селянської сім’ї після скасування кріпацтва. З комічних сцен життя сім’ї Кайдашів виростає реалістична і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, темного, забитого віками панщини, роз’єднаного новими капіталістичними порядками.

 «Словниковий екскурс»

Жанр «Кайдашевої сім’ї» визначають як соціально-побутову повість.

— Знайдіть за словником літературознавчих термінів це поняття й запишіть його.

(Соціально-побутова повість — це такий художній твір, в якому картини родинного життя й побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами й пояснюються ними).

«Кайдашева сім’я» замикає у своїх межах картини життя однієї селянської родини, зображує в хронологічній послідовності події, що відбуваються в ній. Тому її визначають ще як повість-хроніку.

І. Франко писав, що «Кайдашева сім’я» з погляду «на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства».

Погодьтеся, що читаючи будь-який твір, ми завжди уявляємо його персонажів, думаємо про те, чому вони чинять так, а не інакше, хочемо дати їм пораду.

І саме сьогодні, саме тут у нас буде така можливість, адже ми зустрінемося із героями повісті «Кайдашева сімя».

 Прочитайте кінцівку твору, що становить його розв’язку. («Діло з грушею скінчилось несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша».)

Так закінчується повість у другій редакції. У першому ж виданні була така кінцівка: «Діло з грушею не скінчилось й досі. А груша все розростається і вшир, і вгору, та родить дуже рясно, неначе зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових дітей».

Удома спробуйте пофантазувати, побути письменниками  і написати свій варіант завершення повісті.

Тему повісті «Кайдашева сім’я» визначали і визначають по-різному. Це й «зображення картин дрібновласницького побуту на селі пореформеного часу», і «гірка картина розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена» (за визначенням І. Франка), і «моральна катастрофа» української родини (за думкою сучасного літературознавця Володимира Панченка), який вважає, що автор «Кайдашевої сім’ї» зовсім не акцентує на соціальних чинниках родинної «війни». Він говорить, що «у творі йдеться, швидше, про недосконалість людської природи, про одвічні людські недоліки, такі, як нетерпимість, жадібність, заздрісність, егоїзм».

Учень 2. Тема – зображення життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 р.  У творі змальовувався побут селянської сім'ї Кайдашів, через що виростає реалістична і трагічна за суттю картина життя селянства – темного, забитого віками панщини.

Учень 3. Повість складається з 9 (дев'яти) розділів:

Опрацювавши теорію, ми з вами готові до літературної гри. Вам потрібно  назвати персонажа із повісті «Кайдашева сім'я». Відповідаємо ланцюжком.

«Хто з героїв? »

1. …був дуже богомольний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечірню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити?

2. …вважав, що вісь біля воза зламалась тільки тому, що він поїхав по снопи в неділю?

3. …наглядала за працею невістки, «наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду»?

4. …всі гроші, що заробляв у пана та людей на возах, на плугах, на боронах, пропивав у шинку, заливаючи горілкою «давнє панщинне горе»? 5. «…був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові»?

6. …був дотепним, життєрадісним парубком, а ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю?

7. «…була з поетичною душею, з ласкавим серцем»?

«Чий це портрет?»

1. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

2. «Вона була вже немолода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».

3. «…молоде довгасте обличчя було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою».

4. «…був широкий у плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті». «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

5. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалося з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, обмитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи з злістю».

6. «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були

ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».    

Домашнє завдання:

               написати свій варіант  завершення повісті «Кайдашева сім'я» ( 10-12 б.)

Успіхів вам під час виконання домашнього завдання!

Ми сьогодні говорили про сім'ю, про родину, про причини сварок, негараздів. Іван Нечуй-Левицький у своїй повісті зосередив увагу на суспільно небезпечному факторі, що має корені в окремому побуті, але поширюється на все суспільство. Він може завадити людині стати щасливою, а може зруйнувати і віковічні мрії народу! Цей фактор – відсутність єдності! Тому єднаймося, українці, бо ми того варті!

І нехай у ваших родинах завжди буде злагода і любов!


 






12 вересня  ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА ЯК НОВИЙ ІМПУЛЬС УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (КОЛОСАЛЬНЕ ВСЕОБІЙМАЮЧЕ ОКО УКРАЇНИ (І. ФРАНКО)). КАЙДАШЕВА СІМ'Я - СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ПОВІСТЬ-ХРОНІКА

Мета (формувати компетентності): предметні: поглиблені знання про життя та творчість І. С. Нечуя-Левицького, основні чинники формування його світогляду; читацьку активність; культуру зв'язного усного мовлення; ключові: уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативну: навички спілкування в колективі; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; навички роботи з книгою; громадянську: любов до рідної землі; загальнокультурну: естетичний смак та зацікавленість читанням, світогляд.

При в’їзді до села Стеблева з боку Корсуня-Шевченківського встановлено знак: «Стеблів — батьківщина Нечуя-Левицького». І кожен, хто проїздить тією дорогою, мимоволі пригадає талановитого письменника, людину, земляка, яким пишається і гордиться наш народ.

Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши низку високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХІХ століття, показавши життя селянства й заробітчан злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І. Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами.

Іван Левицький (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в селищі Стеблеві Київської губернії Канівського повіту (нині — Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район) у сім’ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, у якій його син і навчився читати й писати. Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості. 

Дванадцять років віддав педагог Левицький навчанню і вихованню гімназичної молоді в Кишиневі. Він прагнув прищепити своїм вихованцям любов до словесності, до граматично правильного письма і художнього слова. Сумлінно виконував обов’язки класного вихователя, любив дітей. Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати.

Ступивши на літературну ниву в 60-ті роки ХІХ століття, Не- чуй-Левицький одразу привернув до себе увагу читачів і критики. Друкуватися почав з 1868 року.

Уже перші його твори — «Дві московки» (1868) і «Рибалка Панас Круть» (1868), повість «Причепа» (1869) — відзначалися новизною характерів, яскравістю барв.

«Цікавинки» про письменника. Повідомлення учнів (випереджальне завдання)

Батько Івана Нечуя-Левицького — Семен Степанович Левицький (нар. 1814) був православним священиком, як і його предки по батьковій лінії. Він був суворий і темпераментний, провідник і просвітитель, шанував козаччину й Шевченка. Мати, Ганна Лук’янівна, у дівоцтві Трезвинська, була неписьменна, але була чутливої душі. Вона часто не могла дослухати до кінця житія якогось святого й починала плакати, а малий Іван разом з нею. Коли Івану йшов 13-ий рік, його мати померла. Вона двічі народжувала двійню, і це підірвало її здоров’я.

 Сам І. Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника. У Києві письменник мешкав у флігелі на вул. Новоєлизаветинській (тепер Пушкінська, 19). У дворі був садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, коли дім знесли.

. Іван Левицький мав низку дивацтв, наприклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.

 І. Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні, після того як доводилося з кимось посваритися. Про нього в Києві ходили анекдоти, що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів.

Повість — великий за обсягом твір, у якому докладно розповідається про цілу низку подій, що висвітлюють життя одної чи кількох дійових осіб.

Соціально-побутова повість — художній твір, у якому картини родинного життя, побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюється ними.

Тема

Зображення життя українського села в пореформену добу (друга половина ХІХ ст.) з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.

Ідея твору

Засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.

Основна думка

Це показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізерніння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.


5 вересня Українська література другої половини ХІХ століття у контексті розвитку тодішнього суспільства. Особливості реалістичної прози

Мета: нагадати учням періодизацію української літератури від давньої до нової, стилі, напрями та представників; познайомити із суспільно-культурними умовами розвитку літератури 1870-1890 років; дати поняття «реалізм», «натуралізм», розкрити знаки цих напрямів та особливостями реалістичної прози; акумулювати знання про інші культурні сфери: історію, мистецтво; формувати гуманістичний світогляд студентів; сприяти всебічному розвитку учнів, їх духовному збагаченню; виховувати національно свідомих громадян України 

Відповіді на ці питання пропоную внести у таблицю










Цьогоріч ми з вами продовжимо вивчення нової літератури, а сьогодні на уроці познайомимось із літературним процесом другої половини ХІХ століття, дослідимо зв’язок літератури з тогочасною дійсністю, рушійні сили літературного процесу та виокремимо стилі та течії притаманні для того часу.

Як ви вже сказали, до основних зовнішніх чинників, що впливають на літературний процес, належить історична ситуація та розвиток суспільства.

Як вам відомо, наприкінці ХVІІІ ст. політична карта Європи знов була частково перекроєна відповідно до інтересів великих держав. Українські землі були розподілені між двома великими імперіями. Після трьох розподілів Польщі і війни з Туреччиною Росія зосередила під своєю владою понад 80% всіх українських земель – Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщину, Південь України і Крим. До складу багатонаціональної Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії відійшла Галичина, Закарпаття та Північна Буковина.

Ще напередодні була скасована автономія Гетьманщини і сама гетьманська посада, була остаточно знищена Запорозька Січ, козацтво було реформовано і перетворено на частину російської армії, офіційно введено кріпацтво для селян тощо. Отже, українці остаточно втратили залишки своєї державності, почалася нова хвиля економічного, національного і культурного пригнічення.

Все це викликало широке незадоволення населення, породжувало соціально-політичні протести і стало причиною активної національно-визвольної боротьби.

Своєрідним відродженням української спадщини й культури активно займалися представники романтизму: саме вони збирали фольклорні твори, знайомили народ із історичним минулим, відкривали нові форми та жанри літератури.

На початку 40-х років  центром національно-визвольного руху став Київ. Студенти i молодi викладачi університету створюють таємний гурток «Київська молода» і ставлять за мету сприяти розвитку духовних сил української нації та звільненню селян від кріпацтва. Саме на основi цього гуртка в січні 1846 року сформувалась перша в Україні нелегальна політична організація ‒ Кирило-Мефодіївське товариство, до її складу входило 12 осіб, в тому числі Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко.  Своїм найголовнішим завданням члени організації вважали просвітницьку діяльність, спрямовану на проведення в суспільстві реформ, ліквідації кріпацтва і самодержавства, забезпечення рівності представників різних станів, поширення освіти, об’єднання всіх слов’ян у федеративній державі, сприяння відродженню і розвитку їх національних культур і мов. Проте, вам також відомо, навеснi 1847 царська влада заарештувала всiх постiйних учасникiв товариства i без суду покарала засланням або ув’язненням. Незважаючи на це, дiяльнiсть організації справила вiдчутний позитивний вплив на процес формування свідомості української нації.

На iсторичну арену виходить нова генерацiя української iнтелiгенцiї. Провідники Кирило-Мефодіївського товариства, повернувшись iз заслання, починають легальну культурно-просвiтницьку  дiяльнiсть i утворюють в Санкт-Петербурзi український національний осередок – першу громаду. Вона мала друкарню, видавала книжки, часопис «Основу» українською i росiйською мовами, монографiчнi дослiдження тощо. Генератором та натхненником її iдейних устремлiнь здебiльшого був непримиренний Тарас Шевченко.

На початку 1860-х рокiв подiбнi громади почали виникати в багатьох великих мiстах України – Києвi, Полтавi, Харковi, Чернiговi, Одесi тощо. Всього було створено близько 20 подiбних органiзацiй. В умовах царського режиму це були напiвлегальнi утворення, що в основному зосереджувалися на культурно-просвiтницькiй дiяльностi, органiзацiї роботи недiльних шкiл, виданнi пiдручникiв, збiрок фольклору тощо. Головна їх мета полягала в тому, щоб покiнчити з нацiональним гнобленням, демократизувати полiтичний режим i забезпечити підвищення національної свідомості українцiв.

Передова українська інтелігенція намагається пiдняти низький рiвень освiти населення, створює, починаючи з 1859 року, безплатнi недiльнi школи. Спецiально для їх слухачiв Тарас Шевченко написав пiдручник «Букварь южноруськiй», а П. Куліш видав «Граматику». На жаль, 1862 р. дiяльнiсть шкіл була заборонена царським указом. Через рік вийшов сумнозвісний Валуєвський циркуляр, який забороняв використання української мови в освіті і в літературі. Ще більш жорстким був зміст Емського указу царя 1876 року, яким не тільки заборонялось користуватися українською мовою, а й завозити українські книжки з-за кордону, говорити українською на театральній сцені, навіть робити написи українською під нотами тощо. В зв’язку з цим вiдомий український культурний дiяч Іван Огiєнко слушно наголошував, що в ХІХ ст. було «декiлько великих погромiв української культури», якi руйнували все те, що вона встигала утворити у стабільні часи.

Посилення переслідувань з боку влади, заборона мови i друку змушували  українців вдатися до використання інших форм дiяльностi. Громадiвцi Михайло Драгоманов i Сергій Подолинський для продовження боротьби проти соцiального i нацiонального поневолення виїхали за кордон, до Женеви, де утворили часопис «Громада» i газету «Вольное слово», в яких пiддавалася критицi полiтика Росiйської iмперiї.

У таких несприятливих умовах доводилося існувати українській літературі цього тридцятиріччя. «Література неповної нації», за словами Дмитра Чижевського, змушена була орієнтуватися головним чином на селянство як носія мови. Селянство дотримувалося прадідівських звичаїв, традицій, а найголовніше — зберігало рідну мову. Отож основним об’єктом зображення й адресатом у літературі стає саме воно. Таке письменство назвали народницьким, або просвітянським. До найяскравіших представників цієї течії належать Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Борис Грінченко, Іван Карпенко-Карий, з творами яких ми познайомимося цього року.

Однак не тільки політична ситуація мала вплив на розвиток мистецтва  слова. У середині ХІХ ст. відбулися якісні зміни насамперед у раціональній сфері людської свідомості. Саме тоді почала втрачати свої позиції механіка, наставав

час електричної енергії. Науковці відкрили суттєві закони в галузі хімії й біології, а технічна думка збагатилася численними інженерними винаходами. Усі ці відкриття сприяли науково-технічній революції. Вона, без сумніву, не давала

людині спокою, інтенсивно будила уяву та фантазію у творчих особистостей. На

хвилі цих вражень у 1857 р. з’явився запис у щоденнику Тараса Шевченка, сповнений захоплення від винаходу Фултоном і Ваттом парового двигуна: «Ваше… дитя в скорім часі пожере батоги, престоли й корони, а дипломатами й поміщиками тільки закусить… Те, що розпочали у Франції енциклопедисти, те довершить на нашій планеті ваше колосальне геніальне дитя»

Уже через два десятиліття після того винахідник із Чернігівщини Микола Кибальчич мудруватиме над кресленням апарата для польотів у космос, а Марія Склодовська-Кюрі відкриє один із радіоактивних елементів — полоній.

Усе це змінювало картину світу, спонукало дошукуватися першопричин буття. Ці нові віяння приваблювали й літературу.

У цей період у красному письменстві й утвердився новий напрям — реалізм, початок якого був покладений ще Шевченком та Марко Вовчком.

Реалізм – літературний напрям, що характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності завдяки типізації життєвих явищ.

Ознаки реалізму:

Реалізм — послідовна протилежність романтизму. На кожну тезу попереднього стилю він відповів антитезою. Якщо романтик зосереджував основну увагу на внутрішньому світі людини (а отже — і на інтимному, родинному, духовному, містичному), то для реаліста стає визначальною проблема взаємин людини й суспільного середовища, впливу соціально-економічних обставин на формування характеру особистості.

Митці різних націй збагатили цей напрям своїми неповторними варіантами. Який же український варіант реалізму? Реалістичний тип світосприймання надто

чужий нашій літературі, емоційній, романтичній українській душі. Тому наш реалізм вирізнявся специфічними емоційно-сентиментальними ознаками.

У вітчизняній літературі другої половини ХІХ ст. найяскравіше представлений побутово-просвітницький реалізм. Його видатні творці — Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький тощо. Представники цієї течії в основному досліджували родинні, виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на морально-етичній проблематиці. Яскравою ознакою течії є, зокрема, етнографізм — докладне змалювання національного колориту українського народу — побуту, звичаїв, обрядів і вірувань.

У 80–90-х роках ХІХ ст. частково простежується ще одна течія — революційний реалізм. Її представники заперечували еволюційний розвиток суспільства, духовне вдосконалення людини як необхідну передумову соціально-економічних, політичних змін. Натомість вони цілком підпорядковували свою творчість пропаганді значення економіки, насильницької збройної зміни суспільного ладу, фізичного знищення панівних верств.

Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм. Натуралісти намагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтворити істинну, реальну картину буття. Твори натуралістів нагадували клінічні документи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це були спроби перетворити художній твір на точну копію факту.