6-В (24) укр мова

Шановні учні, уроки проводяться за посиланням https://meet.google.com/kdd-kaso-hsg Підручник для навчання за посиланням https://pidruchnyk.com.ua/2596-ukrmova-6-klas-litvinova.html

5 грудня ПРОЙТИ ТЕСТУВАННЯ ЗА ВИВЧЕНИМИ ТЕМАМИ ЗА ПОСИЛАННЯМ https://vseosvita.ua/test/start/xqv537

11 жовтня Префікси роз, без

Правопис префіксів роз-, без-, з-, с-

Мета:

навчальна: навчати учнів правильно писати префікси з-, с-, роз-, без-;

корекційно-розвиткова: формувати навички аналізу через спостереження за мовним матеріалом, створити умови для коригування мислення, уваги, пам'яті завдяки використанню слів з префіксами, збагачувати словниковий запас;

виховна: виховувати працелюбність, дружелюбність.

Прочитайте слова, які записані у зошиті.

- Яку букву ви написали в кінці префіксів роз-, без-?

Запам᾽ятайте: у префіксах роз-, без- завжди пишеться буква «з».

- Подивіться уважно, перед якими приголосними ви написали префікс с-? (перед К,Х)

- Які ці приголосні глухі чи дзвінкі? (вчитель нагадує, що при вимові дзвінких приголосних голосові зв’язки вібрують, а при вимові глухих – не вібрують)

- А коли написали префікс з-? (перед дзвінкою приголосною Н)

Запам᾽ятайте: Префікс с- пишеться перед глухими буквами к, п, т, х, ф. Їх легко запам’ятати у вислові: кафе «Птах».

В інших випадках потрібно писати префікс з- .

2. Логопедична хвилинка

(Вчитель пояснює вимову слів з префіксами з-, с-, роз-, без- , говорить зразки слів, учні повторюють ці слова)

Перед дзвінкими приголосними префікс з- вимовляється дзвінко (збити, знайти), а перед глухими наближається у вимові до парного глухого [с] (зшити, зчистити), але пишемо «з».

Префікс с- вимовляється чітко перед глухими буквами к, п, т, ф, х (сказати, спитати).

Кінцевий приголосний префіксів роз-, без- вимовляємо по-різному залежно від початкового звука кореня. Якщо корінь починається голосним звуком або дзвінким приголосним, кінцевий звук префікса звучить чітко (розбити,безграмотний, безоплатний).

Перед глухим приголосним кінцевий приголосний префіксів роз-, без- залежно від темпу вимови можемо вимовляти дзвінко або глухо (розказати, безхмарний). Якщо корінь починається шиплячим приголосним, під його впливом кінцевий звук префікса змінюється на глухий [с] (розчистити, безчесний). На письмі ж пишемо префікси роз-, без- завжди пишемо з буквою «з».

- То як пишуться префікси роз-, без- ?

- Коли пишемо префікс с-?

- Коли пишемо префікс з-?

3. Завдання 1 від Сніговика. Списування із завданням.

Правильно написати слова.

Ро..кидали, бе..рукий, ро..гойдали, бе..носий, ро..гнівався, бе..ногий.

4 жовтня Тема: Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення – значущі частини слова.

Мета: повторити й поглибити знання учнів про частини слова; розвивати пам’ять, увагу, образне й логічне мислення, навички розрізнення форм слова та спільнокореневих слів, змінних і незмінних слів; сприяти формуванню культури мовлення, усвідомленню багатства виражальних засобів української мови

Обладнання: схеми, підручник

Тип уроку: повторення та систематизація вивченого

Очікувані результати: учні знають значущі частини слова; уміють їх виділяти у слові; розуміють важливість усвідомлення багатства виражальних засобів української мови.

Після лексикології переходимо до морфеміки — мовознавчого розділу, що об’єднує найменші частки слова. Морфеміку ще називають будовою слова. І не дарма, адже префікс, суфікс, корінь, закінчення, основа — це ті цеглинки, з яких складається кожне слово. Заміна одного із компонентів слова чи зміна їхнього розташування може призводити до творення нового слова — процесу деривації.

Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає значущі частини слова (морфеми); він вивчає будову слів без огляду на те, як вони утворилися.

Більшість слів мови містять кілька частин, або морфем, у своєму складі. Значущими частинами слова є корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Порядок розташування частин слова такий:

префікс — корінь — суфікс — закінчення .

Основа — частина слова без закінчення. Вона виражає лексичне значення слова, тому є спільною для всіх форм слова (міст-о, міст-а, міст-у, міст-ом).

Лише з основи складаються незмінювані слова, а саме:

незмінювані іменники: манто, ситро, таксі, Марокко;

форми дієслова — інфінітиви: писати, читати, любити;

форми дієслова — дієприслівники: писавши, читаючи, люблячи;

форми дієслова — безособові форми на -но, -то: писано, читано, люблено;

прислівники: безоглядно, сміливо, по-перше, натщесерце, по-українськи.

Незмінювані слова не мають ніякого закінчення: читати, солодко.

Закінчення — змінна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо,) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні. Наприклад, у слові весняна закінчення |а| вказує на жіночий рід, однину, називний відмінок.

Закінчення мають усі змінні слова, хоча воно може бути нульовим, тобто таким, що не виражається звуком і не позначається літерою, але має певне граматичне значення: лісП, (чоловічий рід, однина), прочитавО (минулий час, чоловічий рід, однина).

Не мають закінчень незмінювані слова:

— прислівники (тихо, увечері, здалеку);

— дієприслівники (співаючи, прибігши);

— інфінітив дієслова (любити, знати);

— незмінювані слова іншомовного походження (таксі, поні, бюро).

Деякі змінювані слова мають нульове закінчення. Нульове закінчення — це матеріально не виявлене закінчення, про існування якого в слові робимо висновок, порівнюючи це слово з іншими його формами.

Корінь — головна значуща частина слова, що містить спільне значення спільнокореневих слів (воля, воленька, звільнити). Корінь є носієм лексичного значення. Коренем слова називається спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення.

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями. Так, у словах гора, горе, горювати, угорі однаковий корінь гор, однак ці слова не є спільнокореневими, оскільки корінь у них має різне лексичне значення. Тому маємо дві групи споріднених слів: гора, угорі, гірка; горе, горенько, горювати.

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем і слугує для творення слів із новим лексичним значенням або відтінком у значенні: осінній — передосінній, чекати — зачекати.

Більша частина префіксів української мови є словотвірними, тобто допомагають утворювати нові слова.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня та слугує дія творення слів з новим лексичним значенням або відтінком у значенні: учити — учитель, калина — калинонька).

Словоформа – це коли ми відмінюємо слово за відмінками, числами, родами, тоді ми змінюємо форму слова. Тобто ми змінюємо лише закінчення слова, а основа залишається сталою. ( вода,води,воді….)

Спільнокореневі слова – це слова, що мають спільний корінь, але відрізняються за лексичним значенням. (Літо- літній, літечко, влітку, літувати.)

ІV. Формування вмінь та навичок

Розподільний диктант

(до першої колонки записуємо слова, які складаються тільки з кореня і закінчення, до другої – слова, які мають ще й інші значущі частини слова).

Білка, дробина, під’їзд, зима, учень, відступати, гриб, смуга, осінній, відтінок.

Творча робота.

Доберіть до поданих слів спільнокореневі слова; утворіть від поданих слів їх форми.

Море, риба, мова, казка, ліс.

3. Словниковий диктант. Записані слова розібрати за будовою.

Підводка, зореліт, перелаз, уперше, повітря, додавати, зашити, зліва, сповна.

4. Доберіть по 2 слова до кожної схеми:

1) Префікс, корінь, суфікс;

2) префікс, корінь, суфікс, закінчення;

3) корінь, закінчення;

4) корінь, суфікс.

V. Рефлексія

Гра «Так/Ні»

1. Значущими частинами слова є тільки корінь і основа.

2. Носієм лексичного значення у слові є суфікс.

3. Префікс – це частина слова, яка стоїть після кореня.

4. Основа слова – це частина слова без закінчення.

5. Закінчення – це незмінна частина слова.

6. Корінь слова – це спільна частина споріднених слів.

7. Суфікс ніколи не змінюється.

8. Закінчення слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні.

9. Закінчення мають усі змінні слова.

10. Лише з основи складаються незмінювані слова.

11. Спільнокореневі слова не відрізняються за лексичним значенням.

12. Словоформа - це коли ми змінюємо лише закінчення слова, а основа залишається сталою.

V. Домашнє завдання.

Повторити теоретичний матеріал.

Параграф 6, вправа 67 або 70 (підручник)

3 жовтня Тема: Змінні й незмінні слова

Мета:навчальна: активізувати знання учнів про будову слова; показати відмінність між змінними й незмінними словами; розвивальна: збагачувати словниковий запас учнів; розвивати мислення, увагу, спостережливість, пам’ять, підвищувати культуру мовлення; виховна: виховувати бережне ставлення до мови

Ми продовжуємо вивчати тему «Будова слова». Але давайте пригадаємо :

Будова слова --- значуща частина слова ---- префікс, корінь, суфікс, закінчення, основа.

Форми слова --- змінюються за відмінками, родами, числами.

Спільнокореневі слова --- слова—споріднені--- родичі.

Оголошення теми і мети уроку
Вивчення нового матеріалу.

Опрацювання підручника. (ст..41-43)

Слова бувають:
а) змінні (весна, весною, весну, веснами);
б) незмінні (навесні).
Слова складаються:
а) змінні — з основи і закінчення;
б) незмінні — тільки з основи, закінчення не мають.
Основа — частина слова без закінчення, яка виражає лексичне значення слова.

Пропоную підсумувати досліджене про змінні слова.
(Учні роблять висновки, які слова є змінними; яке закінчення називається нульовим; що треба зробити, щоб з’ясувати, що слово змінне.)

Вправа 59 (письмово). Відновити прислів’я та виділити закінчення у виділених словах.

Вправа 62 (письмово). Записати слова в три колонки: зі звуковим закінченням, з нульовим закінченням, без закінчення.

Міні-диктант

Запишіть текст під диктовку, визначте у словах закінчення. Зробіть висновок.

Часто в березні зима ще могла нагадати про себе. Нерідко теплу погоду змінювали заморозки, пролітав сніг. Тому й кажуть, що в березня крутий характер: він і усміхнеться, і заплаче. Але все це — тимчасове явище. Хай там що, а березень, як мовить відоме прислів’я, березовим віником зиму вимітає (З кн. «Український рік у прикметах і прикметниках»).

Графічний коментований диктант (із самоперевіркою)

Визначте закінчення й основу в словах: білого, трава, дзвінок, пишуть, червоний, весна.

Підсумок. Рефлексія.

Домашнє завдання. Вправа 60 (до слів веселка, веселковий) записать якомога більше закінчень.

27 вересня Тренувальні вправи. Правопис значущих частин слова

Мета: узагальнити знання учнів про правопис значущих частин слова; вчити визначати значущі частини слова; вдосконалювати навички утворювати нові слова за допомогою префіксів; обґрунтовувати важливість бережного ставлення до мови; формувати компетентність спілкуватися рідною мовою, соціальну, громадянську компетентності; виховувати повагу до рідної мови, до традицій своєї країни.

Робота з орфографічним словником. За допомогою словника перевірити написання наступних слів.

Ф…ст….валь, пара…елі, д…ф…цит, д…тектив, р…клама, м…даль, г…рой, к…шеня, пр…рода, експ…р…мент, ж…тон.

Знайдіть у кожній групі слово з орфографічною помилкою та запишіть його правильно. Виписані слова розберіть за будовою. 1. Село, веселий, земовий. 2. Розповідати, безхмарний, росхитаний.

3. Сонечко, морозево, віконечко. 4. Грушою, землею, борщем.

20 вересня Будова слова. Способи словотвору

Мета : узагальнити та систематизувати знання учнів про основні способи творення слів поглибити знання про похідні і непохідні слова, твірну основу і словотворчі засоби; повторити алгоритм складання словотвірного ланцюжка; удосконалювати вміння учнів щодо словотворчих моделей; розширювати та збагачувати професійний словниковий склад мови учнів груп за професією ;

-розвивати творчу уяву, логічне мислення, пам'ять;

-виховувати інтерес до обраної професії.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизвції знань, умінь та навичок учнів.

Розберіть слова за будовою, поясніть свої думки.

Ароматник, банановий, баранець, ванілін, гороховий, гусятина.

Завдання 3. Розберіть слова за будовою, встановіть твірну основу і спосіб творення таких іменників.

Електрохолодильник, закваска, ізюминка, капусточка, квасовар.

13 вересня Тема. Вступ. Краса і багатство української мови.

Мета: поглибити знання учнів про багатство української мови, звернути їх увагу на її милозвучність та мелодійність, на засоби досягнення милозвучності; формувати спостережливість, розвивати логічне мислення, удосконалювати культуру усного і писемного мовлення; виховувати любов до рідної мови як скарбниці духовності рідного народу.

Диктант з таємницею.

Записати слова у дві колонки: І- з апострофом, ІІ- без апострофа.

Якщо слова правильно записані, то за першими літерами прочитаємо латинську назву повісті М.Коцюбинського, що перекладається «марево».

Муляж, орючи, фельд’єгер, ад’ютант, рясно, гарячий, авантюра, тім’я,Ньютон,авіаз’єднання,алюр. (fata morgana)

6 вересня Тема. Вступ. Краса і багатство української мови.

Міні-вікторина « Походження мови»

Скільки існує мов на світі? ( Близько 3000 мов)
До якої групи мов належить українська мова? ( До східнослов’янських)
Назвіть інші мови , які належать до цієї групи? ( Російська та білоруська)
Українська мова багата, красива і милозвучна. Яке місце за милозвучністю вона посідає у світі? (2-ге після італійської)
Яка державна мова республіки України?
Які засоби милозвучності ви знаєте?

3.Перепишіть, розкриваючи дужки.(Робота з карткою)

На попелищі виросли дивовижні рослини, які не боялися вогню, бо самі спалахували полум’ям (і, й) залишалися цілісінькими. Здавалося, (у, в) них (у, в)селився дух непоборного народу. (У, в) народі назвали цю рослину неопалимою купиною. (У, в) деяких місцевостях так називають линці.