Основи технічного креслення
ТЕМА 5 (2 години) "Читання схем"
28.10.2021 Тема уроку "Правила читання схем. Таблиці до схем".
Електричні схеми виконують за правилами, встановленими ГОСТ 2.702-75 на схеми, їх різновиди та типи. Усім зображеним на схемі елементам і пристроям присвоюють умовні літерноцифрові позиційні позначення відповідно до ГОСТ 2.710-81. Вони складаються з двох частин, які записують без розділових знаків і пропусків. Перша літера в коді вказує на групу виду елемента або пристрою. Наприклад, R - резистори, С - конденсатори, V - прилади електровакуумні та напівпровідникові. Друга літера вказує на окремий вид. Наприклад, VT - транзистор, VD - діод тощо. Літерні коди елементів представлені в табл. 19. Порядковий номер присвоюють елементам одного й того ж виду з однаковим літерним кодом, наприклад Rl, R2, ... СІ. С2, ... VT1, VT2. Схема електрична принципова - це конструктивний документ, в якому зображають всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів і показують всі електричні зв’язки між ними
27.10.2021 Тема уроку "Поняття про схеми. Класифікація схем за видами і типами".
Загальні відомості про схеми
Призначення схем. Вивчити взаємодію окремих частин складальних одиниць і визначити процеси, що в них відбуваються, за кресленням самої складальної одиниці доволі складно, а іноді навіть неможливо. Це й є основною причиною того, що виникла необхідність у всіх галузях промисловості використовувати спрощене зображення складальних одиниць, в яких використовують кінематичні, електричні, гідравлічні, пневматичні та інші зв’язки - схеми.
Схемою називають конструкторський документ, на якому умовно зображені чи позначені складові частин виробу і зв’язки між ними. Дійсне промислове розміщення складових частин у схемі не враховують або враховують лише приблизно.
Схеми призначені для визначення принципу роботи, регулювання контролю та ремонту виробів. Тому їх включають у технічний опис виробів і в інструкції з експлуатації, ремонту, монтажу та налагоджування.
Схеми розробляють на початковій стадії проектування виробів і використовують у подальшій експлуатації. Вони дають змогу зрозуміти найголовніше - принцип роботи механізму чи будь-якої установки загалом. Елементи (деталі) на них зображають умовно, в найбільш спрощеному вигляді.
Різновиди схем ГОСТ 2.701—84. Залежно від видів елементів і зв’язків, які входять до складу виробу, схеми поділяють на електричні (Е), гідравлічні (Г), пневматичні (П), кінематичні (К), оптичні (Л) та ін.
Залежно від основного призначення схеми поділяють на типи, які позначають цифрами: структурні - 1, функціональні - 2, принципові (повні) - 3, з’єднань (монтажні) - 4, підключення - 5, загальні - 6, розміщення - 7, об’єднані - 0.
Назву і позначення схеми (шифр) визначають її виглядом і типом, наприклад: схема гідравлічна принципова - ГЗ, схема електрична з’єднань - Е4.
Шифр схеми в конструкторському документі зазначають після позначення самого виробу.
Загальні вимоги до виконання схем.
Незалежно від виду і типу схем виробів стандартом встановлені єдині вимоги до їх виконання:
1. Схеми необхідно виконувати на стандартних форматах паперу згідно з ГОСТ 2.301-68.
2. Схеми виконують, не дотримуючись масштабу і дійсного просторового розміщення складових частин виробу. Вони повинні бути компактні, водночас зручні для читання.
3. Елементи схем зображають умовними графічними позначеннями, встановленими ЄСКД. Допускається використовувати нестандартні умовні графічні позначення (наприклад, прямокутники), обов’язково пояснюючи їх значення.
4. Лінії зв’язку, які з’єднують позначення складових частин виробу, виконують товщиною від 2,2 до 1,0 мм залежно від форматів схеми та розмірів графічних позначень. Вони повинні мати якнайменше зламів і перетинів, причому відстань між сусідніми паралельними лініями повинна бути не менше 3 мм. Відстань між окремими графічними позначеннями повинна бути не менше 2 мм.
5. На схемі розміщують різні технічні дані біля графічних позначень елементів або на вільному полі креслення над основним написом.
6. Кожний вигляд схеми виконують за правилами, встановленими відповідними стандартами ЄСКД.
7. Кожний елемент, зображений на схемі, повинен мати цифрове чи літерно-цифрове позначення. Ці позначення заносять у перелік елементів, що виконують у вигляді таблиці, яку заповнюють зверху донизу. При невеликій кількості елементів таблицю можна розмістити над основним написом схеми.
ТЕМА 4 (1 година) "Складальні креслення"
23.10.2021 Тема уроку "Послідовність читання складальних креслень. Умовності і спрощення зображень на складальних кресленнях".
Складальне креслення - це зображення складальної одиниці та дані, необхідні для її виготовлення і контролю. За складальними кресленнями визначають взаємозв’язок і способи з’єднання деталей, призначених для серійного та масового виробництва. Складальне креслення вентиля зображене на рис.
Складальне креслення виробу має містити:
а) зображення складальної одиниці, яке надає повне уявлення про розташування та взаємні зв’язки складових частин і дає можливість здійснити її складання й контроль;
б) розміри, знаки шорсткості поверхонь та інші параметри й вимоги, які потрібно виконати, або проконтролювати за цим кресленням;
в) дані про характер спряжень і методи їх виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а припасуванням, добиранням тощо, а також вказівки про виконання нерознімних, зварних, паяних, клеєних з’єднань тощо;
г) номери позицій складових частин, які входять до складальної одиниці;
д) габаритні, установчі, приєднувальні та необхідні довідкові розміри.
Послідовність виконання складального креслення:
1. Встановлюють необхідну й достатню кількість зображень, щоб на складальному кресленні були повністю розкриті зовнішні та внутрішні елементи виробу.
2. Визначають масштаб креслення залежно від складності виробу та його габаритів, вибирають формат паперу згідно з ГОСТ 2.301-68 (АЗ, А2 або А1). Наносять рамку креслення й призначають місце під основний напис.
3. Наносять габаритні прямокутники або кола для розміщення зображень і проводять осі симетрії.
4. Наносять контур основної деталі (корпусу). Записують необхідні розміри, перерізи, додаткові зображення. Складні деталі рекомендовано викреслювати одночасно на всіх прийнятих основних зображеннях виробу.
5. Викреслюють решту деталей.
6. Перевіряють виконане креслення, наводять лінії видимого й невидимого контурів, заштриховують розрізи й перерізи.
7. Проводять розмірні та виносні лінії, проставляють розмірні числа.
8. Наносять позиції складових частин складальної одиниці.
9. Заповнюють основний напис, зазначають технічні вимоги та технічну характеристику виробу, якщо це потрібно.
За необхідності на кресленні вказують характер спряжень, рознімних і нерознімних з’єднань, вимоги до оброблення деталей під час складання або після нього, зображення контурів рухомих частин у крайніх положеннях тощо. Зображення на складальному кресленні повинні надавати повне уявлення про принцип роботи виробу та способи з’єднань або спряжень його частин. Складальні креслення в навчальному процесі найчастіше виконують у трьох основних зображеннях, використовуючи прості й складні, повні та місцеві розрізи. Якщо виріб проектують у формі симетричної фігури, рекомендовано в одному зображенні поєднувати половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Такі елементи, як спиці маховиків, шківів, зубчастих коліс, тонкі стінки типу ребер жорсткості, розрізають, але залишають незаштрихованими, якщо січна площина спрямована вздовж осі або довгої сторони такого елемента. Штрихування деталі в розрізах на різних зображеннях виконують під одним кутом, витримуючи однаковий інтервал штрихування. Штрихування суміжних деталей урізноманітнюють зміною напрямку, зсувом штрихів або зміною відстані між штрихами
Прочитати складальне креслення - це з’ясувати будову зображеного виробу. Пропонуємо орієнтовний порядок читання складальних креслень на прикладі складального креслення, зображеного на рисунку, та специфікації до нього.
Ознайомтесь з основним написом.
Визначте назву виробу, масштаб, в якому виконане креслення, масу виробу й матеріал, з якого виготовлено виріб (якщо зазначено в основному написі).
Визначте габаритні розміри виробу, які саме зображення показані на кресленні: проекції, види. Згідно зі специфікацією визначте перелік деталей, з яких складається виріб.
З’ясуйте, які види з’єднань застосовують при складанні виробу.
Визначте, де застосовується цей виріб.
Згідно з ГОСТ 2.109-73, складальне креслення повинно містити:
• зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розташування та взаємозв’язок складових частин, що з’єднуються за цим кресленням і забезпечують можливість складання та контролю складальної одиниці (допускається розміщувати додаткові схематичні зображення з’єднань і розташування складових частин виробу);
• розміри з граничними відхиленнями та інші параметри й вимоги, які виконуються і контролюються за цим складальним кресленням (допускається як довідкові зазначати розміри деталей і граничні відхилення, які визначають характер їх спряження);
• вказівки про характер спряження рознімних частин виробу та про методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується не заданими граничними відхиленнями розмірів, а добиранням, припасовуванням тощо (можна додавати вказівки про спосіб з’єднання нерознімних частин);
• номери позицій складових частин, які входять до виробу;
• габаритні розміри виробу;
• встановлювальні, приєднувальні та інші довідкові розміри;
• технічну характеристику виробу (за потреби);
• координати центра мас (якщо потрібно)
. Нанесення розмірів. На складальному кресленні виробу наносять:
• габаритні розміри, які характеризують висоту, довжину та ширину виробу або його найбільший діаметр;
• встановлювальні та приєднувальні розміри, які показують розташування й розміри елементів, щодо яких виріб встановлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу;
• монтажні розміри, які вказують на взаємозв’язок деталей і їхнє взаємне розташування в складальній одиниці;
• експлуатаційні розміри, які є розрахунковою та конструктивною характеристикою виробу.